Рішення № 94661902, 04.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2021 року м. Рівне №460/144/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17 листопада 2020 року щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року № 21-516; 2) зобов`язати відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12 липня 2001 року, що діяла на час призначення пенсії), обчисленої відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та статті 81 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року за № 21-516, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з лютого 2003 року позивачу призначена пенсія за вислугу років за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в розмірі 90 % від суми заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури та, зокрема, підвищена заробітна плата за аналогічною (відповідною) посадою, з якої позивач був звільнений. З метою перерахунку раніше призначеної пенсії, позивачем отримана довідка Рівненської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, від 15 жовтня 2020 року № 21-516. В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок його пенсії на підставі вказаної вище довідки. Проте, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що розмір пенсійної виплати за наслідками його проведення значно зменшиться, позаяк, при проведенні перерахунку пенсії позивачу мають застосовуватися положення статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI, які встановлюють, що розмір пенсії прокурорів має становити 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати та не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними, оскільки норми права, яким встановлюється розмір пенсії прокурорів на рівні 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати та обмежується її максимальний (граничний) розмір, були прийняті пізніше в часі, аніж позивачу було призначено пенсію, а відтак їх застосування при перерахунку пенсії позивача є безпідставним. З огляду на вказане, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що перерахунок пенсії позивача має проводитися на умовах статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019. Так, частиною другою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. В свою чергу, абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тому, за наслідками розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та доданої до документів, відповідачем прийняте рішення про недоцільність проведення перерахунку пенсії, оскільки її розмір, обчислений з урахуванням вказаних вище норм Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI, становитиме 17120грн (1712грн (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність) х 10), а розмір пенсії, яку отримує позивач на даний час становить 40191,74грн. За наведених вище обставин, відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

11 січня 2021 року позовна заява надійшла до суду.

15 січня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 лютого 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

З лютого 2003 року позивач перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в розмірі 90 % від суми заробітної плати, що стверджується протоколом від 19 лютого 2003 року № 88038.

15 жовтня 2020 року Рівненською обласною прокуратурою позивачу видана довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за № 21-516, згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 11 вересня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою першого заступника керівника (першого заступника прокурора області) становить 95787,42грн.

19 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку його пенсії на підставі вказаної вище довідки. Наведене не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті.

Листом від 17 листопада 2020 року за № 0300-0308-8/38618 відповідач повідомив позивачу про недоцільність проведення перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року № 21-516. Свою позицію відповідач мотивував тим, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу мають застосовуватися положення статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI, які встановлюють, що розмір пенсії прокурорів має становити 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати та не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тому, в разі проведення перерахунку розмір пенсії позивача становитиме 17120грн (1712грн (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність) х 10). Тобто, розмір пенсійної виплати позивача зменшиться, оскільки наразі він становить 40191,74грн.

Позивач, вважаючи відмову відповідача в перерахунку пенсії протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з того, що за змістом заяв по суті учасниками справи визнається право позивача на перерахунок пенсії з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року № 21-516. Натомість спірними питаннями в межах даної адміністративної справи є правомірність дій відповідача при проведенні такого перерахунку, які полягають в обчисленні пенсії позивача в розмірі 60 % від суми його місячної (чинної) заробітної плати, а також обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає перерахунку пенсія позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Станом на час призначення позивачу пенсії за вислугу років, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон № 1789).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789, Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789, Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789 вносились зміни, зокрема, в частині відсоткового розміру пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Зокрема, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, частину першу статті 50-1 Закону № 1789 замінено двома частинами, друга з яких встановлювала, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

На підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, у частині другій статті 50-1 Закону № 1789 цифри "80" замінено цифрами "70".

Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) та втратив чинність Закон № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Стаття 86 Закону № 1697 встановлює умови пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Так, частина друга статті 86 Закону № 1697, станом на момент набрання ним чинності, передбачала, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, з 01 січня 2015 року набрали чинності норми Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі – Закон № 76), якими у частині другій статті 50-1 Закону № 1789 цифри "70" замінено цифрами "60", а з 25 квітня 2015 року – норми Закону № 76, якими у частині другій статті 86 Закону № 1697 цифри "70" замінено цифрами "60".

Суд повторює, що у цій справі предметом спірних правовідносин є наявність підстав у територіального органу Пенсійного фонду України для застосування при здійсненні перерахунку пенсії позивача, зокрема, положень законодавства України в сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які не були прийнятими та/або чинними на момент призначення пенсії останньому, та стосуються обмежень розміру пенсії у відсотковому відношенні від суми його місячної (чинної) заробітної плати.

Системний аналіз наведених вище норм права дозволяє прийти до висновку про те, що відсотковий розмір пенсії за вислугу років працівників прокуратури при її призначенні до 15 липня 2015 року визначався положеннями частини другої статті 50-1 Закону № 1789, а з 15 липня 2015 року – положеннями частини другої статті 86 Закону № 1697. В свою чергу, розмір складових пенсії працівників прокуратури визначався з заробітної плати, яку отримували такі працівники.

Тобто, з наведених норм слідує, що такі складові пенсії працівників прокуратури, як їх розміри, не є сталими і опосередковано регулюються нормативно-правовими актами, які встановлюють розмір заробітної плати відповідної категорії громадян.

Разом з тим, відсоткове співвідношення розміру уже призначеної пенсії до суми місячної (чинної) заробітної плати, установлене до 15 липня 2015 року Законом № 1789, а з 15 липня 2015 року – Законом № 1697, є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії працівнику прокуратури.

Позивачу пенсія була призначена з лютого 2003 року, та відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789 в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був визначений на рівні 90 % його місячної заробітної плати, що підтверджується протоколом від 19 лютого 2003 року № 88038.

У подальшому стаття 50-1 Закону № 1789 неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру місячної (чинної) заробітної плати, а з 15 липня 2015 року фактично замінена нормою іншого закону – статтею 86 Закону № 1697.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що момент виникнення спірних правовідносин чинна редакція статті 86 Закону № 1697 передбачала, що максимальний розмір пенсії працівників прокуратури, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

Разом з тим, на переконання суду, застосування відповідачем цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Враховуючи, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697, яка на момент виникнення спірних правовідносин регламентує порядок проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури, не містить положень щодо зменшення відсоткового співвідношення розміру уже призначеної пенсії до суми місячної (чинної) заробітної плати, тому застосування частини другої статті 86 цього Закону, яка регулює умови призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, відповідач не має застосовувати норму, що визначає розмір пенсії у відсотковому відношенні від суми місячної (чинної) заробітної плати, яка діє на момент перерахунку пенсії. Внесені зміни до частини другої статті 50-1 Закону № 1789 та частини другої статті 86 Закону № 1697, щодо встановлення граничного розміру пенсії працівників прокуратури за вислугу років у розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині, що стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, визначеної довідкою прокуратури Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року № 21-516, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо того чи підлягає пенсія позивача перерахунку без обмеження її граничного розміру, то суд виходить з такого.

На час призначення позивачу пенсії, частина дванадцята статті 50-1 Закону № 1789 встановлювала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789).

Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону № 1789, норми яких не містили жодних застережень щодо обмеження максимального розміру пенсії певною величиною, в тому числі десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому, Законом № 3668 до статті 50-1 Закону № 1789 внесена нова норма, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 3668, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

В подальшому, як зазначав суд раніше, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697.

Відповідно до абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, суд зауважує, що абзац 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697 доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі – Закон № 911), який набрав чинності з 01 січня 2016 року.

Дію вказаної норм продовжено до 31 грудня 2017 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

При цьому, згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 911, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, запроваджені Законом № 911 обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв`язку із викладенням частини 15 статті 86 Закону 1697 в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що запроваджені Законом № 3668 та Законом № 911обмеження щодо визначення максимального розміру пенсії не застосовуються до пенсій, які призначені до набрання вказаними Законами чинності.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що пенсія позивачу призначена в лютому 2003 року, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789, суд доходить висновку, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії, на підставі статті 86 Закону № 1697, є неправомірним.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Так, згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом вже призначеної пенсії, при визначенні її розміру не може поширюватись законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обмеження максимальним розміром пенсійної виплати позивача із посиланням норми Закону, які на нього не поширюються, є неприпустимими, а відтак дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при її перерахунку позивачу суперечать приписам чинного законодавства та, відповідно, є протиправними.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині, що стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її суми максимальним розміром є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, листом від 17 листопада 2020 року № 0300-0308-8/38618 позивач повідомив позивачу про недоцільність проведення перерахунку його пенсії на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року № 21-516, з огляду на обов`язковість застосовування при такому перерахунку положень статті 86 Закону № 169, які встановлюють, що розмір пенсії прокурорів має становити 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати та не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тобто, фактично відповідач відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії.

Тому, враховуючи висновки щодо протиправності застосування при перерахунку пенсії позивача норм, які визначають розмір пенсії працівників прокуратури в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, а також обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу, оформленого листом від 17 листопада 2020 року № 0300-0308-8/38618.

Щодо покликання позивача на статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, що діяла на час призначення пенсії) як на законодавчу підставу перерахунку пенсії, то суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин вказана норма втратила чинність, а тому застосуванню не підлягає.

Натомість, на час вирішення спору, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019, спірні правовідносини регулює частина двадцята статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли лише часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 454грн, сплачена позивачем відповідно до квитанції від 12 січня 2021 року № 0.0.1972389235.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, оформлене листом від 17 листопада 2020 року № 0300-0308-8/38618, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року № 21-516.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в первинній редакції, на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 15 жовтня 2020 року № 21-516, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, що діяла на час призначення пенсії), - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в сумі 454грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні, 00коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В; код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Т.О. Комшелюк