Рішення № 94645214, 03.02.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/581/19

номер провадження 2/546/33/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого – судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., представниці позивача Панченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманське» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельні ділянки, -

встановив:

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що у його власності перебуває дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5324281600:00:014:0061 та 5324281600:00:014:0066 площею 7,0154 га та 7,02 га відповідно. Згідно Указу Президента України позивач ОСОБА_1 28.01.2015 року призваний з Збройні Cили України. Протягом періодів з 15.03.2015 року по 17.08.2015 року та з 02.09.2015 року по 28.02.2016 року безпосередньо брав участь в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Після повернення у 2018 році із зони проведення АТО позивач дізнався, що його мати без його відому та без належним чином оформленої довіреності 31.07.2015 року уклала від його імені з ТОВ «Лиманське» договори оренди земельних ділянок строком на десять років, підписавшись за позивача. За користування відповідачем земельними ділянками ОСОБА_1 жодного разу не отримував оренду плату. Коли позивач довідався, що землі знаходяться в оренді ТОВ «Лиманське», він звернувся до відповідача з проханням надати йому по одному з примірників кожного договору на земельні ділянки, на що отримав відмову. У зв`язку із зазначеними вище обставинами ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить визнати договори оренди земельних ділянок недійсними, скасувати їх державну реєстрацію та зобов`язати відповідача повернути вказані земельні ділянки позивачу. Вважає, що в даному випадку позивачем не пропущено строк позовної давності, з огляду на правову позицію Верховного Суду України під час розгляду справи №6-48цс15. Крім цього, просить вирішити питання розподілу судових витрат.

04 червня 2019 року ухвалою попереднього складу суду у справі відкрите загальне позовне провадження, надано відповідачу, з дня вручення даної ухвали, п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву та зобов`язано відповідача надати оригінали договорів спірних земельних ділянок. 21 червня 2019 року відповідач отримав копію ухвали від 04.06.2019 року та копії позовної заяви з додатками до неї.

01 липня 2019 року відповідачем на виконання ухвали суду надано витребувані оригінали договорів оренди земельних ділянок.

22 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив представниці відповідача ОСОБА_2 з доданими до нього доказами. Даний відзив подано з порушенням вимог, зазначених в ч. 7 ст. 178 ЦПК України, та порушенням строку, встановленому ухвалою суду від 04.06.2019 року, причини пропуску строку стороною відповідача суду не повідомлено. Копію ухвали суду про відповідач ТОВ «Лиманське» отримало 13.06.2019. Однак, враховуючи, що розгляд справи було розпочато новим складом суду з підготовчого судового засідання, суд враховує всі подані раніше сторонами докази, які містяться в матеріалах справи. У відзиві на позов представниця відповідача ОСОБА_2 зазначає, що позивач ОСОБА_1 з власного волевиявлення передав ТОВ «Лиманське» копії документів на власні земельні ділянки для складання проектів договорів оренди. В свою чергу ТОВ «Лиманське» підготувало проекти договорів оренди та надало для ознайомлення та підписання позивачу. Товариству для державної реєстрації було передано підписані договори, йому не було відомо щодо неналежності підпису ОСОБА_1 чи щодо його перебування у зоні АТО. У позовній заяві зазначено недостовірні відомості про те, що позивачу не було відомо про укладений договір оренди земельних ділянок. На підтвердження прийняття умов договору оренди землі позивач в рахунок орендної плати за земельний пай отримував пшеницю, відходи гречки, кукурудзу. Про отримання позивач розписувався власноручно. Позивач особисто зустрічав працівників – трактористів та вказував, де саме потрібно зробити обробіток, засів земельної ділянки. Крім цього зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі (трирічний строк позовної давності), відсутні докази про поважність причин пропущення позовної давності позивачем, тому суд має підстави для відмови у задоволенні позову (т.1, а.с.124-129, 130-166).

14 січня 2019 року представницею позивача ОСОБА_3 подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач жодного разу не отримував орендної плати від ТОВ «Лиманське» за користування земельними ділянками, актів про отримання від відповідача сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати ОСОБА_1 не підписував. З наданих відповідачем накладених, відомостей на видауч с/г продукції, дорожніх листів трактористів та відомостей на обробіток присадибних ділянок взагалі не вбачається, що вони свідчать про виплату орендної плати згідно умов договорів оренди земельних ділянок від 31 липня 2015 року, які є предметом оскарження (т.1, 176-181).

Ухвалою судді ОСОБА_4 від 10.08.2020 року справу прийнято до свого провадження, призначене підготовче засідання на 13 год. 00 хв. 09.09.2020 року та надано відповідачу, з дня вручення даної ухвали, п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву. Вищезазначену ухвалу представник відповідача отримав 19.08.2020 року та 20.08.2020 року отримав відповідач.

09 вересня 2020 року до суду надійшов відзив представниці відповідача ОСОБА_2 з доданими до нього доказами, в якому, крім, доводів викладених у відзиві від 22.10.2019 представниця відповідача звертала увагу на постанову Верховного Суду у справі №387/970/17 від 19.08.2020 та постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 14.06.2020, відповідно до яких позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності. Позивачу було відомо про укладення договорів оренди земельних ділянок у 2015 році, оскільки саме з такою метою було надано копії державних актів, виданих на його ім`я, паспортні дані, ідентифікаційним номер, без чого неможливо укласти договір оренди, і ці дані внесені в оспорювані договори оренди від 31.07.2015. Також у період з 2015 по 2019 роки він отримував від ТОВ «Лиманське» орендну плату, передбачену у вказаних договорах оренди, та матеріальну допомогу. При цьому, ставлячи свій підпис у відомостях, він не міг не розуміти такої назви відомості, як «відомість виплати орендної плати за земельні паї», що такі грошові кошти він отримує саме за здані ним в оренду земельні ділянки. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише в травні 2019 року, клопотання про поновлення пропущеного строку він не заявив А тому просила в задоволенні позову відмовити (т.2, а.с. 1-6).

Ухвалою суду від 09.09.2020 року дану справу призначено до судового розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 05.11.2020 року. Зокрема, зазначеною ухвалою суду здійснено виклик свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

09 вересня 2020 року представницею позивача подано письмові пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України, в яких зазначено, що: в матеріалах справи є належні та допустимі докази того, що оспорювані договори оренди землі ОСОБА_1 не підписував; строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню; використання земельної ділянки відповідачем не повинно бути безоплатним. Крім цього зазначено, що відзив подано з порушенням вимог, зазначених в ч. 7 ст. 178 ЦПК України.

Розгляд справи, призначений на 10 год 00 хв. 05.11.2020 року, відкладено на 13 год. 40 хв. 18.12.2020 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по справі № 546/710/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Також, повторно здійснено виклик свідків згідно ухвали від 10.08.2020 року.

Судове засідання, яке призначене на 18.12.2020 було відкладено за клопотанням представниці відповідача ОСОБА_2 в зв`язку поганим самопочуттям, підтвердження буде надано до наступного судового засідання (т.2, а.с.51).

В судове засідання 02.02.2021 представниця відповідача ОСОБА_2 не з`явилася, до суду надіслала заяву про перенесення судового засідання на іншу дату в зв`язку із зайнятістю у справі №545/3526/20 у Полтавському районному суді та у справі №531/522/19 в Полтавському апеляційному суді (т.2, а.с.61,62). До заяви надала копію судової повістки та роздруківку із сайту «Судова влада України». Однак підтвердження щодо поважності неявки в судове засідання 18.12.2020 суду надано не було.

В судове засідання 02.02.2021 свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з`явилися, судові повістки для передання свідкам були вручені представниці позивача (а.с.58-60). В матеріалах справи містяться медичні документи щодо перебування свідка ОСОБА_5 на обліку в КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер» (т.2, а.с.39-40). Представник позивача ОСОБА_3 повідомила, що в зв`язку з станом здоров`я в судові засідання ОСОБА_5 з`являтися не може. Причини неявки свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання суду не відомі.

Суд, заслухавши думку представниці позивача ОСОБА_3 щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідача та свідків, про виклик яких заявляла клопотання представниця відповідача, яка зазначила, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, вважає, що є передбачені законом підстави для відмови в задоволенні заяви представниці відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи з огляду на положення статті 223 ЦПК України та враховуючи принцип розумності строків розгляду справи (позовна заява надійшла до суду 31.05.2019). Суд враховує позицію відповідача, висвітлену у відзивах на позов, які долучені до матеріалів справи. Свідки

В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представницю позивача, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Лиманське» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельні ділянки підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,0154 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0061, та земельної ділянки площею 7,02 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0062, які розташовані на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку (т.1, а.с. 31, 32-33, 36-37, 38).

01 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лиманське», в особі ОСОБА_10 , було укладено строком на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 7,02 га (т.1, а.с. 34).

Згідно Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 ОСОБА_1 28.01.2015 року призваний Решетилівсько-Великобагачанським об`єднаним районним військовим комісаріатом у Збройні сили України, що підтверджується довідкою № 971, виданою 25.02.2015 року Решетилівсько-Великобагачанським об`єднаним військовим комісаріатом (т.1, а.с. 29).

Відповідно до довідки № 2737/167 від 31.03.2016 року, виданої за підписом першого заступника командира військової частини польова пошта В2731 Драпатого М.В., в періоди з 15.03.2015 року по 17.08.2015 року та з 02.09.2015 року по 28.02.2016 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 30).

Згідно договору оренди землі від 31.07.2015 року, між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Лиманське» (орендар) строком на 10 років укладено договір про оренду земельної ділянки площею 7,0154 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0061. У графах «Підпис» містяться підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 та від імені орендаря - ТОВ «Лиманське» ОСОБА_10 (а.с. 116-118).

Також, відповідно до договору оренди землі від 31.07.2015 року, між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Лиманське» (орендар) строком на 10 років укладено договір про оренду земельної ділянки площею 7,02 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0062. У графах «Підпис» містяться підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 та від імені орендаря - ТОВ «Лиманське» ОСОБА_10 (а.с. 119-121).

Зі змісту обґрунтувань позовної заяви ОСОБА_1 та письмових пояснень його представниці ОСОБА_11 вбачається, що позивач не підписував вищевказані договори оренди землі від 31.07.2015 року і повноважень щодо підписання таких договорів своїй матері ОСОБА_5 не надавав. Також вказував, що він дізнався про наявність укладених між ним та відповідачем письмових договорів оренди належних йому земельних ділянок тільки в 2018 році коли повернувся з АТО.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

03 жовтня 2019 року представницею позивача в порядку ст. 106 ЦПК України подано до суду висновок експерта № 1359-1360, складений 26.09.2019 року за результатами судово-почеркознавчої експертизи. Згідно зазначеного висновку експерта підпис у графі «Орендодавець____» договору оренди земельної ділянки № 5324281600:00:014:0061 від 31.07.2015 року, за яким орендодавцем є ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Аналогічний висновок зроблений експертом і щодо договору оренди земельної ділянки № 5324281600:00:014:0062 від 31.07.2015 року, за яким орендодавцем є ОСОБА_1 (а.с. 90-101).

На адвокатський запит представниці позивача ОСОБА_3 № 01-09/07/19 від 09.07.2019 року надано відповідь вих. № 02-24/231 від 19.08.2019 року за підписом сільського голови Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області ОСОБА_12 , в якій зазначено, що довіреності від імені ОСОБА_1 в періоди з 15.03.2015 року по 17.08.2015 року та з 02.09.2015 року по 28.02.2016 року секретарем Лиманської Першої сільської ради не посвідчувалися (а.с. 102-103, 104).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.2,3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Положення абзацу другого частини першої цієї статті визначають істотні умови договору.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». При цьому, саме Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин – це юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України). Договір оренди землі як вид правочину відновиться до двосторонніх правочинів.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

В той же час судом було встановлено, що ОСОБА_1 договори оренди землі від 31.07.2015 р. не підписувала. Доказів на підтвердження повноважень особи, яка вчинила дані правочини, суду не надано.

Доводи представниці відповідача, викладені у відзиві, про те, що позивач безпосередньо отримував орендну плату з 2015 по 2019 роки не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на визначених у договорі істотних умовах, зокрема, щодо строку його дії, оскільки такий договір позивач своїм підписом не скріплював, а усна форма договору оренди землі законодавством не передбачена.

Позивач ОСОБА_1 в позові просив визнати недійсним договори оренди землі від 31.07.2015 року.

Оскільки судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 спірний договір оренди землі не підписувала, цей договір не може вважатися укладеним.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/204716-ц.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання недійсними договорів оренди землі від 31.07.2015 року, задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено дві вимоги про скасування державної реєстрації спірних договорів оренди землі, у зв`язку з чим суд щодо вказаних позовних вимог зазначає наступне.

Судом встановлено, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 7,0154 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0061, за ТОВ «Лиманське» здійснена 02.03.2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 167646848 та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 31, 32-33).

Також, відповідно до інформаційної довідки № 167650448 та інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку площею 7,02 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0062 державна реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ «Лиманське» здійснена 20.11.2018 року (а.с. 36-37, 38).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Власником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281600:00:014:0061 та 5324281600:00:014:0062 на час подання позову є позивач ОСОБА_1 .

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч .1 ст. 317 ЦК України).

Реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельними ділянками з кадастровими номерами 5324281600:00:014:0061 та 5324281600:00:014:0062, які знаходяться на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Отже, реєстрація прав оренди за ТОВ «Лиманське» на вищевказані земельні ділянки, коли договори оренди ОСОБА_1 фактично не підписував, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Даний висновок суду базується на висновках Верховного Суду, висловлених у постанові від 05.08.2020 р. по справі №125/702/17.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договорів оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281600:00:014:0061 та 5324281600:00:014:0062, які знаходяться на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області та належать ОСОБА_1 , тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Також, позивач просить зобов`язати відповідача повернути йому спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим суд щодо зазначених позовних вимог зазначає наступне.

Судом встановлено, що спірні договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5324281600:00:014:0061 та 5324281600:00:014:0062, між сторонами укладеними не були, а державна реєстрація прав оренди зазначених земельних ділянок за ТОВ «Лиманське» підлягає скасуванню.

У постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі № 358/815/17 зазначено, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним чином йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.

Отже, враховуючи висновок Верховного Суду, з огляду на те, що договори оренди землі між сторонами укладеними не були, а державна реєстрація прав оренди спірних земельних ділянок за відповідачем підлягає скасуванню, суд приходить до висновку, що позовна заява в частині зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 земельні ділянки підлягає задоволенню.

Представницею позивача ОСОБА_2 у відзиві було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Враховуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема щодо повернення земельних ділянок власнику, його позов є негаторним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц зробила висновок про те, що особа яка є власником нерухомого майна, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Такий же висновок суду міститься у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі № 358/815/17.

З огляду на це, в даній категорії справ наслідки спливу позовної даності не застосовуються.

Щодо розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , а тому, на підставі п. 15 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору (а.с. 28).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Поряд з цим, згідно частини 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог щодо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, позивачем при зверненні до суду у травні 2019 року заявлено чотири вимог немайнового характеру: дві про визнання договорів оренди землі недійсними, дві про скасування державної реєстрації, які є похідними та окремо судовий збором не оплачуються, та дві про зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 спірні земельні ділянки.

У пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 13 від 17.10.2014 року зазначено, якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Частиною 1 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подачу до суду фізичною особою позову немайнового характеру сплачується судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2019 року, становив 1921,00 грн.

Отже за подачу фізичною особою заяви до суду у 2019 році позову немайнового характеру потрібно сплатити 768,40 грн (1921 грн*0,4 = 768,40 грн).

Тобто, за подачу даного позову до суду, з врахуванням кількості вимог немайнового характеру, у 2019 році необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3073 (три тисячі сімдесят три) грн 60 коп.

В пункті 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами) зазначено про те, що якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Враховуючи вищевикладене, положення ч.1 ст.131, ч.1 ст.141 ЦПК України та те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , з відповідача на користь держави слід стягнути 1536,80 грн (половину від суми збору, який повинен бути сплачений).

Положеннями ст.139 ЦПК України визначаються витрати, пов`язані, зокрема, з проведенням експертиз. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 6 статті 139 ЦПК України). Відповідно до частини 7 цієї статті, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення сторони позивача проводилась судова почеркознавча експертиза експертами Полтавського відділення Харківського Науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл.професора М.С.Бокаріуса (т.1, а.с.90-96).

Відповідно з Акту здачі-приймання висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1359-1360 по цивільній справі №546/581/19 та Акту попереднього розрахунку вартості вищевказаного експертного висновку, за проведення даної експертизи сплачено 8854,80 грн; в даному акті зазначається, що даній експертизі встановлена категорія складності – складна, період проведення експертних робіт з 30.07.2019 року по 26.09.2020 року, для проведення даної експертизи затрачено 47 години (т.1, а.с.а.с.100, 101).

ОСОБА_1 було сплачено вартість проведення вказаної експертизи, що підтверджується квитанцією №29454 від 02.08.2019 р. та повідомленням про сплату вказаної суми (т.1, а.с.а.с.97,98)

Враховуючи вищевикладене, положення про співмірність зі складністю відповідної виконаної експертом роботи, з урахуванням обсягу цієї роботи та затраченим часом для проведення вищевказаної експертизи у справі, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення і ним було сплачено за проведення вищевказаної експертизи кошти в сумі 8854,80 грн, витрати, пов`язані із залученням експерта підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Лиманське» в сумі 4427,40 грн на користь позивача ОСОБА_1 (8854,80 / 2).

На підставі викладеного та, керуючись, ст. 11, 203, 237, 244, 245, 256, 257, 261, 267, 317, 391, 626, 627, 638, 792 ЦК України, ст. 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі», ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 11, 12, 13, 41,76-80, 81, 83, 197, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманське» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування записів про державну реєстрацію задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 31 липня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманське» щодо земельної ділянки площею 7,0154 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0061, яка знаходиться на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, здійснену 02.03.2016 року, номер запису про інше речове право 13607149, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 28641492 від 09.03.2016 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманське» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,0154 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0061, яка знаходиться на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 31 липня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманське» щодо земельної ділянки площею 7,02 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0062, яка знаходиться на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, здійснену 20.11.2018 року, номер запису про інше речове право 29136885, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 44280464 від 27.11.2018 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманське» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,02 га, кадастровий номер 5324281600:00:014:0062, яка знаходиться на території Лиманської Першої сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманське» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді витрат, пов`язаних з проведенням у справі судово-почеркознавчої експертизи №1359-1360 від 30.07.2019 року, в розмірі 4427,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиманське» на користь держави судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок витрати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 , , проживає за адресою: с. Лиман Перший Решетилівського району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Представниця позивача – ОСОБА_3 , робоча адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиманське», юридична адреса: с. Лиман Перший Решетилівського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 32323794.

Представниця відповідача – Кумечко Марина Сергіївна, робоча адреса: м. Полтава, вул. Матросова, б. 4, оф. 2.

Повний текст рішення складений 04 лютого 2021 року.

Суддя Ю.В. Зіненко