Рішення № 94661105, 04.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року справа №380/6289/20

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Роздіна Ю.Н.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання скасувати державну реєстрацію юридичної особи, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (далі Управління державної реєстрації, відповідач) з вимогою:

- визнати протиправною та зобов`язати відповідача скасувати державну реєстрацію юридичної особи комунальна організація (установа, заклад) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області, реєстраційна дія №14151760000029312.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 вважає незаконними не то, що 18.04.2013 Управління державної реєстрації зареєструвало в організаційно-правовій формі «комунальна організація» юридичну особу, якій присвоїли повноваження «Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Львівської області», засновником якої є Національна асоціація адвокатів України.

ОСОБА_1 зазначає, що 08.05.2019 року складав кваліфікаційний іспит адвоката у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Львівської області.

29.01.2020 року Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі № 1.380.2019.004561/3183/20 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Львівської області та Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

В процесі підготовки до судового захисту свого права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 виявив незаконність створення, незаконність державної реєстрації і, відповідно, незаконність діяльності юридичної особи з назвою Кваліфікаційно-дисциплінарній комісія адвокатури Львівської області.

На переконання позивача, у Львівській області з 18.04.2013 року по 29.03.2018 року функціонувала незаконно створена і незаконно зареєстрована комунальна організація з назвою Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Львівської області.

Повне найменування незаконно зареєстрованої юридичної особи «Комунальна організація (установа,заклад) «Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області».

Комунальній організація «КДКА Львівської області» було присвоєно КВЕД 84.11 – Державне управління загального характеру (основний вид).

11.08.2020 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі ту ухвалив її розгляд проводити без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання. Також, з огляду на зміст позовних вимог, залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Львівської області.

04.09.2020 Управління державної реєстрації надало відзив на позов. У вказаному відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог. Як підставу відмови наведене посилання на те, що ОСОБА_1 не був заявником вчинення реєстраційних дій, а державні реєстратори не мали публічно-правових відносин саме із позивачем. Таким чином державна реєстрація не проводилась за заявою позивача та не з ініціативи відповідача, а за заявою зацікавленої особи

Зазначено, що заявником було подано весь належний пакет документів, у зв`язку із відсутністю підстав для зупинення розгляду чи відмови було проведено реєстраційну дію «Внесення змін до установчих документів юридичної особи» внесення запису №14151050005029312 до Єдиного державного реєстру.

10.09.2020 року від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви. Обставини, які наведені позивачем у позові та їх правову оцінку заперечує в повній мірі, з огляду на наступне. Позивач жодним чином не доводить незаконність створення, реєстрації та існування Комісії. Також ОСОБА_1 не наводить нормативно-правові акти чи будь-які інші законні підстави, які б дозволили задовольнити його позовні вимоги, або хоча б доводили порушення його прав чи законних інтересів. Наголошує, що в своїй позовній заяві позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.

Також від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивовано пропуском позивачем строку на звернення до суду, оскільки якщо його право порушено то про таке він міг дізнатися вже 16.05.2019 коли йому відмовили у наданні свідоцтва про право складання кваліфікаційного іспиту.

14.09.2020 ОСОБА_1 подав заяву про поновлення та продовження процесуаль7их строків та надав відповідь на відзив. Наголошує, що відповідачем було проведено поза межами повноважень, безпідставні, незаконні реєстраційні дії, які мають наслідком незаконне, на переконання ОСОБА_1 позбавлення права власності на об`єкт спільної власності територіальних громад Львівської області управління яким здійснювалося Львівською обласною радою.

Ухвалою від 05.10.2020 суд для розгляду справи призначив судове засідання.

29.10.2020 представник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшло клопотання про закриття провадження. Мотивоване клопотання тим, що позивач не був заявником вчинення реєстраційних дій, а державні реєстратори не мали публічно-правових відносин саме з ним. Державна реєстрація проводиться, державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Отже, державний реєстратор маючи повноваження на вчинення реєстраційних дій, лише реалізовує волю третьої особи, яка звернулась до нього за вчиненням таких дій.

09.11.2020, 11.11.2020, та 16.11.2020 ОСОБА_1 надав додаткові пояснення. Щодо закриття провадження позивач зазначив, що спір у справі №813/1056/18 на яку посилається третя особа є приватноправовим, у даному ж позові предмет та підстава жодним чином не пов`язані з майновими правами, виконанням чи невиконанням цивільно-правових угод, а отже спір має виключно публічно-правовий характер. Вважає, що подання такого клопотання свідчить про відсутність у відповідача та третьої особи аргументів та заперечень по суті спору. В даному позові позовні вимоги виникли виключно в результаті виконання державним реєстратором своїх владних повноважень – надання ним адміністративних послуг. Щодо залишення позову без розгляду, то позивач наголосив на тому, що порушення його права є триваючим, оскільки право на складання кваліфікаційного іспиту адвоката не використане і невичерпне, а законно створеної КДКА, на думку ОСОБА_1 не існує., що порушує його право щодо набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Ухвалами від 03.12.2020 суд відмовив у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Явку у повноваженого представника у судове засідання відповідач не забезпечив, належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення.

Від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

З огляду на наведене, підстав передбачених ст. 205, 206 КАС України для відкладення розгляду справи суд не встановив.

Заслухавши доводи позивача, всебічно та повно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08.05.2019 року позивач складав кваліфікаційний іспит адвоката у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Львівської області.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про складанні кваліфікаційного іспиту.

Не погоджуючись із вищевказаним рішення, позивач оскаржив його до суду.

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 1.380.2019.004561/3183/20 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Львівської області та Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій суд відкрив ухвалою від 29.01.2019. На момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом який розглядається рішення у вказаній справі законної сили не набрало.

Як зазначає ОСОБА_1 в ході підготовки до судового захисту свого права на заняття адвокатською діяльністю ним було виявлено незаконність створення, незаконність державної реєстрації і, відповідно, незаконність діяльності юридичної особи з назвою Кваліфікаційно-дисциплінарній комісія адвокатури Львівської області.

Вважаючи державну реєстрацію юридичної особи комунальна організація (установа, заклад) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області, реєстраційна дія №14151760000029312 незаконної, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Отже, захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Також суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Як слідує з матеріалів справи позивач, оскаржує державну реєстрацію юридичної особи - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області, реєстраційна дія №14151760000029312, мотивуючи позов тим, що засновником Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області є Національна асоціація адвокатів України у організаційно-правовій формі не передбаченій законом для такого засновника, а отже не може бути заявником даної реєстраційної дії.

Відповідачем у свою чергу, чітко аргументовано, що позивач не був заявником вчинення даної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, що ОСОБА_1 не спростовано.

Суд зазначає, що державним реєстратором щодо позивача не приймалося жодного рішення, не вчинялась жодна дія та не допускалась бездіяльність.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-які докази, на підтвердження того, що внесення запису до Єдиного державного реєстру про реєстрацію юридичної особи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області порушує його індивідуально виражені права або інтереси.

Загальний інтерес у прагненні справедливості, соціальної рівності, законності, так само як обурення громадських почуттів не можуть свідчити про існування між позивачем та відповідачем правових відносин та не підлягають судовому захисту.

Суд вказує на те, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 10 квітня 2012 року по справі № 21-1115во10, щодо положення частини першої статті 2 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Таким чином, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такий розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2021.

Суддя В.М. Сакалош