Рішення № 94660262, 05.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/1833/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - Роман М.С.,

відповідача: представник - Беляков А.І.,

третьої особи 1: представник - Майор І.В.,

третьої особи 2: представник - Радь О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Ротор" та Приватне акціонерне товариство "Модуль М" про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду в інтересах держави з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне підприємство "Ротор", в якому просить визнати незаконним та скасувати п. 2.10 рішення ХLI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за №1768.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами ознайомлення з матеріалами досудового розслідування встановлено, що рішенням Ужгородської міської ради №1768 від 14 листопада 2019 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду Приватному підприємству «Ротор» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15. Вважає дане рішення протиправним з огляду на те, що така земельна ділянка є частиною земельної ділянки, право користування щодо якої належить Приватному акціонерному товариству «Модуль М». При цьому Приватному підприємству «Ротор» на праві власності належить тільки одне нежитлове приміщення площею 823,2 м2. Разом з тим, останнє має намір оформити в оренду земельну ділянку для його обслуговування розміром 8300 м2. Зазначає, що чинне законодавство визначає площу земельної ділянки, права оренди на яку не підлягає продажу, обмежуючи її площею розташованого на ній нерухомого майна. Тому вважає, що необґрунтоване збільшення площі не буде відповідати суспільному інтересу, оскільки право на таку земельну ділянку підлягає продажу на земельних торгах.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Модуль М".

16 червня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема вважає, що Приватне підприємство "Ротор" отримало дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду в порядку, встановленому Земельним кодексом України, для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці. Жодних правових підстав для відмови у задоволенні поданого Приватним підприємством "Ротор" клопотання в Ужгородської міської ради не було. Вказує на помилковість тверджень позивача про намір 3-ї особи уникнути процедуру аукціону, оскільки норми ст. 134 Земельного кодексу України не передбачають можливість продажу на земельних торгах земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Звертає також увагу суду на помилковість посилання позивача на норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудови територій, з розрахунку мінімально необхідної відстані для догляду за будинком та поточного ремонту у розмірі 1 м, оскільки такі передбачені для зон житлової забудови. В даному випадку необхідно керуватися норми ДБН Б.2.2-12:2019 для планування виробничих територій.

03 серпня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив №101-425-20 від 03.08.2020, в якій не погоджується з доводами відповідача. Зокрема, звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано будь-якої оцінки тому факту, що заява від 19.04.2020 подана через Центр надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради в додаток до попередньої заяви, в якій в свою чергу зазначено зовсім інше цільове призначення земельної ділянки. При цьому і перша, і друга заяви містять лише підписи без зазначення прізвища, імені та по-батькові особи, що її підписала. Не спростовано також сумніви прокурора про те, що на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майно, що не належать 3-ій особі на праві власності. Вважає, що відставні, визначені ДБН Б.2.2-12:2019, на які посилається відповідач, не варто ототожнювати з поняттям "розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування", з огляду на що відповідачем не спростовано тверджень щодо необґрунтованого збільшення площі земельної ділянки.

07 жовтня 2020 року 3-я особа 1 подала до суду відзив, в якому заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Вважає, що позовна заява подана прокурором за відсутності права на звернення та з порушенням встановлених процесуальними нормами строком. Так, зокрема, зазначає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді тільки у випадку порушення або загроза в порушенні інтересів держави. При цьому захищати такі інтереси повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. В протилежному випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним уповноваженим органом. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду та замінювати собою належного суб`єкта. Вважає, що посилання прокурора на те, що уповноважений орган неналежним чином здійснює свої повноваження не є достатнім доказом. Також, на думку позивача, даний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосується майбутнього права оренди землі комунальної власності, що перебуває на праві постійного користування в ПАТ "Модуль М".

07 жовтня 2020 року від 3-ї особи 2 надійшов відзив з аналогічним обґрунтуванням.

19 жовтня 2020 року позивач подав до суду відповідь на пояснення третіх осіб №101-425-20, в якій доводи 3-х осіб щодо відсутності в прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом вважає безпідставними. Зокрема, зазначає, що в даному випадку уповноваженим органом на здійснення контролю за додержанням органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України є Держгеокадастр та його територіальні органи. Однак такі, відповідно до законодавства, не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок комунальної власності. В свою чергу Ужгородська міська рада не може самостійно скасувати оскаржене рішення, а тому також не може бути органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у вказаній справі. У зв`язку з наведеним вважає, що звернення з даним позовом прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо порядку та правомірності розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, а саме, від необґрунтованого збільшення площі такої з метою отримання в оренду в обхід процедурі аукціону. Стосовно твердження 3-х осіб про недотримання правил підсудності зазначає, що в спірних правовідносинах відповідач діяв як суб`єкт владних повноважень, а спір виник з приводу визнання протиправними та скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею такої в оренду, що підпадає під визначення публічно-правового спору.

Представник позивача у судовому засіданні 29 січня 2021 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив та поясненнях 3-х осіб, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи обставинами, наведеним у відзиві на позовну заяву.

Представник 3-ї особи 1 у судовому засіданні проти позову заперечив, аргументуючи мотивами, зазначеними у поданому відзиві.

Представник 3-ї особи 2 в засіданні суду 29 січня 2021 року проти позову також заперечив, обґрунтовуючи наведеними у відзиві обставинами. Зокрема пояснив, що спірна земельна ділянка перебуває у його постійному користуванні. Однак у зв`язку з продажем частини нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, він не заперечує проти передачі такої в оренду ПП «Ротор». При цьому розмір заявленої площі такої пояснив необхідністю обслуговування виробничих будівель.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-х осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у приватній власності Приватного підприємства «Ротор» (далі – ПП «Ротор») перебуває наступне нерухоме майно за адресою м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, буд. 15: будівля корпусу – літера «Ш», загальною площею 823,2 м2 та корпус №5 «а» літера «Ж», загальною площею 2167,8 м2 (арк. спр. 29 – 30, 284 – 290, т. 1).

18 грудня 2018 року ПП «Ротор» звернулося до міського голови м. Ужгорода із заявою, в якій просило надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, загальною площею 0,83 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею в оренду (арк. спр. 12, т. 1).

В подальшому 19 квітня 2019 року ПП «Ротор» подало міському голові м. Ужгорода заяву (на додаток до заяви від 18 грудня 2018 року), в якій просило надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, орієнтовною площею 0,87 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею в оренду (арк. спр. 10 – 11, т. 1).

За результатами розгляду поданих заяв п. 2.10 рішення ХLI сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №1768 від 18.11.2019 ПП «Ротор» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,87 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею в оренду (арк. спр. 9, т. 1).

За наслідками вивчення Ужгородською місцевою прокуратурою законності відведення земельних ділянок у власність на території міста Ужгорода, зокрема, території діючого заводу ПАТ «Модуль М», орган прокуратури дійшов висновку про порушення Ужгородською міською радою вимог чинного законодавства при прийнятті рішення №1768 від 14 листопада 2019 року, у зв`язку з чим з метою захисту інтересів держави від протиправної передачі земельної ділянки у користування, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, в тому числі, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Нормами ч. 3 ст. 53 КАС України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач надав дозвіл юридичній особі на розробку проекту землеустрою для подальшої передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, чим порушив приписи земельного законодавства.

Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано порушенням інтересів територіальної громади.

Підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній (орган державної влади, що здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, - ГУ Держгеокадастру позови з подібними позовними вимогами подавати не може, а власник земельної ділянки - Ужгородська міська рада є суб`єктом правопорушення і визначена як відповідач).

Згідно абз. 5 ст. 15-2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Однак органи Держгеокадастру згідно із вищенаведеним положенням не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовом щодо правомірності надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою земель комунальної власності

Подібна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №917/342/19, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 25 вересня 2020 року у справі №921/341/19.

Тому суд вважає, що прокурор мав право звернутися з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Ч. 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є частиною території заводу «Ужгородприлад», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство (далі – ПАТ «Модуль М»).

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2010 року ПП «Ротор» придбало у власність частину нерухомого майна зазначеного вище заводу, а саме: корпус №5а під літерою Ж загальною площею 2167,8 м2, який знаходиться на земельній ділянці площею 2147 м2 за адресою: м. Ужгород, вул. Баб`яка, буд. 15.

Окрім того, на праві приватної власності ПП «Ротор» володіє будівлею корпусу літера «Ш» площею 823,2 м2, також розташованою за адресою: м. Ужгород, вул. Баб`яка, буд. 15. Вказана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на не рухоме майно та не заперечується позивачем.

В обґрунтування протиправності оскарженого рішення Ужгородської міської ради позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПАТ «Модуль М», а її розмір значно перевищу площу нерухомого майна, розташованого на такій, власником якого є ПП «Ротор». З огляду на що прокурор вважає, що право оренди на незабудовану земельну ділянку підлягало продажу на земельних торгах.

Однак суд не може погодитися з такою позицією прокурора та не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення органу місцевого самоврядування з огляду на наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано нормами ст. 123 ЗК України.

Так. ч. 1 вказаної статті передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За результатами дослідження поданих ПП «Ротор» заяв суд дійшов висновку, що такі подані в порядку ст. 123 ЗК України, з долученням всіх необхідних документів. Цільове призначення такої земельної ділянки зазначене в заяві від 19.04.2019 відповідає визначеному в містобудівній документації, що не заперечується позивачем.

При цьому відсутність розшифрування підпису підписанта на таких заявах при зазначенні назви юридичної особи та засвідчення підпису печаткою не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Більше того, як вбачається з нотаріально засвідченої заяви директора ПАТ «Модуль М», останній не заперечив проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, буд. 15, а саме: площею 0,8634 га для наступної передачі такої в оренду ПП «Ротор» (з обов`язковим погодженням межі з ПАТ «Модуль М») (арк. спр. 15, т. 1).

З огляду на що суд вважає, що у Ужгородської міської ради не було підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ПП «Ротор».

При цьому суд відхиляє доводи прокурора, що право оренди на спірну земельну ділянку підлягало продажу виключно на земельних торгах.

Ч. 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, в тому числі, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Так, спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, на якій розташований комплекс об`єктів виробничої нерухомості колишнього заводу «Ужгородприлад», що перебувають у приватній власності юридичних осіб.

Більше того, вказана земельна ділянка являється частиною земельної ділянки, що перебуває в користуванні ПАТ «Модуль М», а тому апріорі не могла бути передана в оренду шляхом проведення земельного аукціону, оскільки таке підприємство надало згоду на розробку проекту землеустрою виключно ПП «Ротор» для обслуговування набутого на праві власності нерухомого майна.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що при визначенні площі, необхідної для обслуговування виробничих об`єктів, слід керуватися нормами ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, зокрема з розрахунку 1 м. Суд зазначає, що вказані норми встановлені для житлової забудови. Натомість розділом 7 ДБН Б.2.2-12:2019 визначені спеціальні нормативи для планування виробничих території, які не обмежуються заявленими позивачем відстанями.

Суд також завуважує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є початковим етапом реалізації фізичними та юридичними особами гарантованого законодавством права власності та користування землею, та не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування в майбутньому, як і не зобов`язує орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення. Розроблений проект підлягає як погодженню уповноваженими органами, так і остаточному затвердженню органом місцевого самоврядування за результатами розгляду на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, від 29 квітня 2020 року у справі №2340/4521/18.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Ужгородської міської ради №1768 від 14 листопада 2019 року за своєю правовою природою є ненормативним (індивідуальним) актом, тобто таким, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи – ПП «Ротор», та дія якого вичерпується його виконанням – розробленням проекту землеустрою.

Судом встановлено, що на реалізацію прийнятого Ужгородською міською радою 14 листопада 2019 року рішення №1768 ПП «Ротор» було розроблено проект землеустрою, тобто таке рішення органу місцевого самоврядування на момент звернення прокурора до суду вже вичерпало свою дію шляхом виконання.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин справ та доводів прокурора на обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність оскарженого рішення Ужгородської міської ради, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 33868924), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Ротор" (місцезнаходження: вул. Краснодонців, буд. 1, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 30793406) та Приватне акціонерне товариство "Модуль М" (місцезнаходження: вул. Баб`яка, буд. 15, м. Ужгород, Закарпатська області, 88000, код ЄДРПОУ - 05795783) про скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2021 року.

СуддяР.О. Ващилін