Ухвала суду № 94667615, 04.02.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

№175/3450/13-ц

провадження 6/175/21/21

УХВАЛА

04 лютого 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васюченко О.Г.

при секретарі Сотник Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. смт. Слобожанське заяву заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони (стягувача) виконавчого провадженя, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходилася вище вказана справа. По справі 21 листопада 2013 року ухвалено рішення суду.

ТОВ «ФК» «Дніпрофінансгруп» 27 січня 2021 року звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони (стягувача) виконавчого провадженя, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цій справі.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Заявник у своїй заяві прохав розглядати заяву без участі представника, інші учасники справи про причини своєї неявки суд не повідомили. З урахуванням зазначеного суд вважає можливим розглядати вказані питання за відсутності цих осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Саме до такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-122цс13.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України

Оскільки викладена правова позиція прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах то вона підлягає застосування у вищевикладеній ситуації.

Часиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, а частиною 2 статті 442 ЦПК України визначено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд вважає можливим замінити сторону (стягувача) виконавчого провадження по цивільній справі № 175/3450/13-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в судовому засіданні було установлено, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 21 листопада 2013 року позовні вимоги - задоволено частково, а саме: у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року, що складає 1 453 032 грн. 36 коп. (та складається з: заборгованості за сумою кредиту 835 760 грн. 79 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 462 529 грн. 81 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 69 346 грн. 55 коп.; штрафу – 85 395 грн. 21 коп.) звернуто стягнення предмет іпотеки - земельну ділянку площею 1 000,00 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Юрченко Л.Л. за реєстровим №6712 і зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №2535515; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", із початковою ціною продажу, яку буде визначено в межах виконавчого провадження на підставі ст.58 Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні позовних вимог у частині стягненні зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року, - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Дніпропетровська, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 ) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» ( 04053 місто Київ вул. Артема, буд. №15, коррахунок - № НОМЕР_2 в ОПЕРУ НБУ міста Києва МФО 380764, код ЄДРПОУ 20025456) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили та представнику стягувача був виданий виконавчий лист (документи) по справі.

Також судом установлено, що 24 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір відступлення прав вимоги № GJ3N216953.

Відповідно до умов вище вказаного договору право вимоги за кредитним договором № 8/2007/840-К/1673-Н від «30» листопада 2007 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та ОСОБА_1 , відступлено ПЕРВІСНИМ КРЕДИТОМ - Акціонерним товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» на користь ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», разом з усіх а додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, в тому числі за договорами забезпечення, що є невід`ємними частинами.

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло права вимоги за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від «30» листопада 2007 року і статусу нового кредитора, тобто у зобов`язанні змінився кредитор, крім того не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення заінтересованих осіб по справі щодо вище наведеного, оскільки вони спростовуються зазначеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені, а тому з урахуванням зазначено та вище викладеного суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована, підтверджена, ґрунтується на вимогах закону та така, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» слід замінити на його правонаступника ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (редакція від 15.12.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Частиною 1 ст. 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) виконавчі документи, видані на підставі судових рішень, можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його винесення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказане вище рішення суду (заочне рішення Дніпропетровського районного сду Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року) у встановленому законом порядку набрало законної сили та судом представнику стягувача у встановленому законом порядку видано виконавчі листи по справі та отримано останнім, крім того судом встановлено, що виданий судом виконавчий документ стосовно боржника був пред`явлений стагувачем на виконання у відповідній орган ДВС, що підтверджується матеріалами справи.

Також судом встановлено, що інших відомостей відносно місцезнаходження чи примусового виконання або відомостей та належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчі листи (документи) було втрачено, суду не надано та не зазначено.

З урахуванням наведеного та встановленого судом при розгляді вказані заявником у заяві обставини не свідчать про втрату виконавчого листа, і лише є його припущенням, на чому не може ґрунтуватися судове рішення, а тому підстав та доказів, що виконавчі листи було втрачено не надано.

Також судом встановлено, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що підтверджується матеріалами справи та обставинами якими заявник обґрунтовує свою заяву, однак суд може видати дублікат виконавчого документу, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Судом також встановлено, що у заяві не зазначено обставини які свідчать про поважність пропуску вказаного строку з поважних причин, оскільки з вказаною заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду лише 27 січня 2021 року, крім того у заяві останній про це не зазначає та на підтвердження не надано жодного доказу, що цей строк дійсно було пропущено саме з поважних причин і є передбачені законом підстави для його поновлення.

Слід звернути увагу, що підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку, а перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі та заяві доказів.

Проте в цій заяві не зазначено об`єктивних причин та обставин та не було надано відповідних доказів на підтвердження зазначеного та, що вказаний строк було пропущено саме з поважних причин та є передбачені законом підстави для його поновлення.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що на даний час видавати дублікати виконавчого листа немає законних підстав, а тому заява в цій частині не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви в цій частині, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної заяви в частині вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа, оскільки в цій частині вона не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення немає, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 14, 258, 259, 260, 261, 353, 442, 433, п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони (стягувача) виконавчого провадженя, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки – частково задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження стягувача, по цивільній справі № 175/3450/13-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, з Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у задоволенні вимог заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 04 лютого 2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя – О.Г. Васюченко