Ухвала суду № 94648977, 26.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/795/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі судового засідання Парова І.І., за участю прокурора Запольського Д.Є., слідчого Опаленик Є.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Семенов Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42020070000000379 від 17.08.2020 року - старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Опаленик Є.М., погоджене Прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Запольський Д. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вагашен, Мартунинського району, Республіка Вірменія, вірмен, перебуває у цивільному шлюбі, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,-

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції Опаленик Є.М., за погодженням з Прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Запольський Д., звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000379 від 17.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.189 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що починаючи з 03 серпня 2020 року по 23 січня 2021 р оку , ніде непрацюючий мешканець м. Новий Розділ, Стрийського району, Львівської області, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, діючи умисно за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами неодноразово пред`явив незаконну протиправну вимогу громадянину Вірменії ОСОБА_2 (надалі потерпілому), про передачу йому 20100 гривень, нібито як компенсацію за несвоєчасний та неповний розрахунок із ним під час спільного виконання будівельних робіт в м. Києві, при цьому застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров`я потерпілого.

Як встановлено, що в червні 2020 року ОСОБА_1 спільно із потерпілим ОСОБА_2 в одній будівельні бригаді виконували будівельні роботи в м. Києві, за проведення яких ОСОБА_2 як бригадир розрахувався із ОСОБА_1 в повному обсязі.

Проте, в кінці липня 2020 року в ОСОБА_1 виник злочинний умисел незаконного збагачення, шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами у ОСОБА_2 за надуманим приводом в якості відшкодування несвоєчасного та неповного розрахунку потерпілого з ним за виконання будівельних робіт в м. Києві. При цьому, ОСОБА_1 розуміючи, що для реалізації вказаного злочинного наміру, з метою залякування потерпілого, йому необхідні спільники при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах залучив невстановлених осіб та розподіливши між собою злочинні ролі.

В подальшому, 31.07.2020 невстановлена особа чоловічої статі на виконання відведеної їй ОСОБА_1 злочинної ролі, з метою психологічного тиску на потерпілого ОСОБА_2 , шляхом навіювання останньому страху та побоювання за своє життя із мобільного телефону № НОМЕР_1 здійснила телефонний дзвінок до останнього, в ході якого в агресивній формі повідомила про існування боргу перед ОСОБА_1 та висловила вимогу протягом трьох днів повернути його.

В подальшому, 03 серпня 2020 року приблизно о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами потерпілого, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, перебуваючи поблизу автосалону «КІА», що знаходиться при в`їзді в м. Хуст, пред`явив ОСОБА_2 протиправну вимогу передати йому грошові кошти в сумі 20100 гривень, нібито в якості компенсації за неповний розрахунок за виконані будівельні роботи. Вказану протиправну вимогу ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 відмовився виконувати, на що ОСОБА_1 , діючи умисно, спільно із невстановленими особами перебуваючи поблизу автосалону «КІА», що знаходиться при в`їзді в м. Хуст, поваливши ОСОБА_2 на землю стали наносити йому удари руками і ногами по різним частинами тіла, при цьому висловлюючи йому вимогу передачі їм грошових коштів, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток носа зі зміщенням кісткових відламків, що потягло за собою розлад здоров`я тривалість понад 6 днів, але не більше трьох тижнів і по цій ознаці, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Не зупинившись на цьому, ОСОБА_1 спільно із невстановленими досудовим розслідуванням особами, цього ж дня знаходячись поблизу автосалону «КІА», що знаходиться при в`їзді в м. Хуст, реалізуючи спільні злочинні наміри на незаконне збагачення, шляхом вимагання грошових коштів в ОСОБА_2 , застосувавши до останнього насильство небезпечне для життя і здоров`я та побачивши переляканий стан потерпілого, вчергове висловив вимогу передачі йому грошових коштів в сумі 20100 гривень, а для своєчасного виконання потерпілим його протиправної вимоги незаконно заволодів належим потерпілому автомобілем марки «Мазда 626» державний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_2 , який перегнав у невстановлене досудовим розслідуванням місце.

24.12.2020 року о 11 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 , побоюючись за своє життя та здоров`я за допомогою банківського терміналу, розташованого в АДРЕСА_2 , за вказівкою ОСОБА_1 в два етапи перерахував на належний ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий в Universal Bank (monobank) грошові кошти в сумі 10000 гривень нібито за повернення особистих документів потерпілого, які знаходились в автомобілі марки «Мазда 626» державний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_2 .

В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні наміри, 23.01.2021 о 09 годині 17 хвилин, із свого мобільного телефону НОМЕР_4 надіслав потерпілому ОСОБА_2 смс-повідомлення із вимогою перерахувати йому залишок грошових коштів в сумі 10100 гривень, при цьому зазначаючи, що не поверне належний потерпілому автомобіль марки «Мазда 626» державний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_2 до тих пір, поки не будуть гроші.

23.01.2021 о 12 годині 46 хвилин ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, по телефону номер НОМЕР_4 повідомив потерпілого ОСОБА_2 , який був залучений до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі спеціального слідчого експерименту, про те, що належний останньому автомобіль знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Лесі Українки, 17, при цьому наголошуючи, що він його не отримає без перерахування грошових коштів в сумі 10200 гривень як частину суми яку вимагав, при цьому за допомогою смс-повідомлення надіслав потерпілому фото пластикової картки з номером НОМЕР_5 , виданої Universal Bank (monobank) на імя ОСОБА_1 .

В подальшому, 23.01.2021, о 13 год. 52 хв., ОСОБА_1 , реалізуючи свої злочинні наміри направлені на незаконне збагачення, шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаходячись за місцем АДРЕСА_1 , після отримання підтвердження за допомогою смс-повідомлення про зарахування коштів на власний картковий рахунок, отриманих шляхом перерахування від ОСОБА_2 , який був залучений до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі спеціального слідчого експерименту у сумі 10200 гривень, надав по телефону вказівку ОСОБА_4 видати потерпілому належний йому автомобіль, однак одразу після цього був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів .

За таких обставин ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України кваліфікуючими ознаками якого є вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

23 січня 2021 року о 14 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Слідчий зазначає, що громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_1 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: заявою потерпілого, допитом та додатковими допитами потерпілого, допитом свідка, протоколом огляду місця події; протоколами впізнання за фотознімками; протоколом обшуку, протоколом затримання, матеріалами НСРД.

Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків , експерта, спеціаліста у кримінальному повадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, оскільки санкція статті Кримінального кодексу, що йому інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна; офіційно ніде не працює.

Враховуючи наведені в клопотанні данні про особу підозрюваного, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 без можливості внесення застави.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 без можливості внесення застави.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив проти обрання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що на даний час відсутні будь-які ризики зазначені в ч.1 ст. 177 КПК України. Просив врахувати, що підозрюваний ОСОБА_1 , раніше не судимий, має місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі та не перешкоджав кримінальному провадженню. Вважає, що клопотання є необґрунтованим, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави є надто суворим для запобігання ризикам, перелік яких зазначається в ч.1 ст. 177 КПК України. Просив у задоволенні клопотання відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився з доводами захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносньо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Просив врахувати наявність на утриманні малолітньої дитини.

Заслухавши думку прокурора та слідчого про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, , спеціаліста у кримінальному провадженні , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 189 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 189 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено зокрема, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна.

Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_1 про підозру, копія якої 23 січня 2021 року, йому вручена. Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_1 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: заявою потерпілого, допитом та додатковими допитами потерпілого, допитом свідка, протоколом огляду місця події; протоколами впізнання за фотознімками; протоколом обшуку, протоколом затримання, матеріалами НСРД.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Слідчий суддя,виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини,відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства`від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики, на думку слідчого судді, доводяться вагомістю доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують,та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Надаючи оцінку можливості підозрюваному переховуватися від органів слідства або незаконно впливати на інших учасників провадження, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаних ризиків слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.

Співставлення негативних для ОСОБА_1 наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Водночас, на переконання слідчого судді, небезпека переховування ОСОБА_1 здається явно переконливою.

Водночас, продовжує залишатися реальним ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Існування такого ризику обгрунтовується характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу.

Встановлений ризик незаконно впливати на свідків, експерта є актуальним до моменту їх допиту в суді при розгляді обвинувального акту по суті.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то слідчий суддя вважає його обґрунтованим, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків. Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На даний час існує реальна необхідність допиту свідків проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання слідчого судді, існує об`єктивна реальність ризику можливого впливу підозрюваного на свідків та потерпілого.

Тому, на думку слідчого судді, існування ризику можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового слідства та вплив на свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи, залишається високим.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаних злочинів, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України

Дані про особу ОСОБА_1 : має місце проживання, офіційно не працює, не має зареєстрованого місця проживання, перебуває у цивільному шлюбу, на утриманні малолітню дитину, проходив медичне обстеження в 2016 році, перебування на стаціонарному лікуванні у період з 27.04.2016 року до 12.05.2016 року, слідчий суддя визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_1 дозволяють та не перешкоджають обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 . Перешкоджає на даний час обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Також, слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу сторони захисту на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, якапідозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був затриманий 23.01.2021 року о 14 год. 30 хв., а тому строк тримання під вартою слід обчислювати із вказаної дати.

Відповідно вимог ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України слідчий суддя враховує передбачені законом обставини та дійшов до висновку про наявність підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, враховуються заявлені обвинуваченою стороною ризики, передбачені ст.177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою.

Оцінюючи в сукупності всі вищевикладені обставини, наявні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана норма визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення у якому підозрюється особа - злочин, передбачений ч.3 ст. 189 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, вважає за необхідним визначити її у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 181600 грн. саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави, на ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов`язки.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

У разі внесення застави за ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Також роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197, 202,309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42020070000000379 від 17.08.2020 року - старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Опаленик Є.М., погоджене Прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Запольський Д. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вагашен, Мартунинського району, Республіка Вірменія, вірмен, перебуває у цивільному шлюбі, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.189 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 23.03.2021 року.

Строк тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою обчислювати з моменту затримання 23.01.2021 року о 14 год. 30 хв.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , покладених на нього обов`язків передбачених цим Кодексом - в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 181600 грн.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 29.01.2021 року о 14 - 40 год.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца