Ухвала суду № 94658447, 05.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

05 лютого 2021 р. Справа № 120/832/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бень Я.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Пасічник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду 03.02.2021 року надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом:

- зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.01.2021 року, яке оформлено протоколом №51, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича (посвідчення №0049 від 20.06.2017 року, видане Міністерством юстиції України) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці до набрання законної сили рішенням суду по суті спору;

- заборони Міністерству юстиції України (або іншим уповноваженим на це особам) вносити в Єдиний реєстр приватних виконавців України інформацію про рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.01.2021 року, яке оформлено протоколом №51 в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 (посвідчення №0049 від 20.06.2017 року видане Міністерством юстиції України) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком па чотири місяці до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року вирішено заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про забезпечення позову призначити до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2020 року.

04.02.2021 року до суду надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову, у якому представник Міністерства юстиції України зазначає, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відтак, на переконання Міністерства юстиції України для ухвалення рішення про забезпечення позову в даній справі відсутні об`єктивні докази та підстави, визначені ст. 150 КАС України, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам приватного виконавця ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

З огляду на зазначене, представник Міністерства юстиції України просить постановити ухвалу про відмову у забезпеченні позову у справі № 120/832/21-а.

В судовому засіданні позивач заяву про забезпечення позову підтримав та просив суд її задовольнити. Вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заяви про забезпечення позову заперечила, оскільки вважає, що відсутні правові підстави, визначені ст. 150 КАС України, для задоволення останньої.

Вирішуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, що є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.

Приписами частини 1 статті 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

За змістом частин 2 і 3 статті 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України. Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Згідно з частинами 3 і 4 статті 43 зазначеного Закону зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України. З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.

Отже, внаслідок прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру приватних виконавців України, така особа не має права здійснювати відповідну професійну діяльність протягом установленого строку.

Як встановлено, судом під час засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців 29.01.2021 року, на якому був присутній приватний виконавець ОСОБА_1 , прийнято рішення у вигляді протоколу №51 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 4 місяці.

Не заперечує факт прийняття відповідного рішення на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців 29.01.2021 року і представник Міністерства юстиції України.

З матеріалів справи, судом також встановлено, що на виконанні заявника, як приватного виконавця, перебуває 672 виконавчих документи. При цьому, у разі незастосування судом заходів забезпечення позову заявник не здійснюватиме професійну діяльність протягом часу, визначеного цим рішенням, що є фактичним застосуванням дисциплінарного стягнення. Крім того, протягом зазначеного часу заявник буде позбавлений доходу, а учасники виконавчих проваджень, які перебувають у його провадженні - права на вчасне виконання виконавчого документу.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд враховує, що відповідно до статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.

З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.

У разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов`язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем.

У зазначених у цій частині випадках заміщення приватного виконавця здійснюється за погодженням із стягувачем на підставі договору, укладеного з іншим приватним виконавцем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення стягувача передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Натомість, питання поновлення діяльності приватного виконавця врегульоване статтею 43 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до якої для поновлення діяльності приватного виконавця, зупиненої на підставі пункту 4 частини першої статті 42 цього Закону, приватний виконавець після закінчення строку зупинення його діяльності зобов`язаний скласти іспит у порядку, передбаченому статтею 33 цього Закону.

Отже, для поновлення діяльності приватного виконавця заявнику доведеться докласти значних зусиль, а тому, на думку суду, заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, які будуть заявлені та спрямовані на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Відтак, невжиття заходів забезпечення позову задля попередження зупинення діяльності приватного виконавця, ймовірність якого перебуває у прямому зв`язку із внесенням Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів останнього, на захист яких буде подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Окрім того, захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано у подальшому наслідками застосування вчиненого Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця. Потенційний розвиток подій в такому напрямку для заявника цілком ймовірний, а тому дозволяє цілком обґрунтовано припускати необхідність вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб.

З матеріалів справи встановлено, що згідно витягу з реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Трофименко М.М. має укладений трудовий договір з 1 помічником.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність помічника приватного виконавця зупиняється одночасно із зупиненням права на здійснення діяльності приватного виконавця.

Таким чином, незалежно від результату судового розгляду позовних вимог заявника незастосування судом заходів забезпечення позову матиме наслідком додаткові зобов`язання приватного виконавця щодо виконання дій, необхідних для поновлення його діяльності. Також, може призвести до зупинення діяльності помічника приватного виконавця, невиплати заробітної плати найманим працівникам.

Отже, незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин нівелює ефективність судового захисту з огляду на строк розгляду справи, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

При цьому, суд вважає, що застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, а тому, вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Дисциплінарне стягнення та його наслідки невідворотно будуть застосовані до приватного виконавця після набрання законної сили рішенням суду у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про забезпечення позову – задовольнити.

Зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.01.2021 року, оформленого протоколом № 51, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича (посвідчення №0049 від 20.06.2017 року, видане Міністерством юстиції України) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Заборонити Міністерству юстиції України вносити в Єдиний реєстр приватних виконавців України інформацію про рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.01.2021 року, яке оформлено протоколом №51, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 (посвідчення №0049 від 20.06.2017 року, видане Міністерством юстиції України) до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Копію даної ухвали направити заявнику та іншим особам, які можуть отримати статус учасників справи.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна