Рішення № 94635534, 29.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Київ № 640/17296/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) із позовною заявою до Державного бюро розслідувань (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо незабезпечення відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, яка уможливила поширення копії листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 21.06.2019 № Г-4906/02-19вих та змісту заяви голови Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» адвоката ОСОБА_1 від 14.06.2019 № 19-112-0812 у відкритому доступі в мережі Інтернет.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про порушення відповідачем таємниці листування, адвокатської таємниці, вимог закону щодо додержання режиму інформації з обмеженим доступом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020, заяву представника Державного бюро розслідувань про закриття провадження у справі - задоволено. Закрито провадження у справі 640/17296/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною. Роз`яснено позивачу його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2020 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 справу повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.10.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі № 640/17296/19 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 справу №640/17296/19 призначено до розгляду судді Смолію І.В., ухвалою від 20.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, встановив.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, просить визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо незабезпечення відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, яка уможливила поширення копії листа територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 21 червня 2019 року №Г-4906/02-2019вих та змісту заяви голови адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» адвоката Голованя Ігоря Володимировича від 14 червня 2019 року №19-112-0812 у відкритому доступі в мережі Інтернет.

При цьому зазначає, що являється адвокатом та здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського об`єднання «Головань і Партнери».

Зазначене адвокатське об`єднання надає професійну правничу допомогу п`ятому Президенту України Порошенку П.О.

В ході надання правничої допомоги Президенту Порошенку, позивач, як керівник адвокатського об`єднання, направив до Державного бюро розслідувань заяву про злочин, у відповідь на яку, отримав лист від територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.

Того самого дня, коли позивач отримав вказаний вище лист, за твердженням позивача, в Інтернеті з`явилась фотографія іншого екземпляра зазначеного листа, яка супроводжувалась коментарем, з якого випливає, що особі, яка опублікувала лист, відомо також про зміст заяви, у відповідь на яку цей лист надсилався.

Таким чином, за твердженнями позивача, його листування з Державним бюро розслідувань вийшло за межі кола його учасників, що, як вважає позивач, свідчить про те, що відповідач не виконав свого обов`язку, встановленого законом та не забезпечив додержання режиму інформації з обмеженим доступом, а саме, порушив таємницю листування та адвокатську таємницю.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 31.Конституції України передбачає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Аналогічне закріплено в статті 6 Закону України «Про поштовий зв`язок», зокрема таємниця поштових відправлень, у тому числі листування та іншої письмової кореспонденції, електронних повідомлень, що пересилаються (передаються) засобами зв`язку, гарантується Конституцією та законодавством України.

Оператори вживають організаційно-технічних заходів щодо захисту інформації згідно із законодавством України.

Виїмка та огляд письмової кореспонденції, вкладень в інших поштових відправленнях, одержання будь-яких довідок щодо них заборонено, крім випадків, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває у листуванні з Київським управлінням ДБР в рамках здійснення адвокатської діяльності на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №0812 від 22.05.2019.

Згідно ст.22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Під час здійснення професійної діяльності адвокатом направлено до відповідача відповідну заяву про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок кримінальних проваджень від 14.06.2019 №219-112-0812.

У відповідь на заяву відповідачем надіслано лист від 21.06.2019 № Г-4906/02-19вих, який в подальшому, на думку позивача, було оприлюднено в мережі інтернет громадянином А.В.Портновим.

По-перше, суд вважає за необхідне зазначити, що інформація, яка викладена позивачем в заяві від 14.06.2019 №219-112-0812 відноситься до інформації з обмеженим доступом в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Інформамція з обмемженим домступом - інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено розпорядником інформації відповідно до закону. Обмеження доступу до інформації здійснюється в інтересах національної безпеки або охорони законних прав фізичних та юридичних осіб. Обмежується доступ до інформації, а не до документу. Відповідно, якщо в одному документі міститься відкрита і закрита інформація, перша може бути надана на ознайомлення зацікавленій особі у вигляді окремого документу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і ст. 21 Закону України «Про інформацію» не може бути віднесено до інформації з обмеженим доступом наступних даних:

- про розпорядження бюджетними коштами;

- про володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів про умови отримання державних та/або комунальних коштів або майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно;

- декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади, обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії;

- про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

- про стан здоров`я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

- про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

В статті 29 Закону України «Про інформацію» сказано, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

В свою чергу, предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача стосується відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та з вимогою розпочати кримінальне провадження за відповідною заявою.

Тобто зазначена інформація не є суспільно небезпечною і не є предметом суспільного інтересу.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Відповідно до п.16 ч.1 статті 6 Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача в частині забезпечення відповідачем, відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції, режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації.

При цьому, позивач, посилаючись на копію друкованого тексту із начебто інтернет-сторінки та про начебто розголошення відповідачем інформації з обмеженим доступом шляхом надання гр. ОСОБА_2 відомостей, викладених у його заяві про злочин (а.с.32), стверджує, що такий документ може бути прийнятий до уваги в якості доказів на підтвердження протиправних дій відповідача.

Відповідно до ст.ст.72-76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий друкований текст на підтвердження розголошення відповідачем інформації, викладену у заяві позивача від 14.06.2019 про злочин, не може прийматися судом до уваги на підтвердження позовних вимог та в якості доказів на підтвердження протиправних дій відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, позивачем не надано доказів на підтвердження правової позиції в частині протиправних дій відповідача, які полягають у розголошені інформації з обмеженим доступом, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій