Рішення № 94663765, 04.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Київ № 640/24242/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

установив:

06.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач хоч і була зареєстрована фізичною особою-підприємцем в 2008 році, проте з 2008 по 2018 роки працювала найманим працівником, з доходу якого утримувався єдиний внесок.

Також позивач зауважила, що передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів, а також результати проведення органом доходів і зборів документальної перевірки, в ході якої посадовими особами досліджуються та аналізуються звіти платника податків про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Разом з тим, дані щодо проведення податковим органом документальної перевірки позивача відсутні, крім того на сайті податкової відсутні будь-які дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, з яких можливо було б суду встановити та пересвідчитись у наявності у позивача боргу або недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Крім того, позивач звертає увагу на наявність суперечностей у спірній вимозі щодо дати її прийняття та дати на яку нараховано борг, зазначення різних сум боргу. Так, датою прийняття вимоги вказано 15.05.2019, у тексті вимоги зазначено, що сума боргу станом на 21.10.2019 складає 23 785,08 грн, ГУ ДПС у м. Києві вимагає сплатити недоїмку у сумі 21030,90 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Зазначив про наявність у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок в тому числі з 01.01.2017 по ІІІ квартал 2019 року. Так, у даний період позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому зобов`язана сплачувати єдиний внесок незалежно від фактичного здійснення підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

Оскільки, припинення державної реєстрації підприємницької діяльності позивача в ЄДР датовано 28.12.2019, то з саме цієї дати позивач втратила статус платника єдиного внеску.

Разом з цим, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується автоматичне нарахування єдиного внеску, як ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць за періоди: січень-грудень 2017 року в загальній сумі 8448 грн, І- IV квартали 2018 року в загальній сумі 9828,72 грн, І-ІІІ квартали 2019 року в загальній сумі 9828,72 грн. В інтегрованій картці платника сплата єдиного внеску за період перебування на обліку платником не здійснювалась, а тому за позивачем обліковується недоїмка в сумі 26539,26 грн про сплату якої правомірно складено спірну вимогу.

Також вказав, що самостійною підставою для формування та надсилання вимоги є наявність у платника на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, у такому разі відсутня необхідність проведення документальних перевірок платника.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 01.07.2008 до 28.12.2019 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві на загальній системі оподаткування.

Також у період з 2008 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 працювала найманим працівником на ТОВ «Газпромпостач», з доходу якого утримувалися податки.

Згідно даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний внесок для ФОП, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується автоматичне нарахування єдиного внеску за періоди:

- січень-грудень 2017 року помісячно в загальній сумі 8448 грн;

- І-IV квартали 2018 року щоквартально в загальній сумі 9828,72 грн;

- І-ІІІ квартали 2019 року щоквартально в загальній сумі 8262,54 грн.

Також в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 відсутні відомості про сплату вказаних сум єдиного внеску, що привело до облікування станом на 21.10.2019 недоїмки у сумі 26539,26 грн.

У зв`язку із наявністю вказаної недоїмки Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві складено та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17. Згідно даної вимоги датою її прийняття вказано 15.05.2019, сума боргу станом на 21.10.2019 складає 23785,08 грн, ГУ ДПС у м. Києві вимагає сплатити недоїмку у сумі 21030,90 грн.

Позивач не погоджується із нарахуванням їй зобов`язань зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по ІІІ квартал 2019 року включно, вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17, а тому звернулася до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI).

Згідно пункту першого частини першої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом - є недоїмкою.

Відтак, платниками єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску є фізичні особи-підприємці, незалежно від отримання ними доходу (прибутку).

Пільги у вигляді звільнення від сплати ЄСВ передбачені положеннями частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, яка передбачає можливість звільнення від сплати ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Водночас, Закон №2464-VI не передбачає такої підстави звільнення від сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем як сплата єдиного внеску за таку особу роботодавцем.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши наведені положення законодавства, Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 по справі №160/3114/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по грудень 2018 року працювала найманим працівником на ТОВ «Газпромпостач».

Згідно наявних у матеріалах даної справи відомостей Пенсійного фонду України, роботодавцем позивача сплачено за ОСОБА_1 в систему загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідні страхові внески за 2017 рік та січень-листопад 2018 року.

Отже, мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 за 2017 рік та січень-листопад 2018 року досягнута за рахунок сплати відповідних сум роботодавцем позивача.

Тому, нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю за 2017 рік у загальній сумі 8448 грн (704 грн за кожен місяць) та за січень-листопад 2018 року у загальній сумі 9009,66 грн (по 2 457,18 грн щоквартально за І-ІІІ квартал 2018 року та по 819,06 грн за жовтень та листопад 2018 року) здійснено відповідачем безпідставно.

Разом з цим, з грудня 2018 року по ІІІ квартал 2019 року відсутні будь-які відомості про плату позивачем єдиного внеску не нижче розміру мінімального страхового внеску самостійно або її роботодавцем. Тому, суд вважає правомірним нарахування позивачу сум єдиного внеску не нижче розміру мінімального страхового внеску за період з грудня 2018 року по ІІІ квартал 2019 року у загальному розмірі 9081,6 грн (819,06 грн за грудень 2018 року та по 2754,18 грн щоквартально за І-ІІІ квартал 2019 року).

Оскільки відсутні відомості щодо сплати позивачем вказаних сум єдиного внеску, нарахованих з грудня 2018 року по ІІІ квартал 2019 року, станом на 21.10.2019 за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 9081,6 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (Інструкція №449).

Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких належать також і фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашений в установлений строк.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що передумовою для формування податкової вимоги є результати проведення органом доходів і зборів документальної перевірки, адже згідно наведених норм самостійною та достатньою підставою для направлення платнику вимоги є наявність у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що станом на 21.10.2019 ОСОБА_1 мала недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 9081,6 грн, відповідач правомірно направив на адресу позивача вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Суд враховує доводи позивача про наявність суперечностей у спірній вимозі щодо дати її прийняття та дати на яку нараховано борг, зазначення різних сум боргу. Так, датою прийняття вимоги вказано 15.05.2019, у тексті вимоги зазначено, що сума боргу станом на 21.10.2019 складає 23785,08 грн, ГУ ДПС у м. Києві вимагає сплатити недоїмку у сумі 21030,90 грн.

Враховуючи, що кінцевим періодом нарахування позивачу єдиного внеску у 2019 році, несплата якого слугувала підставою для формування спірної вимоги, був ІІІ квартал 2019 року, недоїмка зі сплати єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року виникла на наступний день після закінчення строку сплати єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року, тобто 21.10.2019. Відповідно, вимога про сплату такої недоїмка мала бути направлена протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла така недоїмка, тобто до 15.11.2019 включно.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17 складена 15.11.2019, а зазначення 15.05.2019 датою складання такої вимоги є технічною помилкою відповідача, яка не впливає на правомірність такої вимоги.

Вказані суперечності щодо суми недоїмки дійсно наявні у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17. До того ж, дані щодо суми недоїмки, зазначені у спірній вимозі не узгоджуються із даними ІКП позивача.

Разом з цим, суд вважає, що наявні суперечності щодо суми недоїмки, у даному випадку не є прямим свідченням протиправності спірної вимоги, адже за результатом розгляду даної справи суд дійшов висновку, що сумою недоїмки, яка обґрунтовано могла бути зазначена відповідачем у спірній вимозі є 9081,6 грн, а не 23785,08 грн чи 21030,90 грн як зазначено у вимозі та не 26539,26 грн як вказано в ІКП позивача.

При цьому, суд враховує, що за даними ІКП позивача та відзиву на позовну заяву станом на 21.10.2019 позивач мав недоїмку у сумі 26539,26 грн, з січня 2017 року по листопад 2018 року позивачу нараховано єдиний внесок у сумі 17457,66 грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17 в частині вимоги про сплату недоїмки у сумі 17457,66 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованісті нарахування позивачу ЄСВ з грудня 2018 року по ІІІ квартал 2019 року та правомірності оскаржуваної вимоги в частині вимоги про сплати недоїмки у сумі 17457,66 грн, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17 в частині вимоги про сплату недоїмки у сумі 17457,66 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції від 06.12.2019, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 1921 грн.

Оскільки за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимог позивача у сумі 17457,66 грн, позивачуу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1263,64 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-44996-17 в частині вимоги про сплату недоїмки у сумі 17457,66 грн.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1263,64 грн (одна тисяча двісті шістдесят три гривні шістдесят чотири копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак