Рішення № 94658909, 05.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Справа № 160/16030/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання - 25 років;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання - 25 років;

-визнати протиправними дії Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з заявою від 13.08.2020 р., на підставі довідки №05-44/191 про суддівську винагороду, виданої 05.08.2020 р. Центральним апеляційним господарським судом;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 17.08.2020 р. №0400-0306-8/68674 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% ОСОБА_1 , на підставі довідки про суддівську винагороду від 05.08.2020 р., наданої Центральним апеляційним господарським судом №05-44/191 починаючи з 19.02.2020 р., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами розгляду звернення позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання (25 років), листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2020 р., позивачу було відмовлено у здійсненні щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку стажу роботи, що дає позивачу право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання з посиланням на те, що застосування норм статті 137 Закону №1402 при обчисленні збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Позивач вважає, відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною та такою, що суперечить положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (із змінами) та рішенню Конституційного суду від 18.02.2020 р. у справі 2-рп/2020 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2020р., у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог ухвали суду на адресу суду 11.01.2021р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було правомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 р. Відповідач зазначив, що суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 р. перерахунок проведено з 01.01.2020 р. виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-VІ, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 р. Крім того, проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 Рішення №2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності Рішенням № 2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Так, відповідно до довідки Центрального апеляційного господарського суду № 05-44/191 від 05.08.2020р. суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 р. складає 189180,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 126120,00 грн., доплата за вислугу років 63060,00 грн.

03.07.2020 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку стажу роботи, що дає позивачу право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання - 25 років.

13.08.2020р. позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці). До даної заяви була додана довідка від 05.08.2020 р. №05-44/191 Центрального апеляційного господарського суду про заробітну плату.

Проте, відповідно до відповідді відділу з питань перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої листом від 17.08.2020р. №0400-0306-8/68574, зазначено, що за документами пенсійної справи до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання було зараховано 22 роки 11 місяців 20 днів, з яких: з 25.04.1989р. по 25.04.1994р.- член Дніпропетровської обласної колегії адвокатів; з 28.01.2002р. по 16.07.2013р.- суддя господарського суду Дніпропетровської області; з 17.07.2013р. по 01.10.2018р. - суддя Дніпропетровського апеляційного господарського суду м. Дніпро; з 02.10.2018р. по 20.01.2020р. - суддя Центрального апеляційного господарського суду м. Дніпро. Відсоток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначений без врахування стажу роботи позивача з 25.04.1989р. по 25.04.2994р. (член Дніпропетровської обласної колегії адвокатів). Крім того, Пенсійним фондом було зазначено, що Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020р. визнано неконституційним, зокрема пункт 25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас, Рішення №2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання. З 18.02.2020р. порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці регулюється статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судці за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні від 14.12.2000р. №І5-рп/2000 Конституційний Суд України визначив, що положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Згідно з зазначеним, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону №1402, тобто у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18.02.2020р., тому відсутні підстави для проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по наданій довідці.

Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області протиправною, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIIІ від 02.06.2016р. (далі -Закон №1402-VIII).

Суд зазначає, що згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з частинами 3-5 ст. 142 Закону №1402-VIІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Однак, розділом ХІІ «Прикінцевіх та перехідні положення» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).

Водночас, Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 р., було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Так, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме, від 24.06.1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Суд зазначає, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).

Так, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Так, згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 р. у справі № 200/3958/19-а висловлював правову позицію, відповідно до якої, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Отже, перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020 р., обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі 2-р/2020.

Таким чином, саме з 19.02.2020 р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 05.08.2020 р. №05-44/191 Центрального апеляційного господарського суду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020р., оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, а отже дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Центрального апеляційного господарського суду № 04.2/65/20-с від 05.08.2020 р. є протиправними.

Отже, враховуючи те, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача визнані судом протиправними, суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 17.08.2020р. №0400-0306-8/68574 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як протиправне.

Частина третя статті 245 КАС України передбачає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки №05-44/191 від 05.08.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, суд вважає, що вимога позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з розрахунку 60 відсотків суддівської винагороди діючого судді не підлягає задоволенню через її передчасність, оскільки в рішенні відповідача про відмову у здійсненні такого перерахунку, не йшлося про відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача та будь-які обмеження граничного розміру, тобто, відповідачем не приймалось рішення з вказаного питання. В свою чергу, суд захищає тільки порушене право та не вирішує правовідносини на майбутнє.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом із цим, суд звертає увагу, що відповідно ч. 2 статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Судом встановлено, що позивач після закінчення навчання в 1985 році Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка у період з 14.02.1987 р. по 25.04.1994 р. працювала адвокатом Дніпропетровського обласної колегії адвокатів, що підтверджується копією трудової книжки, долученої до матеріалів справи. 28.01.2002р. позивач була зарахована суддею до штату господарського суду Дніпропетровської області.

Так, на час обрання позивача на посаду судді, діяли вимоги, визначені ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ(далі - Закон №2862-ХІІ).

Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ, особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, господарських та військових судів, визначаються Конституцією України, законами України «Про Конституційний Суд України», «Про господарські суди» та іншими законами України.

Відповідно до статті 22 Закону України від 4 червня 1991 року № 1142-ХІІ «Про господарські суди» (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді), право на зайняття посади судді апеляційного господарського суду, а також господарського суду Автономної Республіки Крим, господарських судів областей, міст Києва та Севастополя має громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років.

Таким чином, з урахуванням наведеного, право на зарахування стажу роботи в галузі права п`ять років мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-XII на день їх обрання.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Таким чином, суд вважає, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018р. №2509-VIII у позивача виникло право на зарахування до стажу роботи на посаді судді також стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), передбачений ч.2 ст.137 Закону №1402-VIІІ, а саме, стаж роботи з 25.04.1989р. по 25.04.1994 р. (член Дніпропетровської обласної колегії адвокатів), що передував призначенню на посаду судді господарського суду Дніпропетровської області. Проте, відповідачем в порушення законодавства, не було враховано позивачу стаж роботи за спеціальністю 5 років з 25.04.1989р. по 25.04.1994р. (член Дніпропетровської обласної колегії адвокатів) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Отже, враховуючи те, що стаж роботи, що дає позивачу право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання складає 25 років 5 місяців 1 день, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 25 років стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 25 років стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 25 років стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 25 років стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.

Визнати протиправними дії Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з заявою від 13.08.2020р. р., на підставі довідки №05-44/191 про суддівську винагороду, виданої 05.08.2020 р. Центральним апеляційним господарським судом.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 17.08.2020 р. №0400-0306-8/68674 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою №05-44/191 від 05.08.2020 р., наданої Центральним апеляційним господарським судом, починаючи з 19.02.2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині нарахування та виплати щомісячного довічного утримання судді за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв