Вирок № 94653096, 03.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2021 Справа №607/2187/20 провадження № 1-кп/607/997/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

у складі головуючої судді Воробель Н.П.

при секретарі Комар Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010002245 від 05 серпня 2019 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась та зареєстрована у АДРЕСА_1 , громадянка України, проживає в АДРЕСА_2 , з середньою-спеціальною освітою, заміжня, не працює, раніше не судима,

обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора Жука І.О.,

представника потерпілої Видойника П.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1 , –

встановив:

21 серпня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 /далі – ФОП ОСОБА_2 / та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір № 1/8, згідно якого останню прийнято на посаду продавця у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 . Пунктом 2 даного договору передбачено, що продавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження, відпуск товару та належне оформлення документації.

В період часу із 08 квітня 2019 року по 27 квітня 2019 року у ОСОБА_1 , яка була продавцем дитячого одягу у вказаному магазині, виник злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, яке перебувало у її віданні, а саме грошових коштів. Реалізуючи вказаний злочинний намір, впродовж 08 - 27 квітня 2019 року ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: м. Тернопіль, вул. Симоненка, 3, перебуваючи на посаді продавця дитячого одягу, будучи матеріально-відповідальною особою, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, керуючись єдиним злочинним умислом, отримувала від покупців грошові кошти за товари, привласнювала їх, а товари реалізовувала покупцям без проведення касових операцій, внаслідок чого привласнила грошові кошти, які перебували у її віданні, на загальну суму 74 154 грн., котрі належать ФОП ОСОБА_3 , чим завдала їй шкоду на вказану суму.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодилась зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовилась від їх дослідження під час судового розгляду. Також відмовилась від давання показань, з огляду на визнання вини. В судових дебатах пообіцяла за найпершої нагоди відшкодувати потерпілій решту коштів та попросила вибачення.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 191 КК України: привласнення чужого майна, яке перебувало у її віданні.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким; конкретні обставини кримінального провадження, зокрема розмір заподіяної шкоди, дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, не працює, та вважає що їй слід призначити покарання у виді обмеження волі із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язані з матеріальною відповідальністю.

При цьому, беручи до уваги: інші дані про особу обвинуваченої, зокрема, те, що вона висловлює наміри відшкодувати решту суми привласнених коштів, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, заміжня, позитивно характеризується за місцем реєстрації та попереднього проживання; обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також часткове /у сумі 50 215,20 грн./ відшкодування завданої шкоди потерпілій; відсутність обставин, які обтяжують покарання; суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, а тому приймає рішення про звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням. Доводи сторони обвинувачення про неможливість застосування положень ст. 75 КК України при призначення покарання ОСОБА_1 наведених судом обставин спростувати не спроможні.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 слід покласти обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 цієї статті.

Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити їй покарання у виді у виді обмеження волі на строк 1 /один/ рік з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з матеріальною відповідальністю, на строк 1 /один/ рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 /один/ рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_1 в період дії іспитового строку покласти на уповноважений орган пробації за місцем проживання.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 2 355 /дві тисячі триста п`ятдесят п`ять/ грн. 15 коп.

Речові докази: акт інвентаризації товарних запасів за результатом ревізії від 07.05.2019 року на 4 арк.; трудовий договір №1/8 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю під 21 серпня 2018 року на 1 арк.; ревізія за 07.05.2019 на 18 арк.; видаткові накладні на 143 арк.; результат ревізії від 07.05.2019 року на 1 арк.; виписку з бухгалтерії про прихід товару з 25.12.2018 по 07.05.2019 на 6 арк.; виписку з бухгалтерії про розхід товару з 25.12.2018 по 07.05.2019 на 7 арк.;товарний звіт за період з 25.12.2018 по 07.05.2019 на 6 арк.; акт списання №5127; рахунки про оплату на 19арк.; товарні чеки на 3 арк.; ревізія за 24.12.2018 на 7 арк.; копія довіреності від 1 липня 2019 року на 1 арк.; DVD-R диски №MFP660XCO70016906 та №MFP660XC070016393, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддяН. П. Воробель