Постанова № 94646785, 03.02.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/385/20

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Москвичової О.Р.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим представником згідно з ордером Норочевським Олександром Олександровичем, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, - Фермерське господарство «Надія-3В», про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12 грудня 2019 року № 462 «Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)» зі змінами згідно з наказом від 15 січня 2020 року № 44, в період з 21 по 27 січня 2020 року було здійснено планову перевірку Фермерського господарства «Надія-ЗВ» щодо додержання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель державної та комунальної власності на території Вінницького району Вінницької області.

В рамках даної перевірки 27 січня 2020 року посадовою особою відповідача - державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороноюземель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на територіїВінницького, Немирівського, Тиврівського районів та м. Вінниці Макогоном ВалентиномВалентиновичем було складено Акт обстеження земельної ділянки № 0-2-0.443-81/90-20.Відповідно до нього за результатами обстеження земельної ділянки було виявлено (на думку державного інспектора) наступне порушення - частина земельної ділянки кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 (яка засаджена озимою пшеницею) використовується за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.З точки зору державного інспектора дані дії кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Також, 27 січня 2020 року державним інспектором було складено Акт № 44/0016АП/02/01/-20 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.В даному акті (аркуш 6) було відображено вказане вище порушення.

За результатами вищевикладеного, державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 27 січня 2020 року № 44/00 10ПТ/04/01/-20 про вчинення головою Фермерського господарства «Надія-ЗВ» ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (частина статті в протоколі не зазначена) та п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

30 січня 2020 року було прийнято постанову про визнання позивача винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп.Копію даної постанови позивач отримав поштою 31 січня 2020 року.Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач вважає, що в даному випадку державним інспектором не було враховано, що земельна ділянка була зайнята Фермерським господарством «Надія-ЗВ» (керівником якого є позивач) на повністю законних підставах. Оскільки, 11 листопада 1997 року Вінницькою районною радою народних депутатів було прийнято рішення «Про розгляд проекту відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та надання державного акта на право постійного користування землею гр. ОСОБА_2 ».Відповідно до даного акта ОСОБА_2 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 23,82 га, яка знаходиться на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, даній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номері 0520687000:04:001:0068.В подальшому ОСОБА_2 створив на базі цієї земельної ділянки Фермерське господарство «Надія-ЗВ». Державну реєстрацію створення Фермерського господарства здійснено 26 лютого 1998 року.Тобто, починаючи з 26 лютого 1998 року, саме воно є законним користувачем земельної ділянки.В 2014 році ОСОБА_2 помер, а головою створеного ним господарства став його онук – позивач по справі. Дана земельна ділянка не вилучалася у Фермерського господарства «Надія-ЗВ» і станом на сьогоднішній день знаходиться в його користуванні.За таких умов, в діях позивача відсутні ознаки вищевказаного адміністративного правопорушення, оскільки кероване ним господарство набуло її на законних підставах, що виключає її самовільне захоплення. В разі, якщо відповідач вважає, що у Фермерського господарства «Надія-ЗВ» припинилися права на дану земельну ділянку, він має право витребувати її шляхом подачі відповідного позову до Господарського суду Вінницької області.Однак, цього зроблено не було. Фактично державним інспектором було прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за відсутності події адміністративного проступку, оскільки його Фермерське господарство використовує земельну ділянку за наявності рішення органу місцевого самоврядування, а саме: рішення Вінницької районної ради від 11 листопада 1997 року «Про розгляд проекту відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та надання державного акта на право постійного користування землею гр. ОСОБА_2 », а також виданого на її підставі Державного акта. Виходячи з цього, в разі наявності спору про відсутність у Фермерського господарства «Надія-ЗВ» правових підстав щодо користування певною земельною ділянкою, відповідач повинен звернутися з позовом до суду, а не через постанови своїх посадових осіб притягати керівника господарства до адміністративної відповідальності.

За вказаних обставин позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, а також стягнути з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.

11.03.2020 представником Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за довіреністю Паничуком Б. на адресу суду поштою було надіслано письмовий відзив на позовну заяву з додатками, в якому він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Таку позицію Управління мотивує тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12 грудня 2019 року № 462 «Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)» у період з 21.01.2020 по 27.06.2020, а також наказу від 15 січня 2020 року № 44 «Про внесення змін до наказу від 12 грудня 2019 року № 44» державним інспектором у сфері державного контролю завикористанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Вінницької області – головному спеціалісту відділу з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькому, Немирівському, Тиврівському районах та м. Вінниці Валентином Макогоном було проведено перевірку суб`єкта господарювання Фермерське господарство «Надія - ЗВ», з питань дотримання вимог законодавства України у сфері використання та охорони земель державної та комунальної власності. Під час проведення перевірки, було встановлено, що ФГ «Надія - ЗВ» в особі ОСОБА_1 самовільно використовує частину земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту с. Сосонка площею 5,5907 га із загальної площі 22,45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: вирощування сільськогосподарської культури - озимої пшениці. Твердження позивача про те, що не встановлено факту самовільного зайняття земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки в Акті перевірки від 27.01.2020 року № 44/0016АП/02/01/-20 на сторінці 6 міститься опис виявлених порушень вимог, п. 2 якого встановлено самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки право на цю земельну ділянку не зареєстроване у встановленому законом порядку згідно зі ст. 125 ЗК України та абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином, твердження позивача, що фермерське господарство з 1998 року користується земельною ділянкою, є помилковим. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. ЗК України не передбачена передача земельної ділянки у постійне користування громадянам. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу. Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).Зазначене свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.11.2018 у справі № 648/829/15-ц.Так, рішенням Вінницької районної ради народних депутатів 15 сесії 22 скликання від 11 листопада 1997 року земельна ділянка площею 23,82 га надана у постійне користування гр. ОСОБА_2 .Разом з тим, ОСОБА_2 помер, таким чином право постійного користування на земельну ділянку площею 23,82 га припинилось зі смертю даного громадянина. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок. Державні інспектори, зокрема, вповноважені безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення. У поданій до Вінницького районного суду Вінницької області заяві позивач просить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на свою користь судові витрати на надання правничої допомоги у сумі 3000 (три тисячі грн) та обґрунтовує клопотання тим, що факт проведення розрахунку за надані послуги підтверджується платіжним дорученням. Серед додатків до вищевказаного адміністративного позову не зазначено інформації про докази, які не можуть бути подані разом із позовом.Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.Разом з тим, представником подано додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 188 від 04.02.2020, проте в самому договорі порядок обчислення відсутній.Таким чином, як зазначає представник позивача, згідно з попереднім описом робіт та витрат представника позивача від 09.02.2020, адвокатом зазначено про участь у судовому засіданні протягом години з вартістю 600 грн, хоч судове засідання не проводилось.Також представником не наведено обґрунтованих підстав для витрати 3-х годин на вивчення обставин справи, норм законодавства та судової практики зі спірних правовідносин, підготовка позовної заяви ти подачі її до суду.Не є професійною правничою допомогою також отримання рішення по справі, разом з тим, представник позивача зазначає, що на цю послугу буде витраченого 1 годину часу з вартістю 600 грн.Так, визначена сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у розмірі 3000 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті розрахунку обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 50-77).

17.03.2020 представником позивача Захаревича В.В. згідно з ордером Норочевським О.О. на адресу суду поштою було надіслано письмове клопотання про зупинення провадження по справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, а також додатки до нього. Клопотання мотивоване тим, що, на його думку, дану справу об`єктивно не можна розглянути до вирішення іншої справи № 120/618/20, яка розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом.Предметом тієї справи є вимоги Фермерського господарства «Надія-ЗВ» (є третьою особою в даній справі, а його керівник - позивачем) щодо законності проведеної перевірки та припису відповідача, похідними від яких є оскаржувана постанова. Рішення по справі № 120/618/20 буде мати преюдиційне значення для розгляду справи № 128/385/20, оскільки, вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного припису, Вінницький окружний адміністративний суд буде надавати правову оцінку щодо наявності або відсутності протиправної поведінки - самовільного заняття земельної ділянки позивачем та керованим ним фермерським господарством.Встановлення таких обставин буде мати доказову силу в даній справі відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України.За таких умов, провадження у справі № 120/385/20 слід зупинити до розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом справи № 128/618/20 (а.с. 78-86).

18.03.2020 представником позивача Захаревича В.В. згідно з ордером Норочевським О.О. на адресу суду поштою було надісланописьмову відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що, аргументуючи свою позицію, відповідач посилається на тлумачення ст. 1218 ЦК України Верховним Судом, викладене у постанові від 14.11.2018 по справі № 648/829/15-ц. Між тим, Верховний Суд відступив від такої позиції у постанові від 11.12.2019 у справі № 188/1124/15-ц.

Крім того, справа, предметом якої є правова доля земельної ділянки, наданої в постійне користування фізичній особі для створення фермерського господарства, після смерті такої фізичної особи, є предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (справа № 922/989/19). За таких умов посилання відповідача на втрату Фермерським господарством «Надія-ЗВ» права користування даною земельною ділянкою є передчасним.

Також на передчасність позиції відповідача вказує те, що під час проведення перевірки ним взагалі не досліджувалися обставини використання земельної ділянки з боку фермерського господарства (чи сплачувався земельний податок/єдиний податок) чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_2 .Між тим, дані обставини є важливими для встановлення факту наявності або відсутності правових підстав у фермерського господарства на подальше користування земельної ділянкою.Позиція відповідача вказує на те, що насправді між ним та третьою особою є спір про право (наявність чи відсутність правових підстав у нього на користування земельною ділянкою після смерті засновника).Даний спір повинен вирішуватись на засадах рівності та змагальності (відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України). Замість того, щоб вирішити спір в Господарському суді Вінницької області, відповідач в штучному порядку притягнув керівника третьої особи – позивача по справі до адміністративної відповідальності, щоб у такий спосіб примусити його до повернення земельної ділянки державі. Спір про право не може бути вирішений в рамках процедури притягнення до адміністративної відповідальності.За таких умов, аргументи відповідача, які викладені в його відзиві, не спростовують позиції позивача.Щодо обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, представник позивача вважає за необхідне звернути увагу на те, що стороною позивача було надано суду попередній розрахунок робіт та витрат адвоката. Крім того, додаток до договору про надання правової допомоги містить перелік робіт, які здійснюються адвокатом за умови фіксованого (в ньому передбачено весь комплекс правової допомоги) гонорару.Розмір витрат на правову допомогу у даній справі - 3000 грн, є повністю обґрунтованим та співмірними складності справи.Тому в разі задоволення позовних вимог, дані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24.06.2020 задоволено клопотання представника позивача Захаревича В.В. згідно з ордером Норочевського О.О.та зупинено провадження у справі № 128/385/20 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 120/618/20-а за адміністративним позовом Фермерського господарства «Надія-3В» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису, яка перебуває в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15.12.2020 поновлено провадження по справі № 128/385/20.

В судове засідання 03.02.2021 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://vnr.vn.court.gov.ua.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Представник позивача Захаревича В.В. згідно з ордером Норочевський О.О. попередньо через систему «Електронний суд» надіслав письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги просить задовольнити.

Частиною третьою статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заяв про розгляд справи без участі інших учасників справи або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 03.02.2021 у відсутність учасників справи без технічного фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12 грудня 2019 року № 462 «Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)», зі змінами, згідно з наказом від 15 січня 2020 року № 44 в період з 21 до 27 січня 2020 року було здійснено планову перевірку Фермерського господарства «Надія-ЗВ» щодо додержання вимог законодавства у сфері використання і охорони земель державної та комунальної власності на території Вінницького району Вінницької області.В рамках даної перевірки 27 січня 2020 року посадовою особою відповідача - державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороноюземель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на територіїВінницького, Немирівського, Тиврівського районів та м. Вінниці Макогоном ВалентиномВалентиновичем було складено Акт обстеження земельної ділянки № 0-2-0.443-81/90-20.Відповідно до нього за результатами обстеження земельної ділянки було виявлено (на думку державного інспектора) наступне порушення - частина земельної ділянки кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 (яка засаджена озимою пшеницею) використовується за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.З точки зору державного інспектора дані дії кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки (а.с. 5, 6, 7, 8, 9, 54, 55, 56, 57).

Також 27 січня 2020 року державним інспектором було складено Акт № 44/0016АП/02/01/-20 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.В даному акті було відображено вказане вище порушення (а.с. 10-13, 59-66).

За результатами вищевикладеного державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 27 січня 2020 року № 44/00 10ПТ/04/01/-20 про вчинення головою Фермерського господарства «Надія-ЗВ» ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (частина статті в протоколі не зазначена) та п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України (а.с. 15, 68).

27.01.2020 на адресу голови Фермерського господарства «Надія-ЗВ» Захаревича В.В. було надіслано письмове повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення (а.с. 14).

30 січня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було винесено постанову про визнання голови Фермерського господарства «Надія-ЗВ» ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп. (а.с. 16, 67). Копію даної постанови позивач отримав поштою 31 січня 2020 року.

Згідно з копією листа виконавчого комітету Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 28 від 23.01.2020, адресованого Державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області В.В. Макогон, Сосонська сільська рада повідомила про те, що на території сільської ради за межами населеного пункту розташоване Фермерське господарство «Надія-ЗВ» площею 22,45 га ріллі, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, голова ОСОБА_1 . Фермерське господарство «Надія-ЗВ» земельних часток (паїв) та інших земельних ділянок на території сільської ради не орендує та не використовує (а.с. 58).

Рішенням 15 сесії 22 скликання Вінницької районної ради народних депутатів Вінницької області від 11.11.1997 «Про розгляд проекту відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та надання державного акту на право постійного користування землею гр. ОСОБА_2 » було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в постійне користування гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 23,82 га, в тому числі ріллі 22,73 га, боліт 0,41 га та осушувальної канави 0,68 га, і видано Державний акт на право постійного користування землею громадянину ОСОБА_2 на площу 23,82 га (а.с. 18, 19).

Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 131 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Частиною другою статті 407 ЦК України та частиною другою статті 102 ЗК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, якою визначено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за законом, не може бути позбавлена права на таке користування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення щодо права постійного користування землею.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що також визначено ст. 251 КУпАП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року по справі № 120/618/20-а адміністративний позов Фермерського господарства «Надія-3В» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису було задоволено; визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницького, Немирівського, Тиврівського районів та м. Вінниці Макогона Валентина Валентиновича від 27 січня 2020 року № 44/0010ПР/03/01/-20 про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; стягнуто на користь Фермерського господарства «Надія-3В» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Дане рішення набрало законної сили 05.11.2020, що підтверджується його копією (а.с. 164-168).

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року по справі № 120/618/20-а, яке 05 листопада 2020 року набрало законної сили, установлено, що після отримання громадянином ОСОБА_2 – засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано Фермерське господарство «Надія-3В», яке зареєстроване як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Фермерського господарства «Надія-3В» воно набуло права та обов`язки землекористувача. Зі смертю ОСОБА_2 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ВН від 21.11.1997, таке право не є таким, що припинилось. Відтак, доводи відповідача, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, припинились у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, наведеним у даному рішенні нормам матеріального права не відповідає.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане позивачем, оскільки право постійного користування земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, а отже оскаржувану постанову слід визнати протиправною і такою, що підлягає скасуванню та закрити провадження по ній, в зв`язку з цим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 188/1124/15-ц (провадження № 61-24785св18) та постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19), в яких відступлено від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц та постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц та від 23 листопада 2016 року у справі № 668/477/15-ц, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 840,80 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідно до ст. 139 КАС України мають бути покладені на відповідача – Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 22, 55, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 23 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 194, 229, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий представником згідно з ордером Норочевським Олександром Олександровичем, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, - Фермерське господарство «Надія-3В», про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницького, Немирівського, Тиврівського районів та м. Вінниці Макогона Валентина Валентиновича № 44/0010По/05/01/-20 від 30.01.2020, винесену щодо голови Фермерське господарство «Надія-3В» Захаревича Володимира Васильовича, – скасувати.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності голову Фермерське господарство «Надія-3В» ОСОБА_1 за статтею 53-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та в рахунок відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу, грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) грн, що в загальному складає 3840 (три тисячі вісімсот сорок) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 39767547, адреса місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63.

Третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, - Фермерське господарство «Надія-3В», код ЄДРПОУ 25494606, адреса місцезнаходження: 23218, с. Сосонка, вул. П. Романенка, 60, Вінницького району Вінницької області.

Дата ухвалення та підписання рішення – 03.02.2021.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська