Ухвала суду № 94658166, 02.02.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/995/21

Провадження №2/523/2353/21

У Х В А Л А

"02" лютого 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний м. Одеси в складі:

головуючого - Кисельова В.К.,

при секреті судового засідання – Дзюба Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (м. Київ, вул.. Саксаганського, буд. 14, оф. 301), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (м. Житомир, вул.. В. Бердичівська, буд. 35) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню-

В С Т А Н О В И В:

Позивач разом з позовом надав до суду заяву про забезпечення позову. Відповідно до якої просить суд: Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 08.09.2020р., реєстровий № 35170; Заборонити вчиняти будь-які дії в рамках виконавчого провадження № 63906538 відкритого постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л.

Заява мотивована тим, що 04.01.2021р., із загальнодоступного джерела - Автоматизованої системи виконавчого провадження, за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors стало відомо про те, що Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. від 14.12.2020р. відкрито виконавче провадження № 63906538 по примусовому виконанню Виконавчого напису виданого 08.09.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий № 35170 (копії зазначених документів додаються).

Ретельно дослідивши підстави, викладені у наведеній постанові про відкриття виконавчого провадження, наголошую на необґрунтованості та безпідставності виконавчого напису в повному обсязі, а також наголошую про його повне не визнання та безумовну незгоду, відхиляю і заперечую щодо кожної обставини наведеної у ньому, з огляду на наступне та стверджую, що існують беззаперечні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із наявним про право та суми заборгованості, яка ним стягується.

Більш ніж шість років тому між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк» (надалі- «Банк») було укладено договір, на підставі якого Позивачу було видано кредитні кошти. У зв`язку зі спливом тривалого проміжку часу, укладені з Банком договори були втрачені, але поточна заборгованість була погашена позивачем в повному обсязі. Впродовж останніх п`яти років від Банку не надходило жодних вимог та повідомлень про наявність простроченої заборгованості.

Таким чином, на підставі вищенаведеного будь-яка заборгованість перед Банком - відсутня, як за тілом виданого кредиту гак і сплаті відсотків та штрафних санкцій, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, що оскаржується.

Також, вчинення виконавчого напису суперечить приписам ст. 88 Закону України "Про нотаріат" так як з дня виникнення права вимоги минуло більш ніж З роки.

Крім цього, законом не передбачено можливості вчинення виконавчого напису нотаріусом на кредитному договорі, укладеному в простій письмовій Формі.

Наведене є беззаперечною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі N 826/20084/14 визнана нечинною постанова КМУ від 26.11.2014 року N 662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України "Про нотаріат",постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат"для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису суперечить приписам ст. 88 Закону України "Про нотаріат" так як з дня виникнення права вимоги минуло більш ніж 3 роки.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість, відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі N 910/13233/17 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі N 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України N 662від 26.11.2014 " Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" N 1172 в редакції від 29.11.2001р.

При цьому, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172 в редакції від 29.11.2001 року не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за кредитними договорами, крім договорів, які були нотаріально посвідченні, що передбачає п. 1 Переліку.

Натомість, в даному випадку, нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору так як він укладався не в нотаріальній Формі, а складений в простій письмовій формі, шляхом подачі заяви на приєднання до Кредитного договору, відповідно цей договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, про що вказано в постанові Верховного Суду від 12.03.2020р. N 757/24703/18-ц.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.10.2018 року по справі N 308/11193/16-ц вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувана раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувана, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Строк надання кредиту за договором закінчився, отже заборгованість за тілом кредиту могла утворитись виключно до дати закінчення строку дії цього договору, і оскільки вказана заборгованість включена до суми, яка мала стягуватись за виконавчим написом, то спростовується те, що стягнення такої заборгованості проводиться за період з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року, як це ймовірно вказано в тексті виконавчого напису.

Таким чином, вимоги Позивача до Відповідача, щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, цілком законні та обґрунтовані.

Не зважаючи на вищенаведене, на даний час Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 63906538 по примусовому виконанню оскаржуваного Виконавчого напису виданого 08,09.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., реєстровий № 35170.

Також, Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 14.12.2020р., яку вже пред`явлено на виконання.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заява розглядається в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без виклику сторін.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне забезпечити позов та приходить до висновку про задоволення заяви.

Керуючись ст.152, 153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (м. Київ, вул.. Саксаганського, буд. 14, оф. 301), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (м. Житомир, вул.. В. Бердичівська, буд. 35) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 08.09.2020р., реєстровий № 35170;

Заборонити вчиняти будь-які дії в рамках виконавчого провадження № 63906538 відкритого постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу суду до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: