Рішення № 94663726, 04.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Київ № 640/17957/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції у місті Києві провизнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 28.02.2018 №193 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського сектору превенції відділу поліції станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.02.2018 по дату поновлення на посаді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з результатами службового розслідування ОСОБА_1 не ознайомлено, його не запрошували для вручення трудової книжки та військового квитка, а також для ознайомлення та вручення наказу про звільнення, внаслідок чого лише 24.10.2018 останній отримав трудову книжку та військовий квиток, що перешкоджало останньому звернутися до суду раніше. В якості підстав протиправності оскаржуваного наказу позивачем наголошено на тому, що Головним управлінням Національної поліції в м. Києві порушено принцип презумпції невинуватості, передбаченого ст.ст. 62, 63 Конституції України, оскільки ОСОБА_1 не визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за кримінальним провадженням №42017100000000796 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Натомість, лише сам факт висунення проти ОСОБА_1 звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути підставою для висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку, оскільки це є санкції різних рівнів і вчинення дисциплінарного проступку також необхідно довести. У той же час, за відсутності відповідного судового вироку, що набрав законної сили, особа вважається невинуватою та дії, що були предметом оцінки у кримінальній справі, не можуть бути кваліфіковані як протиправні іншими особами. На додаток, позивачем зауважено, що згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, проте, відповідні заходи відповідачем вчинено не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2019 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2019 змінено у мотивувальній частині.

Постановою Верховного Суду від 17.09.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративну справу №640/17957/18 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено останню до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.11.2018 від представника відповідача через канцелярію суду (під час первісного розгляду справи) надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши на правомірність оскаржуваного наказу, прийнятого з огляду на результати службового розслідування, за результатами якого зроблено висновок про те, що зібраними матеріалами вина, у тому числі позивача, у вчинені дисциплінарного проступку підтверджується у повному обсязі. Так, за твердженнями представника відповідача, своїми діями ОСОБА_1 допустив дискредитацію звання поліцейського та підрив авторитету поліції у цілому, внаслідок порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179. При цьому, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення дисципліни або вчинення дисциплінарного проступку, оскільки для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення або факт вчинення проступку, вчинення працівником поліції дій, які мають ознаки злочину, що є порушенням службової дисципліни. Натомість, визнання працівника поліції в установленому порядку винним у вчиненні злочину не перешкоджає притягненню його до дисциплінарної відповідальності за це діяння, з урахуванням того, що обставини вчинення дисциплінарного проступку встановлюються за результатами службового розслідування.

11.12.2018 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що висновок службового розслідування та повідомлення про підозру окремих працівників від 13.02.2018, на підставі якого звільнено позивача, складено та затверджено за відсутності письмових пояснень позивача, що свідчить про неповноту та необ`єктивність службового розслідування.

Разом з тим, слід зазначити, що у порушення ч. 2 ст. 163 та ч.ч. 3 та 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, до відповіді на відзив не надано документів, що підтверджують надіслання останнього відповідачу.

22.10.2020 від представника відповідача повторно надійшов відзив, в якому зазначено про те, що у результаті проведення комплексу оперативних заходів отримано фактичні дані та задокументовано протиправну діяльність організованої групи у складі керівництва відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції, яке із залученням можливостей оперативних працівників сектору кримінальної поліції цього ж відділу та відділу кримінальної поліції та сектору превенції Солом`янського управління поліції безпосередньо організувало на території Центрального залізничного вокзалу протиправну діяльність чотирьох кваліфікованих груп кишенькових злодіїв. 25.01.2018 за окремими епізодами вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі, і ОСОБА_1 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26.03.2018. З урахуванням викладеного, 14.02.2018 затверджено висновок службового розслідування та видано наказ Головного управління №91 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який реалізовано наказом від 28.02.2018 №193 о/с. Крім того, представником відповідача повторно наголошено на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

З огляду на викладене, слід одразу звернути увагу на те, що постановою Верховного Суду від 17.09.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, якими позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, зважаючи на порушення строку звернення до суду, скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, лише 24.10.2018 позивач отримав трудову книжку та військовий квиток, про що свідчить копія розписки від 24.10.2018, наявна у матеріалах справи. Відтак, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головне управління Національної поліції у м. Києві направило на адресу першого заступника начальника Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України Хоменка О.В. спецповідомлення від 25.10.2018 №559/125/05/26-2018 «За фактом проведення обшуків у Солом`янському управлінні поліції та повідомлення про підозру окремим працівникам вказаного підрозділу», в якому зазначено, що 22.06.2017 слідчим відділу прокуратури м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017100000000796 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій з боку поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський цього ж управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженець с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області, освіта середня, в ОВС з 28.01.2011, на службі в поліції з 17.05.2016, на займаній посаді з 17.05.2016, діючих дисциплінарних стягнень немає. 25.01.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві винесено наказ від 26.01.2018 №125 «Про призначення та проведення службового розслідування», яким, з огляду на внесення прокуратурою м. Києва 26.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017100000000796 відомостей щодо можливих неправомірних дій поліцейських сектору кримінальної поліції ВП на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, за вказаним фактом призначено службове розслідування та затверджено склад комісії. Крім того, п. 3 вказаного наказу на період проведення службового розслідування старшого сержанта ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків за посадою поліцейського сектору превенції відділу поліції станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції.

На виконання наведеного наказу заступником голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві полковником поліції ОСОБА_2 14.02.2018 затверджено висновок за фактом проведення обшуків у Солом`янському УП та повідомлення про підозру окремим працівникам від 13.02.2018, згідно з яким встановлено, що 22.06.2017 слідчим відділу прокуратури м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017100000000796 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій, зокрема, з боку поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський цього ж управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 25.01.2018 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2017 №752/27487/17 співробітниками прокуратури м. Києва спільно з працівниками ДВБ та КМУ ДВБ Національної поліції України були проведені обшуки у службових приміщеннях відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1/19, Солом`янського управління поліції за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 49 та за місцем проживання окремих працівників. У ході проведення обшуків виявлено та вилучено речі, документи та матеріальні цінності, відповідно до додатків до протоколу-описів вилученого майна з відеофіксацією процесу їх вилучення. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згодою на веб-ресурсах у мережі Інтернет з`явились публікації, в яких йдеться про те, що столичні правоохоронці за винагороду прикривали протиправну діяльність організованих груп злодіїв на залізничному вокзалі Центральний у м. Києві. Вказані публікації призвели до суспільного резонансу та обурення громадськості. У ході проведення службового розслідування встановлено, що працівниками КМУ ДВБ НПУ та прокуратури м. Києва отримано фактичні дані та задокументовано протиправну діяльність організованої групи у складі працівників відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції, які, із залученням можливостей оперативних працівників сектору кримінальної поліції цього ж відділу, відділу кримінальної поліції та сектору превенції Солом`янського управління поліції, безпосередньо організували на території Центрального залізничного вокзалу протиправну діяльність чотирьох кваліфікованих груп кишенькових злодіїв. При цьому, працівники поліції, діючи узгоджено за єдиним планом із розподілом функцій діяльності групи, організували систематичний вихід та вчинення злодіями кишенькових крадіжок, вживали заходів щодо унеможливлення їх викриття та затримання, укривали факти крадіжок від реєстрації, за що щоденно отримували грошову винагороду, а також частку від еквіваленту викраденої суми та вартості матеріальних цінностей в залежності від посадового становища та функцій. Зібраними матеріалами, за висновками службового розслідування, вина ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку підтверджена у повному обсязі, що призвело до порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, та Присяги працівника поліції.

Як наслідок, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог абз. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, абз. 1, 2 та 3 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції та п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», у висновку службового розслідування визнано за доцільне на поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.02.2018 №91 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Солом`янського управління поліції», з урахуванням висновків службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог абз. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, абз. 1, 2 та 3 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції та п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», на поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При цьому, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.02.2018 №193 о/с «Щодо особового складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 28.02.2018 звільнено зі служби в поліції, згідно з п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (в якості підстави для винесення вказаного наказу зазначено наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.02.2018 №91).

Вважаючи наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.02.2018 №193 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»).

У силу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Разом з тим, п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не було затверджено, порядок накладення дисциплінарного стягнення було врегульовано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), норми якого підлягають застосуванню у межах розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У свою чергу, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Вказане спростовує твердження позивача про неможливість одночасної кваліфікації одних і тих самих дій як дисциплінарний проступок та як кримінальне правопорушення.

У силу ст. 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При цьому, абз. 1-4 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.

Як було встановлено під час проведення службового розслідування, своїми діями ОСОБА_1 допустив дискредитацію звання поліцейського та підрив авторитету поліції у цілому, оскільки 22.06.2017 слідчим відділу прокуратури м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017100000000796 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій, зокрема, з боку поліцейського сектору превенції відділу поліції на станції Київ-Пасажирський цього ж управління поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 25.01.2018 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2017 №752/27487/17 співробітниками прокуратури м. Києва спільно з працівниками ДВБ та КМУ ДВБ Національної поліції України були проведені обшуки у службових приміщеннях відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1/19, Солом`янського управління поліції за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 49 та за місцем проживання окремих працівників. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказані обставини набули широкого суспільного розголосу, що завдано значної шкоди авторитету органів поліції. Отже, не факт визнання позивача винним у вчинені кримінального правопорушення (кримінальне провадження №42017100000000796) та винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, слугував підставою для винесення оскаржуваного наказу, як помилково наголошено позивачем та його представником, а дії позивача, які призвели до проведення слідчих дій у межах кримінального провадження (проведення обшуків, застосування запобіжного заходу тощо).

При цьому, слід зазначити, що у силу ст. 14 Дисциплінарного статуту, відсутність в особи, щодо якої проводиться службове розслідування, волевиявлення на надання відповідних пояснень не є підставою для накладення дисциплінарного стягнення, з урахуванням того, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається факту такого волевиявлення з боку позивача.

Крім того, положення ч. 3 ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію» вказують лише на можливість відсторонення поліцейського, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, від посади, а не обов`язок застосування такої процедури, зважаючи на те, що висновками службового розслідування запропоновано застосувати до позивача такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення.

Як наслідок, суд вказує про правомірність оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.02.2018 №193 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , прийнятого у межах наданих відповідачу повноважень. На додаток, суд звертає увагу, що в якості підстави для прийняття оскаржуваного наказу зазначено наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.02.2018 №91, доказів оскарження та/ або скасування якого сторонами у справі не надано, з огляду на що, суд виходить з правомірності останнього, як такого, що, при цьому, не є предметом оскарження у межах даної адміністративної справи. У той же час, решта позовних вимог, як похідні від розглянутої вище, також задоволенню не підлягають.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (код ЄДРПОУ 40108583, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок