Вирок № 94645302, 04.02.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №634/281/20

провадження №1-кп/619/120/21

ВИРОК

іменем України

04 лютого 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняШемякіної І.О. розглянув у відкритому судовому засіданнікримінальні провадження № 12019220420000457 від 11.11.2019, № 12019220280001566 від 19.11.2019, № 12019220430001690 від 10.10.2019 по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Велика Писарівка Великописарівського району Сумської області, громадянки України, без освіти, не заміжньої, маючої на утриманні: неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є інвалідом, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , такої, що не має судимості;у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Мілова Балаклійського району Харківської області, громадянки України, без освіти, не заміжньої, маючої на утриманні: неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , не судимої;у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження: прокурорівБорисенка С.В., Лисенка В.Ю. обвинуваченоїОСОБА_1 захисникаКрекотень О.А. обвинуваченоїОСОБА_5 захисникаЖигилія П.В.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

09 жовтня 2019 року в період часу з 10 до 11 години, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , попередньо домовившись з ОСОБА_5 на вчинення умисних злочинів проти власності, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна та офіційних документів, а саме банківських карток, реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , та належить ОСОБА_10 , діючи умисно із корисливої зацікавленості, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_10 запустив їх до свого будинку при цьому власник знаходяться в іншій кімнаті і не спостерігає за їхніми діями, перебуваючи у приміщенні вказаного будинку, відшукали в його кімнатах банківську картку «ПриватБанку», після чого, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами потерпілого, які перебували на його рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк», таємно викрали вказану банківську картку, тим самим незаконно заволоділи офіційним документом потерпілого з корисливих мотивів, після чого обернули викрадене майно на свою користь, та розпорядились ним за власним розсудом.

Крім того, 09 жовтня 2019 року приблизно 11 годині, ОСОБА_1 , яка попередньо домовившись з ОСОБА_5 на спільне вчинення злочинів проти власності, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , та належить ОСОБА_10 , отримавши фактичну можливість на розпорядження платіжною карткою банку «Приват Банк», що належить останньому, яка знаходилася в обкладинці паспорту, діючи умисно, протиправно та незаконно, керуючись корисливим мотивом, з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна а саме грошових коштів, що знаходяться на особистому рахунку потерпілого, з метою особистого збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу, скориставшись електронним програмно-технічним комплексом, призначеним для здійснення автоматизованих операцій видачі грошових коштів (банкоматом), із використанням платіжної картки банку «ПриватБанку», на ім`я ОСОБА_10 , на балансі якої знаходилися грошові кошти, власником якої є потерпілий ОСОБА_10 , виконавши усі дії та володіючи інформацією про пін-код зняли з вказаної картки грошові кошти в сумі 37 172,55 грн, які в подальшому обернули на власну користь, чим спричинили потерпілому матеріального збитку на вищевказану суму.

Крім того, 25 жовтня 2019 року приблизно о 08 годині ОСОБА_1 , попередньо домовившись з ОСОБА_5 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , через незачинені двері пройшли до квартири, де діючи умисно, повторно із корисливої зацікавленості, скориставшись тим, що власник квартири знаходиться в іншій кімнаті та не спостерігає за їхніми діями, відшукали в кімнатах та таємно викрали наступне майно, яке належить ОСОБА_11 , вартість якого складає: золотий браслет 585 проби вагою 5 грами - 3415,85 грн, золоті сережки з білого золота 585 проби вагою 3 грам - 2049,51 грн, золота каблучка 585 проби вагою 4 грами - 2732,68 грн, каблучка з золота 585 проби вагою 3 грами - 2049,51 грн, каблучка з золота 585 проби вагою 6 грам - 4099,02 грн, каблучка з золота 585 проби вагою 3 грами - 2049,51 грн, каблучка з золота 585 проби вагою 3 грами - 2049,51 грн, каблучка з золота 585 проби вагою 2 грами - 1366,34 грн, срібні сережки вагою 7 грамів - 84,04 грн, сережки з золота 585 проби вагою 9 грамів - 6148,53 грн. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернули викрадене майно на свою користь, та розпорядився ним за власним розсудом, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 26 044,50 грн.

Крім того, 11 листопада 2019 року приблизно о 10 годині, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням до житла, діючи умисно, повторно, протиправно, прибули до домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , де проживає ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . В подальшому з дозволу господаря ОСОБА_12 , шляхом обману представившись, що є соціальними працівниками, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 , проникли в середину вище вказаного будинку. Перебуваючи в будинку, у ході розмови з потерпілою ОСОБА_12 . ОСОБА_1 підійшла до потерпілої ОСОБА_12 та проти волі останньої зав`язала очі потерпілій хустиною, при цьому, не застосовувала насильства чи погроз застосування такого, та стояла біля неї, надавши ОСОБА_5 вільний доступ до кімнат потерпілої, з метою заволодіння її майном. Далі, ОСОБА_1 , діючи умисно, протиправно з корисливих мотивів, заволоділа майном ОСОБА_12 , а саме коштами у сумі 10 000 гривень, які знаходилися в шафі в кімнаті будинку, б/в стетоскопом «microlife», який знаходився на серванті в кімнаті залу, вартість якого становить 167,00 грн. Заволодівши вказаними речами ОСОБА_1 зникла з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_12 матеріальний збиток на загальну суму 10 167,00 грн. У подальшому, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_1 11 листопада 2019 року, перебуваючи у вказаному вище будинку, діючи умисно, протиправно з корисливих мотивів, маючи прямий умисел направлений на незаконне заволодіння важливим особистим документом, а саме посвідченням ветерана праці на ім`я ОСОБА_12 серія НОМЕР_1 , видане 20.02.2000 Сахновщинським управлінням соціального захисту населення, яке знаходилося на столі в кімнаті будинку, впевнилась в тім, що ОСОБА_1 зав`язала останній очі хустинкою, та таким чином забезпечує таємність їх спільних, протиправних дій спрямованих на таємне викрадення документів, а ОСОБА_5 , в свою чергу незаконно заволоділа вказаним посвідченням, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зникли з місця вчинення злочину. У подальшому 11.12.2019 вищевказане посвідчення вилучене працівниками Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області в ході проведення обшуку території домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, 18 листопада 2019 року приблизно о 15 годині, ОСОБА_1 разом зі своєю знайомою ОСОБА_5 перебували на АДРЕСА_8 , та з метою вчинення крадіжки підійшли до домоволодіння НОМЕР_2 , яке на праві власності належить раніше не знайомій їм ОСОБА_13 . Помітивши, що надворі вказаного домоволодіння відсутня господиня, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 , діючи в групі за єдиним злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, поєднаним з проникненням до житла, попередньо обумовивши та розподіливши між собою ролі, переслідуючи корисливий умисел, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету збагачення за рахунок чужого майна, через вхідну металеву хвіртку, незаконно увійшли на територію подвір`я ОСОБА_13 та прослідували до будинку. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливою метою, скориставшись тим фактом, що вхідні двері будинку не були зачинені, незаконно проникли в приміщення будинку та увійшли до кімнати, де знаходилася ОСОБА_13 . Остання запропонувала раніше не знайомим їй ОСОБА_1 та ОСОБА_5 самостійно покинути будинок та територію її подвір`я, але ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , не бажаючи припиняти свої злочинні дії направлені на таємне викрадення чужого майна, бажаючи викликати довіру до себе зі сторони ОСОБА_13 тим самим полегшити скоєння крадіжки, повідомили останній вигадану історію стосовно того, що підставою їх перебування у неї в будинку є допомога пенсіонерам та одиноким людям, що не відповідало дійсності. ОСОБА_13 в ході розмови з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стала наполягати, щоб останні покинули її будинок, та почала проводити їх на подвір`я. В цей час ОСОБА_5 , знаходячись на подвір`ї будинку діючи за раніше розробленим злочинним планом, виконуючи відведену їй злочинну роль, залишилась з ОСОБА_13 на подвір`ї та стала безперервно розмовляти з останньою не даючи їй змогу надати ситуації достатнього значення та відволікаючи її увагу, а ОСОБА_1 виконуючи в цей час відведену їй злочинну роль повернулася не помітно для ОСОБА_13 в приміщення будинку. ОСОБА_1 , в свою чергу, виконуючи свою злочинну роль незаконно проникнувши до будинку АДРЕСА_9 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу ціль наживи, будучи впевненою, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, а ОСОБА_5 діючи з нею в групі за попередньою змовою відволікає увагу ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, почала шукати грошові кошти в спальній кімнаті будинку шляхом перекидання речей, що містилися в ящиках дерев`яного комоду де відшукала грошові кошти в сумі 5 000 гривень, що містились в комоді, та 200 гривень, що містились в гаманці, що знаходився на комоді, якими незаконно таємно заволоділа. Після чого, ОСОБА_1 бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця та отримати можливість розпорядитися викраденими грошима, не бажаючи бути застигнутою на місці вчинення злочину, покинула приміщення будинку та разом з ОСОБА_5 , яка весь час відволікала розмовою увагу потерпілої ОСОБА_13 , покинули територію домоволодіння останньої. В результаті протиправних злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_13 , спричинено майнову шкоду на суму 5 200 гривень.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 , які виразилися у:

- викраденні офіційного документа ОСОБА_10 , вчиненого з корисливих мотивів, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України;

- крадіжці майна ОСОБА_10 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України;

- крадіжці майна ОСОБА_11 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України;

- грабежі майна ОСОБА_12 , тобто відкритому викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 186 КК України;

- незаконному заволодінні важливим особистим документом ОСОБА_12 , суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України;

- крадіжці майна ОСОБА_13 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 , які виразилися у:

- викраденні офіційного документа ОСОБА_10 , вчиненого з корисливих мотивів, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України;

- крадіжці майна ОСОБА_10 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України;

- крадіжці майна ОСОБА_11 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України;

- грабежі майна ОСОБА_12 , тобто відкритому викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 186 КК України;

- незаконному заволодінні важливим особистим документом ОСОБА_12 , суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України;

- крадіжці майна ОСОБА_13 , тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю, у вчиненому щиросердно розкаялася, підтвердила факти і обставини їх вчинення, так як це зазначено вище.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю, у вчиненому щиросердно розкаялася, підтвердила факти і обставини їх вчинення, так як це зазначено вище.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, останнім роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх особу.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_1 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду їх винуватості у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності їх позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

Отже, вина обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченими не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяттяобвинуваченої ОСОБА_1 та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 185 КК України, судом визнається обставинами, які пом`якшують її покарання.

Обставиною, яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що вона є такою, що не має судимості, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває. За місцем проживання характеризується позитивно.

Вивченням даних про особу ОСОБА_5 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває. За місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно з абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно висновку досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 3141 КПК України щодо обвинуваченої ОСОБА_1 , дослідивши інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, встановлено, що проблемними питаннями, на які повинні бути спрямовані заходи впливу, є відсутність освіти, роботи, матеріальне становище, контроль над поведінкою та мисленням, стосунки у суспільстві, ставлення до правопорушення, готовність до змін. Аналіз інформації свідчить про високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірності небезпеки для суспільства. Враховуюче зазначене, орган пробації вважає що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. Заходи роботи з обвинуваченою повинні бути спрямовані на корекцію кримінально значущих властивостей особистості і на роботу з криміногенними потребами, з метою виправлення та ресоціалізації. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, пропонує, окрім обов`язків визначених ч. 1 ст. 76 КК України, додатково покласти на неї обов`язок ч. 3 п. 3 працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому бути запропоновано відповідну посаду (роботу).

Згідно висновку досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 3141 КПК України щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , дослідивши інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, встановлено, що проблемними питаннями, на які повинні бути спрямовані заходи впливу, є відсутність освіти, роботи, матеріальне становище, стосунки у суспільстві, готовність до змін. Аналіз інформації свідчить про середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірності небезпеки для суспільства. Враховуюче зазначене, орган пробації вважає що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Заходи роботи з обвинуваченою повинні бути спрямовані на корекцію кримінально значущих властивостей особистості і на роботу з криміногенними потребами, з метою виправлення та ресоціалізації. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, пропонує, окрім обов`язків визначених ч. 1 ст. 76 КК України, додатково покласти на неї обов`язок ч. 3 п. 3 працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому бути запропоновано відповідну посаду (роботу).

Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Відповідно до ч. 5 ст. 68 КК України при призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_12 , ставлення до вчиненого та наслідків дій винної, яка свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнала повністю.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цих статей, а за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі в межах санкцій частин цих статей, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати ОСОБА_1 при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд крім даних про особу винуватої та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, враховує число кримінальних правопорушень, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.

Отже, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_12 , ставлення до вчиненого та наслідків дій винної, яка свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнала повністю.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цих статей, а за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі в межах санкцій частин цих статей, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати ОСОБА_5 при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд крім даних про особу винуватої та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, враховує число кримінальних правопорушень, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.

Отже, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до статей 124, 126 КПК України, суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , у зв`язку з цим до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо них.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 11 грудня 2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 27 грудня 2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.

Стягнути в рівних частинах з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення: в Харківському НДЕКЦ МВС України експертиз № 10/1/126СЕ-20 від 28.01.2020 у розмірі 2 355,15 грн та № 2/1150СЕ-19 від 21.11.2019 у розмірі 1 256,08 грн; в Харківському НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса експертизи № 28686 від 26.12.2019 у розмірі 1 570,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є. А. Болибок