Рішення № 94635323, 04.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Чернігів Справа № 620/5763/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 23.11.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 09.11.2020 №Ф-418 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 53 937,27 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що обов`язок сплати єдиного внеску окремо за результатами діяльності як фізичної особи-підприємця та окремо за результатами незалежної професійної діяльності виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності. Водночас, основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця і як адвоката є діяльність у сфері права.

Ухвалою судді від 10.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 18.01.2021 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУДПС у Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та пояснило, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження нею, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Крім того, станом на дату формування спірної вимоги ОСОБА_1 не перебував у процесі припинення та не знятий з обліку як особа, яка забезпечує себе роботою самостійно - займається незалежною професійною діяльністю. У зв`язку з наведеним, в ІКТ позивача щокварталу проводиться нарахування ЄСВ: за відповідні квартали 2017 року на суму 8448,00 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн. та 2019 рік - 9828,72 грн. і з квартали 2020 року - 6295,30 грн. та обліковувалась недоїмка з договорів ЦПХ у сумі 71,81 грн.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов має бути задоволений у повному обсязі, враховуючи такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.02.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Згідно облікових даних, основним видом діяльності позивача є 69.10 Діяльність у сфері права. ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУДПС у Чернігівській області з 2014 року як самозайнята особа (а.с. 37-39).

Крім того, відповідно до свідоцтва серії ЧН №328 позивач має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 8).

09.11.2020 ГУДПС у Чернігівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-418, якою ОСОБА_1 нараховано зобов`язання з єдиного внеску в сумі 53 937,27 грн. (а.с. 6).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частин 2, 3, 8 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ до платників єдиного внеску.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить, що за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.

Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску-фізичної особи-підприємця (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець за основним видом діяльності 69.10 «Діяльність у сфері права», перебуває на податковому обліку та сплачує єдиний соціальний внесок саме як фізична особа-підприємець.

При цьому, покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, яка фактично є тією ж діяльністю, що здійснюється ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем і з доходу, від якої вже сплачено єдиний соціальний внесок, призводить до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства, а тому суд вважає, що правові підстави для нарахування позивачу недоїмки від сплати вказаного внеску у зв`язку зі здійсненням ним незалежної професійної діяльності відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно наданого відповідачем розрахунку, сума недоїмки, вказаної у спірній вимозі, складається із нарахованих в ІКТ позивача сум ЄСВ за відповідні квартали, а саме: за 2017 рік - 8448,00 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн. та 2019 рік - 9828,72 грн. і з квартали 2020 року - 6295,30 грн. та недоїмки з договорів ЦПХ у сумі 71,81 грн., що загалом становить 34 472,55 грн. Разом з тим, у податковій вимозі від 09.11.2020 №Ф-418 позивача зобов`язано сплатити кошти в сумі 53 937,27 грн., що не відповідає вказаному розрахунку. При цьому, ГУДПС у Чернігівській області належними і допустимими доказами не обґрунтовано наявність вказаних розбіжностей.

Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А N 98).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 №Ф-418.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна