Рішення № 94663379, 05.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/6205/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі – ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2020 №Ф-6902-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 13715 грн 90 коп..

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що з 22.03.2019 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Однак 12.06.2019 призваний для проходження строкової військової служби та відповідно, підприємницькою діяльністю не займався, дохід не отримував, а тому в нього відсутній обов`язок по сплаті єдиного внеску та відповідно, нарахування недоїмки шляхом винесення спірної вимоги є незаконним. 18.06.2019 до Ніжинської Державної податкової інспекції було надіслано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така ж заява, в той же день, була подана до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ніжинської міської ради. 25.11.2020 поштовим відправленням отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-6902-13 на суму 13715,90 грн. 30.11.2020 звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Чернігова, де йому повідомили, що дійсно існує заява від 18.06.2019, однак, з незрозумілих причин не була опрацьована державним реєстратором, а тому його статус ФОП не припинено. Вказує, що через недбалість державного реєстратора не була проведена реєстрація його заяви від 18.06.2019 про припинення підприємницької діяльності, що призвело до нарахування вказаного боргу. Зазначає, що відповідачем було здійснено нарахування єдиного соціального внеску в порушення норм чинного законодавства, тому вимога підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 11.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.01.2021 задоволено заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та зупинено стягнення, що проводиться на підставі вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2020 №Ф-6902-13 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 у сумі 13715,90 грн до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній не визнає позовних вимог і просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Чернігівській області з 22.03.2019. Згідно інтегрованої картки платника, станом на 18.11.2020, позивач має заборгованість з єдиного внеску у сумі 13715,90 грн. Вважає нарахування позивачу єдиного соціального внеску таким, що відповідає чинному законодавству.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначив, що 18.06.2019 ним до Ніжинської Державної податкової інспекції та Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ніжинської міської ради були подані заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Після чого 30.11.2020 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6902-13 від 18.11.2020 на суму 13715,90 грн. На запит його адвоката від Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ніжинської міської ради отримано відповідь, що дійсно 18.06.2019 до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Винокуровим Д.С. особисто подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, проте, через технічний збій програмного забезпечення електронний цифровий підпис не був накладений на реєстраційну дію. З боку Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради повідомлення про незавершену реєстраційну дію щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного реєстратора не надходило. При отриманні запиту 10.12.2020 державним реєстратором здійснено перевірку запису в ЄДР щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та негайно усунуто технічні недоліки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так судом встановлено, що позивача 22.03.2019 зареєстровано фізичною особою-підприємцем та в цей же день взято на облік як платника податків у Головному управлінні ДПС у Чернігівській області, 18.06.2019 за № 20640050001045606 внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності; 10.12.2020 за № № 20640050001045606 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за її рішенням і в цей же день знято з обліку платника податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.53-55).

18.11.2020 ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6902-13, якою визначено, що станом на 31.10.2020 заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску позивача становить 13715,90 грн (а.с.11).

Вважаючи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI).

До вказаного Закону Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 Закону №2464-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як визначено пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пунктів 2, 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449).

В силу абзацу 3 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Разом з тим частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 01.07.2004.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №755-IV відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Пунктами 4 та 8 частини 1 статті 4 Закону №755-IV передбачено, що державна реєстрація базується на таких основних принципах: державної реєстрації за заявницьким принципом; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 3 Закону №755-IV визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №755-IV, відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

- відповідних заяв про державну реєстрацію;

- документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

- відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №755-IV для державної реєстрації фізичної особи - підприємцем подається, насамперед заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону №755-IV для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів:

- заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням;

- ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

За змістом частини 8 статті 4 Закону №755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Так згідно пункту 1 частини 1 статті 25 Закону №755-IV, який регулює порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Тобто за приписами вказаних норм, насамперед, передумовою для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру повинно бути наявне відповідне волевиявлення особи щодо внесення таких записів.

18.06.2019, як встановлено вище, згідно з вимогами Закону №755-IV, позивачем було подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за його рішенням, про що зазначено в листі від 11.12.2020 №06-10/204 Відділу адміністративно-дозвільних процедур Виконавчого комітету Ніжинської міської ради.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Карпенко С.Д. Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області 18.06.2019 було внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, при цьому, в порушення вимог до державної реєстрації, передбачених Законом №755-IV, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за його рішенням проведена лише 10.12.2020.

Наведене свідчить про порушення прав позивача, оскільки він продовжував обліковуватися в Єдиному державному реєстрі як фізична особа-підприємець, що призвело до незаконного нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 13715,90 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 13715,90 грн, та, як наслідок, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню, а позов – задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2020 №Ф-6902-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 13715 (тринадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2021.

Суддя В.В. Падій