Рішення № 94656431, 02.02.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/994/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом позивача 1: ОСОБА_1

позивача 2: ОСОБА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи ( ОСОБА_3 ): ОСОБА_4 ;

ОПИС СПОРУ

Позивач 1: ОСОБА_1 та позивач 2: ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд", яке оформлено протоколом від 07 травня 2018 року.

Стислий виклад позиції сторін

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. 05 вересня 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було внесено відомості про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" (код ЄДРПОУ 40808188). З моменту створення товариства єдиним засновником та одночасно директором до 06 вересня 2018 року був ОСОБА_5 .

Від 14 липня 2020 року засновниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Під час придбання корпоративних прав згідно з документами підприємства заборгованості перед третіми особами не існувало.

Згодом позивачам стало відомо, що в провадженні Рівненського міського суду наявна справа №569/17145/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" до фізичних осіб (в тому числі попереднього директора) про визнання договорів позики та переуступки права вимоги недійсними у зв`язку з перевищенням повноважень, адже відсутні були погодження зборів на укладення значних договорів.

В травні 2020 року, під час розгляду справи №569/17145/19 було подано клопотання про долучення документів, з яких вбачається, що 07 травня 2018 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд", рішення яких оформлено протоколом. З матеріалів справи №569/17145/19 стало відомо, що на підставі вище вказаного протоколу 13 липня 2018 року між ОСОБА_5 , (кредитор) та ТОВ "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" (позичальник) було укладено договір позики на умовах поворотної фінансової допомоги. Згідно з даним договором кредитор зобов`язався надати позичальнику безпроцентну позику на розвиток господарської діяльності в розмірі 128 750,00 грн. в безготівковій формі у термін до 25 липня 2018 року на строк до 31 липня 2018 року.

25 липня 2018 року було укладено договір про заміну сторони (уступку права вимоги) між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) щодо боргу ТОВ "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" по договору позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 13 липня 2018 року на суму 128 750,00 грн. Згідно з даним договором первісний кредитор безоплатно передав новому кредитору право вимоги на суму 128 750,00 грн. з правом стягнення штрафних санкцій.

Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" які відбулися 07 травня 2018 року та оформлено протоколом було підставою для правочинів які спричинили заборгованість для товариства у розмірі 1 982 021,75 грн. Дані збори, за твердженнями позивачів, були проведені з порушенням процедури та перевищенням повноважень, що порушує корпоративні права позивачів.

На переконання позивачів, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" 07 травня 2018 року рішення яких оформлено протоколом були скликані та проведені з порушенням процедури повідомлення, адже жодних повідомлень про скликання зборів не надходило, відсутній був секретар зборів, а також директор був одночасно головою зборів.

На підтвердження повноважень представника єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" ОСОБА_5 під час проведення зборів 07 травня 2018 року була видана довіреність за № 1348.

За змістом довіреності від 05 травня 2018 року (реєстровий номер №1348), Плисюк М.М. (відповідач) наділив ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повноваженнями представляти його інтереси як фізичної особи.

Проте у тексті довіреності, на думку позивачів, не вказано право представників збирати збори щодо погодження укладення договорів про отримання фінансової допомоги, підписувати з даного питання протоколи та рішення зборів. Водночас, жодного схвалення дій представників не було, а навпаки довіреність була відкликана 03 вересня 2018 року. Проте, як йдеться у позові, за цей час представниками ОСОБА_5 було укладено договір позики на умовах поворотної фінансової допомоги 13 липня 2018 року, а згодом 25 липня 2018 року було укладено договір про заміну сторони (уступку права вимоги).

На переконання позивачів, представник ОСОБА_8 (Немеш В. М.) не був уповноважений на скликання зборів з приводу погодження договорів, відповідно не мав права голосувати на зборах з даних питань та відповідно підписувати рішення, що є підставами для визнання спірних рішень загальних зборів недійсними.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ознайомившись із формою та змістом протоколу яким оформлено збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" від 07 травня 2018 року вбачається, що відсутній був секретар, а повноваження голови зборів виконував представник директора по довіреності, що суперечить змісту статуту товариства.

На підприємстві відсутні будь-які відомості, що скликалися збори учасників на 07 травня 2018 року, відсутня інформація про час та місце проведення зборів, про порядок денний, а також відсутні докази надіслання будь-яких повідомлень пов`язаних з організаційними моментами проведення зборів. Що ставить під сумність проведення взагалі будь-яких зборів 07 травня 2018.

Наявні також обґрунтовані сумніви щодо того, що протокол підписано 07 травня 2018 року з метою погодження надання фінансових позик, адже зі змісту договору позики вбачається, що керівник діє на підставі статуту, жодної згадки та посилання на рішення зборів відсутні. Відповідно на дату укладення договору позики рішення зборів від 07 травня 2018 року оформленого протоколом не існувало.

Щодо змісту довіреності відповідач повідомив, що згідно зі статутом товариства засновники мають право доручати свої повноваження представникам. Але зміст довіреності від 05 травня 2018 року не вбачає повноважень представників для скликання та проведення зборів щодо погодження правочинів.

Третьою особою надано пояснення щодо позову. Відповідно до змісту пояснень третя особа зазначила про безпідставність позовних вимог. Зокрема третя особа вказує, що позивачі на момент прийняття оскаржуваного рішення не являлись учасниками товариства. Відтак недотримання закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може вважатися порушенням прав тих позивачів, які на момент його прийняття не були учасниками.

Крім того третя особа вказує, що фізична особа ОСОБА_6 , як представник ОСОБА_5 мав повноваження на представництво інтересів ОСОБА_5 , як учасника ТОВ "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд".

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17 листопада 2020 року.

17 листопада 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року підготовче засідання призначено на 08 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 22 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року вирішено залучити ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 19 січня 2021 року.

12 січня 2021 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача надано пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 19 січня 2021 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 21 січня 2021 року.

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року розгляд справи по суті відкладено на 02 лютого 2021 року. Вказана ухвала вручена всім учасникам розгляду справи, відтак сторони спору належним чином повідомлені про місце дату та час розгляду справи.

02 лютого 2021 року від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вказане клопотання аргументоване перебуванням представника позивачів на самоізоляції у зв`язку із наявними симптомами вірусної інфекції.

Розглянувши вказане клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з нормами статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України ( 254к/96-ВР ) покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року ( 995_015 ), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( 995_004 ), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ( 995_043 ) тощо.

Згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У відповідності до статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 195 ГПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав зокрема як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Разом з тим, за змістом частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Обґрунтовуючи неможливість явитись в судове засідання представник позивачів послався на наявні симптоми вірусної інфекції. А проте, суд не вважає такі причини неявки поважними, оскільки представником позивачів не надано будь-яких доказів в підтвердження вказаних обставин. Зокрема не надано доказів які б стверджували перебування представника на лікарняному, втрати його працездатності, або проходження представником відповідного тесту на наявність в останнього вірусної інфекції тощо.

Саме лише посилання представника позивачів щодо перебування на самоізоляції не може бути підставою для визнання причин неявки до суду поважними.

Згідно з нормами частини 4 статті 197 ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Водночас явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Крім того, представник позивачів не був позбавлений можливості скористатись своїм правом передбаченим частиною 4 статті 197 ГПК України. Суд також зауважує, що процесуальним законом не обмежено кількість представників, які можуть брати участь в судовому засіданні та здійснювати представництво особи, а також те, що позивачі не були позбавлені можливості особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Суд звертає увагу позивачів, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Поряд з тим, провадження у справі відкрито ще 23 жовтня 2020 року. При цьому, представник позивачів, а також представник відповідача вже подавали суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в інших судових засіданнях, і такі клопотання були задоволені судом. Так, ухвалою від 08 грудня 2020 року суд визнав причини неявки в засідання представників позивачів та відповідача поважними, а підготовче засідання було відкладено. При цьому, з метою забезпечення можливості представлення своєї позиції щодо спору та з метою дотримання принципу змагальності, ухвалою від 08 грудня 2020 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Також суд враховує, що ордери на представництво позивачів у цій справі оформлено ще 07 грудня 2020 року, а отже у представника позивачів було достатньо часу для того, щоб надати позивачам належну правову допомогу, навести перед судом свою правову позицію щодо спору, та взяти участь у засіданнях у даній справі, як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду по суті.

Суд наголошує, що під час провадження у цій справі було призначено три підготовчих засідання (08 грудня 2020 р., 22 грудня 2020 р., 19 січня 2021 р.) та два судових засідання щодо розгляду справи по суті (21 січня 2021 р., 02 лютого 2021 р.). А отже, позивач 1 та позивач 2 мали достатньо часу для надання суду всіх необхідних для розгляду справи доказів, обґрунтувань своїх вимог та заперечень щодо позицій інших сторін та для доведення перед судом будь-яких інших власних міркувань та аргументів.

На переконання суду, сторонам надано належний рівень доступу, та вжито усіх процесуальних заходів для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права. Відтак суд вважає за можливе вирішити спір в даному судовому засіданні.

В судове засідання представник відповідача 1 не з`явився.

В судове засідання представник відповідача 2 не з`явився.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

В судовому засіданні представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позову.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (затверджений протоколом установчих зборів засновників від 05 вересня 2016 року) засновником (учасником) товариства був (на час прийняття спірного рішення) ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1 ) (пункт 1.5. статуту) (а.с. 26-34).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 151-156) станом на 24 листопада 2017 року засновником та керівником товариства вказано ОСОБА_5 .

З рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд", що оформлено протоколом від 07 травня 2018 року (а.с. 22, 121), суд встановив, що присутнім на зборах був ОСОБА_5 , який володіє 100% в статутному капіталі товариства, від імені якого діє ОСОБА_6 на підставі довіреності посвідченої нотаріально 05 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. зареєстрованої в реєстрі за №1348. У протоколі також зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників є повноважними.

Порядком денним вказано один пункт - надання дозволу на отримання позики.

На зборах було вирішено: надати дозвіл директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" та/або уповноваженим ним за нотаріальною довіреністю особам отримати від ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1 ) позики на загальну суму не більше 740 000,00 гривень на умовах попередньо визначених директором та/або уповноваженим ним за нотаріальною довіреністю особам. Як зазначено в протоколі: з усіх питань порядку денного проголосовано "за".

Протокол підписано учасником ОСОБА_5 (від його імені діє ОСОБА_6 ).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 157-162) станом на 02 липня 2018 року єдиним учасником товариства вказано ОСОБА_5 . Інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" на час проведення спірних зборів не було.

13 липня 2018 року між ОСОБА_5 (від імені якого діяв представник ОСОБА_7 ) (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (позичальник) було укладено договір позики на умовах поворотної фінансової допомоги, відповідно до предмету якого кредитор зобов`язався надати позичальнику безпроцентну позику на умовах поворотної фінансової допомоги в розмірі 128 750,00 грн. в безготівковій формі, позивальник зобов`язався повернути позику у визначений договором строк.

Так, за умовами цього договору кредитор зобов`язаний надати позику у термін до 25 липня 2018 року включно (пункт 3.1. договору). Позика надається на строк до 31 липня 2018 року. Остаточною датою повернення є 31 липня 2018 року. (пункти 4.1.-4.2. договору).

25 липня 2018 року було укладено договір про заміну сторони (уступку права вимоги) між ОСОБА_5 (від імені якого на підставі довіреності діяв представник ОСОБА_7 ) (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор), за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договору позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 13 липня 2018 року на суму 128 750,00 грн.

Надалі, як встановив суд, склад учасників Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" змінився. Так, згідно з наявною в матеріалах справи копією статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (затверджений рішенням учасника №3 від 04 вересня 2018 року) засновником (учасником) товариства є ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_2 ) (розділ ІX статуту) (а.с. 35-44).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 163-169) станом на 31 жовтня 2018 року засновником (учасником) товариства вказано ОСОБА_9 .

Згідно з актом приймання - передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" від 02 листопада 2018 року ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_1 прийняв відповідно до умов договору купівлі - продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд", частину частки, яка в грошовому еквіваленті становить 100,00 грн., що у відсотковому співвідношенні складає 0,0038741824 % до загального розміру статутного капіталу, який складає 2 581 190,00 грн. (а.с. 170).

Позивач зазначає, що від 14 липня 2020 року засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивачі також зазначають, що під час придбання корпоративних прав згідно з документами підприємства заборгованості перед третіми особами не існувало.

Разом з тим, згідно з відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд" від 07 жовтня 2020 року, адресованою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказаних осіб повідомлено, що відповідно до документів товариства відсутня інформація про проведення зборів засновників товариства 07 травня 2018 року.

Позивачі також вказують, що у травні 2020 року під час розгляду справи №569/17145/19 було подано клопотання про долучення документів, з яких позивачам стало відомо, що 07 травня 2018 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" рішення яких оформлено протоколом від 07 травня 2018 року.

Водночас суд встановив, що відповідно до положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (в редакції від 05 вересня 2016 року) органами товариства є загальні збори учасників, директор та контролюючий орган. Вищим органом товариства є загальні збори учасників (пункти 9.1. - 9.2. статуту в редакції від 05 вересня 2016 року). Також у статуті відповідача в редакції чинній на час прийняття спірного рішення містилися наступні положення.

Учасник може передавати свої повноваження представнику (пункт 9.4.5. статуту).

Представники можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників (пункт 9.4.6. статуту).

При проведенні загальних зборів учасників має вестись протокол, який підписується усіма учасниками товариства, які на них присутні (пункт 9.4.8. статуту).

Відповідно до пункту 9.5.1 статуту загальні збори учасників товариства скликаються директором товариства у разі необхідності, але не рідше двох разів на рік.

Позачергові загальні збори учасників скликаються директором товариства за його ініціативою у будь - якому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, чи на письмову вимогу учасників, володіючих у сукупності більш, ніж 20% (двадцятьма) відсотками голосів. Якщо директор товариства протягом 25 днів не виконав вимогу учасників про скликання позачергових зборів, вони вправі самі скликати загальні збори учасників (пункт 9.5.2. статуту).

Пунктом 9.5.3. статуту визначено, що загальні збори учасників товариства скликаються шляхом особистого повідомлення учасника, надіслання на адресу учасників або їх представників рекомендованого листа з повідомленням про вручення, а в екстрених випадках - шляхом надіслання повідомлення по телексу, телефаксу або телеграмою. У повідомленні вказуються дата, час, місце проведення та порядок денний засідання зборів учасників. Повідомлення має бути направлено учасникам або їх представникам не менш, як за 30 днів до дати проведення загальних зборів учасників. Не пізніше як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами внесеними до порядку денного.

Відповідно до пункту 9.13 статуту, директор не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Позивачі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказують, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" від 07 травня 2018 року були скликані та проведені з порушенням процедури повідомлення, адже жодних повідомлень про скликання зборів не надходило, відсутній був секретар зборів, а директор був одночасно головою зборів. Крім того, на думку позивачів, представники єдиного на той час учасника не мали повноважень на вчинення дій щодо зібрання зборів учасників товариства, підписання рішення зборів тощо.

За змістом довіреності від 05 травня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального кругу Філюк В.М., реєстровий номер № 1348, ОСОБА_5 наділив ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повноваженнями представляти його інтереси як фізичної особи у відносинах з підприємствами, установами та організаціями.

Вказаною довіреністю зокрема передбачено перелік корпоративних прав повірених.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом корпоративними, та стосуються визнання недійсним рішення загальних зборів учасників від 07 травня 2018 року, яке оформлене протоколом, позивачі вважають що вказаним рішенням порушено їх корпоративні права як учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд".

"Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" за своєю організаційно - правовою формою є Товариством з обмеженою відповідальністю.

Згідно з положеннями статті 80 Господарського кодексу України, до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Згідно з нормами статті 82 Господарського кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Відповідно до приписів статті 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Згідно з нормами статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з нормами статті 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Відповідно до норм статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) часники товариства серед іншого мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями статті 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Разом з тим, під час вирішення корпоративних спорів необхідно виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції товариства або вступу до інших юридичних осіб. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками цієї особи.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Вимоги учасника товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Аналогічні правові висновки відображені в постанові пленуму ВГСУ №4 від 25 лютого 2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (пункт 2.4.), а також в постанові пленуму Верховного Суду України №13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (пункт 19).

Право власності на частку в статутному капіталі товариства у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 Цивільного кодексу України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства.

Право участі у товаристві з обмеженою відповідальністю є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право безпосередньої участі у товаристві третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Водночас суд враховує, що для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду такої категорії справ необхідно враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, необхідно оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Разом з тим, права учасника юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Суд прийняв до уваги твердження позивачів щодо порушення порядку скликання загальних зборів, який встановлений статутом товариства, відсутності доказів повідомлень про скликання зборів у порядку встановленому статутом, а також аргументи щодо порушень пункту 9.13. статуту при проведенні загальних зборів.

А проте, суд встановив, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд", яке оформлено протоколом від 07 травня 2018 року було прийняте на момент коли позивачі ще не набули частки в статутному капіталі товариства та не стали його учасниками, відтак не набули корпоративних прав щодо цього товариства. Таким чином, вказаним рішенням корпоративні права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли бути порушеними.

Отже, відсутність корпоративних прав у позивачів на момент прийняття рішення загальних зборів учасників товариства свідчить про відсутність порушення корпоративних прав позивачів, що існують на час розгляду спору. Адже особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших юридичних осіб. Тому рішення органів товариства, прийняті до вступу позивачів до складу його учасників, навіть за ймовірної наявності порушення вимог закону чи установчих документів цього товариства, не можуть бути визнані такими, що порушують корпоративні права позивачів.

Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які на момент його прийняття не були учасниками (акціонерами, членами) цієї особи. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 18.04.2018 у справі №910/7847/17, від 16.10.2018 у справі №910/15792/14, від 22.05.2019 у справі №904/7274/17.

Суд констатує, що така правова позиція є сталою в судовій практиці та не вбачає підстав для відступлення від наведених висновків.

Суд також встановив, що станом на час прийняття спірного рішення, єдиним учасником (засновником) товариства був ОСОБА_5 . А отже, лише у цієї особи були наявні корпоративні права щодо товариства на момент прийняття рішення від 07 травня 2018 року.

Стосовно аргументів позивачів про відсутність повноважень на представництво ОСОБА_5 як учасника товариства у загальних зборах суд зауважує, що управненою особою щодо заявлення вимог про оспорювання здійснених юридично значимих дій від його імені є саме ОСОБА_5 , а не позивачі. Водночас тези позивачів щодо наступного відкликання ОСОБА_5 довіреності на розпорядження корпоративними правами не підтверджені доказами. А довіреність на відкликання якої посилалися позивачі стосувалася розпорядження транспортними засобами, а не корпоративними правами згаданої особи.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

На думку суду, встановлені в процесі розгляду справи обставини дають підстави стверджувати, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд", яке оформлено протоколом від 07 травня 2018 року було прийняте на момент коли позивачі ще не були його учасниками та набули корпоративних прав відносно товариства. Відтак позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства не можуть бути задоволені. Вказаним рішенням корпоративні права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли бути порушеними.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачами при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з нормами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня у розмірі - 2102 гривні.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з правилами частини 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази сплати ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 102,00 грн., при цьому докази сплати судового збору ОСОБА_2 , як це передбачено частиною 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір", або докази звільнення вказаної особи від сплати судового збору, в матеріалах справи відсутні.

Якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви, суд, у залежності від конкретних обставин справи, може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору (аналогічна правова позиції відображена в постанові пленуму ВГСУ №7 від 21 лютого 2013 року).

Враховуючи вимоги частини 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України 2 102 грн. 00 коп. судового збору

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивачів.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) в дохід державного бюджету України 2 102 (дві тисячі сто два) грн. 00 коп. судового збору (Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Рiвнен.міс.тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA888999980313121206083017527; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (33028, м.Рівне, вул. Соборна 38, кв. 34, код ЄДРПОУ 40808188).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 05 лютого 2021 року.

Суддя Качур А.М.