Рішення № 94657408, 28.01.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/2685/16-ц

Провадження № 2/947/156/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Завальнюк Катерини Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Дачно-будівельний кооператив "Червона Зірка", про усунення перешкод у користуванні власністю,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

09.03.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом приведення належного їй об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , в попередній стан.

Ухвалою суду від 21.03.2016 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 28.03.2016 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 , членам її родини та будь-яким фізичним та юридичним особам здійснювати роботи щодо будівництва (реконструкції) за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.06.2016 року по справі зупинено провадження у справі та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено експертам Львівського НДІСЕ (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

15.05.2017 року до суду надійшли матеріали цивільної справи з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 17.05.2017 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2018 року по справі призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

27.08.2018 року з ПП «ОНІЦЕД» ім. Скибінського» повернуто матеріали справи з клопотанням експерта щодо надання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року було витребувано у Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області висновок експертизи, що була призначена в рамках кримінального провадження 12017160480000964.

15.11.2019 року копія вказаного висновку експертизи була долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2019 року по справі призначено комісійну судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

28.01.2020 року судовими експертами Скибінською Т.М. та ОСОБА_3 повернуто матеріали справи з клопотанням щодо надання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року провадження у справі поновлено.

27.10.2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід експерта.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року в задоволені вказаної заяви позивачу відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021 року.

Ухвалою суду від 28.01.2021 було відмовлено в задоволені клопотання позивача про витребування доказів.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що він є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжним користувачем вказаного домоволодіння та прилеглої земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 . У вересні 2015 року відповідач почала реконструкцію частини дачного будинку, що знаходиться в її використані, самочинно, без жодного дозвільного документу та без дозволу позивача. ОСОБА_2 знесла належну їй частину одноповерхового будинку та без відповідної проектної документації, погодження компетентних органів, самочинно демонтувала частину капітальної стіни, що розташована в спільному будинку. Також перекриття першого поверху, стіна другого поверху, збудованої відповідачем споруди опирається на спільні стіни домоволодіння, фундамент якого збудовано в 1935 році та не розрахований на таке навантаження. Таким чином, самочинно побудована відповідачем споруда розташована фактично на межі суміжних земельних ділянок без урахування існуючих ДБН. Дах споруди, що самочинно будується відповідачем, виступатиме за межі її земельної ділянки та нависатиме над земельною ділянкою позивача, що може призвести до загрози здоров`я та життя ОСОБА_1 та членів його родини, а саме під час зимового періоду: у зв`язку зі сповзанням снігу та падінням бурульок, під час дощу вода з покрівлі відповідача стікатиме на земельну ділянку позивача. Під час будівлі відповідач звалює на територію ОСОБА_1 будівельний бруд та сміття. Внаслідок самочинного будівництва погіршилася інсоляція та вентиляція житлового будинку позивача, були деформовані стіни, а також існує загроза псування фундаменту та основних конструкцій будинку. На всі вимоги виправити вказані порушення відповідач не реагує, тому позивач змушений звернутися до суду з вимогою про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом приведення належного їй об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , в попередній стан.

Відповідач та її представник – адвокат КліменкоВ.П. позовні вимоги не визнали у повному обсязі та заперечували проти задоволення позову. Відповідач посилалася на те, що позивач, відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України, відноситься до інших осіб, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Отже задоволення позову про приведення приміщень у попередній стан можливо лише у випадку доведення позивачем ОСОБА_1 факту порушення його цивільного права зазначеним самочинним будівництвом. Обов`язок доказування цього факту, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, лежить виключно на позивачеві. У письмових поясненнях відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів порушення цивільного права ОСОБА_1 реконструкцією будинку, що належить ОСОБА_2 , судова будівельна експертиза, призначена за ухвалою суду від 06.06.2016 року порушень цивільних прав позивача реконструкцією будинку не виявила. Повторна судова експертиза призначена за ухвалою суду від 05.07.2018 року проведена не була, у зв`язку з ухиленням позивача від виконання клопотання експерта. Призначена комісійна судова будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза, призначена за ухвалою суду від 28.11.2019 року проведена не була, у зв`язку з ухиленням позивача від виконання клопотання експерта. З огляду на наведене відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1

28.01.2021 року під час розгляду справи по суті від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування у слідчого відділу Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Шваркова Р.С. належним чином завірену копію висновку експертизи стосовно будинків за адресою: АДРЕСА_1 , що була призначена в рамках кримінального провадження 12016160480002792, у клопотанні зазначена можливість розгляду без присутності позивача та його представника.

28.01.2021 року від представника відповідача – адвоката Кліменка В.П. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_2 .

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.

Оскільки справа перебуває в провадженні суду вже значно тривалий час, а представники третіх осіб, які були належним чином повідомлені, не були присутні на жодному судовому засіданні по вказаній справі, суд, для недопущення порушення законних прав сторін по справі, вважає за можливим розглянути справу без представників третіх осіб.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Згідно з нормами статті 17 вказаної Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Суд бере до уваги той факт, що розгляд справи триває вже майже п`ять років, за цей час обом сторонам у справі була надана можливість довести свої вимоги, заперечення, міркування та надати пояснення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, суд вважає, що подання ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів 28.01.2021 року, тобто під час розгляду справи по суті, що є зловживанням процесуальними правами, яке спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу.

В своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а тому, не відкладаючи розгляд справи, можливе вирішення спору по суті. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Обом сторонам у справі суд надав можливість довести свої вимоги та заперечення, крім того в справі не визначена обов`язкова явка сторін до судового засідання, а тому відкладення розгляду справи в даному випадку не є обов`язковим. Таким чином, суд має всі обумовлені законом підстави для розгляду справи, з урахуванням вимог цивільного процесуального закону, наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін, наданих у попередніх засіданнях.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 29.04.2020 року по справі № 520/5083/16-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 31.03.1998 року /т.1, а.с. 12/, державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 296699 від 20.04.2006 року. /т.1. а.с. 11/.

Відповідно до техпаспорту від 16.08.1997 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з наступних будівель: літ. А – літне житлове, 1936 року побудови, літ. А' – житлове, 1996 року побудови, літ. Б' – гараж, 1995 року побудови, Г' – вольєр для собак, В' – санблок, №1'-2' – огорожа, І' – мощення /т. 1 а.с. 13-17/.

Доступ до домоволодіння ОСОБА_1 здійснюється зі сторони АДРЕСА_1 .

Суміжним користувачем вказаного домоволодіння та земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 . Доступ до домоволодіння відповідача здійснюється зі сторони міжквартального проїзду, що має зв`язок з АДРЕСА_1 .

Домоволодіння та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на території дачно-будівельного кооперативу «Червона Зірка». ОСОБА_1 є головою правління вказаного кооперативу, а ОСОБА_2 є членом даного кооперативу.

У 2015 році відповідач почала реконструкцію належної їй на праві приватної власності частини дачного будинку, чим, на думку позивача, порушила цивільні права ОСОБА_1 і створила загрозу для здоров`я та життя останнього.

З метою з`ясування обставин по справі, які потребують спеціальних знань, ухвалою суду від 06.06.2016 року,за клопотанням позивача, було призначено судову будівельно-технічну експертизу,

Проведення експертизи за наполяганням позивача доручено експертам Львівського НДІСЕ, експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст.384,385 КК України.

15.05.2017 року до суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3240 від 28.04.2017 року /т.1. а.с. 178-192/, відповідно до якого отримано наступні відповіді на поставленні питання.

Згідно із проектними рішеннями щодо реконструкції дачного будинку, що належить ОСОБА_2 передбачено демонтаж існуючих стін, часткове розібрання однієї з існуючих стін, використання частини приміщення існуючого будинку в структурі дачного будинку, що проектується.

Під час фактично проведеного в межах експертного дослідження візуального огляду будинковолодіння, що належить ОСОБА_2 , встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , розташовано незавершений будівництвом двоповерховий будинок з мансардним поверхом та існуючі господарські будівлі. Будинок має складну в плані форму, вхід до якого здійснюється з прибудинкової територій будинковолодіння, що належить ОСОБА_2 .

З урахуванням вимог Державних будівельних норм, даних, що містяться в наданих на дослідження матеріалах (технічний паспорт, висновок про можливість проведення реконструкції), та результатів проведеного огляду, встановлено, що фактично виконані будівельні роботи на об`єкті, що проводяться на земельній ділянці ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відносяться до виду робіт з реконструкції.

При порівнянні даних, що містяться в наданих на дослідження матеріалах з даними фактично проведеного огляду дачного будинку по АДРЕСА_2 встановлено: відстань від зовнішніх стіни дачного будинку по АДРЕСА_1 (дача АДРЕСА_3 до сусіднього будинковолодіння ОСОБА_1 становить: до окремо розташованого будинку, що знаходиться на межі земельних ділянок суміжних землекористувачів без відступу - 0,55м (відстань з врахуванням утеплення); до суміжного будинку, що знаходиться на межі земельних ділянок суміжних землекористувачів без відступу - 0,52м; до цегляного паркану, що знаходиться на межі земельних ділянок суміжних землекористувачів - 0,7м.

Також, при дослідженні наявних матеріалів справи, встановлено, що існуючий двоповерховий будинок, що належить ОСОБА_1 станом на 1997 рік (згідно даних техпаспорта від 16.08.1997 року) було розташовано по межі земельної ділянки без відступів, а відстань від нього до існуючої дачі АДРЕСА_3 (до початку проведення робіт по її реконструкції) становила 6,0м.

Відповідно вимог абз. 3 п. 3.25 ДБН 360-92 повинні виконуватись наступні умови: для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Таким чином, при порівнянні результатів фактично проведеного огляду незавершеного реконструкцією об`єкта дослідження по АДРЕСА_2 ) з чинними, на момент проведення дослідженнями Державними будівельними нормами, встановлено невідповідність вимогам ДБН 360-92, зокрема п.3.25 в частині нормативної відстані до межі сусідньої земельної ділянки.

При цьому експертним дослідженням встановлено, що реконструкція домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , згідно наданих на дослідження матеріалів справи, не матиме негативних наслідків для домоволодіння, що належить ОСОБА_1 .

При порівняні даних, щодо проектних фундаментів (схема розташування та розрізи), обмірних та проектних планів дачного будинку по АДРЕСА_1 (дача АДРЕСА_3 та даних фактично проведеного огляду встановлено, що реконструкція даного будинку (влаштування добудови з надбудовою), розташованого на земельній ділянці ОСОБА_2 , проводиться на окремому (проектному) стрічковому фундаменті з частковим збереженням конфігурації та розташування існуючого фундаменту.

Ступінь будівельної готовності дачного будинку, що реконструюється на земельній ділянці ОСОБА_2 , за адресою: в АДРЕСА_2 , станом на час проведення дослідження складає 66,0 %.

Для проведення дослідження експертній установі було надано технічний паспорт від 31.03.2014 року житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 . При співставленні даних, що містяться в наданих на дослідження матеріалах, з результатами фактично проведеного візуального огляду встановлені наступні невідповідності по наведеному житловому будинку:

-зовнішня стіна житлового будинку, що розмішена на межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно даних техпаспорта має довжину 12,0м, згідно каталогу координат меж землекористування її довжина складає 10,21м, а згідно обмірів 9,85м;

-планування житлового будинку під літ. А1, згідно даних техпаспорта, не відповідає його фактичному плануванню та розмірам:

-приміщення підвалу під літ. 1-12 фактично розділено на дві половини та має додаткове приміщення з правої сторони від входу, в якому проходять інженерні комунікації;

-на 1-му поверсі до житлового будинку прибудовано гараж, що розташований на межі земельної ділянки, а його ворота виходять безпосередньо на вулицю Гаршина;

-фактичний зовнішній вигляд житлового будинку під літ. А1 не відповідає даним техпаспорта від 31.03.2014 року.

-при співставленні наданих для дослідження матеріалів (плану житлового будинку під літ. А, що міститься в техпаспорті від 31.03.2014 року та техпаспорті від 16.08.1997 року) з даними фактичного огляду встановлено, що зовнішня несуча стіна одноповерхового житлового будинку довжиною 2,88 м була розібрана від рівня підлоги до стелі, а житлове приміщення під літ. 1-3 було об`єднане з одним з влаштованих після пожежі приміщень добудови в єдине приміщення газифікованої кухні під літ. 3 (дані техпаспорта від 31.03.2014 року). Також загальні габарити добудови, що була влаштована після пожежі, відрізняються в сторону збільшення, від тих що існували станом на 16.08.1997 року.

Під час проведення огляду будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , було виявлено ряд дефектів та недоліків, основними з яких є: утворення вертикальних тріщин в місцях стику зовнішніх огороджуючих конструкцій одноповерхового житлового будинку; утворення діагональних тріщин на керамічній плитці підлоги в одноповерховому житловому будинку; відшарування внутрішньої штукатурки стін по висоті в одному з приміщень добудови до одноповерхового житлового будинку; сліди зволоження внутрішнього опорядження стін одноповерхового житлового будинку та поява цвілі; сліди утворення конденсату на термоплівках, якими заклеєно вікна в приміщеннях одноповерхового житлового будинку.

Також встановлено, що будинковолодіння ОСОБА_1 знаходиться в доброму технічному стані. Усі конструктивні елементи житлових будинків придатні для експлуатації, але є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елементів і усуваються під час ремонту.

Для встановлення причин виникнення пошкоджень будинковолодіння що належить гр. ОСОБА_1 необхідно мати відомості про технічний стан будівельних конструкцій будівель та споруд даного будинковолодіння до початку проведення будівельних робіт на ділянці ОСОБА_2 , однак, такі відомості в наданих для дослідження матеріалах справи відсутні, та на клопотання судового експерта не надані.

У матеріалах справи відсутні відомості про обстеження будівельних конструкцій будинку позивача, що зазнали негативного впливу пожежі (акти та висновки щодо можливості подальшого використання стін житлового будинку, внаслідок впливу на них високих температур, та фундаментів, що могли бути пошкоджені внаслідок просочування в ґрунт води) та відповідні висновки щодо можливості влаштування добудови до одноповерхового житлового будинку, а також відомості щодо прийнятих конструктивних рішень по влаштуванню добудови до одноповерхового житлового будинку та реконструкції існуючої його частини.

Що стосується наявних вертикальних тріщин на стику зовнішніх огороджуючих конструкцій одноповерхового житлового будинку та похилих тріщин в середині приміщень будинковолодіння, то такі тріщини в конструктивних елементах будівель утворюються з різних причин, в тому числі і з причин деформації (розриви, стиск, скручування, жолоблення, деформації кутів) яка перевищує допустимі критичні межі міцності будівельних матеріалів.

Враховуючи локалізацію та характер виникнення, вертикальні тріщини на стику зовнішніх огороджуючих конструкцій одноповерхового житлового будинку, зі сторони дворового фасаду будинковолодіння АДРЕСА_1 , виникли в результаті неякісного проведення будівельних робіт по влаштуванню добудови до одноповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Діагональні тріщини на підлозі з керамічної плитки та в кутах приміщень одноповерхового житлового будинку, могли утворитись внаслідок розбирання зовнішньої несучої стіни даного будинку і як наслідок збільшення навантаження на існуючі фундаменти та стіни.

Враховуючи невідповідність фактичного планування підвалу будинку ОСОБА_1 з даними, що містяться в технічному паспорті, а також відсутність інформації про технічний стан конструкцій даного будинку до проведення реконструкції ОСОБА_2 на суміжній земельній ділянці, встановити експертним шляхом причину появи вертикальної тріщини на поверхні керамічної плитки будинку ОСОБА_1 , не надається можливим.

Причиною виникнення грибоподібних утворень, здуття, відшарування штукатурки та появи темних плям в місці влаштування інженерних комунікацій, в одному з приміщень одноповерхового житлового будинку, є недостатньо ефективна природна (примусова) вентиляція, надмірна герметичність, порушення теплового балансу приміщень.

Таким чином, технічною причиною пошкоджень будинковолодіння, що належить ОСОБА_1 , які були встановлені експертним шляхом є: неякісне проведення будівельних робіт по влаштуванню добудови до одноповерхового житлового будинку; розбирання зовнішньої несучої стіни даного будинку і як наслідок збільшення навантаження на існуючі фундаменти та стіни; недостатньо ефективна природна (примусова) вентиляція, надмірна герметичність та порушення теплового балансу приміщень.

Вартість ремонтно-будівельних робіт домоволодіння, що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок реконструкції на земельній ділянці ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не визначається в зв`язку з відсутністю таких пошкоджень.

На підставі клопотання ОСОБА_1 , щодо роз`яснення висновку експертизи № 3240 від 28.04.2017 року експертом ОСОБА_4 були надані пояснення /т.1а.с. 241-242/. Відповідно до яких: окремо розташований житловий будинок ОСОБА_1 влаштовано (зовнішньою стіною) на межі земельних ділянок суміжних землекористувачів без відступу (згідно даних техпаспорта від 15.08.1997 року), тобто ним самим порушено вимоги п.3.25 ДБН 360-92.

Реконструкція дачного будинку ОСОБА_2 , частина якого входить до складу існуючого одноповерхового, багатоквартирного будинку, проводилась в межах існуючої щільної забудови, що склалась історично.Що стосується відстані 6,0 м від зовнішньої стіни окремо розташованого по межі суміжних земельних ділянок будинку ОСОБА_1 до стіни дачі АДРЕСА_3 (до проведення робіт по її реконструкції), то дана відстань теж історично не відповідала вимогам нормативних документів. Щодо протипожежних розривів реконструйованого будинку ОСОБА_2 , то нормативні вимоги не могли бути виконані апріорі, так як житловий будинок ОСОБА_1 первинно був побудований з порушенням нормативних відстаней без врахування існуючої на той час забудови.

Конструктивними рішеннями, спрямованими на створення перешкод поширенню пожежі між будинками, є влаштування протипожежних стін, обмеження площі віконних та інших прорізів у зовнішніх стінах, використання вогнестійкого скління віконних прорізів та інші. При цьому, в плануванні приміщень «старого» дачного будинку АДРЕСА_3 , вже були віконні прорізи, які виходили в сторону будинковолодіння ОСОБА_1 . Отже порушення протипожежних норм відсутні.

05.07.2018 року, за клопотанням позивача, по справі було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ПП «ОНІЦЕД» ім. Скибінського» Скибінській Т.М.

27.08.2018 року з ПП «ОНІЦЕД» ім. Скибінського» повернуто матеріали справи з клопотанням експерта щодо надання додаткових матеріалів, а саме технічного паспорта станом на сьогоднішній день на будівлю, яка належить ОСОБА_2 , розрахунку навантажень на фундамент будівлі ОСОБА_2 ; акт технічного стану будівельних конструкцій будівель та споруд, які належать ОСОБА_1 до початку будівельних робіт по реконструкції. При цьому експертом було повідомлено, що без вказаних документів надати висновок експертизи не можливо./т.2а.с. 59/.

Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради виготовлено та надано схему розташування будівель та споруд, експлікація приміщень дачного будинку, план дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 /т.2а.с. 145-147/.

Експерта ОСОБА_5 було зобов`язано здійснити вихід за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення обстеження для розрахунку навантаження на фундамент будівлі. Відповідно до технічного висновку № 4-1-К/20 від 16.03.2020 року /т.3а.с.111-119/ вказане зобов`язання експертом було виконано. Означено, що технічний стан будівлі характеризовано як «задовільний».

Також, судом було витребувано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 19-3050/5320/5345/5346 від 13.09.2019 року, по матеріалам кримінального досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160480000964 від 18.03.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України /т.3а.с. 2-21/.

Результати проведенної досудовим олзслідуванням експертизи вмотивовані наступним.

На момент обстеження оздоблення стіни (торцеві) літ. «А1-2ж» власника ОСОБА_1 , яке не зазнало пошкоджень, характеризується, задовільним технічним станом при якому елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації та потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено наступне,

1.В результаті проведення будівельних робіт на території домоволодіння гр. ОСОБА_2 , були порушені оздоблювальні покриття стіни житлового будинку літ. «А1-2ж» гр. ОСОБА_6 .

2.В результаті проведення будівельних робіт на території домоволодіння гр. ОСОБА_2 , була пошкоджена частина азбестоцементного покриття над дахом житлового будинку літ. «а» гр. ОСОБА_1 , в кількості 1 лист шиферу 6-ти.

Даний факт підтверджується наступними документами:

-Акт дачно-будівельного кооперативу «Червона Зірка» від 17.09.2016р.

-Протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 13.04.2017р.;

-Протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 09.01.2018р.;

-Протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 09.01.2018р.;

-Протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 10.01.2018р.;

-Протокол допиту свідка ОСОБА_10 без дати.

Відповідно до Протокол допиту свідка ОСОБА_2 , від 13.04.2017 року причиною пошкодження зовнішнього шару стіни та даху будинку ОСОБА_1 є неякісно проведені будівельні роботи. Але не зазначено яких саме будівельних робіт.

Що стосуються заявлених у заяві ОСОБА_1 виявлених пошкоджень зовнішнього шару стіни та даху його будинку АДРЕСА_1 , то це стало можливим у зв`язку з неякісним проведенням оздоблювальних робіт поверхні зовнішньої стіни його домоволодіння, а також зафіксованого під час проведення огляду росту дикого винограду, який росте під зазначеною поверхнею, що у свою чергу призводить до відслоювання від зовнішньої поверхні стіни.

28.11.2019 року по справі, за клопотанням позивача, призначено комісійну судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, проведення експертизи доручено судовому експерту ПП «ОНІЦЕД» ім. Скибінського» Скибінській Т.М. як провідному експерту, та судовому експерту Митнікову Г.П.

28.01.2020 року судовими експертами Скибінською Т.М. та ОСОБА_3 повернуто матеріали справи з клопотанням щодо надання додаткових матеріалів, а саме: розрахунку навантажень на фундамент будинку; результати інженерно-геологічних вишукувань на суміжних ділянках, з визначенням характеристик ґрунтів та технічних характеристик фундаментів; технічну документацію щодо технічного стану будівельних конструкцій будівель та споруд, які належать ОСОБА_1 до початку будівельних робіт по реконструкції./т.3а.с. 81/.

Станом на дату винесення рішення, вимоги експертів ПП «ОНІЦЕД» ім. Скибінського», щодо надання необхідної документації, з боку позивача не виконані, а тому проведення повторної та комісійної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз не виявилось можливим. При цьому, відповідач та її представник повідомили суд, що будь-яких перешкод для здійснення таких робіт ними не чинилось, сторона відповідача попередила суд, що не має наміру сплачувати вказані роботи, оскільки це клопотання експертів на бажання позивача.

Суд зазначає, що позивач при обговоренні питання про закриття підготовчого засідання вказав, що він не буде сплачувати експертизу по даній цивільній справі, та буде чекати висновку експерта по кримінальному провадженню.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Суд зазначає, що спірні правовідносини є сімейними та регламентуються положеннями ст.ст. 316, 317, 319, 376, 391 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частина 1-3, 5, 6 ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.1. ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 7. ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема,недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Згідно із ч.1, 2 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст. 3 ЦК України,провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У позовній заяві позивач посилається на те, що завдяки реконструкції частини дачного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 , були порушені його цивільні права і створена загроза для його здоров`я та життя, а також здоров`я та життя його родини.

При цьому позивач зазначає, що його право може бути відновлено зобов`язанням ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом приведення належного їй об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , в попередній стан.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до діючого процесуального законодавства тільки позивач визначає підстави та предмет позову.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Предметом позову, який під час розгляду справи не уточнювався, є – зобов`язати ОСОБА_2 привести самовільно реконструйоване домоволодіння до попереднього стану. Однак, суд приходить до висновку, що вказані вимоги заявлено не коректно, так як у випадку ухвалення такого рішення воно не може бути виконаним, оскільки не зрозуміло до якого «попереднього стану» необхідно привести спірний об`єкт.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо технічного стану та вигляду загального домоволодіння перед початком реконстукційних робіт, тобто на 2015 рік. Крім того, жодним експертним дослідженням не встановлено дату та час утворення тріщин, не вказано яку саме загрозу здоров`ю та життю позивача створює реконструкція суміжного домоволодіння.

В дослідницькій частині висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28.04.2017 року проведеної експертами Львівського НДІСЕ, при відповіді на шосте питання ухвали, чітко зазначено, що на клопотання судового експерта не надані відомості про обстеження будівельних конструкцій, що зазнали негативного впливу пожежі та про технічний стан будівельних конструкцій, будівель та споруд будинковолодіння, що належить ОСОБА_1 до початку проведення будівельних робіт на ділянці ОСОБА_2 , а також не надано інформації щодо технічної можливості привести домоволодіння відповідача до попереднього стану.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, якою передбачені права та обов`язки учасників справи і вони зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України ,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовими експертами неодноразово витребувалась технічна документація щодо технічного стану будівельних конструкцій будівель та споруд, які належать ОСОБА_1 , до початку будівельних робіт по реконструкції, однак вказані вимоги експертів позивачем виконані не були.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем здійснене незаконне будівництво, проте не зазначено, яким чином вказане будівництво порушує його права, як сторони правовідносин, не надано на підтвердження своїх позовних вимог доказів на підтвердження факту порушення його прав реконструкцією домоволодіння та наявності у нього права звернення до суду із вказаним позовом. Таким чином, відсутні підстави для встановлення наявності порушення цивільних прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд позбавлений можливості та об`єктивних підстав провести причино-наслідковий зв`язок між утворенням пошкоджень частини будинку позивача та реконструкцією частини будинку відповідача.

Разом з тим, абз. 1 ч.7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З урахуванням змісту норми статті 376 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3,15,16 ЦК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог в частині порушення права саме позивача на підставі статей 319, 391, 396 ЦК України в матеріалах справи відсутні, доводи позовної заяви є необґрунтованими та не є достатніми для задоволення позову.

Вказані висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.06.2020 року в справі 520/15075/17.

Крім того, зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 року у справі № 6-180цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постанові від 24.07.2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 30914св18).

У розумінні частини першої ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Згідно п.п.5, 22, 23, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судамистатті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року №6, відповідно до вимогстатті 376 ЦК Україниправо на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК). Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів про планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами і санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовилася від такої перебудови.

Європейській суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanovaand Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15) роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази істотного порушення відповідачем будівельних норм і правил, внаслідок реконструкції жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Цей висновок підтверджується результатами судової будівельно-технічної експертизи №3240 від 28.04.2017 року проведеної експертами Львівського НДІСЕ, а також поясненнями експерта ОСОБА_4

ОСОБА_1 не надано доказів неможливості перебудови вказаної нерухомості відповідно до норм і правил, визначених державними правилами і санітарними нормами або відмови відповідача від такої перебудови.

А також в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази істотного порушення відповідачем законних прав позивача внаслідок реконструкції жилого будинку по АДРЕСА_1 ., докази наявності вини відповідача у спричиненні майнової шкоди позивачу, в чому саме вона полягає та який її розмір.

Суд приймає до уваги висновкисудової будівельно-технічної експертизи від 28.04.2017 року стосовно того, що реконструкція домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , згідно наданих на дослідження матеріалів справи, не матиме негативних наслідків для домоволодіння, що належить ОСОБА_1 , та пояснення експерта стосовно того, що реконструкція дачного будинку ОСОБА_2 , частина якого входить до складу існуючого одноповерхового, багатоквартирного будинку, проводилась в межах існуючої щільної забудови, що склалась історично, що відстані від зовнішньої стіни окремо розташованого по межі суміжних земельних ділянок будинку ОСОБА_1 до стіни дачі домоволодіння ОСОБА_2 і до проведення робіт по реконструкції не відповідала вимогам нормативних документів, що житловий будинок ОСОБА_1 первинно був побудований з порушенням нормативних відстаней без врахування існуючої на той час забудови, а тому під час реконструкції свого будинку ОСОБА_2 апріорі не могла виконати, нормативні вимоги. При цьому, в плануванні приміщень «старого» дачного будинку відповідача, вже були віконні прорізи, які виходили в сторону будинковолодіння ОСОБА_1 , порушення протипожежних норм відсутні.

Порушення прав позивача даною експертизою не встановлено.

Висновкисудової будівельно-технічної експертизи № 19-3050/5320/5345/5346 від 13.09.2019 року, врамках кримінального провадження № 12017160480000964 не спростовують вищенаведені факти.

Суд бере до уваги те, що відповідно до аркушу 16 вказаної експертиз /т.3а.с. 16/ факт порушення оздоблюваного покриття стін, пошкодження частини азбестоцементного покриття над дахом житлового будинку ОСОБА_1 підтверджуються актом дачно-будівельного кооперативу «Червона зірка», протоколом допиту потерпілого ОСОБА_1 , протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Однак в матеріалах справі відсутня інформація про те, що вказані особи мають відповідну будівельно-технічну освіту, кваліфікацію, або спеціалізацію, є фахівцями в сфері будівельно-, інженерно-, земельно-технічних досліджень, а тому володіють достатнім рівнем знань для становлення причинно-наслідкового зв`язку між результатами проведення будівельних робіт та пошкодженням житлового будинку позивача.

Пересічний громадянин з урахуванням звичайного рівня освіти та обізнаності в області будівництва, не може надати реальної, кваліфікованої оцінки причин виникнення пошкоджень будинку.

При цьому, суд критично ставиться до висновків та доводів викладених в офіційних листах та актах дачно-будівельного кооперативу «Червона Зірка», оскільки ОСОБА_1 є головою правління вказаного кооперативу, а тому дії кооперативу носять суб`єктивний, упереджений характер спрямований лише на захист позивача.

Суд враховує рік побудови будинку ОСОБА_1 , на погіршення стану якого могли вплинути фактори природного зносу у часі.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц (провадження № 61-663св18), від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 61-40353св18), від 18.06.2020 року 707/2042/19 (провадження № 61-1964св20).

А також у Постанові Верховного Суду України від 12.01.2021 року у справі № 295/4154/18 (провадження № 61-2653св20).

Що стосується наявності можливості перебудови спірного домоволодіння в добровільному порядку з метою вирішення спору мірним шляхом, то суд бере до у ваги наявність в матеріалах справи мирової угоди запропонованої позивачем /т.1а.с. 68/ та відповідь відповідача на вказану угоду /т.3а.с.98/, щодо готовності піти на певні поступки і обговорити з ОСОБА_1 можливість задоволення його вимог завдяки досягненню компромісного рішення. Крім того відповідачем були запропоновані певні варіанти перебудови домоволодіння та зазначено, що відповідачем зроблено зміни до проекту будівництва з урахуванням побажань позивача; розроблено відповідний план щодо укріплення суміжної капітальної стіни та її гідроізоляції; щодо компенсації понесених витрат позивачем по оплаті правової допомоги адвоката, авіаквитків та інших витрат, то відповідач висловив готовність їх покрити вказані витрати за умови надання ОСОБА_1 відповідних належних доказів їх понесення. Також відповідачем було висунуто пропозицію обговорити додатково при особистій зустрічі сторін або в судовому засіданні інші вимоги мирової угоди позивача.

Однак, хоча позивач і був ініціатором мирової угоди сторін, він не прийняв запропонований відповідачем варіант мирного вирішення конфлікту, не надав докази понесених витрат для їх відшкодування та не погодився на переговори щодо досягнення компромісу.

Таким чином суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи доводи відповідача не були спростовані позивачем. При завершенні розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не створювалось будь-яких перешкод в обстеженні та дослідженні об`єктів її власності, сторони повідомили суд, що на початку виникнення між ними правовідносин існували нормальні добросусідські стосунки, позивач надавав згоду відповідачу на початок робіт по реконструкції.

Однак, як стверджує відповідач, після звернення до суду позивач безпідставно затягував вирішення судового спору, неодноразово заявлял клопотання про призначення експернтиз та сам же і не виконував вимоги по клопотанням експертів, позивач звертався до різних інстанцій щодо проведення нею реконструкції, вона витрачала час для вирішення скарг позивача, а тому категорично заперечувала щодо перенесення судових засідань, більше не виказувала наміру обговорення мирової угоди та вважала, що в справі достатньо доказів для вирішення спору.

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначено порядок усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. З урахуванням положень вказаної статті, ухвалюючи рішення про знесення будівлі, суд не може брати на себе повноваження органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, до компетенції яких належить питання щодо можливості чи не можливості перебудови самочинно збудованої будівлі та звернення до суду з позовом про знесення такої будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідних контролюючих державних установ та різноманітних органів, щодо проведення самочинних будівельних робіт відповідачем, про що свідчать його заяви, скарги, листи та фотофіксація об`єкту забудови.

Відповідно до наказу управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області від 26.10.2016 року /т. 2., а.с. 23/ реєстрація декларації про початок будівельних робіт № ОД 082160831524 від 23.03.2016 року з реконструкції дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами з виділом в окрему самостійну одиницю, за адресою: АДРЕСА_1 , була скасована.

Відповідно до заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 23.07.2019 року /т. 3 а.с. 165-220/ за результатами позапланового заходу складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.02.2017 року, протокол про адміністративні правопорушення від 17.02,2017 року та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 076/17 від 17.02.2017 року. Постановою № 077/17 від 24.02.2017 року притягнено ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченою ч. 1 ст. 96 КУпАП. Штрафні санкції сплачено у повному обсязі.

Управлінням на підставі перевірки вимог виконання припису № 076/17 від 17.02.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , проведено позапланову перевірку, складено акт № 000550 та протокол про адміністративні правопорушення від 14.05.2018 року, замовника будівництва притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 188?? КУпАП. Штрафні санкції сплачено у повному обсязі.

За результатами позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_2 здійснюються роботи з благоустрою прибудинкової території, а саме проводяться підготовчі роботи звлаштування покриття внутрішнього двору плиткою для облаштування відкритої автостоянки для власного автотранспорту, проведення даних робіт, відповідно до п. 6 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єктів не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 406 від 07.05.2017 року, не потребує документів, що надають право на виконання будівельних робіт.

З огляду на вищенаведене та на вимоги чинного законодавства щодо самочинного будівництва, суд звертає увагу на те, що відсутність у власника-ініціатора реконструкції належної будівельної нормативної документації та дозвільних документів, передбачених чинним законодавством, не є підставою для звернення до суду приватної особи з вимогою про приведення домоволодіння у попередній стан.

У разі виявлення істотного порушення будівельних норм орган місцевого самоврядування має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання здійснити перебудову.

При вирішенні даної справи суд не може взяти на себе повноваження органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, до компетенції яких належить питання щодо можливості чи не можливості перебудови самочинно збудованої будівлі та звернення до суду з позовом про знесення такої будівлі.А тому, зі вказаних у позові підстав та доводів,вбачається наявність підстав для звернення до суду відповідного органу державної влади, який здійснює контроль в області будівництва, або органу місцевого самоврядування щодо здійсненого самочинного будівництва.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За таких обставин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови з задоволенні позову витрати на сплату судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 319, 376, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Дачно-будівельний кооператив "Червона Зірка", про усунення перешкод у користуванні власністю, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення складено 05.02.2021 року.

Суддя Васильків О. В.