Рішення № 94661049, 03.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9545/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відокремленого підрозділу «Шахта» «Степова» «Державного підприємства «Львіввугілля» про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернулася з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ – 13814885) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відокремлений підрозділ «Шахта» «Степова» «Державного підприємства «Львіввугілля» (80054, Львівська область, Сокальський район. с. Глухів, вул. Червоноградська, 22-Б, код ЄДРПОУ: 26360457 ) у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.09.2020 №133950005564 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи зі шкідливими і особливо важкими умовами праці, який дає право для призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи роздавальника вибухових матеріалів з 01.08.2019 по 15.10.2020, що передбачена Списком №1;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 27.08.2020;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 серпня 2020 року позивач звернулася до Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1 згідно з статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з досягненням відповідного пенсійного віку, на що рішенням від 02.09.2020 року № 133950005564, їй було відмовлено у призначенні такої пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового страхового стажу. Крім того, повідомлено, що причиною відмови у зарахуванні до пільгового страхового стажу за Списком №1 період роботи позивача з 01.08.2019 року по 31.07.2020 року не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи за Списком №1, оскільки згідно “Індивідуальних відомостей про застраховану особу” Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта “Степова” ДП “Львіввугілля”.?

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та порушення строків сплати страхових внесків законодавством передбачено відповідальність страхувальника, а не працівника.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху.

24 листопада 2020 року на адресу суду представником позивача на адресу суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

З врахуванням викладеного, недоліки позовної заяви усунуто повністю.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов від 21.12.2020 №1300-5903-7/102467 представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказав, що 27.08.2020 ОСОБА_1 звернулася у Червоноградський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії. Розглянувши заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи, відповідачем прийнято рішення №133950005564 від 02.09.2020 року та проінформовано позивача про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю пільгового стажу, необхідного для її призначення через несплату страхувальником страхових внесків. Період роботи позивача з 01.08.2019 по 31.07.2020 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи за Списком №1, оскільки згідно “Індивідуальних відомостей про застраховану особу” Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта “Степова” ДП “Львіввугілля”, тому відсутні підстави для зарахування позивачу спірного періоду до пільгового страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає. Враховуючи наведене, підстав для зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи немає, а тому відмова у призначенні пенсії була законною, оскільки ґрунтувалась на вимогах норм чинного законодавства. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

17 грудня 2020 року на адресу суду Відокремленим підрозділом «Шахта» «Степова» «Державного підприємства «Львіввугілля» подано пояснення (вх.№68148) в яких зазначають, що Державним управлінням «Львіввугілля» здійснюються нарахування і виплата страхового внеску разом з виплатою заробітної плати, що підтверджується Звітом про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого внеску. Вказують, що станом на 11.12.2020 року заробітна плата працівникам ДП «Львіввугілля» за 2020 рік по серпень включно сплачена в повному обсязі, відповідно і сплачено єдиний соціальний внесок.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася у Червоноградський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії.

Для призначення пенсії позивачем надані наступні копії документів:

Диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_2 ; довідку про зміну назви організації № 325 від 20.08.2020; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № 34512 від 06.08.2002 року; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників № 323 від 20.08.2020 року, №324 від 20.08.2020, посвідчення № 224, № 213- в від 30.11.2012, № 248 – в від 28.11.2017. висновок № 3175; заява про призначення/перерахунок пенсії № 2851 від 27.08.2020; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 15.07.2020 року; паспорт/посвідка НОМЕР_3 від 27.08.2019; свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 ; трудова книжка НОМЕР_6 , № 264 від 13.07.2020.

За результатами розгляду такої заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», управління застосування пенсійного законодавства Відділ з питань призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 133950005564 від 02.09.2020 року.

Мотивами прийняття такого рішення слугувало те, що до пільгового стажу роботи зараховано періоди роботи у Державному підприємстві «Львіввугілля» ВП «Шахта «Степова» з 23.01.2013 по 19.02.2013, з 25.02.2013 по 31.07.2019 та навчання в Червоноградському учбово – курсовому комбінаті з 25.12.2012 по 22.01.2013 та з 20.02.2013 по 24.02.2013, що становить 6 років 7 місяців 9 днів та є недостатнім для призначення пенсії за віком за Списком № 1 у віці 48 років. При розгляді заяви ОСОБА_1 від 27.08.2020 про призначення пенсії, період роботи позивача з 01.08.2019 по 31.07.2020 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи за Списком №1, оскільки згідно “Індивідуальних відомостей про застраховану особу” Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта “Степова” ДП “Львіввугілля”.?

Позивач, не погодившись з відмовою ГУ ПФ України у Львівській області у зарахуванні до страхового та спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком №1 спірного періоду роботи на ВП «Шахта «Степова»» ДП «Львіввугілля» та призначенні пільгової пенсії за віком згідно з статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом 7 ч. 2 ст.5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п.1 ч.2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по ЗО вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 7 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по ЗО вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по ЗО вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини першої статті 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (частини дванадцята статті 20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка була викладена Верховним Судом , зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а.

Позивач на підтвердження трудового стажу до матеріалів справи було долучено копію трудової книжки від 02.07.1990 року серії НОМЕР_7 , довідку № 323 від 20.08.2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідку № 325 від 20.08.2020 року щодо реорганізації ДВАТ шахта «Степова» ВАТ Державної холдингової компанії «Львіввугілля» у відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», довідку № 324 від 20.08.2020 року стосовно навчання у Червоноградському учбово – курсовому комбінаті підземній професії роздавальник вибухових матеріалів підземний з 25.12.2012 по 22.01.2013, 20.02.2013 по 24.02.2013 роки.

Крім того, позивачем також було надано копії витягів з наказів по ВП «Шахта «Степова»» ДП «Львіввугілля» № 248-6 від 28.11.2017, №213-в від 30.11.2012 "Про завершення атестації робочих місць за умовами праці на шахті» та висновок № 3175 Державної експертизи умов праці.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу не зарахування до спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком №1 для призначення пенсії по віку на пільгових умовах періоду роботи позивача з 01.08.2019 по 31.07.2020, оскільки згідно “Індивідуальних відомостей про застраховану особу” Форми ОК-5 за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта “Степова” ДП “Львіввугілля”.

У поясненні представник третьої особи зазначає, що Відокремленим підрозділом «Шахта» «Степова» «Державного підприємства «Львіввугілля» здійснюються нарахування і виплата страхового внеску разом з виплатою заробітної плати. Стверджує, що станом на 11.12.2020 року заробітна плата працівникам ДП «Львіввугілля» за 2020 рік по серпень включно сплачена в повному обсязі, відповідно і сплачено єдиний соціальний внесок. До матеріалів справи представником третьої особи було долучено копії платіжних доручень на сплату єдиного соціального внеску з серпня 2019 року по серпень 2020 року.

Як вказує відповідач у відзиві, періоду роботи з 01.08.2020 по 15.10.2020 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах за Списком №1, оскільки при призначенні пенсії зарахуванню підлягає останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії (п.4.3 Порядку).

Дослідивши та проаналізувавши зміст відмови ГУ ПФУ від 02.09.2020 №133950005564, суд дійшов висновку, що відповідачем не була надана належна оцінка заяві та доданим до неї документам, тому оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Згідно п.2 ч.2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Судом встановлено, що пенсійним органом в ході розгляду поданих позивачем документів до пільгового стажу роботи зараховано періоди роботи у Державному підприємстві «Львіввугілля» ВП «Шахта «Степова» з 23.01.2013 по 19.02.2013, з 25.02.2013 по 31.07.2019 та навчання в Червоноградському учбово – курсовому комбінаті з 25.12.2012 по 22.01.2013 та з 20.02.2013 по 24.02.2013, що становить 6 років 7 місяців 9 днів.

Станом на 27.08.2020 (день подання заяви про призначення пенсії) ОСОБА_1 було 48 років.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування періоду роботи з 01.08.2019 по 15.10.2020 до страхового стажу та до стажу роботи за Списком № 1, а рішення управління від 02.09.2020 №133950005564 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Отже, статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Так питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, суд враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо вирішення питання призначення пенсії дійшов висновку про необхідність зобов`язання управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 27.08.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (в частині необхідності зарахування періоду роботи з 01.08.2019 по 15.10.2020 до страхового стажу та до стажу роботи за Списком № 1).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з вищевикладеним, з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відокремленого підрозділу «Шахта» «Степова» «Державного підприємства «Львіввугілля» про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,- задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення пенсій Управлінням застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.09.2020 року за № 133950005564 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 27.08.2020 зарахувавши до страхового стажу та до стажу роботи за Списком № 1 періоду роботи з 01.08.2019 по 15.10.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна