Вирок № 94651832, 03.02.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/41/21Справа №447/2014/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2021 Миколаївський районний суд Ль.вівської області у складі:

головуючого судді Павліва В.Р

за участю секретаря судового засідання Волківської-Любінської Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019140360000310, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 09.08.2019, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, українки, із середньою освітою, непрацюючої, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше судимої 03.11.2017 Сихівським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без визначеного місця реєстрації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України,

прокурор Походжай А.В.,

обвинувачена ОСОБА_1 ,

встановив:

ОСОБА_1 , яка у відповідності до ч. 5 ст. 52 КК України, вироком Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року, що набрав законної сили 04 грудня 2017 року, засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень), будучи попередженою про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, за ст. 389 КК України, маючи реальну змогу сплатити розмір штрафу, умисно не здійснила будь-яких дій, спрямованих на сплату штрафу.

У подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи, свій злочинний намір, будучи раніше попередженою про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, за ст. 389 КК України, достовірно знаючи про ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26.10.2018 стосовно неї про розстрочку виконання вироку Сихівського районного суду м. Львова від 03.11.2017 в частині стягнення штрафу в розмірі 850 гривень рівними частинами строком на 5 місяців, а також повідомлення Миколаївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області від 27.12.2018 про пред`явлення документу щодо сплати штрафу, маючи реальну змогу сплатити розмір штрафу у розстрочку, умисно не здійснила будь-яких дій, спрямованих на сплату штрафу, та у період з 04.12.2017 по 12.02.2019 ухилилася від відбування покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи засудженою особою, ухилилась від сплати штрафу, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 389 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомла, що вину у вчиненні кримінального пправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої: паспорт, вимогу про наявуність судимості; довідки, видані 19.08.2020 КНП «Новороздільська міська лікарня» про те, що обвинувачена не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога; копію вироку Сихівського районного суду м. Львова, згідно якого ОСОБА_1 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.; характеристику, видану виконавчим комітетом Новороздільської міської ради Львівської області від 20.08.2019 №921, згідно з якою обвинувачена характеризується типово, скарг від сусідів і мешканців міста на неї не надходило.

Враховуючи те, що обвинувачена у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що сторони не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що сторони судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши думку прокурора, який просив призначити покарання у виді 01 (одного) року 06 (шість) місяців обмеження волі із застсоуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, наявність обставин що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і її дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 389 КК України. Тому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченої, її слід визнати винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та призначити їй покарання у виді обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї основні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Долю речових доказів визначити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України та призначити їй покарання у виді 01 (одного) року 06 (шість) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засуджену періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ - особову справу №03/2019 на 57 аркушах відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку вилучено на підставі ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А.П. від 30 серпня 2019 року , та яку долучено до матеріалів кримінального провадження - остаточно повернути Миколаївському РВ з питань пробації філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Павлів В. Р.