Рішення № 94635302, 04.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Чернігів Справа № 620/5961/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 27.11.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради (далі - УПСЗН Прилуцької МР), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у встановленні статусу інваліда війни;

- зобов`язати відповідача встановити статус та видати йому посвідчення інваліда війни 2-ї групи.

Позов мотивовано тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони працював електромонтером у зоні відчуження (Чорнобильська ПЕМ) з 17 по 31.05.1987). Крім того, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. За наведених обставин, ОСОБА_1 зазначає, що має право на отримання спірного статусу.

Ухвалою судді від 07.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, у якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідно до поданих позивачем документів, він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Разом з тим, ОСОБА_1 не надано доказів, які б свідчили про залучення його до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЕАС, тому відсутні достатні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім того, зазначив, що УПСЗН Прилуцької МР не відмовляло ОСОБА_1 у видачі посвідчення інваліда війни, а лише надало роз`яснення щодо надання необхідного пакету документів для отримання такого посвідчення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, однак ОСОБА_1 не виконано вимоги частини другої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим суд не може взяти до уваги наведені у ній обґрунтування.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1), про що йому видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 11, 24). Крім того, позивач є особою з інвалідністю (2 група) внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії МСЕ-ЧНВ №146958 та експертним висновком від 04.02.1993 №529 (а.с. 12, 17).

Згідно наданих позивачем доказів, ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 17.05.1987 по 31.05.1987 як працівник Прилуцького ПЕМ (виконував роботи електромонтера у Чорнобильському ПЕМ) (а.с. 18-20, 27, 28).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до УПСЗН Прилуцької МР із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 13.01.2020 за №09-24/234 відповідач повідомив, що підстави для встановлення ОСОБА_1 вказаного статусу відсутні, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження його безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони (а.с. 13-14).

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-ХІІ).

Згідно із пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з вищевказаних підстав є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ.

Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 6 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Матеріалами справи підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії саме, у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС приймали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Таким чином, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття ним статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ немає.

У свою чергу, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 17.05.1987 по 31.05.1987 був направлений електромонтером від Прилуцького ПЕМ для участі в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (на Чорнобильському ПЕМ), внаслідок чого отримав захворювання пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 17-20, 27, 28).

Тобто, з вказаних вище документів, копії яких наявні в матеріалах справи, не вбачається, що позивач був відряджений до м. Чорнобиль для участі в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формування Цивільної оборони.

Доводи позивача щодо відсутності однозначної вимоги про обов`язковість видання розпорядчого документу по підприємству про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони, є хибними, оскільки в межах спірних відносин має бути підтверджена належними та допустимими доказами участь саме ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.

Крім того, з наданих позивачем документів не вбачається, що Прилуцьке ПЕМ, де працював позивач, було віднесене до складу формувань Цивільної оборони. Таких доказів не містить і наданий позивачем наказ ПЕМ «Київенерго» від 13.05.1986 №153, оскільки ним передбачено залучення до ремонтних робіт Чорнобильської РЕС персоналу інших районів електромереж із дислокацією бригад на РЕП Іванківської РЕС. При цьому, у пункті 8 наказу конкретизовано, що до смт Іванків відкомандировано замначальників та майстрів Васильківського, Вишгородського, Макарівського РЕС згідно графіку (а.с. 42-45).

Отже, наявні у матеріалах справи документи належним чином підтверджують статус ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання у нього інвалідності внаслідок участі у таких заходах. Однак, належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Верховний Суд у постанові від 7 червня 2018 року у справі №377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на наведене, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, у нього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а, від 15.05.2019 у справі №816/851/18, від 18.09.2019 у справі №674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також у постановах від 10.05.2018 по справі №279/12162/15-а, від 02.12.2020 по справі №363/2667/17, від 19.01.2021 по справі №826/14467/18 Верховний Суд зазначав, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті 7 Закону №3551-ХІІ.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України від 15.06.2004 №1770-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Разом з тим, позивач не брав участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, тому не може бути визнаний особою з інвалідністю внаслідок війни саме на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову, оскільки відповідач довів правомірність своїх дій.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради (код ЄДРПОУ 03196222, вул. Київська, 281, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500).

Суддя С.В. Бородавкіна