Рішення № 94642250, 02.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 справа № 914/1452/20

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кияк І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр», м. Запоріжжя

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів

про: стягнення 1 432 261,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоформула Центр” до Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” про стягнення 1 432 261,86 грн.

Ухвалою від 18.06.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.07.2020 року.

Ухвалою від 28.07.2020р. підготовче провадження було відкладено на 08.09.2020р. та продовжено строк для подання відзиву до 01.09.2020р.

07.09.2020р. від Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору №2707-ЗЄ-БуТЄС від 26.03.2019р. Крім того, в п. 2 резолютивної частини заяви позивач просив суд відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Ухвалою від 08.09.2020р. зустрічну заяву Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” було повернуто заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Крім того, в судовому засіданні 08.09.2020р. представник позивача подав заяву про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 08.09.2020р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.09.2020р.

Ухвалою від 17.09.2020р. було зупинено провадження у даній справі та направлено матеріали справи до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 12.01.2021р. було поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.01.2021р.

14.01.2021р. на електронну пошту суду позивачем було додано клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 26.01.2021р. у режимі відеоконференції з використанням сервісу EASYCON.

Ухвалою від 18.01.2021р. клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було задоволено.

В судовому засіданні 26.01.2021р. з використанням сервісу EASYCON був присутній представник позивача. Відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, однак на електронну пошту суду подав клопотання про відкладення розгляду даної справи, у зв`язку з неможливістю забезпечення явки адвоката, який перебуватиме в Західному апеляційному господарському суді у справі №910/699/20, що буде слухатися о 11:20 год.

Ухвалою від 26.01.2021р. розгляд справи по суті було відкладено на 02.02.2021р.

В судове засідання 02.01.2021р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили.

Суд звертає увагу сторін на те, що дана справа перебуває на стадії розгляду справи по суті вже тривалий час, а саме з 08.09.2020р. (розгляд справ зупинявся з підстав подання відповідачем апеляційної скарги). В ході підготовчого провадження у даній справі судом надавалося відповідачу можливість подання відзиву та заперечень проти позовних вимог (поновлювався та продовжувався процесуальний строк), однак останній таким не скористався.

Будь-яких інших заяв та клопотань щодо розгляду справи по суті чи подання нових доказів до матеріалів справи сторонами не подавалося.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд дійшов висновку розглядати дану справу на підставі зібраних в ході підготовчого провадження доказів.

Внаслідок дослідження обставин справи та поданих доказів, судом було з`ясовано наступне:

26.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» (позивачем) та Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (відповідачем) було укладено договір на закупівлю товару, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу, товар, зазначений в специфікації, а відповідач – прийняти та оплатити такий товар, в кількості, комплектності та за ціною визначеною специфікацією.

Предметом вказаного договору була поставка трансформатора струму (з послугою шеф-інженера) Koncar-Instrumental transformers Inc., Хорватія.

Відповідно до п. 1.3 договору вантажоодержувач товару – відокремлений підрозділ “Бурштинська теплова електрична станція” АТ ДТЕК “Західенерго”.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору ціна на товар, що поставляється, вказується в специфікації (п. 1.1 цього договору) та є незмінною протягом строку дії цього договору окрім випадків, передбачених діючим законодавством України. Сума цього договору становить: 1 326 870,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 221 145,00 грн.

Сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору (п. 4.1).

Погоджуючи умови поставки товару, сторонами договору в п. 5.1 та 5.5 договору визначено строк поставки товару, а саме впродовж 180 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем за допомогою технічних засобів зв`язку (факсом та/або електронним листом) постачальнику по реквізитах, вказаних у п. 12.13 з обов`язковим наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур`єрською поштою та/або поштовим відділенням зв`язку Укрпошта. Сторони також погодили, що товар вважається поставленим з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Листом №110/600 від 01.04.2019р. відповідач звернувся до позивача з проханням поставити товар – Трансформатор струму AGU-245 в кількості 3 шт.

На виконання умов договору відповідно до заявки, відповідачу було поставлено обумовлений товар, що підтверджується видатковою накладною від 19.11.2019р. №151 на суму 1 326 870,00 грн.

19.11.2019р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №189 в сумі 1 326 870,00 грн.

Як стверджувалося позивачем, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, рахунок на оплату поставленого товару не оплатив, а тому станом на 12.06.2020р. допустив заборгованість за договором в сумі 1 326 870,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 11.03.2020р. щодо сплати заборгованості, однак останній боргу не сплатив.

Відповідно до п. 7.14 договору, у разі прострочення оплати товару, відповідач за письмовою вимогою позивача, сплачує відповідачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості товару.

З огляду на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 326 870,00 грн., а також 66 343,50 грн. пені, 19 903,05 грн. інфляційних втрат та 19 145,31 грн. 3% річних – за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких заперечень проти позовних вимог не подавав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором поставки та призначення дистриб`ютора.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач однією партією поставив відповідачу товар на загальну вартість 1 326 870,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №151 від 19.11.2019р.

За умовами договору, відповідно до п. 4.1., розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору (п. 4.1).

В матеріалах справи наявна належним чином оформлена позивачем податкова накладна від 19.11.2019р., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.12.2019р.

Крім того, факт поставки товару відповідачу підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №151 від 19.11.2019р.

Таким чином, враховуючи строки оплати товару, визначені в п. 4.1. договору, відповідач повинен був сплатити позивачу суму в розмірі 1 326 870,00 грн. до 19.12.2019р. включно. Однак, відповідач оплати за товар не здійснив, відповідні докази сплати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього права на отримання плати за поставлену продукцію, а тому в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 326 870,00 грн. основного боргу позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо нарахованих позивачем на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Як вбачається з розрахунку позивача, такий здійснено за період з 20.12.2019-12.06.2020р. Так, позивачем нараховано відповідачу 19 903,05 грн. інфляційних втрат та 19 145,31 грн. 3% річних.

Перевіривши вказані нарахування, суд дійшов висновку, що такі є правильними, а тому в цій частині позовні вимоги теж підлягають до задоволення.

Крім того, у відповідності до п. 7.14 договору, позивач нарахував відповідачу пеню за спірний період прострочення в розмірі 66 343,50 грн.

Так, в даному випадку, суд наголошує на тому, що сторонами в договорі було погоджено, що розмір пені складає розмір подвійної облікової ставки НБУ, однак, в будь-якому випадку не може перевищувати 5% від вартості неоплаченого товару.

Таким чином, за спірний період розмір нарахованої пені складає 134 064,62 грн., однак з врахуванням обмеження максимального розміру, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 66 343,50 грн.

Суд констатує, що позивач вірно нарахував пеню та у відповідності до наведеного вище п. 7.14. договору.

З огляду на вищенаведене, за результатами розгляду спору, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог, а тому до стягнення з відповідача підлягають: основний борг в сумі 1 326 870,00 грн., а також 66 343,50 грн. пені, 19 903,05 грн. інфляційних втрат та 19 145,31 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 21 483,94 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» (69014, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, 7, код ЄДРПОУ 33921034) 1 326 870,00 грн., 66 343,50 грн. пені, 19 903,05 грн. інфляційних втрат, 19 145,31 грн. 3% річних та 21 483,94 грн. – витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.02.2021р.

Суддя М.В. Юркевич