Ухвала суду № 94662245, 05.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення без руху заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами

05 лютого 2021 року Справа № 818/406/17

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши у приміщенні суду в м. Суми заяву позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови суду від 19.04.2017 за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Разом із заявою про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із даною заявою, мотивоване тим, що позивач, як громадянин Республіки Ірак, не володіє українською мовою і не має юридичної, адміністративно-правової та адміністративно-процесуальної кваліфікації у законодавстві України. У зв`язку з цим у 2017 році він з метою захисту свої прав звернувся до Сумської обласної ради адвокатів. Разом з цим зазначає, що адвокати які надавали правову допомогу позивачу не здійснювали переклад з української мови документів, які отримували на свої запити, а тому позивачу не було відомо зміст таких документів.

Як зазначає позивач, лише 19.01.2021 позивачем укладено договір про надання юридичної допомоги з адвокатом Матішинець В.В., а 26.01.2021 позивачу стали відомі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом, та не були і не могли бути йому відомі під час розгляду цієї справи.

При цьому, будь-яких доказів того, що позивач дізнався про обставини, що мають значення для перегляду рішення за нововиявленими обставинами позивачем не надано.

Позивач вважає, що пропустив строк на звернення з поважних причин, які незалежали від його волевиявлення і були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Тому просить поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд постанови Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 по справі №818/406/17 за нововиявленими обставинами.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали додані до заяви, суд вважає, що клопотання про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала р е а л ь н у можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Згідно зі статею 17 Закону країни «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує й стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною відповідним Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В той же час, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» [GC], №26083/94, ECHR 1999-I, пункт 59; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства» [GC], №28945/95, пункт 98, ECHR 2001; рішення у справі «Z. та інші проти Сполученого Королівства» [GC], №29392/95, пункт 93, ECHR 2001, рішення від 12.07.2001 у справі за заявою №42527/98 «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (CASE OF PRINCE HANS-ADAM II OF LIECHTENSTEIN v. GERMANY), пункт 44).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу верховенства права, а точніше, одного з його елементів принципу правової визначеності.

Поряд із цим, ЄСПЛ звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства» (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Судом встановлено, що до суду із заявою про перегляд рішення суду позивач звернувся 02.02.2021.

Як вбачається із заяви позивача про перегляд рішення, істотною обставиною для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами позивач зазначає отриману інформацію про те, що він у продовж з 14.01.2014 по 04.07.2016 будь-який незаконних, чи протиправних дій не вчиняв та передумов до вчинення злочинів не створював.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначає, що про вказану інформацію йому стало відомо лише 02.02.2021, після отримання листа ГУНП в Сумській області у відповідь на адвокатський запит.

Крім цього в обгрунтування заяви про поновлення строку, позивач зазначає про те, що 26.01.2021 позивачу стали відомі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом, та не були і не могли бути йому відомі під час розгляду цієї справи.

При цьому будь-яких належних доказів про те, що відповідну інформацію отримав саме 26.01.2021 або 02.02.2021 позивач не надав.

Крім цього суд зазначає, що позивачем не наведені обставини, які б позбавляли можливості (унеможливлювали) вчинення дій раніше отримати позивачем інформацію стосовно притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності або звернутися до іншого адвоката з метою належної правової допомоги.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки викладені позивачем обставини не свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду з відповідною заявою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в такому вигляді заява не відповідає вимогам статті 364 КАС України та не може бути прийнята судом до розгляду.

Подана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 363, 364 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене суд вважає, що подану заяву слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, обгрунтоване іншими причинами поважності пропуску строку, ніж вказані в доданому до заяві клопотанні, з наданням належних доказів на підтвердження обгрунтування клопотання.

Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за у справі № 818/406/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява буде повернута заявнику.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Кунець