Рішення № 94661447, 05.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12196/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Овідіопольської селищної ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство «АГЗО» про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Овідіопольської селищної ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 16.10.2020 року ВП №62776020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.10.2020 року ним отримано постанову про накладення штрафу від Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.10.2020 року ВП №62776020. При цьому позивач вказує на те, що зазначеною постановою на нього накладено штраф за не виконання вимог виконавчого документу, проте позивач вказує, що він не повинен нести відповідальність у вигляді накладення на нього штрафу, оскільки виконавчим листом №420/6492/19 виданого 03.08.2020 року (з підстав якого відкрито виконавче провадження №62776020) зобов`язано позивача розглянути заяву Фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить Фермерському господарству «АГЗО» (далі – ФГ «АГЗО»), за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801. Поряд з наведеним позивач зазначає, що ним 13.10.2020 року винесено дане питання (щодо розгляду вищевказаної заяви ФГ «АГЗО») на голосування, однак дане рішення не набрало відповідної кількості (а саме 13 депутатів проголосували «за» з 26). Представник позивача акцентує увагу на тому, що зобов`язати депутатів Овідіопольської селищної ради проголосувати «за» по питанню надання дозволу ФГ «АГЗО» просто неможливо, адже навіть таке формулювання на думку позивача вступає в суперечність із принципами демократичного суспільства, в якому відповідний депутат, як представник певної частини мешканців територіального округу, має право проголосувати на сесії на поставлене перед ним питанням, керуючись своєю внутрішньою волею.

Таким чином позивач зазначає, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу існували поважні та об`єктивні причини не виконання рішення суду, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

23.12.2020 року через канцелярію суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 16.10.2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, як того вимагає Закон України «Про виконавче провадження», адже боржник не повідомив про результати виконання рішення суду, виконання якого заплановано 13.10.2020 року. 19.10.2020 року до відділу надійшов лист від боржника, згідно з яким встановлено, що рішення щодо ФГ «АГЗО» не прийнято, у зв`язку із недостатньою кількістю голосів.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відзив на адміністративний позов не надавало.

22.12.2020 року ФГ «АГЗО» (третя особа) надало до суду письмові пояснення, згідно яких воно заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 23.06.2020 року П`ятим апеляційним адміністративним судом у справі №420/6492/19 винесено постанову не на користь позивача та не зважаючи ні на що, позивачем (як боржником) і досі не виконується зазначена постанова.

Також тертя особа вказала, що заяву не поставили навіть на голосування, що підтверджується відповідними доказами.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-273, 287 КАС України.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року витребувано відповідні докази та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року провадження у справі поновлено.

Іншою ухвалою суду від 26.01.2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та у відповідності до ч. 6 ст. 48 КАС України розпочато розгляд справи спочатку.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Так, суд вказує на те що суддя Іванов Е.А. з 29.01.2021 року перебував на курсах з підвищення кваліфікації в зв`язку з чим справу розглянуто в перший день після їх закінчення.

Дослідивши адміністративний позов відзив на адміністративний позов, письмові пояснення третьої особи та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.03.2020 року Одеським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі №420/6492/19 про часткове задоволення позову Фермерського господарства «АГЗО» до Овідіопольської селищної ради Одеської області, яким зокрема зобов`язано Овідіопольську селищну раду Одеської області розглянути заяву Фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 про надання дозволу на виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ФГ «АГЗО», за адресою: вулиця Одеська, 17, смт.Овідіополь, Одеської області, 67801 та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду на сесії Овідіопольської селищної ради.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду ФГ «АГЗО» звернулось з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №420/6492/19 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення суду від 24.03.2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ФГ «АГЗО» задоволено частково та зокрема зобов`язано Овідіопольську селищну раду Одеської області розглянути заяву фермерського господарства "АГЗО" від 09 серпня 2019 року про надання дозволу на виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801.

При цьому, як встановлено судом, згідно змісту вищевказаної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду зазначено, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин такі норми матеріального права, як ст.ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України.

03.08.2020 року Одеським окружним адміністративним судом на підставі набрання вищенаведеної постанови законної сили, видано виконавчий лист по справі №420/6492/19, яким зобов`язано Овідіопольську селищну раду Одеської області розглянути заяву фермерського господарства "АГЗО" від 09 серпня 2019 року про надання дозволу на виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801.

10 серпня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62776020 про примусове виконання виконавчого листа №420/6492/19 виданого 03.08.2010 року.

08.09.2020 року державним виконавцем винесено вимогу №10.03-7414, яку направлено на адресу позивача, згідно якої зазначено про необхідність позивачу невідкладно після отримання такої вимоги повідомити відповідача про виконання рішення суду та в разі невиконання вимог виконавчого документу повідомити про причини невиконання та ПІБ відповідальної особи.

23.09.2020 року на Овідіопольську селищну раду Одеської області (боржника) за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

30.09.2020 року Овідіопольска селищна рада розпорядженням №35/2020-ср скликала чергову сесію на 13.10.2020 року (а.с.5).

Та як вбачається з порядку денного пленарного засідання селищної ради 13.10.2020 року, а саме з пункту 57 одним з питань є - «Про розгляд заяви фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801» (а.с.6-11).

05.10.2020 року листом №02-06/050/906/937 (вх. №6372 від 09.10.2020 року) позивач на виконання вимоги державного виконавця від 08.09.2020 року по виконавчому провадженню №62776020 про виконання рішення суду по справі №420/6492/19 повідомив відповідача про те, що розпорядженням секретаря Овідіопольської селищної ради №35/2020-ср від 30.09.2020 року на 13.10.2020 року призначена чергова сесія Овідіопольської селищної ради до порядку денного якої включено питання «Про розгляд заяви фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801». Та після розгляду вказаного питання на сесії селищної ради відповідача буде невідкладно повідомлено про виконання вимог виконавчого листа.

Як встановлено судом 13.10.2020 року за наслідками голосування питання «Про розгляд заяви фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801» не набрало необхідної кількості голосів та було знято з розгляду.

16.10.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання вимог виконавчого документу по ВП №62776020 та накладено на Овідіопольську селищну раду Одеської області штраф у розмірі 10 200,00 грн. (а.с.15-16).

16.10.2020 року листом №02-06/210/988 (вх.№6530 від 19.10.2020 року) позивач також на виконання вимоги державного виконавця від 08.09.2020 року по виконавчому провадженню №62776020 про виконання рішення суду по справі №420/6492/19 повідомив відповідача про те, що 13.10.2020 року на черговому пленарному засіданні Овідіопольської селищної ради розглянуто проект рішення по питанню «Про розгляд заяви фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801». За результатами розгляду рішення не прийнято в зв`язку з недостатньою кількістю голосів. Враховуючи вищезазначене, вказане питання, буде винесено повторно на розгляд сесії, про що відповідача буде додатково повідомлено.

Разом з тим до вищевказаного листа позивачем надано варіанти проектів рішень та результати поіменного голосування стосовно питання «Про розгляд заяви фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801».

20.10.2020 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно змісту якої зокрема зазначено про те, що боржником вимоги виконавчого документу не виконано, з підстав чого державним виконавцем направлено до ГУНП в Одеській області повідомлення про вчинення злочину.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження". Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, та підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 по справі № 127/3770/17.

Так, як вбачається з постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року по справі №420/6492/19 (згідно якої винесено виконавчий документ з підстав якого в свою чергу відкрито ВП №62776020) в ній встановлено що:

«Відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивач звертався до відповідача саме за отриманням дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Матеріалами справи підтверджено, що право користування земельною ділянкою площею 0,85 га виникло у позивача на підставі Рішення виконкому Овідіопольської СР №191 від 24 вересня 1998 року ФГ "АГЗО", яким передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,85 га під розміщення складської бази і АЗС в межах населеного пункту смт.Овідіополь, вул. Одеська, 17.

Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до пункту 10 ст. 28-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, право користування на земельну ділянку площею 0,85 га ФГ "АГЗО" не втрачено і є дійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Згідно ч.10 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Отже, для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що належать ФГ "АГЗО" необхідна технічна документація із землеустрою, дозвіл на розроблення якої в силу ч.10 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" надається рішенням органу місцевого самоврядування.».

Водночас суд акцентує увагу на тому, що згідно змісту вищенаведеної постанови також зазначено, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин такі норми матеріального права, як ст.ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України.

Також суд враховує те, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно абз. 6 частини першої статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі також - Закон № 280/97-ВР) представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі колегіальності, виборності (стаття 4 Закону № 280/97-ВР).

У пункті 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР закріплено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частини перша-третя статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Судом встановлено, що з метою виконання постанови від 23.06.2020 року по справі №420/6492/19, питання «Про розгляд заяви фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801» було включено до проекту рішення чергової сесії селищної ради поставлено на обговорення на сесії, але за результатами голосування депутатів жоден з двох проектів рішень не набрало необхідної кількості голосів, а тому було знято з розгляду .

Статтею 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 № 93-IV (далі також - Закону України "Про статус депутатів місцевих рад") передбачено, що депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 20 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" на сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. Депутат місцевої ради зобов`язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат місцевої ради повідомляє про це особу, яка очолює відповідний орган.

При цьому, у частині другій статі 36 статті 20 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" визначено, що, зокрема, намагання в будь-якій формі вплинути на депутата місцевої ради, членів його сім`ї з метою перешкодити депутату виконувати свої повноваження, змусити його до вчинення неправомірних дій тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Таким чином з урахуванням висновків у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №420/6492/19 (щодо помилкового застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції таких норм матеріального права, як ст.ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України) суд вважає, що матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем усіх передбачених Законом дій для виконання рішення суду. Не набрання необхідної кількості голосів та зняття з розгляду питання «Про розгляд заяви фермерського господарства «АГЗО» від 09.08.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить фермерському господарству "АГЗО", за адресою: вулиця Одеська, 17, смт. Овідіополь, Одеської області, 67801» є об`єктивними причинами, що зумовили невиконання рішення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №420/6492/19 та не можуть бути підставами для притягнення до відповідальності Овідіопольської селищної ради.

Крім того суд також акцентує увагу на тому, що скликання сесій та розгляд заяви ФГ «АГЗО» на пленарних засіданнях сільської ради не може вважатись не виконанням судового рішення, оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду боржника зобов`язано не надати дозвіл на виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ФГ «АГЗО», а саме розглянути заяву третьої особи від 09.08.2019 року стосовно вказаного питання (меж земельної ділянки), тобто без зобов`язання прийняти рішення.

Щодо посилань третьої особи на те, що заяву не поставили навіть на голосування, що підтверджується відповідними доказами, то суд зазначає, що з наданих доказів (диску з відеозаписом пленарного засідання та текстової роздруківки такого відеозапису) вбачається зокрема, що 13.10.2020 року виносилось на голосування питання згідно пункту 57 порядку денного (щодо розгляду заяви).

Суд критично відноситься до посилань відповідача як на одну з підстав винесення 16.10.2020 року оскаржуваної постанови про накладення штрафу по ВП №62776020, а саме на те, що боржником не повідомлено відповідача про результати виконання рішення суду, виконання якого було заплановано на 13.10.2020 року, оскільки навіть після отримання такої інформації (19.10.2020 року) від боржника (про здійснені ним відповідних дій на виконання виконавчого документу), відповідач всеодно стверджував, що рішення є не виконаним, що вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.10.2020 року по ВП №62776020. Тобто в даному випадку зазначені обставини свідчать про те, що навіть якщо припустити, що відповідач отримав би такі відомості до винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, це не виключило б того факту, що такий виконавчий документ залишено не виконаним, що призвело б знову ж таки до прийняття вказаної постанови.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно винесено постанову від 16.10.2020 про накладення на Овідіопольску селищну раду штрафу в розмірі 10 200,00 грн. у виконавчому провадженні №62776020, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано платіжне доручення №1666 від 02.11.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,00 грн. (а.с.17).

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Овідіопольської селищної ради, суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у розмірі 840,00 грн. сплаченого за платіжним дорученням №1666 від 02.11.2020 року з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є окремою юридичною особою та підпорядковується саме Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Овідіопольської селищної ради (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2а, код ЄДРПОУ 04379172) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, одеська область, м. Одеса, вул. Розумовсткого 37), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд.34, код ЄДРПОУ 43315529) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби від 16.10.2020 року ВП №62776020 про накладення на Овідіопольську селищну раду штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Овідіопольської селищної ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,00 грн. сплачені за платіжним дорученням №1666 від 02.11.2020 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ч.6 ст.287 ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.