Ухвала суду № 94639921, 04.02.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3264/20

Провадження № 1-кп/545/75/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2021 року. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді – Гальченко О.О.,

при секретарі – Лисенко І.В.,

з участю прокурора – Базавлук С.С.,

захисника - Арзуманяна В.А.,

представників потерпілих в особі адвокатів : Пономаренка М.О., Коваленка С.І, Кіндяка О.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015170300001109, що надійшло від прокурора Полтавської місцевої прокуратури відносно обвинуваченого гр. ОСОБА_1 за ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, -

в с т а н о в и в :

Вчинені згідно обвинувального акту гр. ОСОБА_1 кримінальні правопорушення підсудні Полтавському районному суду Полтавської області.

Прокурор заявив усно та надав письмово клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ( а. с. 9 – 12 т. 2 ), мотивуючи тим, що згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і з обґрунтуванням застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 відповідно до ст. 177 КПК України, що є забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам :

1) Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підсудний з метою уникнення відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, бо не має стійких соціальних зв`язків, неодружений, не має офіційного чи постійного місця роботи, не має дітей, розуміє невідворотність у застосуванні до нього міри покарання у вигляді позбавлення волі, так як вчинив тяжкий злочин.

2) Незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному у провадженні, так як може незаконно впливати на свідків та/або потерпілого у кримінальному провадженні, зокрема умовляннями та/або погрозами застосування будь-якого впливу на свідків чи потерпілого заставляти змінити їх покази або дати неправдиві покази, оскільки показами свідків та потерпілих підтверджується вина підсудного.

5) Вчинити інше кримінальне правопорушення, так як не має постійного місця роботи, що може свідчити про те, що вчинені ним злочини є його єдиним джерелом доходу.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження являється доцільним покладення на підсудного наступних, передбачених ч. 5 ст. 194 та ст. 181 КПК України, обов`язків :

1) Не залишати житло в АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00 год. по 05.00 год. щоденно;

2) Прибувати до Полтавського районного суду Полтавської області за усною або письмовою вимогою судді, з метою сприяння не ухиленню останнього від явки до суду, не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.

У зв`язку з цим, обрання більш м`якого запобіжного заходу відносно гр. ОСОБА_1 може негативно вплинути на розгляд по суті та строки розгляду кримінального провадження.

Тому, прохала :

1. Застосувати до підсудного гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням таких обов`язків :

1) Не залишати житло в АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00 год. по 05.00 год. щоденно;

2) Прибувати до Полтавського районного суду Полтавської області за усною або письмовою вимогою судді, з метою сприяння не ухиленню останнього від явки до суду, не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.

Підсудний та його захисник заперечили щодо клопотання прокурора, з підстав, що підсудний з`являвся на всі виклики суду та прокурором не доведено заявлені ризики з огляду на те, що він раніше не судимий та ними заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Представники потерпілих в особах адвокатів підтримали клопотання прокурора, бо воно є об`єктивним та обґрунтованим щодо існування вказаних ризиків, оскільки підсудним не надано доказів, що він працює офіційно та в нього відсутні сталі родинні зв`язки.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд, оцінивши в сукупності всі доведені обставини щодо реальної наявності існування заявлених ризиків відповідно до ст. 177 КПК України, на які послався прокурор та сторони щодо застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді домашнього арешту, із забороною останньому залишати місце свого проживання в певний час із одночасним покладенням на нього обов`язків, встановлених ст. 194 ч. 5 п. п. 1, 2 КПК України, а саме - прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися із населеного пункту, у якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю, у разі його застосування.

При цьому, крім норм національного законодавства, суд керується практикою Європейського суду з прав людини щодо процесуального застосування норм права, а саме тим, що оцінка ризиків має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування наявних ризиків або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( «Панченко проти Росії» ). Ризики мають оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( «Бекчиєв проти Молдови» ).

Також, суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними», але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують застосування до нього певного запобіжного заходу, що суду було надано стороною обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Маріянчук та інші проти України» зазначив, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи.

На підставі викладеного, суд враховує доводи прокурора щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільний інтерес у справі, який полягає у проведенні всебічного судового розгляду у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, запобіганню процесуальних ризиків з огляду на презумпцію невинуватості.

Також, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Але, з цього приводу суду не було надано належних доказів стороною захисту по жодному зазначеному ризику.

Також, захисник підсудного і підсудний підтримали надане суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору ( а. с. 248 – 253 т. 1 ) із зазначених в ньому підстав, а саме, що : обвинувальний акт не містить відомостей про місце народження потерпілих, в порушення норм ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України не належно сформульовано обвинувачення підсудному, бо текст є тотожним щодо кожного потерпілого, не конкретним, а тому не висвітлює фактичних обставин кримінальних правопорушень, що є істотним порушенням КПК України та порушує право на захист підсудного. Крім цього, захисник пославшись на зібрані докази у матеріалах кримінального провадження, які не відомі суду та не можуть бути відомі суду, надав їх суду в копії, які суд негайно повернув захиснику. Та вдався до оцінки зібраних у кримінальному провадженні доказів всупереч вимогам норм КПК України. Також, зазначив про невідповідність вимогам КПК України реєстру матеріалів досудового розслідування доданого до обвинувального акту, а саме : не містить реквізитів процесуального рішення – обвинувального акту від 30.11.2020 р., та обов`язкових реквізитів процесуальних рішень ( П.І.Б., посад особи, що ухвалила відповідне рішення ), не містить інформації щодо дати та строку застосування заходів забезпечення кримінального провадження та інформації щодо виду застосованого запобіжного заходу. Прохали повернути обвинувальний акт від 30.11.2020 року із вказаних підстав прокурору, як такий, що не відповідає вимогам встановлених норм КПК України. Інших клопотань не мали.

Прокурор прохав відмовити в даному клопотанні, оголосивши та надавши суду письмові заперечення ( а. с. 17 – 19 т. 2 ), детально обґрунтувавши заперечення щодо кожного пункту клопотання захисника.

Представники потерпілих також заперечили дане клопотання із підстав зазначених прокурором, пославшись на те, що в ході досудового слідства підсудний визнавав факти отримання коштів та не заперечував складеного раніше обвинувального акту.

Сторони не заперечували щодо одночасного вирішення судом всіх клопотань сторін, які вирішуються судом у нарадчій кімнаті з метою економії робочого часу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд, вважіає, що дане клопотання захисника підсудного і інтересах останнього не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього кодексу, а обвинувальний акт згідно із п.3 ч.2 ст.283 КПК України, є однією із форм закінчення досудового розслідування.

Сам обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинуваченій особі, підозрюваній у вчиненні злочину.

Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема анкетні відомості кожного обвинуваченого ( прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство ), виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у Постанові від 24.11.2016 року у справі № 5-328-кс 16. обвинувальний акт має містити в собі три обов`язкові складники :

1. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення;

2. Виклад правової кваліфікації ( в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення» );

3. Формулювання обвинувачення.

У обвинувальному акті сформульовано обвинувачення так, що вказано фактичні обставини справи, які прокурор вважає встановленими та зазначено правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність.

Питання, які порушив в клопотанні захисник, стосуються вже оцінки фактичних обставин справи, однак, вказані питання не є предметом розгляду суду у підготовчому судовому засіданні, а вирішується в судовому засіданні в ході розгляду справи по суті з дослідженням та подальшою оцінкою доказів в нарадчій кімнаті.

Тому, аналіз змісту обвинувального акту щодо обвинуваченого не дає підстав вважати, щодо його невідповідності вимогам кримінально-процесуального закону.

Підстави для повернення обвинувального акту прокурору визначені в п.3 ч.3 ст.314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключений перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону. Інші недоліки, допущені органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Внаслідок чого інші доводи, на які посилався захисник як на підставу повернення обвинувального акту, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України та є формально надуманими. Крім цього, прокурор має право змінювати обвинувальний акт у суді.

Клопотань від решти учасників судового провадження не надійшло.

Обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України.

Підстави для закриття провадження згідно положень передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України - відсутні.

Учасники судового провадження не заперечують щодо можливості призначення до судового розгляду.

Судовий розгляд має бути проведений суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Підстави для проведення судового розгляду у закритому судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. ст. 110, 177, 178, 183, 184, 194, 196 – 199, 314 – 315, 369 – 372, 375, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання захисника підсудного гр. ОСОБА_1 - Арзуманяна Віталія Альбертовича в інтересах підсудного про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 545/3264/20. - відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно підсудного гр. гр. ОСОБА_1 за ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2, 190 ч. 4 КК України на 11.02 .2021 року о 13 - 30 год. у відкритому судовому засіданні одноособово згідно протоколу автоматизованого розподілу справи, з викликом осіб зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Застосувати відносно підсудного гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Безручки Полтавського району Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ( у батьків ), інших місць проживання не має, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Визначити дію ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк, який не перевищує 2 місяців, тобто на 60 днів до 05.04.2021 року включно.

Заборонити підсудному гр. ОСОБА_1 залишати місце свого проживання за адресою : АДРЕСА_1 , в період часу з 22-00 год. по 05-00 год. щоденно.

На підставі ст. 194 ч. 5 КПК України покласти на підсудного гр. ОСОБА_1 на час розгляду кримінального провадження наступні обов`язки :

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підсудному, що відповідно до ст. 181 ч. 5 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронний засіб контролю у разі його застосування.

Згідно ст. 181 ч. 3 КПК України направити копію ухвали для виконання до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування домашнього арешту покласти на прокурорів Полтавської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. О. Гальченко