Рішення № 94662403, 04.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 лютого 2021 року № 520/16765/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати противоправною бездіяльність Луганського обласного військового комісаріату (Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) (ЄДРПОУ 07668758, 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38) щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 1 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року;

- зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат (Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) (ЄДРПОУ 07668758, 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 1 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року в розмірі 5153,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року. З приводу вказаного питання позивач звертався до відповідача, проте листом був повідомлений про відмову у нарахуванні індексації за період 01 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Ухвалу суду було направлено на електронну адресу відповідача засобами електронного зв`язку на офіційну електронну адресу відповідача lugovk@post.mil.gov.ua, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Однак, відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, заяв або клопотань до суду не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у позовній заяві вказав, що він проходив військову службу у Луганському обласному військовому комісаріаті на різних посадах з 2001 року по 20 травня 2020 року. Остання посада перед переведенням на іншу посаду - помічник військового комісара з правової роботи Луганського обласного військового комісаріату.

Наказом військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 20.05.2020 року № 102, 20 травня 2020 року позивача виключено зі списків особового складу Луганського обласного військового комісаріату, та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення Луганського обласного військового комісаріату - з 21 травня 2020 року, у зв`язку з призначенням на посаду заступника військового комісара з територіальної оборони Великобурлуцького районного військового комісаріату Харківської області. Копія цього наказу мені була видана Луганським ОВК 20 травня 2020 року.

Як вказано позивачем, на дійсний час, починаючи з 22 травня 2020 року він проходить військову службу у смт. Великий Бурлук Харківської області на посаді заступника військового комісара з територіальної оборони Великобурлуцького районного військового комісаріату Харківської області.

Також позивачем вказано, що станом на 20.05.2020 року, тобто на день виключення зі списків особового складу Луганського обласного військового комісаріату та всіх видів забезпечення, у зв`язку з призначенням на військову посаду у Збройних Силах України, - заступника військового комісара з територіальної оборони Великобурлуцького районного військового комісаріату Харківської області, та переведенням на зазначену посаду, належне йому грошове забезпечення за час проходження військової служби у Луганському обласного військового комісаріату, Луганським обласним військовим комісаріатом в повному обсязі сплачене не було.

З метою отримання від Луганського обласного військового комісаріату несплачену частину грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення позивачем було направлено звернення від 21.06.2020 року, від 27.07.2020 року, від 01.09.2020 року, від 16.09.2020 року.

Відповідачем лише на заяву від 16.09.2020 року була надана відповідь позивачу щодо виплати індексації від 15.10.2020 № ВФЗ-1084/2, яку останнім було отримано 05.11.2020 року.

Відтак, матеріали справи містять копію листа Луганського обласного військового комісаріату від 15.10.2020 року №ВФЗ-1084/2, зі змісту якої вбачається, що індексація позивачу виплачувалася із розрахунку, що базовим місяцем для її обчислення був березень 2018 року. Виплата індексації здійснювалася в наступних розмірах: 71,08 грн. з грудня 2018 року, 134,47 грн. з березня 2019 року, 206,72 грн. з липня 2019 року, 216,51 грн. з січня 2020 року і до 20.05.2020 - до дня виключення зі списків особового складу Луганського обласного військового комісаріату. При цьому, вказано, що до цього, тобто до березня 2018 року індексація грошового забезпечення не здійснювалася у зв`язку із відсутністю асигнувань на її виплату. Також зазначено, що нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу було здійснено у відповідності до чинних на момент виплати законодавчих та підзаконних актів, в межах виділеного на зазначені цілі кошторису на відповідні бюджетні періоди. Отже, підстав для доплати грошового забезпечення (у тому числі індексації) не має.

Також, до зазначеного листа було додано довідку про грошове забезпечення позивача за період з серпня 2015 року по день його виключення зі списків особового складу Луганського обласного військового комісаріату.

Позивачем у позовній заяві вказано, що саме після отримання від відповідача зазначеної відповіді йому стало відомо про несплату йому Луганським обласним військовим комісаріатом індексації його грошового забезпечення за час з 01 серпня 2015 року по 31 березня 2018 року.

Водночас, позивачем зазначено, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з 01 серпня 2015 року по 31 березня 2018 року не виплачувалась йому компенсація втрати частини доходів у вигляді індексації грошового забезпечення у встановленому законами обсязі.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Приписами ч. 1 статті 2 Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Водночас, суд зазначає, що спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до положень статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із положеннями ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з приписами ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Як передбачено положеннями ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно із приписами п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 8 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Згідно із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як передбачено приписами ч.2 ст.5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Зазначена позиція суду узгоджується і висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17.

Зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно не нарахування та не виплатити йому індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року.

Натомість, представником відповідача у направленому на адресу позивача листі вказано на не здійснення виплати позивачу індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю асигнувань на її виплату.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача, суд зазначає, що останні не можуть вважатись судом належними та допустимими, оскільки відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.02.2019 по справі №820/6514/17.

При цьому, суд зазначає, що представником відповідача під час розгляду справи в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України не надано жодних доказів або пояснень стосовно обставин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року.

З врахуванням вищевикладеного та з огляду на обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання противоправною бездіяльності Луганського обласного військового комісаріату (Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року.

Враховуючи встановлення під час розгляду справи порушення прав позивача суд приходить до висновку про наявність підстав для відновлення порушених прав останнього зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат (Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року.

При цьому, стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в розмірі 5153,17 грн. суд зазначає, що останні задоволенню не підлягають з огляду на обставини того, що ані позовна заява, ані наявні в матеріалах справи докази не містять доказів нарахування зазначеної суми саме у сумі 5153,17 грн., а наведений позивачем розрахунок не може бути врахований судом з огляду на обставини того, що нарахування зазначеної компенсації здійснюється саме відповідачем, який у даному випадку був роботодавцем відповідача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Богдана Ліщини, буд. 38, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93402) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Луганського обласного військового комісаріату (Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) (ЄДРПОУ 07668758, 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38) щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року.

Зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат (Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) (ЄДРПОУ 07668758, 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 1 лютого 2016 року по 31 березня 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.