Рішення № 94668106, 04.02.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1233/17

2/0203/257/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника відповідача - Кунаха Д.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 25.08.2005 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв`язку з чим, станом на 16.03.2017 року має заборгованість в сумі 7888,29 доларів США, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 1882,97 долари США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 6005,32 доларів США. В зв`язку з цим, враховуючи суму заборгованості, стягнуту з відповідача за рішенням Дніпропетровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.06.2011 року, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 3940 доларів США, що складається із заборгованості по процентам за користування кредитом.

Під час розгляду справи позивач подав уточнений позов, згідно якого, посилаючись на ті самі підстави, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 25.08.2005 року в сумі 4625,61 долар США, що складається із заборгованості по процентам за користування кредитом, яка утворилась за період з 22.10.2010 року по 16.03.2017 року.

Ухвалою від 05.05.2017 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в судовому засіданні.

29.01.2018 року по справі було ухвалено заочне рішення.

Ухвалою від 05.11.2020 року заочне рішення по справі було скасовано та справу призначено до нового розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою від 22.12.2020 року підготовче провадження по справі було закрито та останню призначено до розгляду по суті.

Представник позивача за судовими повістками до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив. Проте, в позовній заяві позивач, в разі неявки його представника, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором була стягнута з відповідача достроково в судовому порядку та в подальшому добровільно погашена останнім. Тому, подальше нарахування банком заявлених до стягнення відсотків є безпідставним.

Враховуючи заявлене позивачем в позовній заяві клопотання про розгляд справи в разі неявки представника банку за його відсутності, суд з урахуванням положень ст.211 ЦПК України визнав за можливе провести розгляд справи по суті за фактичної явки учасників.

Перевіривши доводи, викладені позивачем в позовній та уточненій заявах, заслухавши думку щодо заявлених позовних вимог представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.08.2005 року між сторонами було укладено договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого відповідачу було відкрито картковий рахунок, виданого платіжну картку, з встановлення на неї кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, в зв`язку з чим, банк звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 та поручителя в особі філії ТОВ «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2011 року у цивільній справі №2-3465/11 позов банку було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором від 25.08.2005 року, що виникла станом на 21.10.2010 року в сумі 27381 грн. 74 коп., що в еквіваленті становила 3486,95 доларів США та складалась з заборгованості за тілом кредиту в сумі 1882,97 долари США, заборгованості по процентам в сумі 1377,73 долари США, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 163,04 долари США.

Відповідно до розглядаємого позову, банком пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 4625,61 долар США, що складається із заборгованості по процентам за користування кредитом, які нараховані за період з 22.10.2010 року по 16.03.2017 року.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином, позивач скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України, звернувшись в 2011 році до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями станом на 21.10.2010 року, змінив строк виконання зобов`язань та після цього набув право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням ч.2 ст.625 ЦК України, а право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припинилось.

В зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 4625,61 долар США, що складається із заборгованості по процентам за користування кредитом, які нараховані за період з 22.10.2010 року по 16.03.2017 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем по справі судові витрати покладаються на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,525,625,627,629,1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5, 10-13,76-81,141,211,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 лютого 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак