Ухвала суду № 94661355, 04.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1365/21

УХВАЛА

04 лютого 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_1 )

до: Державної міграційної служби України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, телефон: (044) 278 50 25, e-mail:info@dmsu.gov.ua)

про: визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформлене Наказом №7319 від 13.05.2019 року та зобов`язати відповідача розглянути питання щодо прийняття рішення про оформлення документів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно позивача.

Пред`явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що позивач у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Позивач в поданому адміністративному позові просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформлене Наказом №7319 від 13.05.2019 року.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене позивачем порушений строк звернення до суду.

Ухвалою від 04.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

В свою чергу суд звертає увагу позивача на обов`язок визначений приписами ч. 6 ст. 161 КАС України, а саме:

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити, що зміст поданої позовної заяви містить відомості, що не стосуються спірних правовідносин, зокрема:

«…за результатами розгляду 10.01.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні документів і таке рішення територіального органу було оскаржено до Державної міграційної служби України

Позивачем була заповнена анкета особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, реєстраційний листок на особу, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та протокол ознайомлення з прийнятим рішенням за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

16.10.2018 позивачу видана довідка про звернення за захистом в Україні, яка дійсна до 16.11.2018.

Цього ж дня позивач отримав запрошення на співбесіду для уточнення відомостей та анкетних даних на 30.10.2018 о 09:00 год.

Відповідно до протоколу співбесіди ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка РФ, національність - росіянка, має вищу освіту, сина, у вересні 2015 року прибула потягом до України, має посвідку на проживання в Україні (безстроково), має бізнес в Україні.

У протоколі співбесіди позивач зазначив, що він народився у 1961 році у Південному Уельсі та був усиновлений у віці 3 тижнів. Виріс позивач в Англії. Зазначив, що між Уельсом та Англією існує велика ворожнеча, ненависть місцевого населення один до одного, у зв`язку з чим проти нього почались етнічні переслідування, а саме: вандалізм, пошкодження його машини, кидання цегли у вікна будинку, проливання фарби на будинок, насилля на вулиці.

Також з протоколу співбесіди вбачається, що у 2015 р. відносно неї був проведений судовий процес де її було звинувачено у вчиненні злочину, який стосується її діяльності, як бухгалтера. 08.10.2018 року його затримала поліція за міжнародним запитом (Інтерпол), однак у зв`язку з відсутністю вироку, суд відмовив у його екстрадиції. Вважає, що зазначені дії мають на меті його переслідування, у зв`язку з чим шукає захисту в Україні.

13.05.2018 управлінням виданий наказ № 73 19, яким, на підставі частин 4,6 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», на підставі письмового висновку заступника директора департаменту, начальника відділу по роботі з шукачами захисту Департаменту у справах іноземцев та осіб без громадянства П.М. Синявського від 13.05.2019, громадянці РФ ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту….».

Отже, позовна заява підлягає приведенню у відповідність до заявленого суб`єктного складу та предмету дослідження.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вказаний адміністративний позов, слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.