Рішення № 94662207, 05.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року Справа № 480/7738/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7738/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до ГУ Дергеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області розміром 2,0 гектара, для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, оскільки каталог координат зовнішніх меж на кадастровому плані земельної ділянки виконаний в системі координат СК-63, яка не відповідає державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки єдиною визначеною законом підставою для відмови у затвердженні проекту може бути лише те, що проект не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України. Однак, проект землеустрою був погоджений, а тому, на думку позивача, відповідач відмовив у затвердженні проекту з підстав не передбачених законодавством.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що наказом від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що каталог координат зовнішніх меж на кадастровому плані земельної ділянки виконаний в системі координат СК-63, яка не відповідає державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000. Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ наказу "Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою" від 02.12.2016 №509, обробка матеріалів зйомок при виконанні робіт із землеустрою здійснюється в системі координат УСК-2000 або в місцевій системі координат, однозначно зв`язаний із системою координат УСК-2000. Також відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у формі зобов`язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки це є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 04.02.2020 № 18-5101/16-20-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.17).

На замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Позивач отримала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5920984600:06:002:0238.

У подальшому позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Розглянувши проект землеустрою, ГУ Держгеокадастру у Сумській області видало наказ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 23.09.2020 № 18-29184/16-20-СГ, яким відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського визначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, у зв`язку з тим, що перелік обмежень у використанні земельної ділянки не відповідає додатку 6 порядку ведення ДЗК (а.с. 7).

Усунувши вказані недоліки, позивач повторно звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського означення для ведення особистого селянського господарства за межами населенних пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ відповідач повторно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що каталог координат зовнішніх меж на кадастровому плані земельної ділянки виконаний в системі координат СК-63, яка не відповідає державній геодезичній референційній системі координат УСК- 2000 (а.с.8).

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5 ст.186-1 ЗК України).

Згідно з ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

При цьому, суд зауважує, що у розумінні ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області було погоджено проект землеустрою ОСОБА_1 , а також сформовано та зареєстровано земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер 5920984600:06:002:0238 (а.с. 48-49).

ГУ Держгеокадастру у Сумській області приймаючи наказ від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ виходило з того, що каталог координат зовнішніх меж на кадастровому плані земельної ділянки виконаний в системі координат СК-63, яка не відповідає державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000.

Проте, відповідно до норм Земельного кодексу України, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Суд наголошує, що оскаржуваний наказ не містить таких відомостей.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, викладеному у наказі від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у затвердженні проекту землеустрою, викладена у наказі від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ, є необґрунтованою та протиправною.

Посилання ГУ Держгеокадастру у Сумській області на те, що затвердження проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, як на підставу для відмови у задоволенні позову, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачає виключний перелік підстав відмови погодженні проекту землеустрою.

Проте, ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав, не передбачених вказаною нормою ЗК України.

У даному випадку у відповідача є обов`язок затвердити проект землеустрою чи відмовити його затвердженні, але на законних підставах, тобто дискреція відсутня.

Враховуючи викладені вище обставини, у суду є всі законні підстави зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумський області затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Такий висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, у якому суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки процес надання позивачу формальної відмови у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, і дане зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Щодо вимог позивача про відшкодування на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявного у матеріалах справи ордера, адвокатом позивача, який надає послуги, є ОСОБА_4 .

На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн., представник позивача надав суду наступні письмові докази: копію договору про надання правової допомоги від 02.11.2020, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 ; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 02.11.2020 №02/11 - розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги, розрахункову квитанцію про сплату за послуги з надання правової допомоги від 02.11.2020 на суму 4000,00 грн.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач визначає суму витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн., а розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги та розрахункова квитанція на суму 4000 грн.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги, правова допомога складається з:

- зустрічі з клієнтом, надання консультації (0,5 год.) на суму 250,00 грн.;

- вивчення матеріалів справи (0,5 год.) на суму 250,00 грн.;

- вивчення судової практики в даній категорії справ (1 год. 00 хв.) на суму 500 грн.;

- написання позовної заяви, оплата судового збору, підготовка та завіряння додатків до позову відповідно до кількості учасників справи, подача документів до суду (4 год. 00 хв.) на суму 2000 грн.;

- ознайомлення з відзивом - 250,00 грн.;

- написання відзиву - 750,00 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом першим ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Суд зауважує, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики, не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтею 19 Закону № 5076-VI.

А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Також суд вважає, що послуги такі як оплата судового збору, підготовка та завіряння додатків до позову відповідно до кількості учасників справи, подача документів до суду, за своєю суттю охоплюються змістом послуги з підготовки адміністративного позову та не підлягають відшкодуванню в окремому порядку.

Проаналізувавши перелік виконаних робіт (послуг), складність і обсяг складених процесуальних документів, складність справи, предмет спору, а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуг щодо підготовки позовної заяви та відповіді на відзив, та враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується копією квитанції від 06.11.2020 (а.с.65).

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» від 20.10.2020 № 18-32369/16-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько