Рішення № 94666040, 02.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021м. ДніпроСправа № 904/7072/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П.

за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод", Київська область, с. Шпитьки

до товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", м. Миколаїв

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача OLEOS SWISS S.A., м. Харків

про визнання права власності на майно

Від представників учасників справи:

від позивача: Базарна Ірина Олександрівна, довіреність №24/12 від 24.12.2020.

від відповідача: Коровай Артем Анатолійович, ордер серія ДП №1881/000021 від 12.01.2021.

від третьої особи-1: повноважний представник не з`явився.

від третьої особи-2: повноважний представник не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" (Україна, 08122, Київська область, Києво-Святошинський район, село Шпитьки, 1-Й КІЛОМЕТР ДОРОГИ ЛИЧАНКА-ГОРБОВИЧІ, будинок 1-А, кімната 4; код ЄДРПОУ 19153456) право власності на 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що розміщено Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ" (Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37; код ЄДРПОУ 40035050) на портовому терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА" (Україна, 54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Велика Морська, будинок 63; код ЄДРПОУ 13857469) за адресою: Україна, 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вулиця Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOS SWISS S.A. (Rue Robert-Ceard 6, 1204, Geneve, Switzerland), яке розташоване за адресою: Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 9 (4 поверх).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №19 товару на умовах товарного кредиту від 19.10.2020 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.01.2021.

Цією ж ухвалою залучено товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", м.Миколаїв до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та OLEOS SWISS S.A., м.Харків в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

11.01.2021 до відділу канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (відзив аналогічного змісту надіслано і на електронну адресу суду), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивований тим, що відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України з моменту передання олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020, у загальній кількості 4 920,00 тон та підписання видаткових накладних 20.10.2020 №№2010001-2010011, 21.10.2020 №№2110001-2110011, 22.10.2020 №№2210001-2210011, 23.10.2020 №№2310001-2310010, 26.10.2020 №№2610001-2610009, 27.10.2020 №№2710001-2710011, 28.10.2020 №№2810001-2810009, 29.10.2020 №№2910001-2910007, 30.10.2020 №№3010001-3010006, 02.11.2020 №№0211001-0211009, 03.11.2020 №№0311001-0311007, 04.11.2020 №№0411001-0411009, 05.11.2020 №№0511001-0511011, 06.11.2020 №№0611001-0611010, 09.11.2020 №№0911001-0911011, 10.11.2020 №№1011001-1011010 вказане майно належить відповідачу (ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ»), тому саме ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» є його законним власником. На думку відповідача, право власності позивача на майно припинилося у зв`язку з його відчуженням ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ», то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України (том-1, арк.с. 138-161).

12.01.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. №1352/21), в якому зазначав, що не погоджується з твердженням відповідача про набуття ним права власності на спірне майно з моменту передання йому такого майна та підписання видаткових накладних відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України, оскільки згідно із частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку, момент переходу права власності врегульований позивачем та відповідачем саме у Договорі купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19,10.2020, згідно пункту 4.9. якого право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент повної оплати вартості Товару. Оскільки олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020, у загальній кількості 4 920,00 тон, на сьогоднішній момент залишається не оплаченою на загальну суму 119 996 831,69 гривень, доказів її оплати відповідач до відзиву не надав, право власності за умовами пункту 4.9. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 до відповідача не перейшло. Також, відповідач вказує на те, що позивач та відповідач акт приймання-передачі Товару у власність Покупця на виконання вимог пункту 4.11. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 не підписували, доказів зворотного відповідач також до свого відзиву не надав. Отже, позивач стверджує, що на сьогоднішній момент олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020, у загальній кількості 4 920,00 тон., всупереч тверджень відповідача, є власністю позивача, і саме позивач володіє всіма правомочностями власника. Таким чином, безпідставним є посилання відповідача на частину статті 334 Цивільного кодексу України, як на підставу переходу до нього права власності на спірне майно (том-2, арк.с. 162-178).

13.01.2021 на електронну пошту суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення (вх. № 1476/21) за змістом яких, третя особа-2 повідомляє суд, що не є стороною договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту від 19.10.2020 №19, а тому не має жодних зобов`язань перед позивачем. Стягнення позивачем оплати товару підлягає виключно із відповідача. Також, третя особа-1 підтверджує факт співпраці с відповідачем на підставі контракту від 03.12.2020 №SFO031220/01, згідно якого відповідач зобов`язаний поставити товар олію соняшникову нерафіновану з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020 у загальній кількості 4 920,00 метричних тон, який розташований на портовому терміналі - ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина". Також, третя особа-2 вказує на те, що відповідач гарантував, що товар який поставляється згідно контракту від 03.12.2020 №SFO031220/01 належить ТОВ "АПК Енергія" на праві приватної власності. Таким чином, з урахуванням даних обставин третя особа-2 вважає, що позов про визнання права власності на майно є незаконним та не підлягає задоволенню. У поданих поясненнях третя особа-2 просить суд розглядати справу №904/7072/20 за відсутності представника третьої особи-2 (том-2, арк.с. 179-181).

Третя особа-1 у підготовче засідання не з`явилась, явку повноважного представника не забезпечила. Причин неявки суду невідомі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2021 підготовче засідання відкладено на 25.01.2021.

21.01.2021 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. №3262/21/21), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки Позивач помилково вважає, що ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» не набуло право власності наолію соняшникову нерафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020, у загальній кількості 4 920,00 тон вартістю 119 996 831,69 гривень за договором 19.10.2020 №19 з підстав не оплати. На думку Відповідача загальне правило, встановлене частинами 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України пов`язує момент набуття права власності з моментом фактичної передачі майна, отже з моменту передачі майна у відповідача виникло на нього право власності. Таке майно станом на поточний момент належить відповідачу на праві власності, відноситься до його основних фондів, обліковується відповідачем на балансі і використовується ним у господарській діяльності. Також відповідач стверджує, що норми частин 1, 2 статті 319 ЦК України надають право відповідачу розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, розміщувати його у третіх осіб та реалізовувати будь-яким особам. У зв`язку з чим, позивач безпідставно стверджує про відсутність права у відповідача розпоряджатися олією соняшниковою нерафінованою, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020, у загальній кількості 4 920,00 тон. Враховуючи, що право власності позивача на майно припинилося на підставі пункту 1 частини 1 статті 346 ЦК України, у зв`язку з його відчуженням ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ», то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 392 ЦК України.

22.01.2021 Позивач подав до відділу канцелярії суду письмові пояснення (вх. №3461/21), в якому зазначив, що рішення суду про визнання права власності, яке приймається за результатами розгляду позову, поданого в порядку статті 392 ЦК України, за своєю суттю є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності. Оскільки відповідач заперечує право власності позивача на спірне майно (4 920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року), що підтверджується листом №04/2020 від 04.12.2020 та випливає з його правової позиції наведеної у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь, незаконно та безпідставно, всупереч умов п. 4.9., 4.11 Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020, привласнив майно собі, а Позивач як його власник не можливості реалізувати своє право власності. За таких обставин, у спірних правовідносинах звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно (4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020) є найбільш ефективним способом захисту майнових прав позивача.

Також, Позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують набуття позивачем права власності на спірне майно. Судом оглянуто та долучено документи до матеріалів дані справи.

25.01.2021 на електронну адресу суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи-2.

Третя особа-1 у підготовче засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлена належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 5400142612832, яке було вручено третій особі-1 19.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2021.

01.02.2021 на електронну адресу суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи-2.

Третя особа-1 у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

02.02.2021 розглянуто справу по суті: встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

У судовому засіданні 02.02.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням та проголошенням вступної та резолютивної частини.

ВСТАНОВИВ:

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

19.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" (далі-Позивач/Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ" (далі-Відповідач/Покупець) укладений Договір купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 (далі-Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець продає олію соняшникову нерафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020 року, на умовах надання Покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу (надалі - "Товар"), а Покупець приймає Товар та зобов`язується його оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає продажу за цим Договором, ціна за одиницю Товару визначається видатковою накладною на кожну окрему партію Товару, яка після підписання Сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.1., 2.3. Договору кількість Товару, що продається за цим Договором, зазначається у видаткових накладних. Загальна кількість Товару за Договором складає 4 920,00 тон за вибором Продавця.

Ціна на Товар вказується у видаткових накладних і являється узгодженою за умови їх підписання обома Сторонами Договору. Ціна за одну тону Товару становить 24 389,60 гривень в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 860 Доларів США згідно офіційного курсу НБУ встановленого на дату підписання Договору. Офіційний курс Долара США, встановлений НБУ на 19.10.2020 року, складає 28,36 гривень за 1 Долар США. Сторони погодились, що загальна вартість Договору складається із суми вартості усіх партій Товару, відповідно до видаткових накладних, проданих Продавцем Покупцю протягом терміну дії цього Договору (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору, загальна вартість Договору становить 119 996 832,00 (сто дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять дві гривень 00 коп.) гривень в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 4 231 200 (чотири мільйони двісті тридцять одна тисяча двісті Доларів США) Доларів США згідно офіційного курсу НБУ встановленого на дату підписання даного Договору.

За змістом пунктів 4.1., 4.2. Договору Продавець зобов`язується передати Покупцю Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання даного Договору. Товар передається Продавцем та приймається Покупцем на складі Продавця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р., с.Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В. Відвантаження та транспортування Товару здійснюється на умовах самовивозу автомобільним транспортом Покупця/або перевізника, залученого Покупцем.

Згідно з пунктом 5.2. вищезазначеного Договору оплата Товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту приймання Товару Покупцем. При цьому згідно пункту 4.3. Договору моментом приймання Товару Покупцем від Продавця вважається дата підписання видаткової накладної на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що оплата проданого Товару здійснюється в національній валюті України гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, реквізити якого вказані в Договорі та/або в рахунку на оплату, який надається Продавцем Покупцю до видаткової накладної на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару).

Моментом оплати Товару вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надходить на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 5.4. Договору).

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до його повного виконання.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Умовами частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачене розстрочення платежу.

Приписами статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Судом встановлено, що Позивач на виконання умов вищевказаного Договору у період з 20.10.2020 по 10.11.2020 здійснило поставку та передачу Товару Відповідачу - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" у загальній кількості 4920,00 тон на загальну суму 119 996 831, 69 (сто дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять одна гривень 69коп.), що підтверджується наступними видатковими накладними: №2010001 від 20.10.2020 року, №2010002 від 20.10.2020 року, №2010003 від 20.10.2020 року, №2010004 від 20.10.2020 року, №2010005 від 20.10.2020 року, №2010006 від 20.10.2020 року, №2010007 від 20.10.2020 року, №2010008 від 20.10.2020 року, №2010009 від 20.10.2020 року, №2010010 від 20.10.2020 року, №2010011 від 20.10.2020 року, №2110001 від 21.10.2020 року, №2110002 від 21.10.2020 року, №2110003 від 21.10.2020 року, №2110004 від 21.10.2020 року, №2110005 від 21.10.2020 року, №2110006 від 21.10.2020 року, №2110007 від 21.10.2020 року, №2110008 від 21.10.2020 року, №2110009 від 21.10.2020 року, №2110010 від 21.10.2020 року, №2110011 від 21.10.2020 року, №2210001 від 22.10.2020 року, №2210002 від 22.10.2020 року, №2210003 від 22.10.2020 року, №2210004 від 22.10.2020 року, №2210005 від 22.10.2020 року, №2210006 від 22.10.2020 року, №2210007 від 22.10.2020 року, №2210008 від 22.10.2020 року, №2210009 від 22.10.2020 року, №2210010 від 22.10.2020 року, №2210011 від 22.10.2020 року, №2310001 від 23.10.2020 року, №2310002 від 23.10.2020 року, №2310003 від 23.10.2020 року, №2310004 від 23.10.2020 року, №2310005 від 23.10.2020 року, №2310006 від 23.10.2020 року, №2310007 від 23.10.2020 року, №2310008 від 23.10.2020 року, №2310009 від 23.10.2020 року, №2310010 від 23.10.2020 року, №2610001 від 26.10.2020 року, №2610002 від 26.10.2020 року, №2610003 від 26.10.2020 року, №2610004 від 26.10.2020 року, №2610005 від 26.10.2020 року, №2610006 від 26.10.2020 року, №2610007 від 26.10.2020 року, №2610008 від 26.10.2020 року, №2610009 від 26.10.2020 року, №2710001 від 27.10.2020 року, №2710002 від 27.10.2020 року, №2710003 від 27.10.2020 року, №2710004 від 27.10.2020 року, №2710005 від 27.10.2020 року, №2710006 від 27.10.2020 року, №2710007 від 27.10.2020 року, №2710008 від 27.10.2020 року, №2710009 від 27.10.2020 року, №2710010 від 27.10.2020 року, №2710011 від 27.10.2020 року, №2810001 від 28.10.2020 року, №2810002 від 28.10.2020 року, №2810003 від 28.10.2020 року, №2810004 від 28.10.2020 року, №2810005 від 28.10.2020 року, №2810006 від 28.10.2020 року, №2810007 від 28.10.2020 року, №2810008 від 28.10.2020 року, №2810009 від 28.10.2020 року, №2910001 від 29.10.2020 року, №2910002 від 29.10.2020 року, №2910003 від 29.10.2020 року, №2910004 від 29.10.2020 року, №2910005 від 29.10.2020 року, №2910006 від 29.10.2020 року, №2910007 від 29.10.2020 року, №3010001 від 30.10.2020 року, №3010002 від 30.10.2020 року, №3010003 від 30.10.2020 року, №3010004 від 30.10.2020 року, №3010005 від 30.10.2020 року, №3010006 від 30.10.2020 року, №0211001 від 02.11.2020 року, №0211002 від 02.11.2020 року, №0211003 від 02.11.2020 року, №0211004 від 02.11.2020 року, №0211005 від 02.11.2020 року, №0211006 від 02.11.2020 року, №0211007 від 02.11.2020 року, №0211008 від 02.11.2020 року, №0211009 від 02.11.2020 року, №0311001 від 03.11.2020 року, №0311002 від 03.11.2020 року, №0311003 від 03.11.2020 року, №0311004 від 03.11.2020 року, №0311005 від 03.11.2020 року, №0311006 від 03.11.2020 року, №0311007 від 03.11.2020 року, №0411001 від 04.11.2020 року, №0411002 від 04.11.2020 року, №0411003 від 04.11.2020 року, №0411004 від 04.11.2020 року, №0411005 від 04.11.2020 року, №0411006 від 04.11.2020 року, №0411007 від 04.11.2020 року, №0411008 від 04.11.2020 року, №0411009 від 04.11.2020 року, №0511001 від 05.11.2020 року, №0511002 від 05.11.2020 року, №0511003 від 05.11.2020 року, №0511004 від 05.11.2020 року, №0511005 від 05.11.2020 року, №0511006 від 05.11.2020 року, №0511007 від 05.11.2020 року, №0511008 від 05.11.2020 року, №0511009 від 05.11.2020 року, №0511010 від 05.11.2020 року, №0511011 від 05.11.2020 року, №0611001 від 06.11.2020 року, №0611002 від 06.11.2020 року, №0611003 від 06.11.2020 року, №0611004 від 06.11.2020 року, №0611005 від 06.11.2020 року, №0611006 від 06.11.2020 року, №0611007 від 06.11.2020 року, №0611008 від 06.11.2020 року, №0611009 від 06.11.2020 року, №0611010 від 06.11.2020 року, №0911001 від 09.11.2020 року, №0911002 від 09.11.2020 року, №0911003 від 09.11.2020 року, №0911004 від 09.11.2020 року, №0911005 від 09.11.2020 року, №0911006 від 09.11.2020 року, №0911007 від 09.11.2020 року, №0911008 від 09.11.2020 року, №0911009 від 09.11.2020 року, №0911010 від 09.11.2020 року, №0911011 від 09.11.2020 року, №1011001 від 10.11.2020 року, №1011002 від 10.11.2020 року, №1011003 від 10.11.2020 року, №1011004 від 10.11.2020 року, №1011005 від 10.11.2020 року, №1011006 від 10.11.2020 року, №1011007 від 10.11.2020 року, №1011008 від 10.11.2020 року, №1011009 від 10.11.2020 року, №1011010 від 10.11.2020 року.

Вищевказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою підприємства Покупця (Відповідач по справі) без будь-яких зауважень та заперечень.

Суд дослідив надані позивачем видаткові накладні, виписані в період з 20.10.2020 по 10.11.2020, та встановив їх відповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також відсутність у них будь-яких істотних недоліків.

Отже, судом встановлено факт поставки Позивачем товару за Договором вартістю 119 996831,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, виписаними за період з 20.10.2020 по 10.11.2020, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача та відтиски штампу (печатки) відповідача у вказаних видаткових накладних.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив факт отримання Товару, а саме олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020 року, у загальній кількості 4920,00 тон вартістю 119 996 831,69 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що до видаткових накладних Продавець надав Покупцю для оплати Товару рахунки №РФ2010-1 від 20.10.2020 року, №РФ2010-2 від 20.10.2020 року, №РФ2010-3 від 20.10.2020 року, №РФ2010-4 від 20.10.2020 року, №РФ2010-5 від 20.10.2020 року, №РФ2010-6 від 20.10.2020 року, №РФ2010-7 від 20.10.2020 року, №РФ2010-8 від 20.10.2020 року, №РФ2010-9 від 20.10.2020 року, №РФ2010-10 від 20.10.2020 року, №РФ2010-11 від 20.10.2020 року, №РФ2110-1 від 21.10.2020 року, №РФ2110-2 від 21.10.2020 року, №РФ2110-3 від 21.10.2020 року, №РФ2110-4 від 21.10.2020 року, №РФ2110-5 від 21.10.2020 року, №РФ2110-6 від 21.10.2020 року, №РФ2110-7 від 21.10.2020 року, №РФ2110-8 від 21.10.2020 року, №РФ2110-9 від 21.10.2020 року, №РФ2110-10 від 21.10.2020 року, №РФ2110-11 від 21.10.2020 року, №РФ2210-1 від 22.10.2020 року, №РФ2210-2 від 22.10.2020 року, №РФ2210-3 від 22.10.2020 року, №РФ2210-4 від 22.10.2020 року, №РФ2210-5 від 22.10.2020 року, №РФ2210-6 від 22.10.2020 року, №РФ2210-7 від 22.10.2020 року, №РФ2210-8 від 22.10.2020 року, №РФ2210-9 від 22.10.2020 року, №РФ2210-10 від 22.10.2020 року, №РФ2210-11 від 22.10.2020 року, №РФ2310-1 від 23.10.2020 року, №РФ2310-2 від 23.10.2020 року, №РФ2310-3 від 23.10.2020 року, №РФ2310-4 від 23.10.2020 року, №РФ2310-5 від 23.10.2020 року, №РФ2310-6 від 23.10.2020 року, №РФ2310-7 від 23.10.2020 року, №РФ2310-8 від 23.10.2020 року, №РФ2310-9 від 23.10.2020 року, №РФ2310-10 від 23.10.2020 року, №РФ2610-1 від 26.10.2020 року, №РФ2610-2 від 26.10.2020 року, №РФ2610-3 від 26.10.2020 року, №РФ2610-4 від 26.10.2020 року, №РФ2610-5 від 26.10.2020 року, №РФ2610-6 від 26.10.2020 року, №РФ2610-7 від 26.10.2020 року, №РФ2610-8 від 26.10.2020 року, №РФ2610-9 від 26.10.2020 року, №РФ2710-1 від 27.10.2020 року, №РФ2710-2 від 27.10.2020 року, №РФ2710-3 від 27.10.2020 року, №РФ2710-4 від 27.10.2020 року, №РФ2710-5 від 27.10.2020 року, №РФ2710-6 від 27.10.2020 року, №РФ2710-7 від 27.10.2020 року, №РФ2710-8 від 27.10.2020 року, №РФ2710-9 від 27.10.2020 року, №РФ2710-10 від 27.10.2020 року, №РФ2710-11 від 27.10.2020 року, №РФ2810-1 від 28.10.2020 року, №РФ2810-2 від 28.10.2020 року, №РФ2810-3 від 28.10.2020 року, №РФ2810-4 від 28.10.2020 року, №РФ2810-5 від 28.10.2020 року, №РФ2810-6 від 28.10.2020 року, №РФ2810-7 від 28.10.2020 року, №РФ2810-8 від 28.10.2020 року, №РФ2810-9 від 28.10.2020 року, №РФ2910-1 від 29.10.2020 року, №РФ2910-2 від 29.10.2020 року, №РФ2910-3 від 29.10.2020 року, №РФ2910-4 від 29.10.2020 року, №РФ2910-5 від 29.10.2020 року, №РФ2910-6 від 29.10.2020 року, №РФ2910-7 від 29.10.2020 року, №РФ3010-1 від 30.10.2020 року, №РФ3010-2 від 30.10.2020 року, №РФ3010-3 від 30.10.2020 року, №РФ3010-4 від 30.10.2020 року, №РФ3010-5 від 30.10.2020 року, №РФ3010-6 від 30.10.2020 року, №РФ0211-1 від 02.11.2020 року, №РФ0211-2 від 02.11.2020 року, №РФ0211-3 від 02.11.2020 року, №РФ0211-4 від 02.11.2020 року, №РФ0211-5 від 02.11.2020 року, №РФ0211-6 від 02.11.2020 року, №РФ0211-7 від 02.11.2020 року, №РФ0211-8 від 02.11.2020 року, №РФ0211-9 від 02.11.2020 року, №РФ0311-1 від 03.11.2020 року, №РФ0311-2 від 03.11.2020 року, №РФ0311-3 від 03.11.2020 року, №РФ0311-4 від 03.11.2020 року, №РФ0311-5 від 03.11.2020 року, №РФ0311-6 від 03.11.2020 року, №РФ0311-7 від 03.11.2020 року, №РФ0411-1 від 04.11.2020 року, №РФ0411-2 від 04.11.2020 року, №РФ0411-3 від 04.11.2020 року, №РФ0411-4 від 04.11.2020 року, №РФ0411-5 від 04.11.2020 року, №РФ0411-6 від 04.11.2020 року, №РФ0411-7 від 04.11.2020 року, №РФ0411-8 від 04.11.2020 року, №РФ0411-9 від 04.11.2020 року, №РФ0511-1 від 05.11.2020 року, №РФ0511-2 від 05.11.2020 року, №РФ0511-3 від 05.11.2020 року, №РФ0511-4 від 05.11.2020 року, №РФ0511-5 від 05.11.2020 року, №РФ0511-6 від 05.11.2020 року, №РФ0511-7 від 05.11.2020 року, №РФ0511-8 від 05.11.2020 року, №РФ0511-9 від 05.11.2020 року, №РФ0511-10 від 05.11.2020 року, №РФ0511-11 від 05.11.2020 року, №РФ0611-1 від 06.11.2020 року, №РФ0611-2 від 06.11.2020 року, №РФ0611-3 від 06.11.2020 року, №РФ0611-4 від 06.11.2020 року, №РФ0611-5 від 06.11.2020 року, №РФ0611-6 від 06.11.2020 року, №РФ0611-7 від 06.11.2020 року, №РФ0611-8 від 06.11.2020 року, №РФ0611-9 від 06.11.2020 року, №РФ0611-10 від 06.11.2020 року, №РФ0911-1 від 09.11.2020 року, №РФ0911-2 від 09.11.2020 року, №РФ0911-3 від 09.11.2020 року, №РФ0911-4 від 09.11.2020 року, №РФ0911-5 від 09.11.2020 року, №РФ0911-6 від 09.11.2020 року, №РФ0911-7 від 09.11.2020 року, №РФ0911-8 від 09.11.2020 року, №РФ0911-9 від 09.11.2020 року, №РФ0911-10 від 09.11.2020 року, №РФ0911-11 від 09.11.2020 року, №РФ1011-1 від 10.11.2020 року, №РФ1011-2 від 10.11.2020 року, №РФ1011-3 від 10.11.2020 року, №РФ1011-4 від 10.11.2020 року, №РФ1011-5 від 10.11.2020 року, №РФ1011-6 від 10.11.2020 року, №РФ1011-7 від 10.11.2020 року, №РФ1011-8 від 10.11.2020 року, №РФ1011-9 від 10.11.2020 року, №РФ1011-10 від 10.11.2020 року на загальну суму 119 996831,69 гривень (том-1, акр.с. 30-250, том-2, арк.с. 1-83).

Отже, Позивач свої зобов`язання за умовами Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 виконав у повному обсязі.

В свою чергу, Відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 в установлені строки оплату за отриманий Товар не здійснив.

Враховуючи умови пункту 5.2 укладеного Сторонами Договору, виходячи з факту підписання Сторонами вищезазначених видаткових накладних (остання підписана - 10.11.2020), остаточні розрахунки з ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" мали бути здійснені Покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту приймання Товару (згідно пункту 5.2. Договору), тобто до 20.11.2020 включно.

Отже, строк настання прострочення виконання зобов`язання ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" щодо оплати Товару є таким що настав 21.11.2020.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором Відповідач вчасно не оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 119 996 831, 69 гривень.

23.11.2020 Позивач звернувся до Відповідача - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" з претензією за вих. №2311/1 від 23.11.2020 з вимогою протягом 2 (двох) календарних днів від дня пред`явлення цієї претензії перерахувати кошти за проданий Товар в розмірі 119 996 831, 69 гривень. Дану претензію Відповідач отримав нарочно - 23.11.2020, що підтверджується здійсненою директором підприємства відміткою про отримання (том -2, арк.с. 84-88).

Однак, у термін вказаний у претензії відповідач вимоги позивача не виконав та заборгованість не оплатив.

Відповідно до пункту 6.1. Договору у разі порушення своїх зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання та/або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що в разі прострочення Покупцем оплати Товару, проданого в кредит, у Продавця виникає право вимагати повернення неоплаченого Товару. Повернення Товару Покупцем Продавцю відбувається у строк, кількості та на умовах, вказаних Продавцем. Витрати на транспортування Товару, що підлягає такому поверненню покладаються на Покупця.

Як свідчить з матеріалів справи, 26.11.2020 Позивач на підставі пункту 6.6. Договору пред`явив Відповідачу - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" лист-вимогу вих. №2611/1 від 26.11.2020 з вимогою у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги повернути проданий Товар у повному обсязі, а також з метою прибуття представника Продавця для здійснення приймання-передачі повернутого Товару попередньо повідомити про місцезнаходження такого Товару (том-2, арк.с. 89-93).

Вищевказаний лист Відповідач отримав нарочно - 26.11.2020, що підтверджується здійсненою директором підприємства відміткою про отримання.

04.12.2020 Відповідач - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" в особі керівника Данильченка С.В. шляхом особистого вручення надано лист №04/2020 від 04.12.2020, в якому зазначено, що підприємство потрапило у скрутне фінансове становище та в даний момент не має достатньо коштів для погашення заборгованості. У вимогі повернути Товар в рахунок погашення заборгованості відмовило, наголосивши, що з моменту його передання та підписання вищевказаних видаткових накладних, 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 років, належить ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ". Крім того, вказало, що станом на поточний момент цей Товар розміщений на портовому терміналі ТОВ МП "Термінал Укрхарчосбутсировина" (місто Миколаїв, вулиця Велика Морська, 63) за адресою: Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOS SWISS S.A.(RueRobert-Ceard 6, 1204, Genиve, Switzerland), яке розташоване за адресою: Харків, просп. Науки, 9 (4 поверх.), відповідно до укладеного з ним Контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020 (том-2, арк.с. 94).

В подальшому з метою з`ясування інформації наданої ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ", 07.12.2020 Позивач в особі керівника Мічманова Д.В. особисто звернулося до OLEOS SWISS S.A. із листом-запитом №0712/1 від 07.12.2020, шляхом його нарочного вручення, з проханням протягом 2 (двох) календарних днів з моменту пред`явлення цього листа надати наступну інформацію з належним чином завіреними копіями підтверджуючих документів щодо укладення між ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" та OLEOSSWISSS.A. контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020 року; здійснення у період: з 20.10.2020 по поточний момент ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" поставки олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 2020 року, у загальній кількості 4920,00 тон/або у будь-якій іншій кількості на користь OLEOSSWISSS.A.; здійснення OLEOSSWISSS.A. оплати в адресу ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" за поставку такого Товару; повідомити місцезнаходження Товару на поточний момент та про стан готовності його до експорту (том-2, арк.с. 95-96).

09.12.2020 представником позивача нарочно отримано від OLEOS SWISS S.A. (третя особа-2) лист-відповідь б/н від 08.12.2020 за змістом якого третя особа-2 повідомила, що дійсно співпрацює з ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" на підставі Контракту №SFO031220.01 від 03.12.2020, але у наданні інформації та її документальному підтвердженні ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" відмовило з підстав того, що запитувач не являється учасником такої господарської операції, запитувана позивачем інформація відноситься до конфіденційної інформації OLEOSSWISSS.A. та не підлягає розголошенню стороннім особам (том-2, арк.с. 97).

Позивач у позовній заяві стверджує, що незаконне та безпідставне привласнення Відповідачем - ТОВ "АПК ЕНЕРГІЯ" поставленого Позивачем Товару, призводить до того, що Позивач за відсутності договірних відносин з третіми особами ТОВ МП "Термінал Укрхарчосбутсировина" та OLEOSSWISSS.A. та відмови відповідача повернути Товар, будучи його власником позбавлений можливості повернути собі Товар, використовувати його у своїй господарській діяльності та передавати у власність іншим суб`єктам господарювання.

Внаслідок порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, останній не має можливості реалізувати своє право власності на майно, що і призвело до необхідності звернення Позивача до суду з позовом про визнання за Позивачем права власності на 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідач заперечує право власності Позивача на майно.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України з моменту передання олії соняшникової нерафінованої та підписання видаткових накладних вказане майно належить відповідачу (ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ»), тому саме ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» є його законним власником.

На думку Відповідача, оскільки право власності Позивача на майно припинилося у зв`язку з його відчуженням ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ», то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України.

Вищевказані обставини свідчать про те, що між Позивачем та Відповідачем існує спір саме щодо права власності на Товар, а саме 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року.

Дослідивши матеріали справи та подані учасниками справи докази, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача про набуття ним права власності на спірне майно з моменту передання йому такого майна та підписання видаткових накладних відповідно до частини статті 334 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 4.9. - 4.11. Договору, укладеного між Сторонами (позивачем та відповідачем), право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент повної оплати вартості Товару. При цьому після одержання Товару Покупець самостійно несе повну відповідальність за схоронність Товару. Ризик випадкового знищення, пошкодження, та втрати Товару несе Покупець.

До моменту оплати вартості Товару у повному обсязі Покупець зобов`язаний не передавати Товар в користування, у власність, та/або у заставу третім особам. Покупець не має права будь-яким чином обтяжувати Товар, продавати Товар, та будь-яким іншим способом відчужувати Товар, без письмової згоди Продавця.

Сторони домовились, що протягом 2 (двох) календарних днів з моменту повної оплати вартості Товару, Продавець та Покупець підписують акт приймання-передачі товару у власність. Підписаний обома Сторонами акт приймання-передачі товару у власність є належним підтвердженням права власності Покупця на Товар.

Отже, умовами договору встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до моменту повної оплати вартості Товару.

Приписами статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Приписами статті 697 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо Інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі не настання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

В даному випадку, момент переходу права власності врегульований позивачем та відповідачем у Договорі купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 року, згідно пункту 4.9. якого право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент повної оплати вартості Товару.

Як було зазначено вище, у період з 20.10.2020 по 10.11.2020 Позивач здійснив Відповідачу поставку товару - олію соняшникову нерафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020, у загальній кількості 4 920,00 тон вартістю 119996831,69 гривень відповідно до підписаних Сторонами видаткових накладних.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата Товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту приймання Товару Покупцем, Разом з цим, відповідно пункту 4.3. Договору моментом приймання Товару Покупцем від Продавця вважається дата підписання видаткової накладної на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару).

Оскільки олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019 - 2020 року, у загальній кількості 4 920,00 тон, на момент розгляду справи залишається не оплаченою на загальну суму 119996831,69 гривень, доказів її оплати відповідач до відзиву не надано, а тому право власності за умовами пункту 4.9. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 року до відповідача не перейшло.

Крім того, відповідно до пункту 4.11. Договору Сторони домовились, що протягом 2 (двох) календарних днів з моменту повної оплати вартості Товару, Продавець та Покупець підписують акт приймання-передачі товару у власність. Підписаний обома Сторонами акт приймання-передачі товару у власність є належним підтвердженням права власності Покупця на Товар.

Разом з тим, позивач та відповідач акт приймання-передачі Товару у власність Покупця на виконання вимог п. 4.11. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 року не підписували, доказів зворотного відповідач до свого відзиву не надав, доводів позивача не спростував.

Тобто, відповідно до умов укладеного сторонами Договору олія соняшникова нерафінована, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, у загальній кількості 4920,00 тон. є власністю позивача - ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД".

Таким чином, безпідставним є посилання відповідача на частину 1 статті 334 Цивільного кодексу України, як на підставу переходу до нього права власності на спірне майно.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Позивач надав достатньо належних доказів на підтвердження набуття позивачем права власності на спірне майно.

Як свідчить з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том-1, арк.с.17-18) основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів.

Позивачу на праві приватної власності належить комплекс з екстракції маслинної сировини, зерноочистки та сушки за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В. Також, Позивач має дозвіл на виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво олії та тваринних жирів; шрот соняшниковий, макуха соняшникова. У період квітень-жовтень 2020 року ТОВ "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" придбало насіння соняшнику в загальній кількості 15800, 994 тони з якої виготовило 6423 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, з якої 4 920,00 тон було передано ТОВ ЕНЕРГІЯ" за умовами Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 10.2020 року.

Вищевказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме видатковими накладними та договорами купівлі - продажу.

Отже, позивач є виробником спірного майна та відповідно частини статті 331 Цивільного кодексу України, якою встановлено набуття права власності на нову річ особою, якою така річ виготовлена (створена) особою, якщо інше не встановлено договором або законом, набув право власності на таке майно.

Щодо твердження відповідача про право володіти, користуватися та розпоряджатися на правах власника спірним майном відповідно до частин 1-2 статті 319 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Згідно із частинами 1-2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вже було зазначено, відповідач за умовами пункту 4.9. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 не набув права власності на спірне майно, що у свою чергу свідчить про відсутність у відповідача права користуватись, розпоряджатись та вчиняти будь-які дії до цього майна.

Крім того, умовами пункт 4.10. Договору визначено, що до моменту оплати вартості Товару у повному обсязі Покупець зобов`язаний не передавати Товар в користування, у власність, та/або у заставу третім особам. Покупець не має права будь-яким чином обтяжувати Товар, продавати Товар, та будь-яким іншим способом відчужувати Товар, без письмової згоди Продавця.

Доказів того, що Продавець надавав згоду Покупцю на передання Товару в користування, у власність, та/або у заставу третім особам у відповідності до умов пункту 4.10. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020 матеріали справи не містять, доказів зворотного відповідачем не подано.

Отже, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на частини 1-2 статті 319 Цивільного кодексу України, як на підставу розпорядження ним спірним майном є необґрунтованими.

Щодо твердження відповідача про безпідставність застосування позивачем частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України в обґрунтування визнання за ним права власності на спірне майно слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 8, 13 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Загальні способи захисту права власності визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі-ГК України).

Зокрема, згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є: наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю.

При цьому, позивачем за позовом про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, претензіями на майно цих осіб, необхідністю одержати правовстановлюючі документи. В свою чергу, відповідачем такого позову має бути особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі №920/607/15).

Верховним Судом України у постановах від 07.11.2012 у справі №6-107цс12, від 04.12.2012 у справі №26/133 та від 29.04.2015 у справі №903/134/13-г було висловлено таку ж правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України, згідно якої, у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно. Від такої правової позиції не відступив Верховний Суд та підтримав її у Постанові від 05.07.2018 у справі №910/16594/15. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного суду від 04.06.2019 року у справі №5/112-Б-10).

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосовуванням відповідного способу захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, норма статті 392 ЦК України не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 року у справі №923/1283/16, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке приймається за результатами розгляду позову, поданого в порядку статті 392 ЦК України, за своєю суттю є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

На думку Позивача у спірних правовідносинах звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно (4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 -2020 року) є найбільш ефективним способом захисту майнових прав позивача, оскільки відповідач заперечує право власності позивача на спірне майно (4 920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019 -2020 року), що підтверджується листом №04/2020 від 04.12.2020 та випливає з його правової позиції наведеної у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь. Всупереч умов пунктів 4.9., 4.11. Договору купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту №19 від 19.10.2020, привласнив майно, а Позивач як його власник не має можливості реалізувати своє право власності.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном.

Суд вважає, що у даному випадку обраний Позивачем спосіб захисту не суперечить чинному законодавству, та є ефективним з огляду на те, що, Позивачу буде надана можливість відновлення порушеного права на розпорядження своїм майном.

Враховуючи наведене, здійснивши оцінку зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 735 700, 00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" (Україна, 08122, Київська область, Києво-Святошинський район, село Шпитьки, 1-й КІЛОМЕТР ДОРОГИ ЛИЧАНКА-ГОРБОВИЧІ, будинок 1-А, кімната 4; код ЄДРПОУ 19153456) право власності на 4920,00 тон олії соняшникової нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що розміщено Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ" (Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37; код ЄДРПОУ 40035050) на портовому терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА" (Україна, 54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Велика Морська, будинок 63; код ЄДРПОУ 13857469) за адресою: Україна, 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вулиця Набережна, 27 та готується до експорту в квоті OLEOSSWISSS.A. (RueRobert-Ceard 6, 1204, Genиve, Switzerland), яке розташоване за адресою:Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 9 (4 поверх).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ЕНЕРГІЯ" (Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37; код ЄДРПОУ 40035050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" (Україна, 08122, Київська область, Києво-Святошинський район, село Шпитьки, 1-Й КІЛОМЕТР ДОРОГИ ЛИЧАНКА-ГОРБОВИЧІ, будинок 1-А, кімната 4; код ЄДРПОУ 19153456) судовий збір у розмірі 735 700 (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.02.2021.

Суддя С.П. Панна