Рішення № 94658418, 04.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 лютого 2021 р. Справа № 120/5270/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 40108672, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо відмови у внесенні змін до наказу від 17.06.2020 року № 104 о/с про звільнення його зі служби в поліції в частині відомостей для компенсації про невикористані у попередніх роках дні щорічних оплачуваних відпусток, а саме: 65 діб основної чергової відпустки (20 діб за 2017 рік, 45 діб за 2019 рік) та 56 діб додаткової оплачуваної відпустки (14 діб за 2016 рік, 14 діб за 2018 рік, 14 діб за 2019 рік, 14 діб за 2020 рік), нарахуванні та виплаті грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області внести зміни в частині наказу від 17.06.2020 року № 104 о/с, а саме включити відомості про виплату йому грошової компенсації за невикористані у попередніх роках дні щорічних оплачуваних відпусток: 65 діб основної чергової відпустки (20 діб за 2017 рік та 45 діб за 2019 рік) та 56 діб додаткової оплачуваної відпустки (14 діб за 2016 рік, 14 діб за 2018 рік, 14 діб за 2019 рік, 14 діб за 2020 рік);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за всі невикористані у попередніх роках дні щорічних оплачуваних відпусток: 65 діб основної чергової відпустки (20 діб за 2017 рік та 45 діб за 2019 рік) та 56 діб додаткової оплачуваної відпустки (14 діб за 2016 рік, 14 діб за 2018 рік, 14 діб за 2019 рік та 14 діб за 2020 рік) виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого він мав відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби в поліції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України і частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачам строк для надання відзивів на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

Позиція Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з приводу заявлених позовних вимог викладена у відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 30.10.2020 року. Зокрема зазначає, що питання виплати грошового забезпечення та відповідних грошових компенсацій поліцейським при звільненні, у тому числі розрахунок суми такого забезпечення та компенсацій, види компенсацій, що підлягають нарахуванню, визначені Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260. Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ цього Порядку виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, а тому, на думку відповідача, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі № 160/10875/19.

21.01.2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 з 25.11.1993 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року - в Національній поліції України на посаді заступника слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області.

Зміни у службовому стані ОСОБА_1 підтверджуються копією трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.05.1976 року та довідкою для розрахунку при звільненні від 18.06.2020 року.

На підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ від 24.07.2015 року № 13/І/ІІ/5, позивачу надано статус учасника бойових дій, про що 25.08.2015 року видано посвідчення серії НОМЕР_3 .

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17.06.2020 року № 104 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 18.06.2020 року. Для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку у цьому наказі вказано 18 діб за 2020 рік.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 15.07.2020 року № Б-11зі/04/12-2020 на день звільнення позивач мав такі види невикористаних відпусток:

- частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік у кількості 20 діб, та за 2019 рік у кількості 45 діб;

- додаткової відпустки із збереженням заробітної плати окремим категоріям ветеранів війни за період з 2016 року по 2020 рік.

10.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій просив:

- внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17.06.2020 року № 104 о/с в частині звільнення зі служби в поліції, включивши відомості про компенсацію за всі невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, а саме: 65 діб основної відпустки (20 діб за 2017 рік, 45 діб за 2019 рік) та 56 діб додаткової оплачуваної відпустки (14 діб за 2016 рік, 14 діб за 2018 рік, 14 діб за 2019 рік, 14 діб за 2020 рік);

- нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічних оплачуваних відпусток: 65 діб основної відпустки (20 діб за 2017 рік і 45 діб за 2019 рік) та 56 діб додаткової оплачуваної відпустки (14 діб за 2016 рік, 14 діб за 2018 рік, 14 діб за 2019 рік, 14 діб за 2020 рік), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого я мав відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби в поліції.

За результатами розгляду даної заяви, листом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 09.09.2020 року № Б-553/05/12-2020 позивачу відмовлено у здійсненні нарахування та виплати вказаної компенсації.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі за текстом Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як передбачено пунктом 12 статті 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі за текстом Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом № 3551-XII, особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VІІІ (далі за текстом Закон № 580-VIII).

За змістом частини 1, 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII.

Згідно з частиною 1, 2 вказаної статті поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII.

Частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі за текстом Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як передбачено абзацом 7, 8 пункту восьмого розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. У свою чергу, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 року у справі № 160/10875/19.

При цьому, статті 4 Закону № 504/96-ВР визначено, що до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII, припиняється.

Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 826/8185/18, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних основних оплачуваних відпусток за 2017 рік та за 2019 рік, а також додаткових відпусток із збереженням заробітної плати окремим категоріям ветеранів війни за період з 2016 року по 2020 рік.

Однак відповідачем протиправно не виплачено позивачу такі відпустки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання внести зміни до наказу про звільнення зі служби, включивши відомості про невикористані дні відпустки, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 10 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 року № 1235 (далі за текстом Порядок № 1235), у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати, а також інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення.

Оскільки в наказі від 17.06.2020 року № 104 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції не вказано кількість діб невикористаної відпустки станом на дату звільнення, як це передбачено пунктом 10 розділу ІІІ Порядку № 1235, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню,.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17.06.2020 року № 104 о/с в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у попередніх роках календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17.06.2020 року № 104 о/с, зазначивши відомості про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у попередніх роках календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки (у кількості 65 діб за 2017 рік та 2019 рік) та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (у кількості 56 діб за період з 2016 року по 2020 рік).

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані у попередніх роках календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у попередніх роках календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки (у кількості 65 діб за 2017 рік та 2019 рік) та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (у кількості 56 діб за період з 2016 року по 2020 рік), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 40108672, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 04.02.2021 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна