Рішення № 94667727, 03.02.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6418/20

Провадження № 2/201/346/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 лютого 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020р. АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 53679 грн.37 коп. (а.с. № 3-6).

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Гребенюк О.С. (діє на підставі довіреності від 31.01.2019р. - а.с.№ 66) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. №71).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.09.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №84).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 09.09.2010р. ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим відповідачкою була підписана анкета-заява б/н від 09.09.2010р. після підписання якої ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписавши анкету-заяву від 09.09.2010р., відповідачка погодилася з запропонованими їй Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір про надання банківських послуг. Зобов`язання за Договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, не здійснила в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків, пені, штрафів, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 31.05.2020р. становить 53679,37 грн., з яких: 42377,91 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5234,47 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2806,30 грн. — заборгованість за відсотками нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, 150 грн. — пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 2532,35 грн. - процентна складова. Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідачки, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2102 грн.

В судові засідання 18.11.2020р. та 03.02.2021р. представник позивача не з`явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№ 86,92). Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача Гребенюк О.С., в якій представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та згідно доказів, наявних в матеріалах справи, розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. №73).

В судові засідання 18.11.2020р. та 03.02.2021р. відповідачка двічі поспіль не з`явилася, про дату та час слухання справи відповідачка повідомлялася шляхом направлення судових повісток за останніми відомими адресами проживання, згідно відповіді наданою ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 30.07.2020р. (а.с. №77) відповідачка 17.12.2019р. знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з зазначенням нової адреси проживання: с. Новоолександрівка (Дніпропетровська обл. Дніпропетровський р-н). Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 16.09.2020р. (а.с. №83) місце реєстрації ОСОБА_1 невідомо. Конверти з судовими повістками, які направлені відповідачці, були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. №87,88,92,93). Крім того, про дату та час розгляду справи на 03.02.2021р. відповідачка повідомлялася шляхом направлення sms-повідомлення та розміщення оголошення на сайті “Судова влада” (а.с. №94,95).

Отже, належним чином повідомлена про розгляд справи судом, відповідачка в судові засідання повторно не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася, а також не скористалася правом надання заперечень проти позову.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідачка, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних пілстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

09 вересня 2010р. ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею була підписана анкета-заява №б/н від 09.09.2010р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З підписанням відповідної анкети-заяви, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з запропонованими їй для ознайомлення Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. №38).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України ).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 , 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При винесені рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 09.09.2010р. станом на 31.05.2020р. в розмірі 53679,37 грн., з яких: 42377,91 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5234,47 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2806,30 грн. — заборгованість за відсотками нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, 150 грн. — пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 2532,35 грн. - процентна складова.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунків заборгованості (а.с.№7-23), які долучені до позовної заяви. Відповідність розрахунків не була спростована відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керується розрахунками позивача.

Згідно наданих банком розрахунків вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувалася наданими банком кредитними коштами, здійснювала часткове погашення заборгованості за наданим кредитом в межах розміру кредитного ліміту (стовпчик в розрахунку “сума погашення за наданим кредитом”), проте з серпня 2019р. допустила систематичне прострочення погашення заборгованості та з лютого 2020р. заборгованість по тілу кредиту винесена на прострочку.

Крім того, надана позивачем виписка з карткового рахунку відповідачки також вказує на отримання ОСОБА_1 кредитної картки, використання кредитних коштів та часткового погашення заборгованості.

Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012 р. № 578/5.

Факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачкою іншими належними доказами.

Отже, враховуючи, що відповідачка повністю зобов`язання по погашенню боргу по тілу кредиту не виконала, чим порушила вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення наданої відповідачці суми кредиту, а саме заборгованості за поточним тілом кредиту у розмірі 78,34 грн. та простроченим тілом кредиту у розмірі 42377,91 грн.

Згідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідачки відсотки нараховані на прострочений кредит згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 2806,30 грн. Оскільки, під час розгляду справи наявність та розмір простроченої заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачкою, при винесені рішення суд керується розрахунком позивача та вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 відсотки нараховані на прострочений кредит у розмірі 2806,30 грн.

Також, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, пені та штрафам за договором, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 09.09.2010р. посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини договору.

Частина ч.6 ст.81 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 , 09.09.2010р. не зазначена процентна ставка, виходячи з якої нараховуються проценти за користування кредитом, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.№38).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування та неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Умов та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання клієнтом анкети-заяви містив умови щодо сплати відсотків, неустойки у вигляді пені та штрафу саме у зазначених в цьому документі розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків, неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991р. № 1023-XII “Про захист прав споживачів” ).

Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ “ПриватБанк” дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо, які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов`язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.

Суд звертає увагу на процесуальний обов`язок позивача вчасно надавати до суду першої інстанції належні і допустимі докази, що передбачено ст.83 ЦПК України. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

В письмовій заяві про розгляд справи за відсутності позивача представником зазначено, що всі необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку позивача відсутні.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 78,34 грн., заборгованості по простроченому тілу кредиту у розмірі 42377,91 грн. та відсотки нараховані на прострочений кредит згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 2806,30 грн., а загалом 45262,55 грн. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками 5234,47 грн., пенею 150 грн. та штрафам 500 грн. - фіксована частина, 2532,35 грн. - процентна складова, не ґрунтуються на умовах договору, а тому не підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 1772 грн. 41 коп. (45262,55 грн. х 2102 грн. : 53679,37 грн. = 1772,41 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц, постановами Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц, 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц, 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за Договором про надання банківських послуг б/н від 09.09.2010р. у розмірі 45262 грн.55 коп. (сорок п`ять тисяч двісті шістдесят дві грн. 55 коп.), з яких: заборгованості по тілу кредиту - 78,34 грн., заборгованість по простроченому тілу кредиту - 42377,91 грн. та відсотки нараховані на прострочений кредит - 2806,30 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1772 грн. 41 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.