Рішення № 94658643, 25.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Справа № 160/6019/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0071535354 від 17.04.2019р., складеного Заступником начальника управління-начальником відділу адміністрування податку на доходу з фізичних осіб та інших податків і зборів з фізичних осіб Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Царук Русланом Михайловичем;

- стягнення з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) (код з ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань сплачені суми штрафних санкцій у розмірі 6' 271грн.71коп. на користь позивача (РНОКПП НОМЕР_1 );

- визнання протиправними дій ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код з ЄДРПОУ 39394856) з подвійного нарахування суми єдиного соціального внеску від 09.02.2018 (операція 17Ц) та зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скасувати нарахування суми єдиного соціального внеску від 09.02.2018 (операція 17Ц).

- зобов`язання ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код з ЄДРПОУ 39394856) зарахувати надмірно сплачені суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 7'200грн.00коп. у рахунок майбутніх платежів з єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

В обґрунтуванні своїх позовних вимог зазначає, що ним отримано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0071535354 від 17.04.2019 року, яким застосовано штраф у розмірі 3'389грн. 84коп. за період з 10.02.2018 по 11.03.2019 роки та нараховано пеню у розмірі 2'881грн. 33коп. Однак, позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що відповідачем двічі проведено нарахування річної суми єдиного внеску за 2017 рік, що призвело до виникнення недоїмки та необґрунтовано накладено штрафні санкції.

Ухвалою суду від 23.10.2019р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача надійшов відзив засобами електронного зв`язку, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на те, що згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів встановлено факт несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску, тому вважає рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийняте правомірно та на законних підставах.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 з 16.09.2010 по 01.01.2019 перебував на обліку в Новомосковському управлінні ГУ ДФС у Дніпроптеровській області, як платник спрощеної системи оподаткування. З 01.01.2019 взятий на облік в Правобережному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Єдиний соціальний внесок за 2017 рік позивач сплатив у сумі 8'448грн. 00коп.

Єдиний соціальний внесок за 2018 рік позивач сплатив:

- за перший квартал - 16.04.2018 у сумі 2'457грн. 18коп.;

- за другий квартал - 16.07.2018 у сумі 2'457грн. 18коп.;

- за третій квартал - 17.10.2018 у сумі 2'457грн. 18коп.;

- за четвертий квартал - 16.01.2019 у сумі 2'458грн. 00коп.

11.03.2019 року позивач сплатив 7'200грн. 00коп., оскільки сума 7'119грн. 61коп. відображена у «Електронному кабінеті платника» як недоїмка.

03.05.2019 року позивачем отримано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0071535354 від 17.04.2019 року, яким застосовано штраф у розмірі 3'389грн. 84коп. за період з 10.02.2018 по 11.03.2019 роки та нараховано пеню у розмірі 2'881грн. 33коп.

Не погодившись з рішенням ФОП ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої рішення податкового органу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписами частини 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, абзацом 3 частини 8 цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовуються.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн. (3200х22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VІІІ встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні з 1 січня 2018 року 3723,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2018 році складала 819,06 грн. (3723 грн х 22%).

З матеріалів справи слідує, що за 2017 рік позивач сплатив єдиний соціальний внесок у сумі 8'448грн. 00коп.

Також платіжними документами підтверджено сплату позивачем єдиного соціального внеску за 2018 рік, а саме:

- за перший квартал - 16.04.2018 у сумі 2'457грн. 18коп.;

- за другий квартал - 16.07.2018 у сумі 2'457грн. 18коп.;

- за третій квартал - 17.10.2018 у сумі 2'457грн. 18коп.;

- за четвертий квартал - 16.01.2019 у сумі 2'458грн. 00коп.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач на підставі даних інформаційної системи за порушення строків сплати єдиного внеску прийняв рішення №0071535354 від 17.04.2019р, яким застосував до платника штрафні санкції та нарахував пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки станом на 01.01.2018 року відсутні щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2017 рік, строк сплати 09.02.2018 року у розмірі 8'448грн. 00коп.

Тому, станом на 09.02.2018 року виникла недоїмка у розмірі 784грн. 43коп.

Позивачем сплачений протягом 2018 року єдиний внесок в розмірі 9'483грн. 54коп., тому станом на 31.10.2018 року виникла недоїмка у розмірі 7'120грн. 43коп., яка погашена у повному обсязі 11.03.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав звіт за 2017 рік від 08.02.2018 по нарахуванню єдиного внеску у сумі 8'448грн. 00коп.

На підтвердження своєчасності сплати єдиного внеску за 2018 рік позивачем надані платіжні доручення.

Таким чином, позивачем підтверджено належними доказами відсутність несвоєчасної сплати єдиного внеску, що виключає застосування до позивача штрафної санкції та пені за несвоєчасне перерахування сум єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768грн.40коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1394627284.1 від 27.06.2019 року та у розмірі 1'921грн.00коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1418183634.1 від 23.07.2019 року, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0071535354 від 17.04.2019р.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з подвійного нарахування суми єдиного соціального внеску від 09.02.2018 (операція 17Ц)

Зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області скасувати нарахування суми єдиного соціального внеску від 09.02.2018 (операція 17Ц).

Зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області зарахувати надмірно сплачену суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 7' 200грн.00коп. в рахунок майбутніх платежів з єдиного соціального внеску Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) суми штрафних санкцій у розмірі 6' 271грн. 71коп. (шість тисяч двісті сімдесят одна грн. 71коп.).

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 2'689грн.40коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять грн. 40коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова