Рішення № 94658645, 27.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року Справа № 160/12365/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо включення періоду страхового стажу з 01.08.1991 по 31.07.1996 та з 01.07.2000 по 31.01.2008 до періоду, за яким обчислена заробітна плата для перерахунку розміру пенсії позивача;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 01.06.2019 в межах шестимісячного строку до дати звернення до суду, перерахунок розміру пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.05.1991 по 30.04.1996.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за віком та обчислення її заробітної плати за період з 01.05.1991 по 30.04.1996. 22.11.2019 позивач отримав відмову у перерахунку пенсії від 31.10.2019, в якій вказано, що розрахунок пенсії проведено згідно ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням зарплати з 01.08.1991 по 31.07.1996 та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.01.2008, індивідуальний коефіцієнт зарплати становить - 2,88982, розмір пенсії на 01.11.2019 складає 10'182грн. 22коп. з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»., законних підстав проводити перерахунок тільки за 60 місяців з 01.05.1991 по 30.04.1996 не має.

Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням ст.40, ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 16.12.2020 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

27.01.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, за змістом якого у задоволенні позову просить відмовити повністю, посилаючись на те, що згідно п.4, 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Враховуюче викладене відповідач вважає, що позивач відповідно до особистих заяв про перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі від 16.03.2004, від 04.11.2004, від 30.01.2006 та від 12.02.2008 безпосередньо виявив бажання перерахувати пенсію по стажу та заробітній платі, отже його вимоги викладені у позові є безпідставними.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 19.03.1996, до 14.08.2000 отримує пенсію по інвалідності. З 15.08.2000 позивача за його заявою переведено на новий вид пенсії, а саме пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 яка розрахована згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі -Закон України №1058-IV) з урахуванням вимог ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (робота по списку №1 - шахтарі).

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. №2148, відповідач здійснив останній перерахунок пенсії автоматично з 01.10.2017, яка складає 10'182грн.22коп.

21.10.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок розміру пенсії з 01.10.2017 з урахуванням положень ст.40 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.05.1991 по 30.04.1996, із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати цей період - 3,69793.

Проте, відповідно до листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії від 31.10.2019 зазначено, що розрахунок пенсії проведено згідно ст.40 Закону України №1058-IV з врахуванням заробітної плати з 01.08.1991 по 31.07.1996 та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.01.2008 (151 місяць). Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації становить - 2,88982.

Позивач вважає дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.05.1991 по 30.04.1996 - протиправними, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції Україні передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

01.10.2017 вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2010.

Згідно з п.43 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Згідно з ст.7 Закону України №1058, одним із принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.40 Закону України №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

Згідно з ч.4 ст.42 Закону України №1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що відповідачем для обчислення розміру пенсії врахована заробітна плата позивача з 01.05.1991 по 30.04.1996 (60 календарних місяців). Індивідуальний коефіцієнт зарплати становив - 3,69793.

Після призначення пенсії за віком у 2004 році, позивач продовжував працювати і згідно з положеннями ст.42 Закону України №1058 мав право на перерахунок пенсії, у зв`язку із збільшенням страхового стажу.

Після призначення пенсії позивач працював з меншим заробітком, ніж той, з якого було визначено розмір пенсії. Тому при поданні заяви про перерахунок пенсії від 16.03.2004р. позивач для перерахунку пенсії надав копію трудової книжки, пільгові довідки.

Оскільки позивач продовжував працювати, то згідно з ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу здійснено перерахунок розміру пенсії у зв`язку із донарахуванням страхового стажу, який після призначення пенсії у 2004 році збільшився та складав на момент перерахунку пенсії у 2008 році - 40 років (у 2004 році він складав 35 років).

Відповідно до п.3 п.4 п.7 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.05.2018, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Перерахунок проводиться тим особам, які станом на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбачене пунктом 3 цього Порядку, на найбільш вигідних умовах. Перерахунок пенсії проводиться на підставі заяви пенсіонера у строки, встановлені частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем з 01.10.2017 здійснено перерахунок пенсії позивача у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Перерахунок пенсії здійснено органом, який призначає пенсії, автоматично, без заяви пенсіонера, оскільки було змінено з 01.10.2017 показник середньої зарплати в України, з якого раніше не були призначені пенсії та встановлено новий показник за 2014, 2016, 2016 роки, що становив - 3'764грн. 40коп. та змінено величину оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Перерахунок пенсії з 01.10.2017 відповідачем здійснено автоматично, виходячи з показника середньої зарплати по Україні за 2014, 2016, 2016 роки, що становив - 3'764грн. 40коп., стажу роботи позивача 46 років та додатково 23 роки за Списком №1, всього 69 років страхового стажу, коефіцієнт страхового стажу з урахуванням 1% становив 0,69833 (69х12:100 згідно ст.25 Закону України №1058) та зарплати за період з 01.08.2008, з якої обчислено індивідуальний коефіцієнт зарплати - 2,88982.

Суд зазначає, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії із застосування зарплати 01.08.1991 по 31.07.1996 та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.01.2008, індивідуальний коефіцієнт зарплати становить - 2,88982, розмір пенсії на 01.11.2019 складає 10'182грн. 22коп.

Таким чином, відповідно до ст.42 Закону України №1058, при перерахунку пенсії з 01.10.2017 відповідач повинен був застосовувати заробітну плату, з якої була призначена пенсія у 2004 році і відповідно застосувати коефіцієнт даної зарплати - 3.69793, визначений при призначені пенсії, проте, застосував заробітну плату за період з 01.08.1991 по 31.07.1996 та з 01.07.2000 р. по 31.01.2008.

Суд звертає увагу, що з врахуванням вищезазначених норм законодавства, пенсіонеру при здійсненні перерахунку пенсії надано право обирати заробітну плату (доход), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України №1058-ІV. Іншими словами, якщо у своїй заяві про перерахунок пенсії на підставі частини 4 статті 42 Закону України №1058-ІV заявник не вказував на необхідність урахування, окрім стажу, набутого ним після призначення пенсії, заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України №1058-ІV, то і орган Пенсійного фонду України не має право самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку. У даному випадку відповідач наведених положень законодавства не врахував і самостійно змінив періоди страхового стажу, з яких обчислювалась заробітна плата (дохід) при призначенні і останньому перерахунку пенсії позивача, що призвело до зменшення коефіцієнту заробітної плати.

Суд вважає, що при здійсненні перерахунку пенсії за віком у зв`язку із збільшенням страхового стажу особи, яка після призначення пенсії продовжувала працювати, коефіцієнт заробітної плати повинен бути розрахований із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, за винятком випадків коли пенсіонер у своїй заяві виявив бажання здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України №1058-ІV.

Судом встановлено, що позивач у своїй заяві поданій до відповідача не просив здійснити йому перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України №1058-ІУ, а отже, відповідач не мав правових підстав здійснювати такий перерахунок із застосуванням правил цієї правової норми.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, дії ГУ ПФУ в Дніпропетровської області щодо включення періоду страхового стажу з 01.08.1991 по 31.07.1996 та з 01.07.2000 по 31.01.2008 до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії позивачу - протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити з 01.06.2019, в межах шестимісячного строку до дати звернення до суду, перерахунок розміру пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.05.1991 по 30.04.1996, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988» запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов`язати відповідача здійснити з 01.06.2019, в межах шестимісячного строку до дати звернення до суду, перерахунок розміру пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.05.1991 по 30.04.1996.

Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідач у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України), з урахуванням наведених положень КАС України позивачем доведено протиправність дій ГУ ПФУ у Дніпропетровській області.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії із заробітної плати з 01.05.1991 по 30.04.1996, з якої було проведено нарахування пенсії з 01.01.2004 є протиправним, відповідач незаконно включив періоди страхового стажу з 01.08.1991 по 31.07.1996 та з 01.07.2000 по 31.01.2008 до періоду, за яким обчислена заробітна плата для перерахунку розміру пенсії позивача з 01.10.2017.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768грн. 40коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо включення періоду страхового стажу з 01.08.1991 по 31.07.1996 та з 01.07.2000 по 31.01.2008 до періоду, за яким обчислена заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.06.2019, в межах шестимісячного строку до дати звернення до суду, перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.05.1991 по 30.04.1996.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вулНабережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова