Ухвала суду № 94653856, 02.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2870/21-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., при секретарі Дибі І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» про скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/19555/18-к від 24.04.2018 у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ «Центр фінансового лізингу» про скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/19555/18-к від 24.04.2018 у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.201.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2018 у справі №757/19555/18-к задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України та накладено арешт в рамках кримінального провадження №42017111200000142 від 17.03.2017, у тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Центр фінансового лізингу» (ЄДРПОУ 37241931) № НОМЕР_1 відритого в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Директор ТОВ «Центр фінансового лізингу» ОСОБА_1 в клопотання про скасування арешту майна зазначив, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що грошові кошти на рахунках ТОВ «Центр фінансового лізингу», не відповідають ознакам визначених ст. 98 КПК України.

Окрім того, ТОВ «Центр фінансового лізингу» не має відношення до розслідуваного кримінального провадження № 42017111200000142, службовим особам товариства про підозру у вчиненні будь-якого злочину не оголошено. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є явно неспівмірним з обмеженням товариства права користування та розпорядження майном, негативно впливає на господарську діяльність, платоспроможність

З матеріалів провадження вбачається, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.03.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Особа, що подала клопотання в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду клопотання повідомлялась належним чином. Адвокат Пономарьов А.О. через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, про час, дату та розгляд клопотання повідомлявся належним чином, заяв, клопотань, заперечень до суду не надходило.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заяву прокурор, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.03.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2018 у справі №757/19555/18-к задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України та накладено арешт в рамках кримінального провадження №42017111200000142 від 17.03.2017, у тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Центр фінансового лізингу» (ЄДРПОУ 37241931) № НОМЕР_1 відритого в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Протягом досудового розслідування не встановлено, що джерело походження грошових коштів які перебувають арештованими на розрахунковому рахунку ТОВ «Центр фінансового лізингу» є предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом.

Отже, відсутні обґрунтовані підстави накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ «Центр фінансового лізингу».

Проте за встановлених обставин слідчий суддя приходить до переконання, що майно, яке належить ТОВ «Центр фінансового лізингу» не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть буди використані як доказ факту чи обстави, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту майна накладеного на грошові кошти, що належать ТОВ «Центр фінансового лізингу».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» про скасування арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/19555/18-к від 24.04.2018 у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017 - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 757/19555/18-к у кримінальному провадженні № 42017111200000142 на кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Центр фінансового лізингу» (ЄДРПОУ 37241931) № НОМЕР_1 відритого в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.Л. Бусик