Рішення № 94661782, 25.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2021 року м. Рівне №460/6117/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Троянчук Д.М.,

відповідача: представник Дем`янюк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПоліської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - Митниця, відповідач) та з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с.78) просив визнати протиправними дії Митниці щодо вручення йому повідомлення від 15.01.2020 про нарахування витрат на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці в сумі 63075,48 грн та зобов`язати відповідача повернути сплачені 16.01.2020 кошти в зазначеній сумі.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказав, що 28.11.2018 він придбав транспортний засіб мapки MERCEDES-BENZ, модель VITO TOURER, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 вартістю 3500 євро. 20.12.2018 позивач подав до Рівненської митниці ДФС (тепер - Поліська митниця Держмитслужби) електронну митну декларацію №UA201010/2018/228674 від 20.12.2018 про декларування вказаного транспортного засобу, з наданням документів на підтвердження достовірності даних, зазначених в митній декларації. Всього було задекларовано товар (з врахуванням Звіту про оцінку колісного транспортного засобу) на суму 5674,62 євро (179381,80 грн). Проте, Рівненською митницею ДФС було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2018/01137 від 22.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001l08/1 від 22.12.2018. У зв`язку з судовим оскарженням рішення та картки відмови, позивач передав транспортний засіб на зберігання для Рівненської митниці ДФС згідно з актом приймання-передавання товарів на складі Рівненської митниці ДФС від 15.05.2019.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/86/19 від 07.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137 від 22.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 від 22.12.2018. 3а період з 25.05.2019 по 15.01.2020 позивачем було сплачено 63 075,48 грн за зберігання товару під митним контролем на підставі виданої митницею уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ №424312 від 16.01.2020, що підтверджується банківською квитанцією №0.0.1583714760.1 від 16.01.2020.

Покликаючись до положень ст.ст. 201, 239, 242 Митного кодексу України (далі - МК України), Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012, позивач вважає відсутніми підстави для вручення йому повідомлення про нарахування Митницею витрат на зберігання належного йому транспортного засобу, оскільки зберігання такого транспортного засобу на складі митного органу мало місце внаслідок відмови відповідача у здійсненні його митного оформлення, протиправність якої встановлена у судовому порядку. Окрім цього, звертаючись до практики Європейського суду з прав людини, позивач зазначив, що на нього не можуть бути покладені негативні наслідки помилки митного органу. У спірних правовідносинах митний орган не може отримати вигоду у вигляді оплати за зберігання товару, передання на зберігання якого обумовлено його протиправним рішенням. Відтак, вважає, що понесені ним витрати підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено відповідні операції, що мало наслідком затримання митного оформлення та спричинило збитки власнику транспортного засобу.

Ухвалою від 20.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 15.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.44-47). Зокрема, вказав, що легковий автомобіль марки "МERCEDES-BENZ", модель "VITO TOURER", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , був розміщений позивачем на складі тимчасового зберігання (СТЗ) ТзОВ «Рівнеавтотрейд» згідно з ЄУД №77/17-37 від 03.01.2019. 03.05.2019 в зв`язку із закінченням тeрмінy зберігання на СТЗ від ТзОВ "Рівнеавтотрейд" надійшло звернення (вх. № 3081/17-37 від 03.05.2019) на адресу начальника м/п «Рівне» Рівненської митниці ДФС щодо передачі вказаного транспортного засобу на склад митного органу. 08.05.2019 службовою запискою (вих. №390/3-8/17-70-61) проінформовано начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури про необхідність виділити посадову особу відділу для виконання митних формальностей по передачі вищевказаного транспортного засобу на склад митного органу. 15.05.2019 даний транспортний засіб громадянин ОСОБА_1 за актом приймання-передавання товарів передав для зберігання на склад Рівненської митниці ДФС. Вказав, що 14.01.2020 за МД ІМ40ДЕ UA204020/2020/201223 здійснено митне оформлення транспортного засобу в заявлений декларантом митний режим.

Покликаючись до ст.ст. 242, 248, 257 МК України, пп.14.1.113 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідач зазначив, що товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Відповідач вказав, що транспортний засіб було розміщено для зберігання на склад Рівненської митниці ДФС по МД-1 №424108 від 13.05.2019 та Акту від 15.05.2019 про фактичне розміщення. Відповідно до Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, згідно з розділом VIII пункт 8.1 товари, транспортні засоби комерційного призначення можуть зберігатися на складі Митниці протягом 90 днів, про що було повідомлено гр. ОСОБА_1 листом Рівненської митниці ДФС №6633/03/17-70-03 від 29.07.2019. У відповідь від гр. ОСОБА_1 надійшов лист вх. №7807 /15-03 від 13.08.2019 з проханням пpo продовження терміну зберігання автомобіля. 15.01.2020 гр. ОСОБА_1 була подана заява про видачу із складу транспортного засобу у зв`язку з оформленням в митному відношенні згідно з МД UA204020/2020/201223 від 14.01.2020. Митницею проведено розрахунок за строк зберігання з 25.05.2019 по 15.01.2020 за 236 днів. Таким чином, товар не вилучався митницею, а переданий на зберігання гр. ОСОБА_1 . Послуги зі зберігання автомобіля надавалися на прохання гр. ОСОБА_2 до здійснення ним митного оформлення товару 15.01.2020. Зберігання товару було оплачено власником на рахунок митниці та виписана уніфікована митна квитанція МД-1 КБ №424312 від 16.01.2020 на підтвердження факту оплати.

Таким чином, відповідач вважає, що дії посадових осіб Рівненської митниці ДФС щодо отримання коштів за зберігання товару на складі митниці є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав Позивача. З наведених підстав відповідач просив відмовити в позові повністю.

Протокольною ухвалою від 09.12.2020 прийнято заяву про зміну позивачем предмета позову.

Ухвалою від 09.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.240 КАС України.

Протокольною ухвалою від 09.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 06.01.2021 в судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою від 25.01.2021 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Згідно з попереднім повідомленням від 08.12.2018, через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС на митну територію України ОСОБА_1 було ввезено транспортний засіб, що був у використанні, а саме: легковий автомобіль марки «MERSEDES-BENZ», модель «VITO TOUER», ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, вартістю НОМЕР_2 . Дата завершення переміщення транспортного засобу - 18.12.2018.

20.12.2018 декларантом позивача, Пиватним підприємством «А-2», оформлено та подано відповідачу електронну митну декларацію від 20.12.2018 №UA204010/2018/228674, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: легковий автомобіль, що був у використанні, марки «MERSEDES-BENZ», модель «VITO TOUER», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_3 , код УКТЗЕД 87033290, країна відправлення/експорту – Німеччина, загальною вартістю 179381,80грн., за методом визначення митної вартості – 6.

22.12.2018 Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 за митною декларацією №UA204010/2018/228674. Цим рішенням митну вартість легкового автомобіля, що був у використанні, марки «MERSEDES-BENZ», модель «VITO TOUER», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , було збільшено з 5674,62 EUR до 24800,00 EUR.

22.12.2018 Рівненською митницею ДФС відповідно сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 20.12.2018 №UA204010/2018/228674.

Вищевказані фактичні обставини встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2019, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, у справі №460/86/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС, а тому відповідно до ч.4 ст.78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної судової справи.

Судовим рішенням у справі № 460/86/19, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137 від 22.12.2018. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 від 22.12.2018.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" Рівненську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Поліської митниці Держмитслужби.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 14.11.2019 про проведення державної реєстрації юридичної особи Поліської митниці Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43350097.

Отже, Поліська митниця Держмитслужби є правонаступником Рівненської митниці ДФС.

Також судом встановлено, що в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії КБ № 424312 від 16.01.2020 та стягнути з Державного бюджету України на його користь 63075,48 грн збитків.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі №460/380/20, яке набрало законної сили 07.12.2020, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про скасування уніфікованої митної квитанції та стягнення шкоди відмовлено повністю.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 03.05.2019 ТОВ "Рівнеавтотрейд" звернулося до начальника м/п "Рівне" Рівненської митниці ДФС з листом вих.№03/05-2, в якому просить, у зв`язку з закінченням терміну зберігання, відповідно до ст.204 МКУ, дозволу на передачу на склад митниці вантажу (легковий автомобіль марки Merсedes – benz, модель Vito, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення – 2016, бувший у користуванні), який надійшов для ОСОБА_1 згідно інвойс №4658/18 від 28/11/2018. Також зазначено, що вантаж розміщений на складі тимчасового зберігання ТзОВ "Рівнеавтотрейд" згідно ЄУД №77/17-37 від 03/01/2019.

Вказаний лист отримано Рівненської митницею ДФС 03.05.2019 за №3081/17-37.

Начальник митного посту "Рівне" звернувся службовою запискою до начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, в якій просить виділити посадову особу відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури для виконання митних формальностей відповідно до Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 по передачі легкового автомобіля марки Merсedes – benz, модель Vito, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення – 2016, модельний рік виготовлення – 2016, бувший у користуванні, на склад митного органу, про що інформувати митний пост "Рівне".

Відповідно до уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ №424108 від 13.05.2019 Рівненська митниця ДФС прийняла на зберігання від ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Merсedes – benz, модель Vito, рік виготовлення – 2016, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 .

Згідно з актом приймання – передавання товарів на складі Рівненської митниці ДФС від 15.05.2019 головний держаний інспектор відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Кірющенко Т.Є. прийняв по МД-1 КБ №424108 від 13.05.2019 на зберігання легковий автомобіль, що був у використанні марки Merсedes – benz, модель Vito, рік випуску – 2016, дизель, 2143 см3, кузов № НОМЕР_1 .

12.08.2019, у відповідь на лист Рівненської митниці ДФС №633/03/17-70-03 від 29.07.2019 про закінчення терміну зберігання на складі митниці товару згідно МД №424108 від 13.05.2019, а саме: Merсedes – benz, модель Vito Tourer, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , позивач повідомив, що у провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває на розгляд справа №460/86/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01137 від 22.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001108/1 від 22.12.2018. У зв`язку з викладеним, просить продовжити термін зберігання на складі митниці товар згідно МД №424108 від 13.05.2019, а саме: Merсedes – benz, модель Vito Tourer, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до закінчення розгляду справи у суді. Даний лист отримано Рівненською митницею ДФС 13.08.2019 за вх.№7807/15-03.

За період зберігання товару під митним контролем, на підставі виданої митницею уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ №424312 від 16.01.2020, позивачем було сплачено 63075,48 грн., що підтверджується банківською квитанцією №0.0.1583714760.1 від 16.01.2020.

Вищевказані фактичні обставини, встановлені судовим рішенням у справі №460/380/20, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, повністю узгоджуються з матеріалами даної судової справи та учасниками справи не заперечуються.

Судом також встановлено, що митне оформлення належного позивачу транспортного засобу було завершене, а товар випущений у вільний обіг на підставі митної декларації ІМ40 ДЕ UA204020/2020/201223 від 14.01.2020 за шостим методом визначення митної вартості, з урахуванням фактурної вартості 3500 євро та проведеного коригування, на загальну суму 151061,22 грн (а.с.125). В первинній митній декларації ІМ40 ДЕ UA204020/2018/228674, поданій декларантом позивача Митниці 20.12.2018, митну вартість імпортованого транспортного засобу було також визначено за шостим резервним методом, з урахуванням фактурної вартості 3500 євро та проведеного коригування, на загальну суму 179381,80 грн (а.с.124).

Після завершення процедури митного оформлення, уповноваженою особою Митниці було проведено нарахування ОСОБА_1 витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці станом на 15.01.2020, з розрахунку 10 євро за добу зберігання автомобіля, з 25.05.2019 по 15.01.2020 (за 236 діб), на загальну суму 63075,48 грн (а.с.7).

Після оплати позивачем Митниці грошових коштів в сумі 63075,48 грн згідно з банківською квитанцією № 0.0.1583714760.1 від 16.01.2020 (а.с.8), позивачу було видано транспортний засіб зі складу Митниці відповідно до накладної (вимоги) № ПОЛМ20-1 від 16.01.2020 (а.с.9).

Вважаючи відсутніми підстави для вручення Митницею повідомлення про нарахування витрат за зберігання автомобіля, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд входить з таких міркувань.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 318 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – МК України) встановлено, що усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (частина третя статті 318 МК України).

Відповідно до частини першої статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей (МФ), необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до частини першої статті 201 МК України товари з моменту пред`явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 204 МК України загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі.

Відповідно до частини четвертої статті 204 МК України до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути: 1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або 2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу; або 3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або 4) вивезені за межі митної території України.

Товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму, підлягають обов`язковій передачі органу доходів і зборів (пункт 3 частини першої статті 238 МК України).

Товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах органів доходів і зборів (частина друга статті 238 МК України).

Згідно з частинами першою та сьомою статті 239 МК України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п`ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів на складах органів доходів і зборів можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається власникам зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особам.

Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митниць ДФС затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №731).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №731 витрати митниці ДФС відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Згідно з пунктом 6 Розділу ІІ Порядку №731 строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці ДФС для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митницею ДФС і до дня їх видачі зі складу митниці ДФС власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених цим Порядком).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Порядку №731 при обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митниці ДФС товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Згідно з пунктом 8 Розділу ІІ Порядку №731 при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються:

час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз).

Проміжок часу, витрачений на проведення досліджень (аналізів, експертиз), підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митним органом про необхідність таких досліджень (аналізів, експертиз) та дату отримання митним органом відповідної інформації;

час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Час затримки митного оформлення з ініціативи митного органу встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов`язки.

При цьому при обрахунку витрат до розрахункового строку не включаються:

час проведення службового розслідування або перевірки;

строк дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами.

Витрати не обраховуються та не відшкодовуються, якщо: строк зберігання товарів, транспортних засобів на складі митниці ДФС не перевищує десяти днів з дня їх розміщення на складі митниці ДФС; товари, транспортні засоби, що зберігаються на складі митниці ДФС, розміщуються їх власником або вповноваженою ним особою у режим відмови на користь держави (пункт 9 Розділу ІІ Порядку №731).

Згідно з пунктом 10 Порядку №731 видача зі складу митниці ДФС товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митниць ДФС за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Пунктом 11 Порядку № 731 передбачено, що надмірно сплачені суми підлягають поверненню платнику на його вимогу протягом трьох років з дня зарахування цих сум на рахунок митниці ДФС відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 242 МК України товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Судом достеменно встановлено, що зберігання транспортного засобу, належного позивачу, з 15.05.2019 (а.с.10) на складі Митниці було зумовлене відмовою Митниці у здійсненні митного оформлення, протиправність якої встановлена рішенням Рівненського окружного окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №460/86/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019.

Суд зауважує, що саме на виконання рішення суду від 07.05.2019 у справі №460/86/19 відповідач 14.01.2020 прийняв від декларанта відповідну митну декларацію і здійснив митне оформлення транспортного засобу. При цьому було враховано заявлену фактурну вартість транспортного засобу 3500 євро (графа 22), шостий резервний метод визначення митної вартості, однак внаслідок курсових різниць митна вартість при митному оформленні зменшилась 14.01.2020 порівняно з первинно задекларованою 20.12.2018 (а.с.124,125).

За встановлених обставин, суд вважає, що затримка митного оформлення транспортного засобу сталася з вини відповідача. Отже, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для зберігання товару на складі Митниці, оскільки відмова у здійсненні митного оформлення товару була протиправною, а тому позивача протиправно зобов`язано відшкодувати витрати за зберігання транспортного засобу.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02 березня 2018 року у справі №808/906/17, який судом враховано при вирішенні цього спору відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що відмова у митному оформлені є також завершенням митного оформлення, що вказує на відсутність затримки в митному оформленні після видачі картки відмови.

Так, відповідно до ч.5 ст.255 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

На переконання суду, такі аргументи відповідача в межах спірних правовідносин є безпідставними з огляду на встановлену судовим рішенням у справі №460/86/19 протиправність відмови Митниці у митному оформленні транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель VITO TOURER, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та подальше прийняття 14.01.2020 від декларанта митної декларації на виконання такого судового рішення.

При цьому, суд підкреслює, що поміщення вказаного транспортного засобу на склад Митниці є об`єктивним наслідком прийняття рішення про відмову у митному оформленні транспортного засобу, яке в подальшому визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.

Водночас, відповідно до положень частини другої статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, позивач вправі оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь-яких застережень чи умов, в тому числі сплати чи не сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, а тому таке оскарження не може розцінюватись як затримка у митному оформленні, допущена з вини позивача.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду в справі № 460/380/20 від 27.08.2020, яке набрало законної сили, встановлено правомірність нарахування ОСОБА_1 витрат за зберігання транспортного засобу на складі Митниці. Суд зазначає, що предметом судового спору у справі № 460/380/20 відповідно до змісту позовних вимог була перевірка правомірності уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ № 424312 від 16.01.2020 та стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків в сумі 63075,48 грн.

В цій справі суд дійшов висновку про правомірність уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ № 424312 від 16.01.2020 та відсутністю у зв`язку з цим підстав для задоволення похідної позовної вимоги про стягнення шкоди.

Відповідно до ч.7 ст.78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд вважає, що правова оцінка, надана судом уніфікованій митній квитанції МД-1 серії КБ № 424312 від 16.01.2020 у справі № 460/380/20, не є обов`язковою для суду при вирішенні даного судового спору та не має вирішального значення для оцінки всіх доказів, зібраних у даній справі.

Суд вважає за необхідне вказати, що здійснення державної митної справи базується на принципах, передбачених статтею 8 МК України, зокрема, принципів: законності та презумпції невинуватості; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини, практика якого разом з Конвенцією відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі «ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (Заява №23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» [ВП], №31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Хентріх проти Франції», від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A №296-A, та «Кушоглу проти Болгарії», №48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 23 вересня 1982 року, п. п. 69 - 73, серія A №52).

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» (Заява №29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті вказаної практики Європейського суду з прав людини у спірних правовідносинах на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки помилки відповідача, а митний орган, в свою чергу, не може отримати вигоду у вигляді оплати за зберігання товару, передання на зберігання якого обумовлено його протиправними діями щодо визначення митної вартості такого.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що відповідач в розумінні частини другої статті 2 КАС України, вчиняючи дії по нарахуванню витрат за зберігання транспортного засобу в розмірі 63075,48 грн, діяв не на підставі та не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для правомірного вчинення відповідних дій. Встановлювати обов`язок сплати позивачем коштів митний орган може лише у випадку, якщо товар правомірно та підставно зберігався митницею.

Водночас, безпідставність нарахування митним органом коштів за зберігання транспортного засобу на митному складі та фактична сплата цих коштів позивачем обумовлюють повернення цих коштів позивачу.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Статтею 301 МК України (частини перша-четверта) встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року визначено Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачу витрат за зберігання транспортного засобу на складі митниці. При цьому, суд вважає, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, порушене саме внаслідок безпідставного нарахування митницею коштів за зберігання транспортного засобу, а не внаслідок вручення повідомлення про таке нарахування позивачу. Однак, по-іншому висловлені позивачем позовні вимоги їх змісту не змінюють. Відтак, належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача у встановленому порядку повернути сплачені позивачем кошти за зберігання транспортного засобу на складі митниці.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, м. Рівне, вул. Соборна,104, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Поліської митниці Держмитслужби щодо нарахування ОСОБА_1 витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці станом на 15.01.2020 в сумі 63075,48 грн.

Зобов`язати Поліську митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 сплачені згідно з банківською квитанцією № 0.0.1583714760.1 від 16.01.2020 кошти за зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці в сумі 63075,48 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1681,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 лютого 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко