Рішення № 94642318, 22.01.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Справа № 915/1398/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ”, вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 34770199)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (код ЄДРПОУ 43015722)

про стягнення коштів в сумі 34 871, 75 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” суму заборгованості за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482 у сумі 30 870, 59 грн., пеню за порушення зобов`язань за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482 у сумі 2 153, 25 грн., інфляційне збільшення боргу за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482 у сумі 468, 01 грн., 3 % річних за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482 у сумі 453, 78 грн. та штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482 у сумі 926, 12 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № РОФ-1482 від 01.06.2016 року оренди нерухомого майна, а саме зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість та нараховано відповідачу пеню, 3 % річних, інфляційні втрати та штраф. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 526, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 20, 343 ГК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 року, надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ”, вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання (арк. 104-108).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвала суду направлялась на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ”, вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

3. Правова позиція третьої особи.

04.01.2021 року до господарського суду Миколаївської області від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. № 105/21), в яких третя особа просить суд поновити строк подання до суду пояснень та залучити їх до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 року встановлено третій особі строк у 10 днів з дня отримання копії позовної заяви для подання до суду пояснень.

Вказаний строк є строком, встановленим судом, який відповідає встановленому законом строку.

Третьою особою пропущено строк на подання пояснень .

Встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, врахувавши зазначені в поясненні причини пропуску третьою особою строку для подання пояснень, а також враховуючи, що продовження встановленого судом процесуального строку не ставиться у залежність від поважності причин його пропуску, суд, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, вважає за можливе продовжити третій особі строк для подання пояснень до 04.01.2021 року (фактична дата подання пояснень до господарського суду).

Подані письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

В письмових поясненнях (вх. № 105/21 від 04.01.2021 року) третя особа зазначила, що вимоги позивача щодо стягнення належної йому за договором частини орендної плати з відповідача ґрунтуються на умовах п. 3.6, 3.7, 3.8 та 9.1 договору та ст. 636 ЦК України. При цьому, Регіональне відділення за відсутності бухгалтерських даних, немає можливості підтвердити чи спростувати твердження позивача щодо розміру боргу та штрафних санкцій.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу ФДМУ від 11.05.2019 року № 445 “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” утворено Регіональне відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській області шляхом злиття Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області (п. 1 наказу) (арк. 113).

Відповідно до п. 2 наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Наказом Фонду державного майна України № 753 від 30.07.2019 року визначено днем початку роботи Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській області 02.08.2019 року (арк. 114).

01.06.2016 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (орендодавець) та ТзОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (орендар) укладено договір № РОФ-1482 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (арк. 8-10).

До договору між сторонами було укладено договір про внесення змін № 1 від 11.06.2018 року та договір про внесення змін № 2 від 30.05.2019 року (арк. 13 на звороті-15).

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції договору № 2 про внесення змін) цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.05.2019 року до 29.04.2022 року включно.

Договори підписані та скріплені печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції договору № 2 про внесення змін) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 129,6 кв.м. в адміністративно-побутової будівлі РБД (інв.№ 38001) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ121), згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток 1 до договору оренди), розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.03.2019 р. і становить за незалежною оцінкою 437 740 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції договору № 2 про внесення змін) орендна плата визначена на підставі “Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі-методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2019 року) 5 526, 47 грн.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди травень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2019 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, що перебуває на балансі ДП “Миколаївський морський торговельний порт”, що підтверджується Актом приймання - передачі від 01.06.2016 року (арк. 12 на звороті).

Під час дії договору для проведення оплати позивач виставив відповідачу ТзОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» рахунки на оплату орендних платежів разом з актами наданих послуг за період користування майном з листопада 2019 року по вересень 2020 року на загальну суму 30 870, 59 грн., які направлялись позивачем листами № 03/49 від 13.01.2020 року, № 03/181 від 13.02.2020, № 03/283 від 16.03.2020, № 03/424 від 15.04.2020, № 03/524 від 14.05.2020, № 03/639 від 11.06.2020, № 03/783 від 14.02.2020, № 03/975 від 13.08.2020, № 03/1110 від 16.09.2020, № 03/1241 від 16.10.2020 та отримувались відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення до цінного листа та поштовими накладними (арк. 16-59).

Судом встановлено, що позивачем щомісячно виставлялась орендна плата в розмірі 30 % з ПДВ, належна до сплати балансоутримувачу, а також ПДВ на 70 % оренди майна.

Доказів підписання відповідачем актів суду не подано.

Доказів сплати коштів відповідачем суду не подано.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який діяв на час спірних правовідносин, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року за № 786 у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується, зокрема, за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2021 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача ТзОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» перед позивачем ДП “Миколаївський морський торговельний порт”, яка складається з 30 % орендної плати (у т. ч. ПДВ) + нарахованого ПДВ на 70 % орендної плати, становить 30 870, 59 грн.

Суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав в силу умов п. 3.6 договору. Отже, позовна вимога в частині стягнення 30 870, 59 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Позивачем нараховано відповідачу 2 153, 25 грн. - пені.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з листопада 2019 року по вересень 2020 року. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 17.12.2019 року по 12.11.2020 року по кожному рахунку окремо. Нарахування пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору по кожному рахунку окремо. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 60-70).

Отже, нарахування пені в сумі 2 153, 25 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не меншу ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У зв`язку з тим, що заборгованість відповідача становить більше трьох місяців, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 926, 12 грн. (30 870, 59 х 3 %)

Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору (арк. 3). Отже, нарахування штрафу в сумі 926, 12 грн. є обґрунтованим та підставним.

Позовна вимога в частині стягнення штрафу є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 453, 78 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 17.12.2019 року по 12.11.2020 року по кожному рахунку окремо.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 453, 78 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Позивачем також нараховано відповідачу 468, 01 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань, за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 60-70).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 468, 01 грн. та 3 % річних у сумі 453, 78 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ”, вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 34770199) на користь позивача Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608):

- 30 870, 59 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят грн. 59 коп.) – суми заборгованості за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482;

- 2 153, 25 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят три грн. 25 коп.) – пені за порушення зобов`язань за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482;

- 468, 01 грн. (чотириста шістдесят вісім грн. 01 коп.) – інфляційного збільшення за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482;

- 453, 78 грн. (чотириста п`ятдесят три грн. 78 коп.) – 3 % річних за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482;

- 926, 12 грн. (дев`ятсот двадцять шість грн. 12 коп.) – штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості за договором від 01.06.2016 № РОФ-1482;

- 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.02.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш