Рішення № 94658882, 05.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Справа № 160/16402/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2020р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 04 червня 2020 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04 червня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 04 червня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач, розглянувши зазначену заяву та надані документи, прийняв рішення від 18 червня 2020 року, яким відмовив позивачеві у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з не досягненням пенсійного віку. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України N 1-р/2020 від 23.01.2020р., у зв`язку з чим, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову. Також, даною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідченні копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 15.12.2020 р. на адресу суду 11.01.2021р. від відповідача надійшли витребуваня судом додаткові докази та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії позивачу, у зв`язку з тим, що на час звернення до управління позивачу виповнилось 46 років (а саме - 24.11.2019р.), загальний страховий стаж складає 23 роки 19 днів, стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1 - 20 років 16 днів. З 11.10.2017р. пенсія за віком на пільгових умовах призначається виключно відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р. впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло після 11.10.2017р. У зв`язку з чим, досягти віку передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України позивачу необхідно було до 11.10.2017р. Так, жінкам, які досягали 45-річного віку після 11.10.2017р., умови призначення пільгової пенсії визначаються на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років - з 01 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 05.11.1999р. по 17.12.2017р. працювала повний робочий день в ПАТ « АрселорМіттал Кривий Ріг» - машиністом крана (кранівником), зайнятим на збагаченні, подрібленні, шихтуванні рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію та в період з 18.12.2017р. по 11.03.2020р. – сепараторником, зайнятим на збагаченні, подрібленні, шихтуванні рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію. Факт роботи у важких і шкідливих умовах праці підтверджено витягами з наказів про атестацію робочих місць №353 від 31.08.1995р., №417 від 20.03.2000р., №300 від 18.04.2005р., №349 від 02.04.2010р., №347 від 30.03.2015р.

04.06.2020р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, рішенням, яке оформлено листом від 18.06.2020р. № 0400-0305-8/45295 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пенсійного віку. У даному рішенні відповідач також зазначив, що загальний страховий стаж складає 23 роки 19 днів, стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1 - 20 років 16 днів.. Право на пенсію за віком позивачка набуде по досягненню 49 років.

Позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Згідно з частиною 1статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року,право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цимЗаконом, досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. «а» ст.13 Закону №1788-XII, (у редакції чинній до прийняттяЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII(далі - Закон №213-VIII, набув чинності з 01.04.2015р.), віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років.

Відповідно до пункту 2розділу XV Закону №1058-IV (станом на 01.04.2015) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗаконув разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченогоЗаконом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цимЗаконом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цьогоЗакону.

Отже, після набуття чинності нормамиЗакону №1058-IV(в редакції, чинній з 02.03.2015р.) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017(далі - Закон №2148-VIII), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.

При цьому,Законом №2148-VIII від 03.10.2017у новій редакції викладений пункт 2розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003(у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017р.) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, як зокрема: 49 років - з 01.10.1973 р. по 31.03.1974 р.

Відповідно доЗакону №2148-VIII від 03.10.2017р. наведені вище нормизаконупідлягали застосуванню з 01.10.2017р..

Таким чином, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII (у редакціїЗакону №213-VIII від 02.03.2015 року) та пунктом 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003р. (у редакціїЗакону №2148-VIII від 03.10.2017р.). Положення цих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняттяКонституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020р. визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991р.зі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015р.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті14, пункти "б" - "г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти "б" - "г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991в редакції до внесення змінЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01.04.2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".

Таким чином, з 23.01.2020 р. в Україні існуютьдва закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а"статті 13 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII від 02.03.2015р.), та пункт 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII) .

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років згідно з пунктом "а"статті 13 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII від 02.03.2015р.), та 49 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII) .

Суд зазначає, що частиною другоюстатті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Критерії законності рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень встановлені законодавцем у приписах частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб`єкта владних повноважень частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суб`єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд звертає увагу на те, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписівстатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо: достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №1; неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць; зайнятості повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Отже, загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 19 днів, стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1 - 20 років 16 днів (станом на 30.04.2020р.).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйКонституцієюабо Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Як вбачається з матеріалів справи єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є відсутність у неї визначеного віку 49 років. Однак судом встановлено, що у зв`язку з прийняттямКонституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку у відповідності до п. «а`статті 13 Закону №1788-XII.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та нормизакону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є протиправними.

Суд зазначає, що згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом четвертим частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Отже, враховуючи те, що дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 визнані судом протиправними, з метою відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернулась до суду, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. №1-р/2020, з 04 червня 2020 року.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № МР_АВ181177КVM_16820902 від 04.12.2020 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 04 червня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04 червня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв