Рішення № 94658782, 04.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Справа № 160/16045/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.,розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії та зарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 27.07.1977 р. по 20.10.1978 р., з 20.04.1990 р. по 26.04.1994 р. та з 28.02.2008 р. по 27.02.2009 р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 27.07.1977 р. по 20.10.1978 р., з 20.04.1990 р. по 26.04.1994 р. та з 28.02.2008 р. по 27.02.2009 р. і призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 14.04.2020 року

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.04.2020 він звернувся до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за призначенням пенсії за віком.

Проте позивачу в задоволенні його заяви відмовлено на підставі недостатності загального страхового стажу (нараховано 25 роки 07 місяців 12 днів).

На думку позивача, при обчисленні страхового стажу необґрунтовано та безпідставно йому не враховані такі періоди:

- з 27.07.1977 по 20.10.1978 у зв`язку з тим, що не читабельна печатка підприємства;

- з 20.04.1990 по 26.04.1994 через, те, що довідка № 72 від 14.03.1998 про роботу не вірно оформлена, так як відсутній рік при звільненні;

- з 28.02.2008 по 27.02.2009, оскільки неможливе проведення перевірки щодо достовірності даних ОСОБА_1 .

Позивач вважає що відповідачем порушено його конституційне право на отримання пенсії за віком, у зв`язку з цим ОСОБА_1 , звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні відповідно до ст. 262 КАС України.

Представником відповідача 13.01.2020 року подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вищевказану позицію відповідач зазначає, що згідно запису № 2-3 трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював на Магнітогорському заводі металоконструкцій Челябінської області, з 27.07.1977 прийнятий штампувальником 2 розряду (запис внесено на підставі наказу № 61-к від 03.08.1977) 20.10.1978 звільнений у зв`язку з призовом до армії, але печатка підприємства не читабельна. Одночасно відповідачем зазначено, що довідка № 72 від 14.03.1998 не вірно оформлена, а тому не можливо зарахувати період роботи позивача з 20.04.1990 по 26.04.1994 у кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». За період з 28.02.2008 по 27.02.2009 не можливо здійснити перевірку щодо достовірності даних вказаних у трудовій книжці, у зв`язку з цим не має підстав для зарахування спірного періоду до загального (страхового) стажу. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся 14.04.2020 до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 29.07.2020 № 0400-0305-8/61582 від 29.07.2020 відповідачу відмовлено в призначенні пенсії. У листі вказано, що особи мають право на пенсію за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менш як 27 років. За наданими позивачем документами, загальний страховий стаж складає 25 років 07 місяців 12 днів.

Разом з тим повідомлено, що стаж за період з 27.07.1977 по 20.10.1978 не зараховано у зв`язку з тим, що не читабельна печатка підприємства, довідка за № 72 від 14.03.1995 про роботу за період з 20.04.1990 по 26.04.1994 не вірно оформлена, оскільки відсутній рік при звільненні.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України № 0400-1005-8/22714 вказано, що згідно наданої до заяви форми трудового договору між працівником і фізичною особою від 28.02.2008 № 0800234, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 з 28.02.2008 по 27.02.2009 року. Під час організації контрольного заходу (позапланової перевірки) відділом контрольно-перевірочної роботи встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має місце запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 . Зазначена інформація виключає можливість проведення перевірки щодо достовірності даних ОСОБА_1 .

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача щодо зарахування до страхового стажу окремих періодів роботи звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи, які звертаються за призначенням пенсії з 01.01.2020 по 31.12.2020. мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менш, як 27 років.

Тобто, з аналізу викладених норм вбачається, що на час звернення позивача до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, останній повинен мати страховий стаж 27 років.

Так, на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком останній досяг необхідного пенсійного віку 60 років.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше до 01.01.2004 року, зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю та статті 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З наведеного вбачається, що головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж .

На підтвердження дійсності роботи, позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_3 з якої вбачається, що за період з 27.07.1977 по 20.10.1978 роки останній працював на Магнітогорському заводі металоконструкцій Челябінської області, з 27.07.1977 прийнятий штампувальником 2 розряду (запис внесено на підставі наказу № 61-к від 03.08.1977) 20.10.1978 звільнений у зв`язку з призовом до армії. Разом з тим на сторінці 22 трудової книжки позивача вказана інформація про його нагородження 23.02.1978 премією під час роботи на Магнітогорському заводі металоконструкцій.

Більш того, позивачем надано посвідчення на його ім`я, відповідно до якого вбачається, що останній проходив навчання на курсах на Магнітогорському заводі металоконструкцій Челябінської області з лютого 1978 по березень 1978 року.

З приводу роботи ОСОБА_1 з 20.04.1990 по 26.04.1994 роки у Кооперативі з надання послуг населенню та виготовленню товарів народного споживання «Імпульс» суд зазначає, що спірний період часу підтверджується записами у трудовій книжці із записом про працевлаштування та звільнення з підписами та печатками відповідальних осіб.

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач в період з 20.04.1990 року по 26.04.1994 працював у Кооперативі з надання послуг населенню та виготовленню товарів народного споживання «Імпульс».

З аналізу вищевказаного можна зробити висновок, що надані позивачем докази у своїй сукупності дають підстави стверджувати що позивач дійсно працював на Магнітогорському заводі металоконструкцій та у Кооперативі з надання послуг населенню та виготовленню товарів народного споживання «Імпульс» у спірні періоди часу.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Проте, суд звертає увагу, що у разі наявності недоліків в записах трудової книжки особа не має нести відповідальність за підприємство, установу, організацію що вносило такі записи. Адже, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Невідповідність зазначених вище даних не може бути підставою для виключення оскаржуваного періоду роботи зі страхового стажу особи, який дає йому право на призначення пенсії за віком.

Так, Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 цього Закону).

Згідно ст. 1 Закону № 1058-ІV, роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.

За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об`єкту для їх нарахування.

Згідно ч. 5, 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1. 2. 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

З огляду на вказані норми діючого законодавства суд приходить до висновку, що не правильність сплати внесків роботодавцем, помилковість сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків або помилковість сплати; нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник.

Відмовляючи позивачу в зарахуванні певних періодів роботи та відповідної заробітної плати до страхового стажу при обчисленні пенсії, відповідач фактично покладає саме на застраховану особу відповідальність за неперерахування страхувальником відповідних страхових внесків, порушуючи тим самим вищенаведені положення чинного законодавства.

Таким чином, усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Дана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та постанові від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а.

Факт роботи позивача у період з 28.02.2008 по 27.02.2009 підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що трудова книжка позивача НОМЕР_4 містить всі необхідні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 , суд доходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не враховано до страхового стажу період роботи позивача з 27.07.1977 по 20.10.1978, з 20.04.1990 по 26.04.1994 та з 28.02.2008 по 27.02.2009 роки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи позивача і призначити останньому пенсію за віком з дня його звернення до відповідача.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн., відповідно до квитанції про сплату № 63842 від 26.11.2020, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії та зарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 27.07.1977 по 20.10.1978, з 20.04.1990 по 26.04.1994 та з 28.02.2008 по 27.02.2009 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 27.07.1977 по 20.10.1978 з 20.04.1990 по 26.04.1994 та з 28.02.2008 по 27.02.2009 і призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 14.04.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко