Ухвала суду № 94661156, 05.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1357/21

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

05 лютого 2021 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 11297,72 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ; місцезнаходження – АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) у розмірі 11297,72 грн. (одинадцять тисяч двісті дев`яносто сім гривень, 72 коп.) за період з 01 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року;

- у разі необхідності вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина;

- судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160 КАС України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач до адміністративного позову не додала доказів сплати судового збору.

Натомість, у позовній заяві позивач зазначила, що звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки цей позов зумовлений проходженням нею військової служби, а її порушені права нерозривно пов`язані саме з виконанням військового обов`язку.

Надаючи правову оцінку такому твердженню позивача, суддя зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).

За визначенням, наведеним в частині першій статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону № 3674-VI.

Так, відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частин другої третьої Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Як слідує з долученого позивачем до матеріалів позовної заяви Витягу із наказу Начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) № 291 від 30 листопада 2020 року молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника начальника курсу з морально-психологічного забезпечення навчального курсу відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, звільнену наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 листопада 2020 року № 414 з військової служби в запас за підпунктом «ґ» (через сімейні обставини військовослужбовець – жінка, яка має дитину віком до 18 років) з 30 листопада 2020 року виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Отже, позивач звільнена з військової служби 30 листопада 2020 року.

Суддя відзначає, що у матеріалах позовної заяви відсутні докази того, що на момент звернення з цим позовом до суду (22 січня 2021 року) позивач перебуває у статусі військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Крім того, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) у розмірі 11297,72 грн. за період з 01 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) і не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) не стосується справ, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що на момент звернення з цим позовом до суду (22 січня 2021 року) вона перебуває у статусі військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, а стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не стосується справ, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, на неї не поширюється.

Тому ОСОБА_1 за заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) у розмірі 11297,72 грн. за період з 01 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року належить сплатити судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб – 2270 гривні.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за заявлену позовну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) у розмірі 11297,72 грн. за період з 01 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі, який становить 908,00 грн. (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Суддя встановив, що позивач не сплатила судовий збір за заявлену позовну вимогу майнового характеру у розмірі, який становить 908,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 11297,72 грн. залишити без руху.

Особі, що звернулася із позовною заявою встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 908,00 грн.

Процесуальні строки, встановлені цією ухвалою, можуть бути продовжені судом за заявою особи відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Клименко О.М.