Рішення № 94660520, 04.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Київ Справа № 320/5372/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" 1) Державної фіскальної служби України, 2) Головного управління ДФС у Київській області,провизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач -1), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі – комісія), від 25.07.2018 № 858615/37995230 та 25.07.2018 № 858616/37995230;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 13.08.2018 № 24116/37995230/2 та 13.08.2018 № 24117/37995230/2;

- зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні від 29.06.2018 № 8 та 30.06.2018 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" відмовлено у реєстрації наведених вище податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на думку позивача, прийняті контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно ненадання усіх визначених чинним законодавством первинних документів на підтвердження виконання позивачем власних господарських зобов`язань перед його контрагентом - Приватним підприємством "Маяк-Агро" - є помилковими.

За наведених обставин позивач вважає, що рішення комісії від 25.07.2018 № 858615/37995230 та 25.07.2018 № 858616/37995230 про відмову у реєстрації податкових накладних, а також рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 13.08.2018 № 24116/37995230/2 та 13.08.2018 № 24117/37995230/2, прийняті за результатами їх оскарження до контролюючого органу вищого рівня, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представники відповідачів позов не визнали, надали суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили про відсутність підстав для реєстрації виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" податкових накладних від 29.06.2018 № 8 та 30.06.2018 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням позивачем визначеного чинним законодавством переліку первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з Приватним підприємством "Маяк-Агро", а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/5372/18 та призначено дату, час та місце підготовчого засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено наступне підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДФС у Київській області (далі – відповідач -2); продовжено строк проведення підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на підставі пункту 2 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено дату наступного підготовчого засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судові засідання, призначені на 25.04.2019 та 24.05.2019, відкладено судом на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (протокольні ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та 24.05.2019).

У судове засідання, призначене на 02.07.2019, учасники справи не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що свідчать повідомлення про вручення відповідачам рекомендованих поштових відправлень (т. 2 а.с. 74, 77) та конверт, направлений на адресу позивача, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який повернувся до суду із відміткою підприємства поштового зв`язку «за терміном зберігання» (т. 2 а.с. 76).

Матеріали справи містять також клопотання представника позивача про проведення судового засідання за його відсутності.

У свою чергу причини неявки представників відповідачів у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки від представників відповідачів до суду не надходило.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи по суті учасники справи повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" (ідентифікаційний код 37995230, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Григорія Ковбасюка, буд. 15) зареєстроване в якості юридичної особи 20.12.2011 та здійснює підприємницьку діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 7).

У червні 2018 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" - укладено з Приватним підприємством «Маяк-Агро» договір поставки від 26.06.2018 № 12 Пк, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність контрагенту товар – кукурудзу (ДСТУ 4525:2006) – за кількістю, визначеною у товарно-транспортних накладних і відображеною у видаткових накладних, та фіксованою ціною - 4929,00 грн за 1 метричну тонну, а контрагент позивача зобов`язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість (т. 1 а.с. 197-198).

На виконання умов вказаного вище договору позивачем протягом червня 2018 року поставлено Приватному підприємству «Маяк-Агро» товар – кукурудзу – на загальну суму 547119,00 грн, у тому числі ПДВ – 91186,50 грн.

Прийняття контрагентом вказаного товару у позивача проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 28.06.2018 № 7 на загальну суму 134364,54 грн, у тому числі ПДВ – 22394,09 грн (т. 1 а.с. 165), 29.06.2018 № 8 на загальну суму 270799,26 грн, у тому числі ПДВ – 45133,21 грн (т. 1 зворотній бік а.с. 165) та 30.06.2018 № 9 на загальну суму 141955,20 грн, у тому числі ПДВ – 23659,20 грн (т. 1 а.с. 166). Перевезення товару здійснювалось за допомогою автомобільного вантажного транспорту з оформленням товарно-транспортних накладних.

За результатами виконання власного господарського зобов`язання перед контрагентом - Приватним підприємством «Маяк-Агро» - позивачем виписано податкові накладні від 29.06.2018 № 8 на загальну суму 270799,26 грн, у тому числі ПДВ – 45133,21 грн та 29.06.2018 № 9 на загальну суму 141955,20 грн, у тому числі ПДВ – 23659,20 грн (т. 1 а.с. 21, 22).

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 547119,00 грн здійснено контрагентом позивача у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 203-204).

За поясненнями представника позивача, господарській операції з продажу кукурудзи на користь Приватного підприємства «Маяк-Агро» передували договірні правовідносини з іншими підприємствами-контрагентами, які здійснювали поставку товарів на користь позивача. На підтвердження обставин постачання на користь позивача вказаних товарно-матеріальних цінностей представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії договорів поставки, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, звітів, довіреностей на отримання товару тощо.

У липні 2018 року складені за наслідками виконання власного господарського зобов`язання перед Приватним підприємством «Маяк-Агро» податкові накладні від 29.06.2018 № 8 та 30.06.2018 № 9 направлено позивачем до контролюючого органу для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

12.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" отримано квитанції № 9143604639 та № 9143599968, зі змісту яких вбачається, що наведені вище податкові накладні доставлено до Державної фіскальної служби України, прийнято контролюючим органом, проте їх реєстрацію зупинено з підстав відповідності цих податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу також запропоновано надати контролюючому органу пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог контролюючого органу позивачем направлено повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/ розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено, від 24.07.2018 № 1, до якого приєднано ряд первинної документації на підтвердження реальності здійснення господарської операції, за результатами виконання якої складено податкові накладні від 29.06.2018 № 8 та 30.06.2018 № 9, а саме: договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 34).

25.07.2018 рішеннями комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 858615/37995230 та № 858616/37995230 відмовлено позивачу у реєстрації наведених вище податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій розрахункових документів та банківських виписок з особових рахунків.

Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 13.08.2018 № 24116/37995230/2 та 13.08.2018 № 24117/37995230/2 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2018 № 858615/37995230 та 25.07.2018 № 858616/37995230 – без змін.

Не погоджуючись із наведеними вище рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII (далі - Закон України № 2245-VIII) передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2245-VIII Кабінету Міністрів України до 01.03.2018 доручено визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21.02.2018 на виконання вимог Закону України № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Проаналізувавши положення Порядку № 117, суд дійшов висновку, що він не містить норм, які б визначали конкретні критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас пунктом 10 цього Порядку Державну фіскальну службу України зобов`язано визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Разом з тим судом встановлено, що на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у встановленому порядку визначені не були.

Так, до 25.05.2018 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 (далі - Наказ № 567).

Наказ № 567 втратив чинність 25.05.2018 згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2018 № 409.

У свою чергу як вже зазначалось судом вище, оскаржувані рішення прийняті відповідачем 25.07.2018, тобто після втрати чинності Наказом № 567.

За наведених обставин під час оцінки податкових накладних позивача контролюючий орган керувався критеріями ризиковості платників податків, визначеними листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

У контексті оцінки можливості застосування до спірних правовідносин зазначеного вище листа суд наголошує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а отже в силу положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть вважатися джерелом права.

Будь-які нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян в силу приписів статті 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Це означає, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкових накладних на підставі листа Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 є неправомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.10.2020 у справі № 240/7785/19 (К/9901/15128/20).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 13 Порядку № 117).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку № 117 передбачено, що платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Згідно з положеннями пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що підставою для прийняття комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є, зокрема, неподання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку № 117.

Водночас на стадії, що передує прийняттю рішення з приводу реєстрації податкової накладної, а саме: на час зупинення такої реєстрації, податковий орган зобов`язаний запропонувати платнику податків надати пояснення та копії документів, виходячи із критерію оцінки ризиків, тобто повинен конкретизувати перелік документів, які, на думку контролюючого органу, є необхідними на підтвердження реальності здійснення господарської операції або спростування тверджень про складання документів з порушенням вимог податкового законодавства.

При цьому в частині аналізу і оцінки ступеня ризику податковий орган здійснює перевірку: 1) платника податків на відповідність критеріям ризиковості платника податків; 2) податкової накладної/розрахунку коригування на відповідність критеріям ризиковості здійснення операцій.

Суд наголошує, що здійснення контролюючими органами моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Водночас здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій органу доходів і зборів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 в адміністративній справі № 822/1817/18, 21.05.2019 в адміністративній справі № 0940/1240/18 та 20.08.2019 в адміністративній справі № 2540/3009/18.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 в адміністративній справі № 822/1817/18, 21.05.2019 в адміністративній справі № 0940/1240/18, 16.04.2019 в адміністративній справі № 826/10649/17 та 20.08.2019 в адміністративній справі № 2540/3009/18, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт критеріїв ризиковості без наведення конкретної ознаки ризиковості, є абстрактним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної.

Як вже зазначалось судом вище, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" від 29.06.2018 № 8 та 30.06.2018 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних стала їх відповідність критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Таким чином, відповідачем-2 застосовано до податкових накладних позивача критерії ризиковості платника податку (при цьому здійснено лише загальне посилання на певний пункт критеріїв) замість критерію ризиковості здійснення операції. Крім того, як вже зазначалось судом вище, податковий орган виходив із критеріїв ризиковості платника податку, що існують виключно у вигляді листа, не затверджені наказом Державної фіскальної служби України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Податковим органом також не конкретизовано які саме документи, що потрібно подати позивачу, будуть достатніми для реєстрації податкових накладних, при цьому формулювання відповідачем-2 причин для зупинення реєстрації податкових накладних не надає змоги платнику податків упевнитися, які саме первинні документи витребовує податковий орган (виходячи із критеріїв ризиковості господарської операції позивача з продажу товару його контрагенту або виходячи із критеріїв ризиковості самого платника податків як господарюючого суб`єкта).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд враховує, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю меті та завданням діяльності, визначеним законом, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних та достатніх доказах, що одержані з дотриманням закону.

Разом з тим під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем-2 зазначених вище принципів дотримано не було, порушення податковим органом законодавства під час прийняття рішення про зупинення реєстрації податкових накладних призвело до протиправності рішення про відмову в їх реєстрації.

Враховуючи викладене, з огляду на невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості прийняття рішень про зупинення реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі – комісія), від 25.07.2018 № 858615/37995230 та 25.07.2018 № 858616/37995230 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд також звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних – реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб`єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на Державну фіскальну службу України обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, у даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведених обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача стосовно зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" податкові накладні від 29.06.2018 № 8 та 30.06.2018 № 9.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 13.08.2018 № 24116/37995230/2 та 13.08.2018 № 24117/37995230/2, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (абзаци другий, третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Порядок та особливості оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлені в пункті 56.23 цієї статті.

Так, відповідно до положень підпунктів 56.23.1 та 56.23.2 пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України скарга на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, платник податків має право на оскарження протиправного, на його думку, рішення контролюючого органу в адміністративному та судовому порядку.

Водночас рішення контролюючого органу вищого рівня, прийняті за результатами вирішення спору за процедурою адміністративного оскарження, не створюють для такого платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав, не порушують його свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин, а також не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.02.2020 в адміністративній справі № 826/11086/18.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 13.08.2018 № 24116/37995230/2 та 13.08.2018 № 24117/37995230/2 відсутні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 7048,00 грн (за чотири позовні вимоги немайнового характеру).

Враховуючи, що позов задоволено судом частково (дві позовні вимоги немайнового характеру), витрати позивача у сумі 3524,00 грн, пов`язані зі сплатою судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

У свою чергу вирішуючи питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в силу положень частини другої цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі стороною, яка хоче компенсувати судові витрати. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання таких послуг та їх вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23.04.2019 в адміністративній справі № 826/9047/16 та 12.08.2018 в адміністративній справі № 810/4749/15.

При цьому за змістом положень частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.04.2019 в адміністративній справі № 826/2689/15.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підтвердження права надання позивачу правової допомоги представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" приєднано до матеріалів позовної заяви ордер від 29.08.2018 серії КС № 460251 та договір про надання правової допомоги від 20.08.2018, укладений між позивачем та адвокатом Адвокатського об`єднання «Куришко і партнери» Куришком І.І., відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання «Куришко і партнери» супроводжує розгляд даної адміністративної справи у Київському окружному адміністративному суді.

У свою чергу наявні в матеріалах адміністративної справи копії таких документів як: рахунок на оплату від 20.08.2018 № 1; акти приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2018 та 30.01.2019 за договором про надання правової допомоги від 20.08.2018 (зустріч з клієнтом – 1,00 год; ознайомлення з рішенням Державної фіскальної служби України – 0,5 год; ознайомлення з податковими накладними клієнта по відповідній господарській операції – 0,5 год; ознайомлення та правовий аналіз наданих клієнтом документів, підтверджуючих документальне оформлення господарських операцій з Приватним підприємством "Маяк-Агро" та Малим приватним підприємством "Анна" – 3,00 год; підготовка адвокатських запитів з метою отримання додаткових доказів - 1,00 год; ознайомлення з документами, наданими на адвокатські запити – 2,00 год; консультації по збору додаткових доказів (відповідної звітності, показників), узгодження правової позиції по справі – 1,00 год; підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень – 3,00 год; супроводження розгляду адміністративної справи, у тому числі ознайомлення з ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 12.11.2018, підготовка відповідних клопотань – 2,29 год); платіжні доручення від 22.08.2018 № 530 та 20.11.2018 № 548 на загальну суму 10000,00 грн. свідчать про отримання позивачем наведених вище послуг та їх оплату в повному обсязі.

Враховуючи категорію даної справи та визначений у наведених вище документах перелік робіт (послуг), наданих адвокатом, час, що витрачений ним для їх виконання, зважаючи на обсяг послуг, наданих фахівцем у галузі права, ціну позову, значення справи для позивача, у тому числі вплив оскаржуваних рішень на ділову репутацію сторони по справі, суд вважає, що надані позивачем документальні свідоцтва цілком підтверджують обставини понесення позивачем витрат на правову допомогу у заявленому ним розмірі.

При цьому суд також враховує, що матеріали справи не містять будь-яких клопотань представників відповідачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність надання позивачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати у сумі 10000,00 грн, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2018 № 858615/37995230 та 25.07.2018 № 858616/37995230.

3.Зобов`язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати податкові накладні від 29.06.2018 № 8 та 30.06.2018 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" (ідентифікаційний код 37995230, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Григорія Ковбасюка, буд. 5) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн 00 коп та витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Харченко С.В.