Рішення № 94640191, 01.02.2021, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________

Справа № 572/2718/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області – одноособово суддя Довгий І.І.

за участю секретаря судового засідання – Калюшик О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради про відшкодування моральної шкоди

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача Міністерства охорони здоров`я України - Самборський В.О.

представника відповідача КНП "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради- Поспєхова А.В.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Міністерства охорони здоров`я України, Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5220000 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що у неї є син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В момент народження у ОСОБА_4 , було виявлено незвичне для народжених дітей, рухи руками. На її неодноразові зауваження, лікарі пологового відділення Сарненської ЦРЛ, запевняли її, що будь-якого відхилення у розвитку дитини не помічається, а тому вона з дитиною була виписана з лікарні. Доглядаючи дитину, вона помітила, що у її сина ОСОБА_4 є розлади в здоров`ї. На її неодноразові звернення до лікарів дитину було направлено в Рівненську обласну дитячу консультативну поліклініку ( РОДКП). 18 лютого 1991 року завідуючим неврологічним відділенням РОДКП встановлено діагноз - міотонія. З метою підтвердження даного діагнозу, син був направлений в Львівський ММГЦ. 06.03.1991 року Львівським ММГІД діагноз фенілкетонурія, був підтверджений на підставі аналізу крові, в якого було виявлено рівень фенілаланіну в крові підвищений до 18 мг%. 29 травня 1991 року Лікарською консультаційною комісією Рівненської обласної дитячої поліклініки, ОСОБА_3 видано медичний висновок №40, як інваліду з дитинства з захворюванням: Фенілкетунорія. Виражені стійкі рухові порушення (порушення м`язового тонусу, координації рухів), затримка мовного розвитку, що призводить до вираженого порушення можливості пересування і самообслуговування).

Без згоди батьків, 01 вересня 1998 року Управління освіти Рівненської обласної державної адміністрації на підставі витягу з протоколу №910 від 01 вересня 1998 року обласної медико-педадогічної комісії, направляє ОСОБА_4 на навчання і виховання у Чудельську загальноосвітню спецшколу інтернат №2 Сарненського району Рівненської області, в якій перебуває по 2008 рік. За 10 років навчання ОСОБА_4 будь-якого лікування не отримував і будь-яких навиків не здобув, про що свідчать характеристика видана дирекцією Чудельської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №2 про те, що не зумів навчитися читати, засвоїв лише декілька букв, не вміє писати, рахувати, дуже погано говорить, не орієнтується в навколишньому середовищі. Лише на п`ятому році навчання навчився частково за столом користуватись ложкою та виделкою.

19 лютого 2008 року ОСОБА_3 Рівненською міжрайонною спеціалізованою психоневрологічною медико-соціальною експертною комісією призначена 1 група інвалідності з дитинства, довічно, з діагнозом: помірна розумова відсталість у ступені імбецильності складний тип олігофренічного дефекту, внаслідок фенілкетунорії. Потреба у постійному сторонньому нагляді, догляді та допомозі.

Починаючи з 1996 року, ОСОБА_3 не забезпечувався продуктами дієтичного харчування, що призвело до змін у поведінці та розвитку нездатності до навчання.

19 травня 2008 року рішенням Сарненського районного суду Рівненської області. ОСОБА_3 , визнано недієздатним на підставі акта амбулаторної судово- гісихіатричної експертизи від 10 квітня 2008 року №148/08, проведеної КЗ «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення». Відповідно до акта амбулаторної судово-гісихіатричної експертизи ОСОБА_3 страждає важкою розумовою відсталістю, в силу чого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. 05 листопада 2008 року рішенням Сарненського районного суду Рівненської області, ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 .

Вважає, що медичним персоналом пологового будинку Сарненської центральної районної лікарні не було застосована рання діагностика фенілкетонурії, тобто на 3-5 день після народження дитини, не проведено скринінг (відбір зразків крові) на наявність в крові фенілаланіну та якнайшвидше використання відповідної дієти (молочні суміші, які не містять фенілаланіну), запобігають розвитку розумової відсталості. При своєчасному призначенні терапії сину, можна було попередити розвиток захворювання і інвалідизацію хворого. Враховуючи, що ОСОБА_4 діагноз :Фенілкетонурія був поставлений через 1 рік після народження, а тому високий рівень фенілаланіну вже негативно вплинув на розвиток центральної нервової системи у дитини та в подальшому не забезпечення відповідними препаратами, що знижують рівень фенілаланіну в крові, призвело до незворотного процесу, а саме, внаслідок недбалих дій відповідачів, її син ОСОБА_4 став інвалідом з дитинства 1 групи підгрупи «А», довічно, що спричинило їй тяжкі душевні страждання, які вона зазнала і продовжує зазнавати як сама, так і дитина, життя якої постійно під загрозою, вимушена весь час доглядати за сином з метою своєчасного прийняття ліків та суворого дотримання дієтотерапії. Через нервові потрясіння, що були пов`язані з переживанням за сина, вона неодноразово проходила курс лікування в Сарненській ЦРЛ та Рівненській обласній лікарні, що підтверджується доданими до заяви документами.

Ретельне дотримання призначеної спеціальної дієтотерапії сприяє запобіганню розвитку симптомів ураження центральної нервової системи, так як основним методом лікування є дієтотерапія з обмеженим споживанням фенілаланіну шляхом зниження споживання природних білків та заміна їх джерелом протеїну або харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання, в яких відсутній фенілаланін.

Таким чином, захворювання дитини після народження, встановлення інвалідності, невизначеність її подальшої долі в зв`язку з невиліковним характером хвороби та відсутністю ефективних засобів підтримання задовільного стану здоров`я, завдано їй моральних страждань, призвело до глибокої депресії, зумовлює постійний стан тривоги та смутку. В зв`язку з необхідністю постійно контролю графік прийому сином ліків, втратила будь-яку можливість розпоряджатися власним часом, займатися особистими справами, працювати за професією. Вказана подія негативно позначилася на взаємовідносинах в сім`ї, внаслідок чого, чоловік покинув сім`ю, на взаємовідносинах з близьким оточенням, друзями і знайомими, було повністю зруйновано звичний уклад життя. Все вищевикладене в сукупності свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 5 220 000,00 грн.

Ухвалою Сарненського районного суду від 16 вересня 2020 року відкрите провадження у справі і призначено підготовче судове засідання.

27 жовтня 2020 року від представника відповідача Міністерства охорони здоров`я України Мокрицької К.В. надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказують, що Міністерство охорони здоров`я України не є органом управління комунального некомерційного підприємства «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради. КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради є самостійною юридичною особою. Позивачем не було доведено факт заподіяння моральної шкоди діями відповідачів, та аргументація суми моральної шкоди не підпадає під принципи розумності і справедливості, так як не надано жодного доказу і її обґрунтування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Документи , що долучені до матеріалів справи лише підтверджують факт захворювання та проведеного лікування сина позивача, та листування з лікарнею. Звертають увагу на те, що докази перелічені як додатки до позовної заяви не є належними доказами в розумінні статей 77-80 ЦПК. Просять в позові відмовити.

Ухвалю Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Від відповідача КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради 23 грудня 2020 року надійшла відповідь на відзив в якому вони вказують, що працівниками КНП «Сарненська центральна районна лікарня» були дотримані усі вимоги щодо обстеження та лікування ОСОБА_3 . Спостереження за новонародженою дитиною позивача, велося згідно чинних тоді рекомендацій, йому щомісяця проводилась антропометрія, оцінка загального стану. Неонатальний скринінг на фенілкенурію в пологовому відділенні КЗ «Сарненська ЦРЛ» був впроваджений з грудня 1990 року, тому на момент народження сина позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обстеження не проводилось. Позивачем не доведено факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, та з чого він при цьому виходить. Вважають, що відсутні правові підстави для стягнення з КНП «Сарненська центральна районна лікарня» моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача МОЗ України Самборський В.О. позовні вимоги не визнав, просить в позові відмовити.

Представник відповідача КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради Поспєхова А.В. позовні вимог не визнала, просить в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно положень Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Саме закріплення за державою обов`язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 19 травня 2008 року ОСОБА_5 визнано недієздатним.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2008 року ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 та довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи з дитинства довічно та його опікуном є ОСОБА_1 .

Згідно медичних документів наданих позивачем та з відповіді головного лікаря КНП «Сарненська ЦРЛ» ОСОБА_6 вбачається, що за новонародженою дитиною позивача ОСОБА_3 спостереження велося з дня його народження.

Листом від 16.05.2018 року №493/01-09/18 наданим головним лікарем В.П. Іванюком на звернення ОСОБА_1 повідомляється, що скринінг для новонароджених з метою раннього виявлення ФКУ був впроваджений в пологовому відділенні Сарненської ЦРЛ з грудня 1990 року.

Згідно довідки №450/01-09/18 від 10.05.2018 року хворому ОСОБА_3 діагноз фенілкетонурія був поставлений 17 квітня 1991 році ( у віці один рік два місяці і дев`ятнадцять днів) після чого дитині і було призначено лікування з приводу захворювання.

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди.

Відповідно до пункту "е" частини першої статті 7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

У частині четвертій статті 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" вказано, що у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

За положеннями статті 80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, зокрема, у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Під час судового розгляду справ про відшкодування шкоди позивачем має бути обов`язково доведено наступні обставини: протиправне діяння чи бездіяльність відповідача; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправним діянням чи бездіяльністю і шкодою; вина відповідача.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, з урахуванням вище приведених положень, необхідними умовами для стягнення збитків є: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1,2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що на підтвердження того, що внаслідок неправомірних дій працівників медичної установи позивачеві завдано моральної шкоди, належних та допустимих доказів позивачем не надано.

Досліджені в судовому засіданні обставини справи, що є предметом даного судового розгляду та встановлена судом хронологія подій, що передувало встановленню ОСОБА_3 діагнозу: «Фенілкетонурія», дає суду змогу зробити висновок, що дії лікарів були направлені на проведення всебічного обстеження ОСОБА_3 за для встановлення вірного діагнозу та як наслідок, надання медичної допомоги.

Даний висновок було зроблено судом на підставі загальних знань та нормах права, тоді як доказів, що в розумінні вимог ЦПК можуть підтвердити обставину на яку позивачка посилається як на підставу своїх вимог (в даному випадку відповідність дій лікарів наказам МОЗ, своєчасність встановленого останніми діагнозу, що тягне за собою призначення відповідних препаратів, що знижують рівень фенілаланіну в крові, тощо) позивачем надано не було.

Аргументованим доводом у даній справі було б проведення судово-медичної експертизи для вирішення вищезазначених питань, які потребують знань в області медицини, однак позивачка та її представник не скористалися своїм процесуальним правом щодо її проведення.

За викладених вище обставин, суд вважає що позивачем не доведено у визначеному цивільно-процесуальним законодавством порядку завдання їй неправомірними діями медичних працівників Комунального некомерційного медичного підприємства «Сарненська районна лікарня» Сарненської районної ради, Міністерством охорони здоров`я моральної шкоди, яку вона отримала внаслідок запізнілого діагностування та надання відповідної медичної допомоги, що призвело до інвалідності пацієнта, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України ( 01601, м.Київ вул.Грушевського,7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00012925), Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації ( 33028, м.Рівне вул.16 Липня,38, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02012136), комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської районної ради (34500, м.Сарни вул.Я.Мудрого,3 Рівненської області) про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5220000 гривень відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 05 лютого 2021 року.

Суддя :