Рішення № 94658970, 04.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 р. Справа№200/11284/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення 914270329816 від 02.10.2020 року про перерахунок пенсії; визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування часу навчання у ГТУ №80 м. Родинське з 01.09.1976 по 12.06.1980 року до пільгового стажу, тобто у повному обсязі – 3 роки 9 місяців 12 днів; не зарахування до страхового та до пільгового стажу навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, що складає 2 місяці 26 днів; не зарахування до пільгового стажу час проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 05.05.1981 по 25.04.1983 року, що склала 1 рік 11 місяців 21 день; не зарахування до страхового стажу в кратному розмірі часу служби у органах воєнізованої пожежної охорони управління пожежної охорони УВС Донецького облвиконкому (період служби: з 18.01.1985 по 17.08.1987 року); не зарахування до страхового стажу роботи на посаді майстра виробничого навчання водінню автомобіля у Красноармійській автошколі ТСОУ, яка є навчальним закладом Товариства сприяння оборони України – 5 місяців 5 днів; не зарахування до пільгового стажу роботу за довідкою №143 від 03.10.2019 року за Списком №2 – 2 роки 10 місяців 18 днів; не зарахування до страхового стажу 34 дні часу роботи у ПП “Агрофірма “Ковалиха”; не зарахування трудового стажу з 14.03.1995 року по 07.08.1995 року на Донецькій залізничній дорозі, що складає 4 місяці 25 днів; зобов`язати повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 25 вересня 2020 року із зарахуванням: часу навчання у ГТУ №80 м. Родинське з 01.09.1976 по 12.06.1980 року до пільгового стажу, тобто у повному обсязі – 3 роки 9 місяців 12 днів; до страхового та до пільгового стажу навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, що складає 2 місяці 26 днів; до пільгового стажу час проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 05.05.1981 по 25.04.1983 року, що склала 1 рік 11 місяців 21 день; до страхового стажу в кратному розмірі часу служби у органах воєнізованої пожежної охорони управління пожежної охорони УВС Донецького облвиконкому (період служби: з 18.01.1985 по 17.08.1987 року); до страхового стажу роботи на посаді майстра виробничого навчання водінню автомобіля у Красноармійській автошколі ТСОУ, яка є навчальним закладом Товариства сприяння оборони України – 5 місяців 5 днів; до пільгового стажу роботу за довідкою №143 від 03.10.2019 року за Списком №2 – 2 роки 10 місяців 18 днів; не зарахування до страхового стажу 34 дні часу роботи у ПП “Агрофірма “Ковалиха”; трудового стажу з 14.03.1995 по 07.08.1995 року на Донецькій залізничній дорозі, що складає 4 місяці 25 днів; та провести виплату недоотриманих сум пенсії з врахуванням вже виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 25 вересня 2020 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. 02 жовтня 2020 року відповідачем було прийнято рішення 914270329816 про перерахунок пенсії. За результатом розгляду рішення відповідача ТОВ «Аудит «Професійне судження», йому стало відомо, що відповідачем не зараховано до пільгового та страхового стажу певні періоди роботи, час навчання та період проходження військової служби.

Позивач вважає рішення відповідача 914270329816 від 02.10.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що час навчання в ПТУ №80 м.Родинське повністю врахований до страхового стажу і в розмірі 10 місяців 23 дні до пільгового підземного стажу (пропорційно загальному стажу підземної роботи), навчання в ДОСААФ на курсах водіння транспортних засобів з 07.01.1981 року по 01.04.1981 року не враховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці наявний тільки наказ про початок навчання і відсутній про закінчення періоду. Крім того, зазначає, що цей період не може бути враховано до пільгового стажу, оскільки він непов`язаний з підземною роботою. До пільгового стажу не враховано службу в армії, оскільки періоду служби безпосереднє не передувала робота на пільгових умовах. Служба в воєнізованій пожежній охороні з 18.01.1985 року по 17.08.1987 року врахована до страхового стажу, вимога щодо кратності підрахунку стажу не відповідає вимогам діючого законодавства. Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи в Красноармійській автошколі з 28.10.1985 року по 01.04.1986 року зазначає, що цей період був роботою за сумісництвом та включений до страхового стажу як служба в воєнізованій охороні. При цьому, зазначає, що період роботи з 02.02.1992 року по 20.12.1994 року не сумується з пільговим підземним стажем і не впливає на розмір пенсії. Період роботи в Агрофірмі «Ковалиха» у кількості 34 дні не зараховано до страхового стажу, оскільки на дату подачі заяви 27.05.2020 року відсутня сплата єдиного соціального внеску. Щодо не зарахування до стажу роботи період роботи на Донецькій залізній дорозі, відповідач зазначив, що цей період враховано в повному обсязі до страхового стажу після надання уточнюючої довідки після 01.09.2020 року.

Враховуючи зазначене, управління вважає, що ним не було порушено норм діючого законодавства при здійсненні перерахунку пенсії позивачу.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 07 серпня 2009 року Красноармійським МВ ГУМВС України у Донецькій області), перебував на обліку в Покровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії по інвалідності.

Відповідач, Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169323) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженимУказом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011(далі за текстом - Положення №384/2011).

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

27 травня 2020 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перехід на інший вид пенсії-за віком.

02 червня 2020 року, Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було прийнято рішення 914270329816 про призначення пенсії за віком. Страховий стаж позивача склав 26 років 11 місяців 25 днів.

30 вересня 2020 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії

02 жовтня 2020 року, Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було прийнято рішення 914270329816 про перерахунок пенсії. Страховий стаж позивача склав 27 років 4 місяці 19 днів, в тому числі стаж підземної роботи 1 рік 9 місяців 16 днів.

За результатом розгляду звернення позивача до ТОВ «Аудит «Професійне судження» з відповідними документами, аудитором встановлено, що Пенсійним фондом не зараховано до пільгового стажу період навчання позивача у ГТУ №80 м.Родинське, період служби в лавах Радянської Армії, також не зараховано навчання у автошколі ДТСААФ. Окрім того, встановлено, що перебування позивача на службі у органах воєнізованої пожежної охорони управління пожежної охорони УВС Донецького облвиконкому з 18.01.1985 року по 17.08.1987 року зараховано в одинарному розмірі. Також, до пільгового стажу не враховані роки за довідкою №143 від 03.10.2019 року за списком №2. Крім того, у розрахунку страхового стажу вказано звільнення датою 11.04.2020 року, але у трудовій книжці вказано дату звільнення 15.05.2020 року з ПП «Агрофірма «Ковалиха». Також, ПФ не враховано трудовий стаж з 14.03.1995 року по 07.08.1995 року на Донецькій залізничній дорозі.

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача про перерахунок пенсії від 02 жовтня 2020 року 914270329816 змушений був звернутися до суду.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового та страхового стажу спірних періодів роботи, період навчання та період служби в лавах Радянської Армії.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку інаумовах,передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача в ПТУ №80 м.Родинське, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Разом з тим, суд зазначає, що у період навчання позивача діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590.

Пунктом «з» частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т.д. ) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника членам їх сімей, а також пенсій по старості працівницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "д" і "л", прирівнюються за вибором яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Згідно запису у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 , останній навчався в ГорПТУ №80 м.Родинське з 01.09.1976 року по 12.06.1980 року за професією електрослюсар II розряду підземний (диплом Б-925657). Записом №1 у трудовій книжці засвідчено, що позивач 23.06.1980 року прийнятий на Шахту «Родинську» в/п «Добропіллявугілля» електрослюсарем підземним II розряду на УПР -1.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною 1 пункту 109 Положення № 590 визначено, що у випадках призначення пенсій на пільгових умовах або впільгових розмірах (підпункти "а", "б" і "в" пункту 91) робота або інша діяльність, прирівнюється до роботи, що дає право назазначені пенсії, враховується в розмірі, що не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах або в пільгових розмірах.

Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії, відповідачем зараховано до стажу позивача, що дає право на зниження ПВ: Роботи підземні, професії за пост. №202 (25) – 1 рік 9 місяців 16 днів.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку стажу вбачається, що відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача період його навчання в ГорПТУ №80 м.Родинське – 10 місяців 23 дні, тобто пропорційно до наявного пільгового стажу (1 рік 9 місяців 16 днів).

Враховуючи означене, суд вважає, що відповідачем правомірно зараховано до пільгового стажу позивача період його навчання в ГорПТУ №80 м.Родинське – 10 місяців 23 дні пропорційно до наявного пільгового стажу.

Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу період навчання позивача у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004 року), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі <…>.

Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , містяться наступні записи:

- запис №1, 23.06.1980 року позивач прийнятий на Шахту «Родинську» в/п «Добропіллявугілля» електрослюсарем підземним II розряду на УПР -1,

- запис №2, 05.01.1981 року позивач звільнений на навчання у школу ДТСААФ,

- запис №3, з 07.01.1981 року по 01.04.1981 року навчання у Красноармійській автошколі ДТСААФ на курсах водіїв транспортних засобів категорії «С».

Як вбачається зі змісту свідоцтва серія НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з 07.01.1981 по 31.03.1981 проходив навчання по програмі підготовки водіїв категорії «С».

Як зазначає відповідач у відзиві, підставою для незарахування до страхового стажу періоду навчання позивача у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року слугувала відсутність у трудовій книжці наказу про закінчення навчання, на що суд зазначає наступне.

На момент внесення записів у трудову книжку позивача була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Разом з тим, з аналізу вказаних вище нормативно-правових актів слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

При цьому, суд критично оцінює неврахування страхового стажу позивача з посиланням на невірне заповнення трудової книжки, оскільки працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення таких документів на підприємстві. У свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Таким чином, вищенаведені документи безпідставно не взяті до уваги Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області для прийняття рішення про зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року.

Щодо зарахування періоду навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року до пільгового стажу, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної вимоги з огляду на те, що час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 05.05.1981 по 25.04.1983 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії. З 07.06.1983 року по 03.01.1985 року позивач працював водієм 3 класу в АТП.

Згідно розрахунку стажу, період роботи позивача з 07.06.1983 року по 03.01.1985 року в АТП зараховано відповідачем лише до страхового стажу.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення навчання у автошколі ДТСААФ позивач працевлаштувався саме за набутою у автошколі пільговою професією.

Щодо незарахування до пільгового стажу час проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 05.05.1981 по 25.04.1983 року, що склала 1 рік 11 місяців 21 день, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_3 , останній проходив службу в Радянській Армії з 05.05.1981 року по 25.04.1983 року. Відповідачем означений період зараховано до загального страхового стажу позивача.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Такі положення узгоджуються з приписами частини першої статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинностіЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

В розумінні вищезазначених норм законодавства, позивач мав би право на зарахування до його пільгового стажу часу проходження служби в Радянській армії з 05.05.1981 року по 25.04.1983 року у тому випадку якщо б на момент призову на строкову військову службу позивач навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працював за професією або займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як встановлено судом, позивач на момент призову на військову службу не займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та його не було звільнено з займаної посади у зв`язку з призовом на строкову службу до Радянської армії, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для зарахування часу проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 05.05.1981 по 25.04.1983 року до пільгового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу в кратному розмірі часу служби у органах воєнізованої пожежної охорони управління пожежної охорони УВС Донецького облвиконкому (період служби: з 18.01.1985 по 17.08.1987 року), суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У той же час, періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Суд зазначає, що у спірний період роботи позивач не працював на підземних роботах та не надав доказів роботи на посадахз особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , 18 січня 1985 року позивач зарахований на службу в Красноармійський загін воєнізованої пожежної охорони УПО УВД Донецької області. 19.08.1987 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відповідності до статті 65 «Е» (порушення службової дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та нач.складом органів внутрішніх справ.

Згідно довідки Головного управління ДСНС України у Донецькій області 9 Державного пожежно-рятувального загону від 27.07.2020 №03/1985, ОСОБА_1 працював у Красноармійському загоні воєнізованої пожежної охорони управління пожежної охорони УВС Донецького облвиконкому з 18 січня 1985 року (наказ №17о/с від 28 січня 1985 року) по 17 серпня 1987 року (наказ №120о/с від 20 серпня 1987 року). Окрім того, у довідці зазначено, що 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Донецькій області є правонаступником Красноармійського загону облвиконкому (наказ ДСНС України від 22.05.2013 №279).

Оскільки спірним питанням у даній справі є зарахування саме до страхового стажу в кратному розмірі часу служби у органах воєнізованої пожежної охорони управління пожежної охорони УВС Донецького облвиконкому, а не до вислуги років, яка визначена Законом України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо не зарахування до страхового стажу роботи на посаді майстра виробничого навчання водінню автомобіля у Красноармійській автошколі ТСОУ, яка є навчальним закладом Товариства сприяння оборони України – 5 місяців 5 днів, суд зазначає наступне.

На підтвердження зазначеного періоду роботи позивачем до суду надано довідку від 07.07.2020 року №39, видану Красноармійською автомобільною школою Товариства сприяння оборони України про те, що ОСОБА_1 працював у Красноармійській автошколі ДТСААФ України на посаді майстра виробничого навчання водінню автомобіля за сумісництвом з 28.10.1985 року (згідно наказу №25 від 28.10.1985 року) до 01.04.1986 року (згідно наказу №56 від 01.04.1986 року).

Разом з тим, як встановлено судом вище, у спірний період з 28.10.1985 року по 01.04.1986 року позивач працював в Красноармійському загоні воєнізованої пожежної охорони УПО УВД Донецької області за основним місцем роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії (рішення від 02.10.2020 року 914270329816), Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області зараховано до страхового стажу період роботи з 18.01.1985 року по 17.08.1987 року, тобто період роботи позивача за сумісництвом з 28.10.1985 року по 01.04.1986 року увійшов вже до розрахунку страхового стажу.

Згідно положень ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Суд зазначає, що сумісництво - це виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві.

У період роботи позивача з 28.10.1985 по 01.04.1986 обчислення страхового стажу здійснювалось на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що період роботи з 28.10.1985 по 01.04.1986, увійшов до розрахунку стажу пенсіонера, а саме: вказаний період поглинається періодом роботи за основним місцем роботи на Красноармійському загоні воєнізованої пожежної охорони УПО УВД Донецької області, оскільки позивач працював на двох роботах одночасно.

Проте позивач просить фактично «подвоїти» період часу роботи за сумісництвом, додавшийого до періоду часу за основним місцем роботи, що невідповідає вимогам положень ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для подвійного зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача за сумісництвом у Красноармійській автошколі ДТСААФ України на посаді майстра виробничого навчання водінню автомобіля за сумісництвом з 28.10.1985 року до 01.04.1986 року.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботу за довідкою №143 від 03.10.2019 року за Списком №2 – 2 роки 10 місяців 18 днів, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач просить зарахувати до пільгового стажу період його роботи на Красноармійському динасовому заводі ім.Дзержинського з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року.

В трудовій книжці позивача НОМЕР_3 містяться наступні записи щодо спірного періоду праці:

- 03.02.1992 року позивач прийнятий на Красноармійський динасовий завод ім.Дзержинського слюсарем ремонтником 3 розряду дробильно-помольного цеху,

- 20.12.1994 року позивач звільнений по ст..40 КЗпП України.

Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.

Позивачем до матеріалів справи надана Довідка ПРаТ «КДЗ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.10.2019 року №143, видана ОСОБА_1 в тому, що він працював повний робочий день (наказ №382 від 26.12.1994 року) – слюсар-ремонтний дробильно-помольного цеху. Був зайнятий на гарячих дільницях робіт, а також на ремонті помольного, дробильного та пресоформувального устаткування та виконував «Виробництво динасових виробів» за професією слюсар-ремонтний, що передбачена списком №2 розділу V позиція 2060000а-18559. Окрім того, у довідці зазначені періоди проведення атестації робочих місць за відповідною посадою. Також, у довідці міститься інформація про перейменування підприємства.

Вищезазначена інформація також підтверджується довідкою ПРаТ «КДЗ» від 03.10.2019 року №144.

Відомості, наведені у довідках повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 , довідки засвідчені підписом генерального директора ПрАТ «КДЗ», головним бухгалтером, начальником ВК.

Суд зазначає, у вищевказаній довідці зазначено наступні відомості: анкетні дані особи на ім`я якої видано довідку, найменування підприємства де особа працювала повний робочий день, вид робіт, яку виконувала особа, період виконання робіт та додаткові відомості, які необхідно враховувати при призначенні пенсії.

У вказаний період (з 1992 до 1994 року) були чинними:

1) Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 (далі Список № 2 1991 року);

2) Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 (далі Список № 2 1994 року).

Так, Розділом V"Виробництво вогнетривких"позицією 2060000а-18559 Списку № 2 1991 року та Списку № 2 1994 року було передбачено посаду "Слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт, а також на ремонті помельного, дробильного і пресо-формувального устаткування ", зайнятість за якою повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що виконувана робота позивачем за період з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року на Красноармійський динасовий завод ім. Дзержинського підтверджує його право на зарахування зазначеного періоду за Списком № 2.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на те, що період роботи з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року не сумується з пільговим підземним стажем і не впливає на розмір пенсії, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що якщо певний період визначений законодавчо як пільговий за списком №1 або №2, то він повинен бути належним чином відображений у пенсійній справі.

Підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на ПП “Агрофірма “Ковалиха” у кількості 34 днів слугувала відсутність сплати єдиного внеску, на що суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Згідно із пунктом 6 розділу IV "Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб" Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.

Додатком №4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджено Форму ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування

Довідка ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб (автоматизованого банку відомостей, створеного для ведення обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України).

Довідка ОК-5 формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та містить відомості про суми заробітку для нарахування пенсії і страховий стаж. Тому вона, як правило, використовується органами Пенсійного фонду для призначення (перерахунку) пенсії. Також на підставі цієї довідки особа може проаналізувати свій страховий стаж та заробітну плату, яка в майбутньому буде використана при призначенні пенсії.

У довідці ОК-5 містяться такі дані:

- перелік страхувальників, які подавали про застраховану особу відомості до системи персоніфікованого обліку;

- за кожен місяць по кожному із страхувальників: сума заробітної плати, з якої сплачені внески, кількість днів стажу, відмітка про сплату внесків;

- відомості про спеціальний (пільговий) стаж та відомості про стаж, який зараховується без сплати страхових внесків (наприклад, період отримання допомоги по безробіттю), по страхувальниках і по роках.

Позначка про сплату внесків в довідках ОК-5 позначається словами Так або Ні. Якщо в довідках суму заробітної плати вказано, але внески не сплачено (відмітка Ні), то такий місяць до страхового стажу не зараховується.

Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_5 , останній у період з 14.03.2014 року (наказ про прийняття №00005 від 14.03.2014 року) по 15.05.2020 року (наказ про звільнення №2 від 15.05.2020 року) працював на Приватному підприємстві “Агрофірма “Ковалиха”.

Як вбачається з розрахунку стажу, спірний період позивачу зараховано до страхового стажу по 11.04.2020 року. При цьому, розрахунок стажу не містить доказів зарахування періоду роботи позивача з 12.04.2020 року по дату звільнення з ПП “Агрофірма “Ковалиха” – 15.05.2020 року.

Судом досліджено Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, з якого вбачається, що ПП “Агрофірма “Ковалиха” сплачено єдиний внесок у повному обсязі, про що в реєстрі міститься позначка «Так».

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи останнього на Приватному підприємстві “Агрофірма “Ковалиха” у кількості 34 дні.

Разом з тим, суд зазначає, що порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено статтею 20 Закону України № 1058-ХV.

Зокрема, абзацем 1 частини 1 статті 20 Закону України № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Разом з цим, суд зазначає, що страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Механізм обов`язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

Так, зокрема статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно частини 1 статті 16 Закону № 1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Статтею 106 Закону України № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-стахувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

При цьому, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність сплати Приватним підприємством “Агрофірма “Ковалиха” станом на 27.05.2020 року (дату подачі заяви) єдиного внеску з огляду на те, що позивачем у даній справі не оскаржується рішення відповідача про не зарахування до стажу певних періодів роботи за його заявою від 27.05.2020 року. Суд звертає увагу відповідача, що позивач не погоджується з рішенням управління від 02.10.2020 року за його заявою від 30 вересня 2020 року. Доказів того, що станом на 30 вересня 2020 року (дату повторної заяви) Приватним підприємством “Агрофірма “Ковалиха” не було сплачено єдиний внесок – матеріали справи не містять.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до трудового стажу період роботи позивача з14.03.1995 року по 07.08.1995 року на Донецькій залізничній дорозі, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на те, що з наявних у справі матеріалів, а саме розрахунку стажу для перерахунку пенсії від 02.10.2020 року вбачається, що відповідачем самостійно зараховано позивачу до страхового стажу період його роботи з 14.03.1995 року по 07.08.1995 року на Донецькій залізничній дорозі.

Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia(п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В розумінні адміністративного судочинства:

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт) - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк);

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України,

акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок допущення протиправної бездіяльності відповідачем щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії за його заявою від 30.09.2020 року без врахування певних періодів роботи до страхового та пільгового стажу, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії за заявою від 30.09.2020 року без врахування до загального страхового стажу періоду навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, до пільгового стажу період роботи з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року на Красноармійському динасовому заводі ім.Дзержинського, до страхового стажу період роботи на Приватному підприємстві “Агрофірма “Ковалиха” у кількості 34 дні, скасувати рішення відповідача від 02.10.2020 року № 914270329816 про перерахунок пенсії та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.09.2020 року про перерахунок пенсії з зарахуванням до загального страхового стажу позивача період навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, до пільгового стажу період роботи з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року на Красноармійському динасовому заводі ім.Дзержинського, до страхового стажу період роботи на Приватному підприємстві “Агрофірма “Ковалиха” у кількості 34 дні.

Вимога позивача про проведення виплати недоотриманої суми пенсії з врахуванням вже раніше виплачених сум, задоволенню не підлягаює як передчасна, оскільки спір щодо проведення виплати недоотриманої пенсії наразі відсутній, і може виникнути лише в процесі виконання рішення суду, яким було захищено право позивача шляхом повторного розгляду заяви позивача від 30.09.2020 року про перерахунок пенсії з зарахуванням до загального страхового стажу позивача період навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, до пільгового стажу період роботи з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року на Красноармійському динасовому заводі ім.Дзержинського, до страхового стажу період роботи на Приватному підприємстві “Агрофірма “Ковалиха” у кількості 34 дні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 420,40 грн. (50%).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за заявою від 30.09.2020 року без врахування до загального страхового стажу періоду навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, до пільгового стажу період роботи з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року на Красноармійському динасовому заводі ім.Дзержинського, до страхового стажу період роботи на Приватному підприємстві “Агрофірма “Ковалиха” у кількості 34 дні.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.10.2020 року № 914270329816 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про перерахунок пенсії від 30.09.2020 року з зарахуванням до загального страхового стажу позивача період навчання у автошколі ДТСААФ з 07.01.1981 по 01.04.1981 року, до пільгового стажу період роботи з 03.02.1992 року по 20.12.1994 року на Красноармійському динасовому заводі ім.Дзержинського, до страхового стажу період роботи на Приватному підприємстві “Агрофірма “Ковалиха” у кількості 34 дні.

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 04 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова