Рішення № 94663731, 04.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Київ №640/29871/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 з врахуванням періодів в пільговому обчисленні з 05.12.1988-19.10.1990, 21.01.1991-03.08.1994, 09.03.1995-31.08.1995, 07.09.1995-01.07.1996, 25.11.1996-04.07.1997, 07.07.1997-26.08.1998, 01.09.1998-14.10.2001, починаючи з 21.10.2020.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовило у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, оскільки останнє прийнято на підставі хибних висновків відповідача. При цьому, позивачем зазначено, що він має достатній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а доводи відповідача та висновки, покладені останнім на підставу рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років є протиправними та такими, що порушують його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У позовній заяві позивачем вказано, що він, враховуючи відпрацьований час, набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

21 жовтня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії із долученням до неї пакету необхідних документів, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії разом з розпискою-повідомленням до неї.

Листом №2600-0303-8/159038 від 09 листопада 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого статтею 114 Закону України» Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначено, що відповідно до статті 114 Закону України» Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах надається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Водночас, вказано, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 7 місяців 11днів, пільговий стаж за списком №1 - 2 роки 8 місяців 14 днів. При цьому вказано, що до спеціального страхового стажу не зарахований стаж з 21 січня 1991 року по 21 жовтня 1994 року, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається наведення позивачем обставин того, що сукупний спеціальний трудовий стаж позивача, що надає йому право на отримання пенсії за вислугу років, становить 11 років, а відповідачем протиправно не зараховано до стажу за вислугу років періодів: з 05.12.1988-19.10.1990, 21.01.1991-03.08.1994, 09.03.1995-31.08.1995, 07.09.1995-01.07.1996, 25.11.1996-04.07.1997, 07.07.1997-26.08.1998, 01.09.1998-14.10.2001, до спеціального трудового стажу.

У положеннях статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків.

Положеннями статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачені пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Водночас, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (додається).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 року №773 внесені зміни і доповнення до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме список №1, розділ №1, пункт 1010100а.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком пільгових умовах»:

а) затверджені: Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

б) визнані такими, що втратили чинність: постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 року №773.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом №383 від 18 листопада 2005 року Міністерства праці та соціальної політики України при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Крім того суд зазначає, що до пільгового стажу позивача зараховується весь період роботи на посадах передбачених списками №1 незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Також суд зазначає, що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме записів в трудовій книжці, вбачається, що позивач працював:

- з 21.01.1991 на Шахті «Південнодонбаська№3» в/о Донвугілля прийнятий учнем гірника з ремонту гірничих виробів з повним робочим днем в шахті. 18.10.1991 Переведений гірником з ремонту гірничих виробитків 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 03.11.1993 переведений учнем гірника очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 11.07.1994 переведений гірничим робочим очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 03.08.1994 звільнений за власним бажанням;

- з 09.03.1995 в ТОВ «Ельф» гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 31.08.1995 звільнений за власним бажанням;

- з 07.09.1995 гірничим робочим очисного забою з повним робочим днем під землею в Акціонерному товаристві закритого типу «Ривєєм» Район Крайньої Півночі;

- 01.07.1995 звільнений;

- з 25.11.1996 гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним, зайнятим повний робочий день на підземних роботах на шахті ім. Челюскінців Донецького виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля»;

- 04.07.1997 звільнений за власним бажанням;

- з 07.07.1997 гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним повним робочим днем в шахті в Державній Холдинговій компанії «Донвугілля» Шахт «Південнодонбаська №3»;

- 26.08.1998 звільнений за власним бажанням;

- з 01.09.1998 гірничим робочим очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем шахті в ВАТ «Шахта Трудівська»;

- з 20.10.1998 переведений гірничим робочим очисного забою розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 01.04.1999 переведений машиністом підземним установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті дільниці №3;

- з 30.04.1999 переведений гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним з повни і робочим днем в шахті;

- 14.10.2001 звільнений за власним бажанням;

Відтак суд наголошує, що записи трудової книжки позивача підтверджують право працівника на врахування відповідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за Списком №1.

Більше того, відповідно до довідки, що уточнює особливий характер праці або умов праці, які необхідні для призначення пільгової пенсії №123 від 11.06.2020, виданої Державним підприємством «Шахта імені М.С. Сургая» позивач працював повний робочий день у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» в період з 21 січня 1991 року по 03 серпня 1994 року за всіма підземними професіями з повним робочим днем зайнятим під землею, у виробництві - гірничі роботи, у особливих умовах праці в шахтах з видобутку вугілля, що передбачені Списком №1, розділу 1 та пунктом 1010100а, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, КМУ №36 від 16.01.2003, КМУ №461 від 24.06.2016. Підстава для видачі довідки: форма Т-2, особовий рахунок, накази, ЄКТС, технологічний процес, контрольні табелі.

Згідно з довідкою, що уточнює особливий характер праці або умов праці, які необхідні для призначення пільгової пенсії №112 від 14.05.2020, виданої Державним підприємством «Шахта імені М.С. Сургая» позивач працював повний робочий день у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» в шахті на дільниці №3 з 11.07.1994 гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті. Звільнений 03.08.1994 за власним бажанням. На курсах та за час роботи учнем отримував тарифну ставку підземного працівника. За всіма підземними професіями з повним робочим днем зайнятим під землею, у виробництві - гірничі роботи, у особливих умовах праці в шахтах з видобутку вугілля, що передбачені Списком №1, розділу 1 та пунктом 1010100а, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, КМУ №36 від 16.01.2003, КМУ №461 від 24.06.2016. Підстава для видачі довідки: форма Т-2, особовий рахунок, накази, ЄКТС, технологічний процес, контрольні табелі.

Довідки, що уточнює особливий характер праці або умов праці, які необхідні для призначення пільгової пенсії №66 від 15.03.2020, виданої Державним підприємством «Шахта імені М.С. Сургая» підтверджується, що позивач працював повний робочий день у ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» 07.07.1997 гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті на дільниці №1. Звільнений 26.08.1998 за власним бажанням. На курсах та за час роботи учнем отримував тарифну ставку підземного працівника. За всіма підземними професіями з повним робочим днем зайнятим під землею, у виробництві - гірничі роботи, у особливих умовах праці в шахтах з видобутку вугілля, що передбачені Списком №1, розділу 1 та пунктом 1010100а, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, КМУ №36 від 16.01.2003, КМУ №461 від 24.06.2016. Підстава для видачі довідки: форма Т-2, особовий рахунок, накази, ЄКТС, технологічний процес, контрольні табелі.

Відповідно до довідки, уточнюючої пільговий характер умов праці, виданої Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» позивач працював повний робочий день на шахті з 25.11.1996 по 04.07.1997 в якості гірничого робочого очисного забою підземного. Підстава для видачі : накази, архівна довідка особова карта Т-2. Документи знаходяться на підприємстві. За всіма підземними професіями з повним робочим днем зайнятим під землею, у виробництві - гірничі роботи, у особливих умовах праці в шахтах з видобутку вугілля, ці передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Згідно з довідкою №01-16/4 -522 від 16.03.2012, виданою Чукотським архівним відділом позивач працював з 07.09.1995 гірничим робочим очисного забою з повним робочим днем під землею в АОЗТ с/а «Север» АОЗТ ЗДК «Ривеем», який знаходився в Чукотському автономному окрузі, який відноситься до районів Крайньої Півночі. 01.07.1996 позивач звільнений. Працював повний робочий день. Періоди роботи в Чукотському AO з 01.08.145 по 01.03.1960 зараховуються до стажу в подвійному розмірі, а з 01.03.1960 в полуторному розмірі.

Відповідно до довідки №196 від 16.06.2015, виданої Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» позивач працював повний робочий день з 01.09.1998 по 31.03.1999 підземний з повним робочим днем під землею в шахті за професією посадо гірничий робочий очисного забою, що передбачені Списком 1, розділ 1, підрозділ 1010100, затвердженою Постановою КМУ №162 від 11.03.1994, з 01.04.1999 по 29.04.1999 підземний повним робочим днем під землею в шахті, за професією, посадою машиніст підземних установок підземний, що передбачені Списком 1, розділ 1, підрозділ 1010100а, затвердженою Постаново КМУ №162 від 11.03.1994, з 30.04.1999 по 14.10.2001 підземний з повним робочим днем під землею в шахті, за професією, посадою гірничий робочий очисного забою, що передбачена Списком 1, розділ 1, підрозділ 1010100а, затвердженою Постановою КМУ №162 від 11.03.19.

Стосовно проведення атестацій робочих місць суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу №2156 к від 12.12.1996 та Додатку №2 до наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці на шахті «Південнодонбаська №3» проводилась атестація робочого місця позивача.

Згідно з наказом №70 від 06.02.1995 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення гірничого робочого очисного забою та машиніст підземних установок.

Відповідно до наказу №140 від 09.02.2000 було підтверджено право на пільгове призначення пенсій; забезпечення гірничого робочого очисного забою та машиніст підземних установок.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

За правилами пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до Роз`яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Таким чином, атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Під час розгляду справи встановлено, що первинна атестація робочого місця позивача проводилась вчасно.

Крім того, суд зазначає, що карта умов праці є одним із основних документів атестації робочих місць, складання якої передбачено пунктом 2.3 «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.

Карта умов праці це документ, що узагальнює результати атестації робочих місць за умовами праці, яка оформлюється атестаційною комісією після проведення атестованою лабораторією гігієнічних досліджень.

Згідно наведених вище довідок, наданих роботодавцями ОСОБА_1 працював в особливо шкідливих та важких умовах. Згідно замірів факторів виробничого середовища і трудового процесу умови праці докорінно з 1991 року до 2001 року, тобто в межах законодавчо визначених періодах атестації умов праці.

Суд зазначає, що під час розгляду справи до суду не надано доказів внесення змін до Списку №1, а тому підстави для не врахування пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу відсутні.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.09.2020 року по справі № 2040/6395/18.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що період роботи позивача на посадах передбачених Списком №1 за спірні періоди з 21 січня 1991 року по 14 жовтня 2001 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи за Списком №1 з 21 січня 1991 року по 14 жовтня 2001 року до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-IV та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи за відповідними професіями, передбаченими Списками №1, у період з 21 січня 1991 року по 14 жовтня 2001 року, що в загальному складає 9 років 9 місяців та 2 дні пільгового стажу.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового трудового стажу період проходження ним військової служби з 05 грудня 1988 року по 19 жовтня 1990 року суд зазначає наступне.

В обґрунтування порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прав позивача щодо не зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії період військової служби у Збройних Силах СРСР, представник позивача посилається на положення Закону України «Про оборону України».

Згідно з підпунктом к) пункту 108 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 року до загального стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується будь-яка робота в якості робітника або службовця незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв. Зокрема в стаж зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік. Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в установленому порядку.

Також відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з абзацом 2 статті 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (зі змінами та доповненнями) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Так наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за №1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.

Пунктом 2.3 розділу 2 даного Положення передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» встановлено, що нарахування страхового пенсійного стажу для військовослужбовців учасників антитерористичних операцій за час їх безпосередньої участі в антитерористичній операції має здійснюватися у потрійному розмірі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі №348/347/17.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до пункту 1 статті 2 Закону також віднесено і військову службу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з трудовою книжкою позивач працював на різних посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

В той же час, по-перше, позивач проходив службу в лавах Збройних Сил СРСР з 05 грудня 1988 року по 19 жовтня 1991 року, а не приймав участь в антитерористичній операції.

Проте, до лав Збройних Сил СРСР позивач призваний, коли займав посаду електрогазозварювальника 2 розряду на підприємстві «Строительное управление «Химстрой» «Донецкметаллургстрой», що передбачена Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СССР від 26 січня 1991 року №10.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового трудового стажу період проходження ним військової служби з 05 грудня 1988 року по 19 жовтня 1991 року.

В той же час, стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21 жовтня 2020 року, суд зазначає, що при розгляді даної справи не встановлювалось та не досліджувалась наявність загального трудового стажу у ОСОБА_1 для призначення відповідної пенсії.

Більше того, вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням рішення суб`єкта владних повноважень, тобто, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу при нарахуванні, чи обрахунку, чи зобов`язання врахувати, самостійно обраховані позивачем доходи, при обрахунку розміру пенсії позивача, окрім вказівки суду на усунення тих порушень, які були наведені вище, оскільки таке втручання виходить за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов`язати призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №1 задоволенню не підлягають.

В той же час, враховуючи вищенаведене в сукупності суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 21 жовтня 2020 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, та обов`язковим зарахуванням до пільгового трудового стажу періодів роботи з 21 січня 1991 року по 14 жовтня 2001 року та військової служби у період з 05 грудня 1988 року по 19 жовтня 1990 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 та у зарахуванні до пільгового стажу трудового стажу періодів роботи з 21 січня 1991 року по 14 жовтня 2001 року та військової служби у період з 05 грудня 1988 року по 19 жовтня 1990 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 21 жовтня 2020 року з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, та обов`язковим зарахуванням до пільгового трудового стажу періодів роботи з 21 січня 1991 року по 14 жовтня 2001 року та військової служби у період з 05 грудня 1988 року по 19 жовтня 1990 року

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 420,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко