Рішення № 94661238, 05.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 р. № 400/3829/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 до відповідача:Чорноморської митниці Держмитслужби, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003 про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митних декларацій,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2019 № UA504010/2019/000140/2, від 20.06.2019 № UA504010/2019/000142/2, від 24.06.2019 № UA504010/2019/000144/2, від 27.06.2019 № UA504010/2019/000147/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.06.2019 № UA504010/2019/00183, від 20.06.2019 № UA504010/2019/00185, від 24.06.2019 № UA504010/2019/00187, від 27.06.2019 № UA504010/2019/00190.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на надання відповідачу всіх документів, які були в його розпорядженні. Позивач зазначає, що розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення товару, немає. Надані ним документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача не було.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на наявність у поданих позивачем документах неточностей та розбіжностей, відсутність у них усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Відповідач зазначає, що позивач не подав відповідачу жодного документа з тих, що були від нього витребувані.

Ухвалою від 23.01.2020 суд замінив відповідача з Миколаївської митниці ДФС на Чорноморську митницю Держмитслужби.

На підставі частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

31.10.2018 між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логистическая транспортная компания «Лидер» як продавцем був укладений контракт № 18-345 (далі - контракт), відповідно до якого, з урахуванням специфікації № 5, продавець здійснив поставку товару – каменю вапнякового технологічного (далі - товар).

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 контракту, продавець зобов`язаний поставити товар на умовах DAP Російсько-український кордон згідно з ІНКОТЕРМС-2010, при цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах DAP (згідно з ІНКОТЕРМС-2010), та включає в себе всі витрати з доставки товару до вказаного місця.

З метою розмитнення товару, що прибув на митну територію України, позивач подав електронні митні декларації від 19.06.2019 UA504010/2019/001591, від 20.06.2019 № UA504010/2019/001603, від 24.06.2019 № UA504010/2019/001645, від 27.06.2019 № UA504010/2019/001664 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення Товару.

Для здійснення митного оформлення товару позивач надав такі документи: інвойси від 06.06.2019 № 63, від 10.06.2019 № 64, від 11.06.2019 № 65, 66, від 13.06.2019 № 67, від 17.06.2019 № 69, накладні СМГС, контракт від 31.10.2018 № 18-345, додаткові угоди до контракту від 21.11.2018 № 1, від 07.03.2019 № 3, специфікацію № 5, митну декларацію країни відправлення, паспорти якості на товар № 230, 231, 233, 234, 235, 237, платіжні документи № 2858, 2887, 2997, лист від 07.12.2018 № НГЗ-исх-10-18-573.

Відповідач електронними листами від 19.06.2019, 20.06.2019, 24.06.2019, 27.06.2019 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, оскільки подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару). Відповідач витребував бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання вимог відповідача позивач надав листами від 19.06.2019, 20.06.2019, 24.06.2019, 27.06.2019 інформацію про якісні та вартісні характеристики товару з веб-сайту виробника; паспорти якості товару від 10.06.2019 № 230, від 06.06.2019 № 231, від 11.06.2019 № 233 та № 234, від 13.06.2019 № 235; платіжні документи, що підтверджують обставину оплати товару від 18.06.2019 № 2858, від 20.06.2019 № 2887, від 26.06.2019 № 2997. Також позивач повідомив відповідачу, що товар не страхувався, а тому надати страховий поліс немає можливості, а інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаних з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладалось, тому що позивач є кінцевим споживачем продукту, а тому вони не можуть бути надані відповідачу.

За митною декларацією від 19.06.2019 № UА504010/2019/001591 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2019 № UA504010/2019/000140/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару на підставі другорядного методу визначення митної вартості, та картку відмови від 19.06.2019 № UA504010/2019/00183. У цьому рішенні, серед іншого, зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування); декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; підпис та печатка у рахунках від 06.06.2019 № 63, від 10.06.2019 № 64 відрізняються під підпису і печатки в контракті від 31.10.2018 № 18-345; декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості.

За митною декларацією від 20.06.2019 № UA504010/2019/001603 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2019 № UA504010/2019/000142/2 яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару на підставі другорядного методу визначення митної вартості, та картку відмови від 20.06.2019 № UA504010/2019/00185. У цьому рішенні, серед іншого, зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування); декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; підпис та печатка у рахунках від 11.06.2019 № 65, 66, відрізняються під підпису і печатки в контракті від 31.10.2018 № 18-345; відповідно до пункту 5.1 контракту від 31.10.2018 № 18-345, оплата товару повинна бути протягом п`яти робочих днів, декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості.

За митною декларацією від 24.06.2019 № UA504010/2019/001645 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2019 № UA504010/2019/000144/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару на підставі другорядного методу визначення митної вартості, та картку відмови від 24.06.2019 № UA504010/2019/00187. У цьому рішенні, серед іншого, зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування); декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; підпис та печатка у рахунках від 13.06.2019 № 67, відрізняються під підпису і печатки в контракті від 31.10.2018 № 18-345; відповідно до пункту 5.1 контракту від 31.10.2018 № 18-345, оплата товару повинна бути протягом п`яти робочих днів, декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості.

За митною декларацією від 27.06.2019 № UA504010/2019/001664 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2019 № UA504010/2019/000147/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару на підставі другорядного методу визначення митної вартості, та картку відмови від 27.06.2019 № UA504010/2019/00190. У цьому рішенні, серед іншого, зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування); декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; підпис та печатка у рахунку від 17.06.2019 № 69 відрізняються під підпису і печатки в контракті від 31.10.2018 № 18-345; декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з такого.

В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин першої-третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята, шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частини перша-третя статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.

Посилання відповідача на відмінності, які він вбачає у підписі та відбитку печатки у наданих позивачем під час митного оформлення рахунках та контракті, суд відхиляє, оскільки таке посилання не свідчить про наявність розбіжностей або підробки у наданих декларантом документах.

Суд звертає увагу, що підробку підпису можливо встановити лише за наслідками відповідної почеркознавчої експертизи, чого зроблено не було. Крім того, відмінність печатки не свідчить про її підробку, оскільки суб`єкту господарювання не заборонено мати декілька печаток.

Щодо аргумента відповідача про обов`язковість додавання до митної вартості вартості страхування, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2.1 контракту, ціна на товар визначається та приймається на умовах DAP Російсько-Український кордон, згідно з ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати з доставки товару до вказаного місця.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, термін DAP - "поставка в пункті” означає, що продавець за власний рахунок доставляє товар до вказаного місця. Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до вказаного місця, при цьому будь-які зобов`язання щодо страхування товару відсутні.

Отже, відповідно до умов DAP Інкотермс-2010, страхування товару здійснюється за власним бажанням. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін DAP не передбачає обов`язку страхування товару. Цей самий термін означає, що витрати з доставки товару до вказаного місця включаються до його ціни.

Суд погоджується з аргументом позивача про те, що згідно з пунктом 8 частини другої 53 Митного кодексу, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Іншими словами, якщо страхування не здійснювалось, то вимоги щодо надання документів про його здійснення є необґрунтованими.

Посилання відповідача на прострочення позивачем, на думку відповідача, оплати товару, суд відхиляє, оскільки контроль господарської діяльності позивача не належить до повноважень відповідача.

Суд зазначає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Посилання відповідача на неподання позивачем додатково витребуваних від нього документів суд не приймає, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів.

Така сама правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17.

Крім того, неподання додатково витребуваних документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, та, відповідно, коригування митної вартості лише в тому разі, коли в органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18). Натомість у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 803/2011/17 викладений правовий висновок, згідно з яким основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основної вартості згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатноств наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Частина перша статті 256 Митного кодексу України визначає, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Підставою відмови у митному оформленні стало неправильне, на думку відповідача, визначення позивачем митної вартості.

Отже, оформлення оскаржуваних позивачем карток відмови є результатом прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару від 19.06.2019 № UA504010/2019/000140/2, від 20.06.2019 № UA504010/2019/000142/2, від 24.06.2019 № UA504010/2019/000144/2, від 27.06.2019 № UA504010/2019/000147/2.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність зазначених вище рішень відповідача про коригування митної вартості товару, відмова у митному оформленні заявленого позивачем у митних деклараціях товару також є протиправною, що зумовлює наявність підстав для скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.06.2019 № UA504010/2019/00183, від 20.06.2019 № UA504010/2019/00185, від 24.06.2019 № UA504010/2019/00187, від 27.06.2019 № UA504010/2019/00190.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, сплачений за платіжними дорученнями від 31.10.2019 № 05250, від 19.11.2019 № 05598, 05599, 05600, 05601 на загальну суму 14 511,15 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 14 511,15 грн.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33133003) до Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43335608) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.06.2019 № UA504010/2019/000140/2, від 20.06.2019 № UA504010/2019/000142/2, від 24.06.2019 № UA504010/2019/000144/2, від 27.06.2019 № UA504010/2019/000147/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.06.2019 № UA504010/2019/00183, від 20.06.2019 № UA504010/2019/00185, від 24.06.2019 № UA504010/2019/00187, від 27.06.2019 № UA504010/2019/00190.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43335608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33133003) судовий збір у сумі 14 511,15 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 15 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна