Рішення № 94663409, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Київ № 640/11131/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом FIRMA TRASPORTOWO HADLOVA «LEOPOLI» ARTUR PUSZCZAK

до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася FIRMA TRASPORTOWO HADLOVA «LEOPOLI» ARTUR PUSZCZAK з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів А0№0110266, А0№0110267, А0№0110268, А0№0110269, А0№0110270, А0№0110271, А0№0110272, А0№0110273, А0№0110274, А0№0110275, А0№0110276, А0№0110277, А0№0110278, А0№0110279, А0№0110280, А0№0110281, А0№0110282, А0№0110283, А0№0110284, А0№0110285, А0№0110286, А0№0110287 від 20.02.2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму 19 720,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять);

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до позивача протиправно застосовано 29 адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 19 720,00 гривень (680 гривень х 29). Формулювання порушення: «Управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків праці та відпочинку водія, який відмовився надати доступ до тахографа для зчитування інформації про режим роботи та відпочинку». На думку позивача, будь-яких повноважень посадових осіб відповідача на предмет вимог до водія надавати інші доступи до тахографу не передбачено. Навпаки, законодавство містить чіткі та конкретні формулювання, які визначають поведінку водіїв транспортних засобів та посадових осіб відповідача у частині такого виду контролю. Позивач вказує також і на те, що законодавство розрізняє поняття реєстраційних листів режимів праці та відпочинку та роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У разі використання аналогового тахографу, водії повинні використовувати тахокарти (пункт 1.4 Інструкції № 385), тобто, щоденні реєстраційні листки реєстрації режимів праці та відпочинку. У разі використання цифрового тахографу, останнім здійснюється реєстрація режимів праці та відпочинку водіїв у електронному вигляді, у тому числі періодів, коли такий тахограф було вимкнено. Так, у даній справі, щодо позивача винесено постанови за відсутність щоденних реєстраційних листків праці та відпочинку, які у позивача не могли існувати, позаяк ним використовувався цифровий тахограф.

Крім того, позивач зазначає про протиправність постанов через порушення відповідачем процедури їх винесення, а саме позбавлення права позивача на оскарження акту перевірки на основі якої прийняті оскаржувані рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 12.07.2019 року у адміністративній справі № 640/11131/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Судом встановлено, що Державною службою України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) відзив на позовну заяву до суду не подано.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2019 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, яка є структурною одиницею без статусу юридичної особи Державної служби України з безпеки на транспорті, були здійснені заходи державного контролю (нагляду) щодо суб`єкта господарювання, у формі фізичної особи-підприємця, що зареєстрований за законодавством Республіки Польща FIRMA TRANSPORTOWO HANDLOVA «LEOPOLI» ARTUR PUSZCZAK , при здійсненні останнім міжнародних автомобільних перевезень транспортним засобом SCANIA, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп VANHOOL, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , номер особистої картки водія для цифрового тахографа НОМЕР_3 .

За наслідками проведеного заходу державного контролю на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №119370 від 20.02.2019 року.

За твердженнями позивача, згідно із актом №119370 від 20.02.2019 року, під час перевірки виявлено порушення: «Водій відмовився надати доступ до тахографа для зчитування інформації про режим роботи та відпочинку водія за 23.01.2019 року по 20.02.2019 року. Водій пояснив тим, ще не має права надати працівникам Укртрансбезпеки доступ тому, що потім за кордоном в Європі буде платити штраф. Відсутній дозвіл України, який надає право на в`їзд (ввезення) та рух по території України, а саме пункт 4.3 маса вантажу 10,702 (в дозволі 11,455)».

За наслідками ознайомлення із актом, водій ОСОБА_3 письмово зазначив: «Я не відмовляюсь від контролю. Картки водія виймати не дозволю, що мотивую штрафом за кордоном».

Зазначені у акті порушення кваліфіковано за абзацом 11 частини 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за період часу з 23.01.2019 до 20.02.2019 року включно (29 календарних днів).

При цьому, за твердженнями позивача, посилання на інші порушення (відсутність дозволу) не здійснюються, оскільки рішення відповідача у цій частині не є предметом позову.

20.02.2019 року, відповідачем винесено 29 постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, зокрема: А0№0110266, А0№0110267, А0№0110268, А0№0110269, А0№0110270, А0№0110271, А0№0110272, А0№0110273, А0№0110274, А0№0110275, А0№0110276, А0№0110277, А0№0110278, А0№0110279, А0№0110280, А0№0110281, А0№0110282, А0№0110283, А0№0110284, А0№0110285, А0№0110286, А0№0110287.

Вказаними постановами щодо позивача застосовано 29 адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 19 720,00 гривень (680 гривень х 29) як результат порушення позивачем абз.11 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За твердженнями позивача, 06.03.2019 року, при перетині кордону, останній оплатив адміністративно-господарські штрафи на користь державного бюджету України у загальному розмірі 19 720,00 гривень, що застосовані до нього на підставі постанов, що підтверджується квитанцію банку №39508613 від 06.03.2019 року, призначенням платежу: «адміністративні штрафи і інші санкції згідно постанов №№0110259-0110288 від 20.02.2019 року, ТЗ НОМЕР_1, платник ОСОБА_3 ». При цьому, зазначена у названій квитанції сума платежу 21420,00 гривень пояснюється відображенням у ній суми адміністративно-господарського штрафу за постановою відповідача А0№0110288 від 20.02.2019 року, яка не є предметом цього позову.

Позивач, не погоджуючись із постановами відповідача, вважаючи, що вони винесені протиправно, а відтак підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 року.

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно частиною 7 Закону № 2344-ІІІ у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи.

Частиною восьмою статті 53 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок № 1567).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Приписами п. 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що автомобільні перевізники та водії зобов`язані мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Слід зазначити, 11.10.2005 року набув чинності Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» № 2819-IV від 07.09.2005 року.

Крім цього, Європарламентом та Європейською Радою 15.03.2006 було прийнято Постанову (ЄС) № 561/2006 щодо гармонізації певного соціального законодавства, що стосується автомобільного транспорту та вносить змін до Постанови Ради (ЄЄС) №3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і відміняє Постанову Ради (ЄС) №3820/85. Цією постановою були визначені Правила щодо часу відпочинку та роботи водія, які набули чинності з 11.04.2007 року. За вимогами таких Правил передбачено, щоб водії транспортних засобів завжди мали при собі і могли надати до перевірки реєстраційні листи за поточний тиждень і ті, які водій використовував в попередні 15 днів, картку водія, якщо вона у нього є, будь-який звіт складений від руки і роздруківку, зроблені впродовж поточного тижня і попередніх 15 днів (а з 1.01.2008 в обох випадках за поточний день і попередні 28 днів). У тому ж випадку, коли водій не має можливості надати вищевказані документи, він повинен надати супровідний лист (документ, про періоди часу, коли водій не керував транспортним засобом), форма якого розроблена та затверджена Рішенням Європейської Комісії від 12.04.2007 року.

Дія Постанови ЄС № 561/2006 у повному обсязі розповсюджується на перевізників країн - членів ЄС, Швейцарії та Європейської Економічної Зони.

Оскільки Положення правил ЄС відрізнялися від положень Угоди ЄУТР, Комітетом з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН було розпочато процедуру узгодження двох систем правил режиму праці та відпочинку водія задля застосування єдиних вимог для усіх водіїв та спрощення контрольних процедур. І з метою гармонізації цих двох систем правил Секретаріатом ЄЕК ООН спільно з Європейською Комісією на базі правил, прийнятих Постановою ЄС №561 у 2006 році було підготовлено зміни до положень ЄУТР, які встановлюють ряд нових вимог в частині дотримання відповідних норм щоденного часу перебування за кермом, перерв, щоденного, щотижневого часу відпочинку та наявності у водіїв транспортних засобів відповідної кількості реєстраційних листів під час контролю уповноваженими органами тощо.

29-31 жовтня 2008 року 103-я сесія Робочої групи з автомобільного транспорту (SC.1) КВТ ЄЕК ООН схвалила узгоджені зміни до тексту ЄУТР, які після відповідних процедур прийняття поправок до Угоди набули чинності для перевізників країн - не членів ЄС у вигляді Поправки № 6 з 20.12.2009 року.

Такою Поправкою, зокрема, було внесено Доповнення 3 до датку до ЄУТР. В таких Доповненнях вказано, що відповідно до статті 12-біс цієї Угоди автомобільні перевізники можуть використовувати в цілях сприяння проведенню перевірок на дорозі типові бланки, наведені нижче:

1. ФОРМА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ - бланк, який слід використовувати в тому випадку, коли водій перебував у відпустці через хворобу або в щорічній відпустці або якщо він керував транспортним засобом, які не підпадають під дію положень ЄУТР за змістом статті 2 цієї Угоди. Вказівка по використанню. (Викласти, по можливості, на зворотному боці бланка) a) Усі позиції сьогодення бланка повинні бути заповнені перед рейсом транспортним підприємством і відповідним водієм. b) Зміна тексту бланка не допускається. c) Бланк вважається дійсним у тому випадку, якщо він підписаний як уповноваженим представником транспортного підприємства, так і самим водієм. У разі індивідуальних підприємств водій підписує бланк один раз від імені підприємства і один раз в якості водія. Дійсним вважається тільки підписаний оригінал цього документа. d) На роздруківці бланку може міститися логотип підприємства. Положення 1-5 можуть бути надруковані заздалегідь. Печатка підприємства не може заміняти підпис особи, яка повинна підписати бланк, проте його підпис може бути підкріплена печаткою. e) Додаткова національна або регіональна інформація повинна вказуватися на зворотному боці бланка. f) Якщо даний бланк складається на іншій мові, ніж англійська або французька, то його назва на національній мові має зазначатися під назвами англійською і французькою мовами, які потрібно буде відновити на бланку. Якщо бланк складений на іншій мові, ніж англійська, то назви розділів в самому бланку повинні повторюватись на англійській мові.

При цьому, Статтею 12-біс ЄУТР визначено, що типові бланки, включені в Доповнення 3, не мають обов`язкової сили. Разом з тим у разі їх використання вони повинні відповідати встановленим змістом, зокрема в тому, що стосується нумерації, порядку і назви позицій.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (2819-15), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 затверджено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, якою регламентовано використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті в Україні (далі також - Інструкція № 385).

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п. 2.1 Інструкції № 385 виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР.

Пунктом 2.2 Інструкції № 385 ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР , а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Згідно з п. 3.1 Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

У пунктах 3.3, 3.4, 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п`ятого - сьомого пункту 3.3 цього розділу поширюються на кожного водія окремо.

Перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до Поправки № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів водії зобов`язані надати до контролю реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі їх відсутності надається Бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом., під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або Бланк підтвердження діяльності.

Визначальним при вирішенні цього спору є факт надання або ненадання водієм посадовим особам відповідача визначених законодавством документів на підтвердження його режиму праці та відпочинку, зокрема, за період за період з 23.01.2019 року по 20.02.2019 року.

Так, судом, з`ясовано, що 20.02.2019 року працівниками Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області проведено захід державного контролю на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом позивача №119370 від 20.02.2019 року.

Зазначені у акті порушення кваліфіковано за абзацом 11 частини 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за період часу з 23.01.2019 року до 20.02.2019 року включно (29 календарних днів).

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення заходу державного контролю, водій позивача пред`явив інспектуючим особам (1) посвідчення водія, (2) документи, що підтверджують законність використання транспортного засобу, (3) роздруківку цифрового тахографа від 20.02.2018 року (час 09:36 UTC) за період з 11.10.2018 року до 20.02.2019 року, (4) міжнародну товарно-транспортну накладну, (5) Дозвіл України на в`їзд (ввезення) та рух територією України вантажного засобу у міжнародному сполученні АС№261993.

Обставина пред`явлення та надання водієм названих документів відповідачем не оскаржується, а також зазначаються відповідачем у відповідь на адвокатський запит листом від 26.04.2019 року. Зворотного суду не доведено.

Судом також встановлена наявність копій роздруківки цифрового тахографа від 20.02.2018 року (час 09:36 UTC) за період з 11.10.2018 року до 20.02.2019 року в матеріалах даної справи. Інформація здобута шляхом зчитування інформації тахографа в цілому і ширшою за змістом від роздруківки такої інформації від 20.02.2019 року. Інформація відображає усі дані про роботу транспортного засобу позивача у названому періоді, інформація підтверджує, що водій ОСОБА_3 дотримувався режимів праці та відпочинку, що реєстрував щоразу за допомогою тахографа.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що водієм під час перевірки виконано свій обов`язок - надано необхідні документи щодо підтвердження його діяльності за вказаний період.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на обґрунтування позовних вимог, суд враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Кобець проти України», «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свій процесуальний обов`язок, не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами та не довів «поза розумним сумнівом» факту ненадання під час перевірки документів на підтвердження режиму праці та відпочинку водія за період з 23.01.2019 року по 20.02.2019 року, а відтак і факт вчинення позивачем інкримінованих йому порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пунктів 25, 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку № 1567).

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не оскаржується, що відповідачем не виконано обов`язки контролюючого органу відповідно до приписів Порядку № 1567, а саме повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення. Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що позивача позбавлено можливості підтвердити правомірність власної поведінки під час розгляду справи відповідачем, зокрема надання підтвердження у виді витягу із тахографа транспортного засобу за період часу із 20.01.2019 року до 20.02.2019 року включно.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів вручення повідомлення позивачу. Отже, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень прийняв оскаржені постанови з порушенням права позивача на участь у розгляді справи про накладення на неї штрафу, що, за обставин цієї справи, зумовило помилку при встановленні фактичних обставин та прийняття необґрунтованого рішення.

З огляду на викладені вище обставини спірні постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів А0№0110266, А0№0110267, А0№0110268, А0№0110269, А0№0110270, А0№0110271, А0№0110272, А0№0110273, А0№0110274, А0№0110275, А0№0110276, А0№0110277, А0№0110278, А0№0110279, А0№0110280, А0№0110281, А0№0110282, А0№0110283, А0№0110284, А0№0110285, А0№0110286, А0№0110287, датовані 20.02.2019 року, не відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягають скасуванню у судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів А0№0110266, А0№0110267, А0№0110268, А0№0110269, А0№0110270, А0№0110271, А0№0110272, А0№0110273, А0№0110274, А0№0110275, А0№0110276, А0№0110277, А0№0110278, А0№0110279, А0№0110280, А0№0110281, А0№0110282, А0№0110283, А0№0110284, А0№0110285, А0№0110286, А0№0110287 від 20.02.2019 року, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Суд окремо зазначає, що за наслідками винесених відповідачем постанов, позивач був змушений здійснити сплату 29 адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 19 720,00 гривень, як умову перетину державного кордону у розумінні статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, підставами, що слугували спричиненню позивачеві шкоди стали оскаржувані постанови відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги стягнути з відповідача на користь позивача суму 19 720,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

У цьому контексті суд зауважує, що позивачем у справі надано підтвердження здійснених витрат на оплату робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги. Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ст. 139 КАС України.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Документально підтверджені судові витрати, пов`язані із наданням правової допомоги, суд присуджує на користь позивача у розмірі 5400, 00 грн. з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов FIRMA TRASPORTOWO HADLOVA «LEOPOLI» ARTUR PUSZCZAK ( 88018, м. Ужгород, вул. Минайська, 15/115 , ІНН 6751292555 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів А0№0110266, А0№0110267, А0№0110268, А0№0110269, А0№0110270, А0№0110271, А0№0110272, А0№0110273, А0№0110274, А0№0110275, А0№0110276, А0№0110277, А0№0110278, А0№0110279, А0№0110280, А0№0110281, А0№0110282, А0№0110283, А0№0110284, А0№0110285, А0№0110286, А0№0110287 від 20.02.2019 року;

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) на користь FIRMA TRASPORTOWO HADLOVA «LEOPOLI» ARTUR PUSZCZAK ( 88018, м. Ужгород, вул. Минайська, 15/115 , ІНН 6751292555 ) суму адміністративно-господарських штрафів сплачених позивачем на загальну суму 19 720,00 гривень. (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок).

4. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) на користь FIRMA TRASPORTOWO HADLOVA «LEOPOLI» ARTUR PUSZCZAK ( 88018, м. Ужгород, вул. Минайська, 15/115 , ІНН 6751292555 ).

5. Присудити FIRMA TRASPORTOWO HADLOVA «LEOPOLI» ARTUR PUSZCZAK (88018, м. Ужгород, вул. Минайська, 15/115, ІНН 6751292555 ) з Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 5400, 00 грн. (п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур