Рішення № 94642612, 24.12.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/314/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури, вул. 22 Січня, 14, м. Теребовля, Тернопільська область, в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП", вул. Космічна, 21 оф. 1002, м. Харків

до відповідача 2 Відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації , майдан. Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область

про визнання недійсними додаткових угод №1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019, №3 від 27.02.2019 до договору постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019 та стягнення коштів у розмірі 1 029 092,95 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача/прокуратури: Вигонна І.В.- прокурор прокуратури Тернопільської області (довіреність №15-30вих20 від 18.09.2020);

Стефанів І.І. – начальник відділу правової роботи (наказ №46-о від 16.02.2017);

від відповідача 1: Макаров С.О. - адвокат (ордер серії СВ №1000103 від 07.06.2019), брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

від відповідача 2: не з`явився.

Судові процедури.

Судом, учасникам судового процесу, роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та до відповідача 2 Відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод №1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019, №3 від 27.02.2019 до договору постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019 та стягнення коштів у розмірі 1 029 092,95 грн.

Відкриття провадження у справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020, для розгляду справи №921/314/20 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 27.05.2020 відкрито провадження у справі №921/314/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.06.2020.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 23.06.2020.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольними ухвалами від 23.06.2020, від 07.07.2020, від 04.08.2020 від 22.09.2020 та від 06.10.2020 підготовчі засідання відкладались відповідно на 07.07.2020, на 04.08.2020, на 22.09.2020 , на 06.10.2020 та на 20.10.2020 з підстав, викладених в них.

Згідно статті 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 22.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/314/20 на 30 днів.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/314/20 до судового розгляду по суті на 05.11.2020.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні – 02.12.2020 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2020 судове засідання по розгляду спору по суті відкладалося на 16.11.2020 з підстав, викладеній в ній.

Ухвалою суду від 19.11.2020 судовий розгляд справи по суті призначено на 02.12.2020.

Протокольними ухвалами суду від 02.12.2020 та від 17.12.2020 судові засідання по розгляду спору по суті відкладалися відповідно на 17.12.2020 та на 24.12.2020 з підстав, викладених в них.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника прокуратури та позивача, його вступне та заключне слово та заперечення на позов представника відповідача 1, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 24.12.2020, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 до 03.04.2020, який продовжено до 31.12.2020 (востаннє).

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У подальшому, на підставі Закону України №731-IХ від 18.06.2020, п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З врахуванням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строк розгляду даної справи судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому, суд, враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає що є усі підстави завершити розгляд у справі № 921/314/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь – яких прав жодного із учасників у справі.

Інші процесуальні дії.

07.07.2020 представником відповідача 1 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову неналежною особою з підстав, викладених в ньому (вх.№4325 (підписано ЕЦП)); клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову в інтересах неналежного позивача з підстав, викладених в ньому ( вх.№4324 (підписано ЕЦП)); клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову органом, який немає процесуальної діяльності з підстав, викладених в ньому (вх.№4322 (підписано ЕЦП)).

21.09.2020 представником відповідача 1 повторно надіслано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову неналежною особою з підстав, викладених в ньому (вх.№6457 (підписано ЕЦП)); клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову в інтересах неналежного позивача з підстав, викладених в ньому ( вх.№6459 (підписано ЕЦП)); клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову органом, який немає процесуальної діяльності з підстав, викладених в ньому (вх.№6460 (підписано ЕЦП)).

02.10.2020 Тернопільською обласною прокуратурою подано заперечення на клопотання відповідача 1 – ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову в інтересах неналежного позивача з підстав, викладених в запереченнях (вх.№6866) та заперечення на клопотання відповідача 1 – ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову органом, який немає процесуальної діяльності з підстав, викладених в запереченнях (вх.№6867).

Розглянувши подані клопотання, судом встановлено наступне:

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. ч. 1-3 стаття 4 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (близькі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, у пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (близький за змістом правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, у пункті 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1, якою передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч. 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Отже, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Необхідність звернення прокурора з даним позовом обґрунтована тим, що Відділ освіти Бучацької районної державної адміністрації шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів. Укладені додаткові угоди призвели до протиправного фінансування видатків державного бюджету на суму 1 029 092,95 грн, унеможливлюють раціональне та ефективне використання державних коштів та порушують фінансово економічні основи держави і можуть спричинити істотну шкоду її інтересам.

Значимість порушення інтересів держави обґрунтована тим, що закуплений за оспорюваними правочинами природний газ постачався для закладів загально середньої освіти. Статтями 24, 51, 92 Конституції України встановлено, що державою забезпечується підтримка та охорона дитинства. Статтею 3 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної ради України №789ХІІ (78912) від 27.09.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та № 3 від27.02.2019 до Договору №19-456 від 04.02.2019 про постачання природного газу та стягнення 1029092,95 грн. Підставою позову визначено укладення вказаних правочинів всупереч п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", приписів ст. ст. 215, 216, 1212 ЦК України та ст. 208 ГК України.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладенні договору про закупівлю та його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Пп. 3, 4, 9 п. 4 зазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління, зокрема в Тернопільській області. Управління здійснює свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Тернопільської області.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор вказує на бездіяльність Західного офісу Держаудитслужби.

В обґрунтування даних тверджень посилається на те, що спеціаліста управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області було залучено до перевірки законності укладення Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019 та додаткових угод № 1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та №3 від 27.02.2019 до нього.

Відповідно до довідки управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 25.10.2019 встановлено, що вказані вище додаткові угоди на збільшення ціни за одиницю товару укладено в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зауважує, що управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, як органу фінансового контролю на території Тернопільської області, з 25.10.2019 було відомо про порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладенні оспорюваних правочинів, однак жодних заходів з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель уповноваженим органом не вжито.

Зважаючи на встановлені уповноваженим органом 25.10.2019 порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні між відповідачем 1 та відповідачем 2 додаткових угод № 1 від13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та № 3 від 27.02.2019 до Договору про постачання природного газу, Теребовлянська місцева прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зверталась до Західного офісу Держаудитслужби із листом за №2239вих-20 від 09.04.2020 .

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, надаючи відповідь прокурору на його звернення, повідомив про те, що за результатами участі у перевірці, працівником Управління відповідно до абз. 6 п. 3.1 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, складено довідку від 25.10.2019, однак заходи для усунення описаних у даній довідці порушень Західним офісом Держаудитслужби не вживались.

Окрім того, прокурор зазначає, що інформація щодо оспорюваних правочинів у даній справі була загальнодоступною, документи щодо оспорюваних договорів оприлюднені в системі Прозорро та перебували у вільному інформаційному доступі.

Наведені вище обставини, на думку суду, свідчать про те, що позивач, маючи відповідні повноваження, не був позбавлений можливості вчинити певні дії з метою виявлення можливого порушення та вжиття необхідних заходів на усунення такого; володіючи інформацією та усвідомлюючи можливе порушення як інтересів держави, так і суспільного інтересу в сфері публічних закупівель, уповноважений суб`єкт владних повноважень не вчинив жодних дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту, що в призмі приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби.

Також, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що перед зверненням до суду з даним позовом прокурор фактично надав можливість уповноваженому органу відреагувати на встановлене ним у довідці від 25.10.2019 порушення інтересів держави, однак останній лише підтвердив факт складання довідки та не звернення до суду за захистом порушеного права. При цьому свою позицію щодо порушення інтересів держави уповноважений орган жодним чином не висловив, про наміри самостійно вжити необхідних заходів не повідомив, аргументованого повідомлення про відсутність порушення не надав, як і не спростував твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що прокурор аргументовано навів доводи щодо бездіяльності відповідного компетентного органу (Західного офісу Держаудистлужби), який знав про можливе порушення інтересів держави, але до суду з відповідним позовом не звернувся.

Отже, на виконання ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Західним офісом Держаудитслужби, який не вжив заходів до оспорювання додаткових угод у судовому порядку, про що було повідомлено прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що порушення процедури державних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливило раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом). Західний офіс Держаудитслужби, надаючи відповідь прокурору на його звернення, вказав що дослідження виявлених прокурором порушень не входить до його компетенції, про намір самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявив, водночас не спростував й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Зважаючи на наведене вище, твердження представника відповідача 1 про те, що прокурором даний позов заявлений безпідставно, оскільки Західний офіс Держаудитслужби не позбавлений права на звернення із таким, суд вважає помилковими та, відповідно, в задоволенні клопотань про залишення позову без розгляду відмовляє.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді встановлено в статті 24 Закону України "Про прокуратуру", зокремо вказано, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Отже, заявлений позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури як органу держави, а отже може бути підписаний заступником керівника прокуратури.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставним обґрунтування клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду та, відповідно, в задоволенні останню слід відмовити.

Ухвалою суду від 31.07.2020, на підставі статті 197 ГПК України, задоволено клопотання представника відповідача 1 - ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" про проведення судового засідання у справі №921/314/20 в режимі відеоконференції, яку доручено проводити Господарському суду Луганської області .

Ухвалою суду від 23.09.2020, на підставі статті 197 ГПК України, задоволено клопотання представника відповідача 1 - ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП"– Макарова С.О. про участь у всіх судових засіданнях у справі №921/314/20 в режимі відеоконференції, яку доручено проводити Господарському суду Харківської області.

Ухвалою суду від 09.10.2020, на підставі статті 197 ГПК України, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 1 - ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП"– Макарова С.О. про проведення судового засідання у справі №921/314/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами суду від 06.11.2020, від 11.12.2020, від 21.12.2020 на підставі статті 197 ГПК України, задоволено клопотання представника відповідача 1 - ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП"– Макарова С.О. про проведення судового засідання у справі №921/314/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" внаслідок укладення неправомірних додаткових угод №1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019, №3 від 27.02.2019 до договору постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019 надмірно сплачено грошові кошти в сумі 1 029 092,95 грн.

Прокурор позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та наданих суду заявах по суті справи. Вказує, що за результатами процедури закупівлі між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП", як постачальником, та Відділом освіти Бучацької РДА, як споживачем, укладено договір постачання природного газу від 04.02.2019 № 19-456. Надалі до вказаного договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод. Вважає, що укладені додаткові угоди порушують приписи Закону України "Про публічні закупівлі", а тому просить визнати їх недійсними. Зазначає, що оспорюваними додатковими угодами необґрунтовано змінено ціну за одиницю товару в бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено граничні допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Крім того, просить стягнути надміру сплачені бюджетні кошти в розмірі 1 029092,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст.ст. 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст. 203, 215, 216, 1212 ЦК України, ст.208 ГК України.

Просить суд позов задоволити.

Правова позиція позивача.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Зазначає, що порушення відповідачами вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні оспорюваних додаткових угод до Договору про постачання природного газу №19-546 від 04.02.2019 досліджено спеціалістом Управління. Приписами чинного законодавства передбачена можливість підняття ціни лише за наявності відповідного документального підтвердження її коливання. Вважає, що експертні висновки, які стали підставою для укладення оспорюваних правочинів, не відображають обставин коливання цін. Більше того, аналіз вказаних документів свідчить лише про зміну ціни на газ в сторону її зменшення.

Просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача 1 ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП".

Представник відповідача 1 в судовому засіданні щодо позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №5013 від 31.07.2020) та письмових поясненнях (вх.№6968 від 06.10.2020), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, стверджує, що зміна істотних умов договору дотримана, коливання цін доведено відповідними довідками. Вважає, що довідка Держаудитслужби не є достовірним доказом, який підтверджує коливання цін на ринку. Результати моніторингу не враховують реальні закупівельні ціни. У довідці, яка складена спеціалістом Держаудитслужби не обраховано розмір завданої державі шкоди.

Вказує, що спірні додаткові угоди укладені на підставі документально підтвердженого факту коливання ціни на ринку природного газу. Докази, які надані прокурором, не спростовують такого коливання. Ціна НАК "Нафтогаз України" не застосовується до відповідачів, оскільки останні не належать до переліку суб`єктів, для яких визначено таку ціну на газ.

При підписанні додаткових угод вказані умови були дотримані. Вважає, що сторони дотрималися приписів п. 2 ч. 4 " при укладенні оспорюваних додаткових угод.

На підставі наданих постачальником документів сторони мали можливість простежити зміну ціни на природний газ з періоду укладення договору до моменту ініціювання та укладення відповідних додаткових угод. Прокурор не надав доказів, які б підтверджували відсутність коливання ціни на ринку природного газу.

Вважає, що у випадку визнання недійсними додаткових угод неможливим є стягнення спірних коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки застосуванню підлягає ст. 216 ЦК України.

Також, вказує на те, що прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди до договору, посилаючись на порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" під час їх укладення. Разом з цим, відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. Як визначено у постанові Верховного суду від 09.07.2019 у справі № 910/17258/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсними спірних додаткових угод задоволенню не підлягають.

Зазначає, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі N 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі N6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц.

Визнаючи недійсними спірні додаткові угоди та вказуючи на безпідставність перерахування коштів, господарськими судами не було належним чином досліджено чи можливо при визнанні їх недійсними стягувати спірні кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, яка застосовується у випадку відсутності спеціальної норми, якою у цьому випадку є ст. 216 ЦК України.

Отже, без належного дослідження і встановлення належного суб`єкта, який уповноважений звертатись з цим позовом, і причин неможливості подання цього позову таким суб`єктом, підстав для стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, за наявності спеціальної норми - ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі", а також чинного договору на закупівлю товарів, не можна прийняти законне і обґрунтоване рішення в силу ст. 236 ГПК України (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/894/18).

Просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечення відповідача 2 - Відділ освіти Бучацької районної державної адміністрації.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з"явився. Однак 06.07.2020 Відділом освіти Бучацької РДА надіслано до суду заяву (письмові пояснення щодо позову). Також, в даній заяві просить розглянути справу №921/314/20 без участі представника відповідача 2, за наявними в матеріалах справи документами (вх. № 4293).

Відповідь на відзив.

21.09.2020 заступником керівника Теребовлянської місцевої прокуратури -О.Волошин надіслано суду відповідь на відзив ( вх. № 6445) та 22.09.2020 заперечення на клопотання відповідача 1 – ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пред`явленням позову в інтересах неналежного позивача з підстав, викладених в запереченнях (вх.№6520).

Вважає, що надані постачальником докази не підтверджують коливання ціни на газ, а визначають ціну на газ конкретно на кожну окрему дату. При цьому такі датовані до моменту підписання сторонами договору на закупівлю природного газу, отже постачальник володів відповідною інформацію на моменту підписання основного договору. Вважає, що наданими прокурором доказами підтверджується коливання ціни на газ, проте в сторону зменшення, що виключає можливість збільшення такої ціни у договорах закупівлі природного газу за бюджетні кошти.

Вказує, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Набуте стороною майно (грошові кошти) за правочином, який в подальшому було визнано недійсним, є безпідставно отриманим та підлягає поверненню іншій стороні на підставі п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

07.08.2020 представником Західного офісу Держаудитслужби подано до суду відповідь на відзив (вх. № 5284).

Щодо звернення прокурора.

Правомірність звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби України встановлена судом, зокрема, в задоволенні клопотань відповідача 1 про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено.

Фактичні обставини, встановлені судом.

08.10.2018 на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" Відділом освіти Бучацької районної державної адміністрації оприлюднено оголошення № UA-2018-10-24-000436-а про проведення відкритих торгів щодо закупівлі природного газу для потреб закладів освіти Бучацького району обсягом 800 000 куб.м, з терміном постачання до 31.12.2019 та очікуваною вартістю 11 150 000,00 гривень.

У відкритих торгах взяли участь 8 юридичних осіб: ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" з остаточною пропозицією 6 996 000,00 грн (первинна пропозиція 7 833 600,00 грн); TOB "Газінвест-трейдінг" з остаточною пропозицією 7 000 000,00 грн (первинна пропозиція 7 872 000,00 грн); ТОВ "Тернопільоблгаз" з остаточною пропозицією 7 488 000,00 грн (первинна пропозиція 8 160 000,00 грн); ТОВ "Ас" з остаточною пропозицією 7 536 000,00 грн (первинна пропозиція 9 240 000,00 грн); ТОВ "Кастум" з остаточною пропозицією 7 744 000,00 грн (первинна пропозиція 7 984 000,00 грн); ТОВ "Газпромпостач" з остаточною пропозицією 8 112 000,00 грн (первинна пропозиція 9 360 000,00 грн); ТОВ "Укр Газ Ресурс" з остаточною пропозицією 8 480 000,00 грн (первинна пропозиція 8 480 000,00 грн) та ТОВ "Вікторіос Компані" з остаточною пропозицією 8 640 000,00 грн (первинна пропозиція 8 640 000,00 грн).

Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі від 06.02.2019 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" з ціновою пропозицією 6 996 000,00 грн з ПДВ.

За результатами проведеної закупівлі, 04.02.2019 між Відділом освіти Бучацької районної державної адміністрації, як Споживачем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП", як Постачальником, з іншої сторони, укладено Договір №19 456 про закупівлю та постачання природного газу, за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Споживача у 2019 році природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1 Договору).

Річний плановий обсяг постачання газу до 800 000 куб.м.

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що ціна газу становить 8745 грн 00 коп. за 1 000 куб. м, з ПДВ.

Пунктом 10.8 Договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених Договором та Законом України «Про публічні закупівлі»: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу випадків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращенні якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу валюти, зміни біржових котирувань або показників Plans, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 10.2 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін.

05.01.2019 листом за №896/19 відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору №19-456 на постачання природного газу щодо збільшення ціни на природний газ з 01.02.2019 у зв`язку з підвищенням закупівельних цін на постачання природного газу. Підставою для підняття цін вказало експертний висновок №О-87 від 31.01.2019 Черкаської торгово-промислової палати.

13.02.2019 на засіданні тендерного комітету Відділу освіти Бучацької РДА, за наслідками розгляду проєкту Додаткової угоди №1 до Договору №19-456 від 04.02.2019 , вирішили рекомендувати начальнику Відділу укласти вказану Додаткову угоду, про що оформлено протоколом №80/1.

13.02.2019 між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької РДА укладено Додаткову угоду №1 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, згідно з якою сторони виклали п. 4.2 Договору в наступній редакції: "Ціна газу становить 8012 грн 50 коп. за 1 000 куб.м, з ПДВ".

Пунктом 3 даної Додаткової угоди визначено, що остання набирає чинності з моменту підписання.

12.02.2019 листом за №1032/19 відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору №19-456 на постачання природного газу щодо збільшення ціни на природний газ з 01.02.2019 у зв"язку з підвищенням закупівельних цін на постачання природного газу. Підставою для підняття цін вказало експертний висновок №В-248 від 12.02.2019 Житомирської торгово-промислової палати.

20.02.2019 на засіданні тендерного комітету Відділу освіти Бучацької РДА, за наслідками розгляду проєкту Додаткової угоди №2 до Договору №19-456 від 04.02.2019, вирішили рекомендувати начальнику Відділу укласти вказану Додаткову угоду, про що оформлено протоколом №84/1.

20.02.2019 між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької РДА укладено Додаткову угоду №2 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, згідно з якою сторони виклали п. 4.2 Договору в наступній редакції: "Ціна газу становить 8712 грн 50 коп. за 1 000 куб.м, з ПДВ".

Пунктом 3 даної Додаткової угоди визначено, що остання набирає чинності з моменту підписання.

27.02.2019 на засіданні тендерного комітету Відділу освіти Бучацької РДА, за наслідками розгляду проєкту Додаткової угоди №3 до Договору №19-456 від 04.02.2019 про коливання ціни газу як товару на ринку, вирішили рекомендувати начальнику Відділу укласти вказану Додаткову угоду, про що оформлено протоколом №84/2.

27.02.2019 між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької РДА укладено Додаткову угоду №3 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, згідно з якою сторони виклали п. 4.2 Договору в наступній редакції: "Ціна газу становить 9583 грн 33 коп. за 1 000 куб.м, з ПДВ".

Пунктом 3 даної Додаткової угоди визначено, що остання набирає чинності з моменту підписання.

Додаткові угоди №1, №2 та №3 підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Також, між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької РДА укладено ряд Додаткових угод №4 від 22.05.2019, №4 від 02.08.2019, №5 від 05.08.2019, №6 від 16.08.2019, №7 від 29.11.2019, № 8 від 20.12.2019, №9 від 31.12.2019, №10 від 20.01.2020 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019.

Згідно актів приймання-передачі природного газу, Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" поставлено, а Відділом освіти Бучацької РДА за період з лютого місяця по травень місяць 2019 року прийнято та оплачено природний газ в загальному обсязі 373 537 м.куб. на загальну суму 4 295 674,01 грн.

Даний факт підтверджується висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру за № 6/3-2 складений 13.02.2020.

Як стверджує прокурор, що на підставі звернення Слідчого відділення Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019211170000028 від 04.09.2019, було залучено спеціаліста управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області до перевірки законності укладення Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019 та додаткових угод № 1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та №3 від 27.02.2019 до нього.

Відповідно до довідки управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 25.10.2019 встановлено, що вказані вище додаткові угоди на збільшення ціни за одиницю товару укладено в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Управлінню Західного офісу Держаудитслужби, як органу фінансового контролю на території Тернопільської області, з 25.10.2019 було відомо про порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладенні оспорюваних правочинів, однак жодних заходів з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель уповноваженим органом не вжито.

Зважаючи на встановлені уповноваженим органом 25.10.2019 порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні між відповідачем 1 та відповідачем 2 додаткових угод № 1 від13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та № 3 від 27.02.2019 до Договору про постачання природного газу, Теребовлянська місцева прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зверталась до Західного офісу Держаудитслужби із листом за №2239вих-20 від 09.04.2020 .

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, надаючи відповідь прокурору на його звернення, повідомило про те, що за результатами участі у перевірці, працівником Управління відповідно до абз. 6 п. 3.1 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, складено довідку від 25.10.2019, однак заходи для усунення описаних у даній довідці порушень Західним офісом Держаудитслужби не вживались.

Відповідно до інформації Торгово-промислової палати України №2596/08.1-7.1 від 17.10.2019 встановлено, зокрема, що "на запити суб`єктів господарської діяльності торгово-промислові палати надають цінову фактографію на підставі офіційних відкритих джерел (прейскурантні ціни "Нафтогазу", газопостачальних компаній, біржові котирування тощо) або на підставі офіційних відповідей, отриманих безпосередньо на запити ТПП; ТПП України не вважає за можливе надання інформації фахівцями/експертами торгово-промислових палат щодо середніх ринкових цін (середньої ринкової вартості) газу природного в Україні або зміни (коливання) таких цін; На наш погляд, подібні запити суб`єктів господарювання або державних правоохоронних органів мають бути адресовані державному регулятору, який узагальнює інформацію на основі масиву даних, отриманих від всіх суб`єктів ринку природного газу відповідно до умов ліцензійного провадження та затверджених форм звітності".

Так, на сайті НКРЕКП (http://www.nerc.gov.ua) розміщені результати моніторингу функціонування ринку природного газу за І квартал 2019 року, згідно якого ціни на природний газ для бюджетних установ та організацій на нерегульованому сегменті роздрібного ринку за 1 000 м. куб. газу складали: в січні 2019 року - 10 330,00 грн, в лютому 2019 року - 9616,00 грн, в березні 2019 року - 8870,00 грн, тобто фактично зменшувалися.

Відповідно до інформації Тернопільської торгово-промислової палати №132/01-12 від 03.07.2019, наданої на підставі відкритої інформації інтернет-сайту http://www.naftogaz.com/ ціна на природний газ з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2019 року за 1 тис. куб. м, з 01.01.2019 по 01.02.2019 зменшилася з 10 822,80 грн. до 10 460,40 грн. (-3,35%); з 01.02.2019 до 01.03.2019 зменшилася з 10 460,40 грн. до 8 886,00 грн. (-15,05%); з 01.03.2019 по 01.04.2019 зменшилася з 8 886,00 грн. до 7 188,00 грн. (-19,11%).

Прокурор вважає, що укладені між Відділом освіти Бучацької РДА та ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП " додаткові угоди №1, №2 та №3 суперечать вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки станом на дату їх укладення не підтверджено коливання ціни, що є підставою для збільшення ціни за одиницю товару на 10% без зміни суми договору. Просить останні визнати недійсними та стягнути з ТОВ "Укртранссервіс - Груп" на користь бюджету кошти в сумі 1 029 092,95 грн, які Відділ освіти надмірно сплатив внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Підставою позову визначено укладення додаткових угод № 1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та №3 від 27.02.2019 до Договору №19-456 від 04.02.2019 про постачання природного газу всупереч п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, а також приписами ст. ст. 215, 216, 1212 ЦК України та ст. 208 ГК України.

Оцінивши подані прокурором та позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, заперечення відповідача 1, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору про постачання природного газу, які регулюються нормами Закону України "Про публічні закупівлі", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Норми права, які застосував суд.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як передбачено статтею 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( стаття 712 Цивільного кодексу України).

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на момент звернення прокурора з даним позовом до суду, договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Основними принципами здійснення закупівель є: добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність (стаття 3 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частина 4 статті 36 "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини 1 статі 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини" №3477-iv від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Як слідує із матеріалів справи, 08.10.2018 на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" Відділом освіти Бучацької районної державної адміністрації оприлюднено оголошення № UA-2018-10-24-000436-а про проведення відкритих торгів щодо закупівлі природного газу для потреб закладів освіти Бучацького району обсягом 800 000 куб.м, з терміном постачання до 31.12.2019 та очікуваною вартістю 11 150 000,00 гривень.

Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі від 06.02.2019 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" з ціновою пропозицією 6 996 000,00 грн з ПДВ.

За результатами проведеної закупівлі, 04.02.2019 між Відділом освіти Бучацької районної державної адміністрації, як Споживачем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП", як Постачальником, з іншої сторони, укладено Договір №19 456 про закупівлю та постачання природного газу, за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Споживача у 2019 році природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1 Договору).

Як передбачено статтею 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Договір на постачання природного газу укладений між сторонами за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Основними принципами здійснення закупівель є: добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність (стаття 3 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на момент звернення прокурора з даним позовом до суду, договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як визначено частиною 4 статті 36 "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідно до абз. 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у листі за №3302- 06/34307-06 від 27.10.2016 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснило, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 стаття 216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закону України №132-ІХ від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни, зокрема, до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з того, що предметом розгляду у даній справі є правомірність/неправомірність укладення Додаткових угод № 1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та № 3 від 27.02.2019 до Договору № 19-456 про постачання природного газу від 04.02.2019, укладеного за результатами проведеної процедури закупівлі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що сторонами на момент підписання договору були погоджені усі істотні умови договору, відповідно до вимог, визначених ч. 3 ст. 180 ГК України та Законом України "Про публічні закупівлі", а отже договір є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань згідно з ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України.

Так, подаючи тендерну пропозицію для участі у закупівлі, ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" стало учасником процедури закупівлі, порядок якої регулюється Законом України "Про публічні закупівлі" і зобов`язане здійснювати діяльність в рамках і на умовах, визначених у зазначеному Законі.

Періодом постачання газу у тендерній закупівлі визначено рік. Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", передбачають, що внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим, саме на момент внесення таких змін.

Тобто, наявність такого коливання має бути підтверджена, оскільки в іншому випадку застосування цієї норми є необґрунтованим (контекст статті (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі"), який передбачає наявність умови до її застосування, опосередковано встановлює обов`язок щодо перевірки наявності даної умови).

Документального підтвердження коливання ціни на ринку вимагає як закон (про що вказано в роз`ясненні та випливає зі змісту статті), так і договір. При цьому коливання ціни на ринку повинно відбуватись саме після підписання договору.

Отже, правомірність збільшення ціни за одиницю товару та укладення Додаткових угод щодо збільшення ціни товару має залежати від наявності коливання цін на ринку з часу укладення договору №19-456 від 04.02.2019 до моменту укладення оспорюваних правочинів та за умови документального підтвердження даних обставин.

Оцінивши матеріали справи, суд погоджується з доводами прокурора про те, що подвійне збільшення ціни вартості газу (оспорюваними Додатковими угодами) було необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Так, 05.02.2019 листом за №896/19 відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору №19-456 на постачання природного газу щодо збільшення ціни на природний газ з 01.02.2019 у зв"язку з підвищенням закупівельних цін на постачання природного газу. Підставою для підняття цін вказало експертний висновок №О-87 від 31.01.2019 Черкаської торгово-промислової палати.

13.02.2019 на засіданні тендерного комітету Відділу освіти Бучацької РДА, за наслідками розгляду проєкту Додаткової угоди №1 до Договору №19-456 від 04.02.2019 , вирішили рекомендувати начальнику Відділу укласти вказану Додаткову угоду, про що оформлено протоколом №80/1.

Так, 13.02.2019 між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької РДА укладено Додаткову угоду №1 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, згідно з якою сторони виклали п. 4.2 Договору в наступній редакції: "Ціна газу становить 8012 грн 50 коп. за 1 000 куб.м, з ПДВ".

12.02.2019 листом за №1032/19 відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору №19-456 на постачання природного газу щодо збільшення ціни на природний газ з 01.02.2019 у зв"язку з підвищенням закупівельних цін на постачання природного газу. Підставою для підняття цін вказало експертний висновок №В-248 від 12.02.2019 Житомирської торгово-промислової палати.

20.02.2019 на засіданні тендерного комітету Відділу освіти Бучацької РДА, за наслідками розгляду проєкту Додаткової угоди №2 до Договору №19-456 від 04.02.2019, вирішили рекомендувати начальнику Відділу укласти вказану Додаткову угоду, про що оформлено протоколом №84/1.

А тому, 20.02.2019 між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької РДА укладено Додаткову угоду №2 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, згідно з якою сторони виклали п. 4.2 Договору в наступній редакції: "Ціна газу становить 8712 грн 50 коп. за 1 000 куб.м, з ПДВ".

27.02.2019 на засіданні тендерного комітету Відділу освіти Бучацької РДА, за наслідками розгляду проєкту Додаткової угоди №3 до Договору №19-456 від 04.02.2019 про коливання ціни газу як товару на ринку, вирішили рекомендувати начальнику Відділу укласти вказану Додаткову угоду, про що оформлено протоколом №84/2.

Так, 27.02.2019 між ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької РДА укладено Додаткову угоду №3 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, згідно з якою сторони виклали п. 4.2 Договору в наступній редакції: "Ціна газу становить 9583 грн 33 коп. за 1 000 куб.м, з ПДВ".

Необхідність укладення додаткових угод від 13.02.2019, від 20.02.2019, від 27.02.2019 обґрунтована ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" суттєвим підвищенням закупівельних цін на газ та коливанням ціни газу на ринку. Доказами, якими підтверджено відповідне коливання, є інформація - експертні висновки №О-87 від 31.10.2019 та №В-248 від 12.02.2019 Черкаської та Житомирської торгово-промислової палати.

Згідно експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-87 від 31.01.2019 міститься інформація про вартість природного газу станом на 31.01.2019 та експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати № В-248 від 12.02.2019 міститься інформація про середню ціну на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів (закупівля роздрібна) на території України станом на 12.02.2019, яка складає 11 700 грн за 1000 куб. м з ПДВ.

Отже, суд встановив, що останні містять інформацію лише про ціну товару (природного газу) на певне число. Однак інформації щодо коливання ціни на природний газ експертні висновки ТПП не містять, як того вимагає стаття 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Доведення обставин коливання цін на газ передбачає наявність інформації про зміну такої ціни протягом певного періоду і вимагає вказівки щонайменше двох показників, які порівнюються. Причому ці показники повинні бути придатні для такого порівняння.

ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" не надало будь-яких інших доказів на підтвердження ринкової вартості газу на момент укладення договору та додаткових угод, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни на природний газ. Зокрема, не наведено розрахунок вартості газу станом на попередні календарні дати, у тому числі, на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в сторону збільшення.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що визначені відповідачем 1 експертні висновки не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також прейскурант на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", розміщений на веб-порталі НАК "Нафтогаз України" (http://www.naftogaz.com/www/3/nakweb.nsf/0/486E117B34CF13EEC2257BCE0041B995?OpenDocument), має наступну інформацію:

Промисловим споживачам та іншім суб`єктам господарської діяльності та постачальникам для подальшої реалізації газу установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів встановлені такі ціни на природний газ: з 01 січня 2019 р. - за умови попередньої оплати до періоду (календарний місяць) поставки газу 10822,80 грн за 1000 куб. м; - за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу 11833,20 грн за 1000 куб. м; з 01 лютого 2019 р. - за умови попередньої оплати до періоду (календарний місяць) поставки газу 10460,40 грн за 1000 куб. м; - за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу 11458,80 грн за 1000 куб. м.

Аналіз наведених даних свідчить про те, що за період: з лютого 2019 року відбувалося коливання ціни на природний газ (який постачався НАК "Нафтогаз України") у сторону її зменшення.

Долучені прокурором до матеріалів справи дані з сайту НКРЕКП (http://www.nerc.gov.ua), на якому розміщені результати моніторингу функціонування ринку природного газу свідчать про те, що за І квартал 2019 року ціни на природний газ для бюджетних установ та організацій на нерегульованому сегменті роздрібного ринку за 1 000 м. куб. газу складали: в січні 2019 року - 10 330,00 грн, в лютому 2019 року 9 616,00 грн, в березні 2019 року 8 870,00 грн, тобто фактично зменшувалися.

Згідно з інформацією Тернопільської торгово-промислової палати №132/01-12 від 03.07.2019, наданої на підставі відкритої інформації інтернет-сайту http://www.naftogaz.com/, ціна на природний газ з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2019 року за 1 тис. куб. м зменшувалась, зокрема: з 01.01.2019 по 01.02.2019 зменшилася з 10 822,80 грн до 10 460,40 грн (-3,35%); з 01.02.2019 до 01.03.2019 зменшилася з 10 460,40 грн до 8 886,00 грн. (-15,05%); з 01.03.2019 по 01.04.2019 зменшилася з 8 886,00 грн до 7 188,00 грн. (-19,11%).

Отже, наявні в матеріалах справи документи містять більш вірогідні докази наявності коливання ціни природного газу за період з лютого місяця 2019 року в сторону її зменшення. Докази коливання ціни на природний газ в сторону збільшення у вказаний період, які б могли бути підставою для підвищення ціни на природний газ на момент укладення оспорюваних правочинів та, відповідно, укладення додаткових угод про збільшення ціни товару в матеріалах справи відсутні. Про зменшення ціни на природний газ протягом січня-лютого 2019 року (періоду укладення оспорюваних правочинів) свідчить і співставлення даних, наведених Черкаською та Житомирською торгово-промисловими палатами у експертних висновках, які, зокрема, і були долучені ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" до проектів оспорюваних у даній справі Додаткових угод, як докази зростання ціни на товар.

Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач 1, з метою одержати перемогу у відкритих торгах, міг занизити пропоновану ціну газу, а після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено, враховуючи відсутність підвищення закупівельних цін на газ у вказаний період.

Отже, суд дійшов до висновку, що Додаткові угоди №1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та №3 від 27.02.2019 до Договору про постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019 укладено всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", тому вимоги прокурора про визнання вказаних додаткових угод недійсними є такими, що підлягають до задоволення.

Доводи ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" про безпідставне посилання прокурора на відомості прейскурантів на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", зважаючи на те, що звертаючись до відповідача 2 з листами про укладення додаткових угод у зв`язку із зростанням ціни на газове паливо, Товариство, окрім експертних висновків Черкаської та Житомирської торгово-промислових палат, покликалось на такі дані, судом оцінюються критично.

Також, посилання відповідача 1 на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, заслуговує на увагу та є таким, що узгоджується зі змістом наведеного Закону, проте відповідачем 1 не враховано те, що внесення змін до договору можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Проте у даній справі наявності визначених Законом підстав для внесення змін до Договору сторонами не доведено, а судом не встановлено.

Слід зазначити, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18).

Щодо доводів про невірно обраний прокурором спосіб захисту, суд вважає за доцільне зауважити, що Додаткові угоди №1 від 13.02.2019, №2 від 20.02.2019 та 3 від 27.02.2019, які укладалися до Договору №19-456 від 04.02.2019 про постачання природного газу є оспорюваними. За умовами оспорюваних додаткових угод відбулася зміна ціни за одиницю товару. Останні не можуть вважатися нікчемними в силу закону, оскільки їх відповідність/невідповідність Закону України "Про публічні закупівлі" потребує доведенню та доказуванню в судовому порядку.

Окрім того, як вже зазначалось вище, предметом судового розгляду у даній справі, поряд із вимогою про визнання оспорюваних правочинів (додаткових угод) недійсними, заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочинів. Наведене, на думку суду, свідчить про те, що прокурором у даній справі обрано належний та ефективний спосіб захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

З матеріалів справи вбачається, що оплата Відділом освіти Бучацької РДА здійснювалась на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких ціна товару зазначена з урахуванням додаткових угод, які судом визнано недійсними.

Положенням Про відділ Бучацької РДА визначено, що Відділ освіти утримується за рахунок коштів державного та районного бюджетів. Одним із основних завдань Відділу є забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів.

Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком, Відділом освіти на підставі Додаткових угод №1 , №2 та №3 до Договору №19-456 надмірно сплачено відповідачу бюджетних коштів на суму 1 029 092,95 грн.

Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено його правомірність. Сторони заперечень окремо щодо сум, наведених в розрахунку, не висловлювали.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що кошти з бюджету сплачено на правовій підставі, яка в подальшому відпала, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС - ГРУП" безпідставно сплачених Відділом освіти Бучацької РДА коштів в розмірі 1 029 092 грн 95 коп., що по суті становить суму переплати за договором, яка мала місце внаслідок неправомірного збільшення ціни товару шляхом укладання Додаткових угод №1 від 13.02.2020, № 2 від 20.02.2020 та №3 від 27.02.2019 з порушенням законодавства, є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Як визначено частиною 4 статті 236 ГПК України, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішення даного спору судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові №913/166/19 від 12.02.2020.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1 стаття 124 ГПК України).

Так, у позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 21742,29 грн.

Щодо судового збору у розмірі 21749,39 грн.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів 1, 2 порівну - у розмірі 10 871,19 грн на кожного, оскільки спільними діями відповідачі допустили порушення, за наслідками якого виник даний спір та підлягають стягненню на користь платника – прокуратури Тернопільської області.

Керуючись ст. ст. 12-14, 50, 53, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 21 742,39 грн покласти на відповідачів порівну.

3. Визнати недійсною додаткову угоду за №1 від 13.02.2019 до Договору постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької районної державної адміністрації.

4. Визнати недійсною додаткову угоду за №2 від 20.02.2019 до Договору постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької районної державної адміністрації.

5. Визнати недійсною додаткову угоду за №3 від 27.02.2019 до Договору постачання природного газу №19-456 від 04.02.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" та Відділом освіти Бучацької районної державної адміністрації.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП", вул. Космічна, 21, офіс 1002, м. Харків, ідентифікаційний код 39869593 на користь бюджету (р/р UA818201720344240004000013900 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02145932, МФО 820172) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 324 977,20 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП", вул. Космічна, 21, офіс 1002, м. Харків, ідентифікаційний код 39869593 на користь бюджету (р/р UA818201720344240004000013900 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02145932, МФО 820172) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 313 771,08 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП", вул. Космічна, 21, офіс 1002, м. Харків, ідентифікаційний код 39869593 на користь бюджету (р/р UA818201720344240004000013900 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02145932, МФО 820172) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 390 344,67 грн.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП", вул. Космічна, 21, офіс 1002, м. Харків, ідентифікаційний код 39869593 на користь Прокуратури Тернопільської області, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету – 2800 - 10871,19 грн судового збору.

10. Стягнути з Відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації , майдан. Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 02145932 на користь Прокуратури Тернопільської області, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету – 2800 - 10871,19 грн судового збору.

11. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу:

Теребовлянська місцева прокуратура (вул. 22 Січня, 14, м. Теребовля, Тернопільська область);

Західний офіс Держаудитслужби ( вул. Костюшка, 8, м. Львів);

Прокуратура Тернопільської області, (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль).

Відповідачу 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС – ГРУП" (вул. Космічна, 21 оф. 1002, м. Харків).

Відповідачу 2: Відділ освіти Бучацької районної державної адміністрації (вул. Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область).

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "04" лютого 2021 року (з врахуванням вихідних та святкових днів та перебуванням судді Боровця Я.Я. у відпустці).

Суддя Я.Я. Боровець