Рішення № 94653171, 03.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2021 Справа №607/20746/20

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, –

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу з безпідставно набутого майна в сумі 9 555,13 грн.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що відповідачу по справі призначено пенсію у Тернопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. У зв`язку з проведенням масового перерахунку з 01 березня 2019 року за період 01 березня 2019 року по 31 березня 2020 року, помилково застосовано середню заробітну плату 4404,35 грн замість 3764,40 грн та коефіцієнтом стажу 1,35%. Відповідачу було виплачено 735,01 грн надлишкових коштів щомісяця, що призвело переплати в розмірі 9 555,13 грн за період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2020 року. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважає, що зі сторони позивача мала місце рахункова помилка, а тому слід стягнути з ОСОБА_1 борг з безпідставно набутого майна в сумі 9 555,13 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

03 лютого 2021 року відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні. Вважає, що немає підстав для відшкодування переплати, оскільки така переплата коштів сталась не з його вини, а з вини Головного управління ПФУ в Тернопільській області, так як управлінням застосований не той показник середньої заробітної плати при проведенні перерахунку пенсії.

Представник позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань позивач є правонаступником Тернопільському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Відповідно до довідки Відділу з питань перерахунків пенсій № 12 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27 березня 2020 року, розглянувши пенсійну справу (особовий рахунок) ВЗ № 18 820695 одержувача пенсій ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що сума переплати 9 555,13 грн утворилася за період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2020 року. При масовому перерахунку з 01 березня 2019 року невірно розрахований розмір пенсії застосованої середньомісячної з/п 4 404, 35. Вірний розмір середньомісячної з/5 3 764,40 та коефіцієнт 1,35.

У заяві ОСОБА_1 від 20 вересня 2020 року останній просить не стягувати із його пенсії надміру виплачену пенсію у розмірі 9 555,13 грн.

Як слідує з протоколу індивідуального перерахунку номер ОР 961170820695 щодо ОСОБА_1 за період 01 лютого 2019 року – 31 березня 2020 року переплата становить 9 555,13 грн.

Відтак, проаналізувавши надані докази вважаю, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

В силу п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6–91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61–33727сво18).

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчиняв будь–які зловживання зі свого боку або подав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області недостовірні дані під час нарахування та виплати їй пенсії.

Щодо тверджень представника позивача про наявність рахункової помилки з його боку, суд виходить з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує позивач, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Таким чином, сам факт невідповідності даних, які містяться в довідках для обчислення пенсії, не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 коштів у розмірі 9 555,13 грн, як і не встановлено наявності рахункової помилки, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, поверненню Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області не підлягає, а відтак суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76–78, 258–268, 273, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 14035769, адреса місцезнаходження: майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська