Рішення № 94663785, 04.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Київ № 640/31560/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа:1. Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); 2. Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р. ОСОБА_2 провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р., в якому просить суд:

«- визнати протиправними (незаконними) дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р. у виконавчому провадженні ВП № 63487690 щодо винесення постанови від 04.11.2020 року №63487690 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача суми виконавчого збору у розмірі 256875,48 (залишок не стягнутого виконавчого збору -255222,36 грн.);

- визнати протиправною та скасувати в повному обсязі постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р. у виконавчому провадженні ВП №63487690 від 04.11.2020 року №63487690 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача суми виконавчого збору у розмірі 256875,48 (залишок не стягнутого виконавчого збору -255222,36 грн.);

- визнати протиправними (незаконними) дії головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р. у виконавчому провадженні ВП № 63487690 щодо винесення постанови від 04.11.2020 року №63487690 про накладення арешту на майно боржника.

- визнати протиправною та скасувати в повному обсязі постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р. у виконавчому провадженні ВП № 63487690 щодо винесення постанови від 04.11.2020 року №63487690 про накладення арешту на майно боржника».

Позовні вимоги вмотивовані тим, що головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойкою Л.Р. було безпідставно та необґрунтовано відмовлено стягувачу у передачі виконавчого документу приватному виконавцю, на переконання позивача, зазначена відмова прямо порушує права та законні інтереси позивача.

Як зазначає позивач, за наслідками таких дій відповідача, прийняті спірні постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2020 року №63487690 про стягнення з боржника суми виконавчого збору у розмірі 256875,48 (залишок не стягнутого виконавчого збору - 255222,36 грн.) та постанови від 04.11.2020 року №63487690 про арешт майна боржника, які порушують право позивача на виконання відповідачем свого обов`язку дотримуватись засад здійснення виконавчого провадження, зокрема: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Також, позивач зазначає, 26.11.2020 приватним виконавцем Білан С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Голяченко М.В. №2025 від 16.08.2019 у зв`язку з його повним фактичним виконанням через примусові дії приватного виконавця та через те, що основна винагорода та витрати виконавчого провадження цьому виконавцю сплачена позивачем у повному обсязі, з метою уникнення подвійного стягнення виконавчого збору за одним і тим же виконавчим документом, як зазначає позивач, спірні постанови підлягають скасуванню.

Відповідачем-1 на виконання вимог ухвали суду надані матеріали виконавчого провадження ВП №59872558, ВП №63487690.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, сторонами не заперечується, в провадженні Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження ВП №59872558 з примусового виконання виконавчого напису №2025, виданого 16.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу М.В. Голяченко, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачених в строк на підставі Договору позики грошових коштів в сумі 2382012,29 грн., що було еквівалентом 85000,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ станом на 15 січня 2019 року, а також: інфляційних витрат від простроченої суми позики в сумі 47737,40 грн.; 10% річних за 213 днів від простроченої суми в сумі 139005,10 грн., всього в розмірі 2568754,79 грн.

Постановою від 18.11.2019 ВП №59872558 постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 256875,48 грн.

В подальшому, постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р. від 03.11.2020 ВП №59872558 на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу.

Згідно пункту 3 постанови від 03.11.2020 ВП №59872558 постановлено постанову про стягнення виконавчого збору вивести в окреме провадження.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штойки Л.Р. від 04.11.2020 відкрито виконавче провадження ВП №63487690 з примусового виконання постанови №59872558, виданої 18.11.2019 Солом`янським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 256875,48 на користь держави (залишок не стягнутого виконавчого збору становить 255222,36 грн.).

04 листопада 2020 року постановою головного державного виконавця у ВП№63487690 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправним стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору та накладання на позивача арешту, а вказані постанови такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Відповідно до норм п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (ч. ч. 1-4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»)

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання на підставі виконавчого документа, з огляду на що, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державний виконавець повинен вирішити питання про його стягнення. При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом № 1404-VІІІ не передбачено. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Нормами п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, оскаржуваною постановою від 04.11.2020 ВП №63487690 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 18.11.2019 ВП №59872558.

В свою чергу, постанова про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №59872558, станом на час прийняття спірної постанови про відкриття виконавчого провадження №63487690 набрала законної сили, позивачем не оскаржувалась, та була чинною.

Зазначене свідчить про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу, що позовні вимоги фактично обґрунтовані протиправністю постанови про стягнення виконавчого збору, з огляду на перебування виконавчого напису нотаріуса на виконанні у приватного виконавця та фактичного виконання.

Отже, фактичними мотивами, які спонукали позивача звернутись з цим позовом до суду, є незгода зі стягненням з нього виконавчого збору, проте, слід врахувати, що за змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. Відтак, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, а постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, має наслідком стягнення з боржника вже визначеної суми.

Оскільки предметом позову є постанова про відкриття виконавчого провадження, доводи позивача про неправомірність постанови про стягнення виконавчого збору та витрат, які не оскаржені у цій справі та відсутні докази оскарження останніх в судовому порядку, є помилковими.

З наведеного вбачається, що дії та постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження №63487690 в даних правовідносинах відповідають вимогам чинного законодавства, а тому, є правомірними.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо накладання арешту на скасування постанови про арешт майна боржника з огляду на похідний характер.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян